
Справа № 289/806/18
Номер провадження 1-кп/289/123/18
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.06.2018 м. Радомишль
Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:
головуючий суддя Сіренко Н.С.,
за участю: секретаря судового засідання Галькевич Ю.В.,
прокурора Ревелюка С.В.,
обвинуваченого ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження № 12018060280000193 про обвинувачення:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_4, фактично проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_5, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, –
ВСТАНОВИВ:
08.04.2018 біля 01 год. 30 год. ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в господарстві ОСОБА_2, яке розташоване по вул. Осошнянська, 4 в с. Потіївка Радомишльського району Житомирської області, скориставшись відсутністю власника, незаконно заволодів автомобілем НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2 та знаходився на подвір'ї, завівши двигун, виїхав на вказаному автомобілі за територію господарства. Таким чином ОСОБА_3 незаконно заволодів автомобілем НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2, чим заподіяв останньому матеріальну шкоду на суму 61 236,00 грн..
Обвинувачений ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину винним себе визнав повністю і підтвердив факт вчинення злочину при викладених вище обставинах. При цьому пояснив, що 07.04.2018 він разом із дружиною перебували в гостях у потерпілого ОСОБА_2, разом випивали, вночі ОСОБА_2 порізав руку, викликали швидку і останнього відвезли в лікарню, після чого обвинувачений без дозволу власника завів автомобіль, який стояв у дворі та поїхав до себе додому за грошима, однак, повертаючись назад він не впорався з керуванням та врізався в стовп, пошкодивши автомобіль. Щиро кається у вчиненому. Цивільний позов визнав та обіцяв відшкодувати завдану шкоду.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що 07.04.2018 він запросив ОСОБА_3 з його дружиною в гості, випивали, вже після опівночі жінка потерпілого закрилася в будинку, погрожуючи порізати собі вени, ОСОБА_2, щоб запобігти цьому, вибив скло, порізавши собі руку, в результаті чого потрапив до лікарні. Пізніше батько повідомив йому, що якийсь молодий чоловік розбив машину, як виявилося це був ОСОБА_2. Просить задовольнити цивільний позов в повному обсязі, так як він отримав і матеріальну, і моральну шкоду. Моральну шкоду обґрунтував хвилюваннями щодо втрати автомобіля, за допомогою якого він заробляв гроші, внаслідок чого погіршилося здоров’я, він лікувався, приймав заспокійливі препарати. До теперішнього часу обвинувачений ОСОБА_3 не вибачився, завдану шкоду не відшкодував, тому просить суд задовольнити цивільний позов в повному обсязі. Щодо призначення обвинуваченому покарання – покладається на розсуд суду.
В судовому засіданні, під час з’ясування думки учасників судового провадження щодо обсягу та порядку дослідження доказів, прокурор запропонував не досліджувати докази, які ніким не оспорюються та обмежитися допитом обвинуваченого ОСОБА_3, потерпілого ОСОБА_2 і дослідити матеріали справи, які характеризують особу обвинуваченого, обвинувачений та потерпілий підтримали позицію прокурора.
Переконавшись у тому, що обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнає свою вину в інкримінованому йому органом досудового розслідування злочині, обвинувачений та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст обвинувачення, фактичні обставини справи, які ніхто не оспорює, погоджуються з кваліфікацією вчиненого діяння, а прокурор, не висловлює жодних заперечень щодо встановлених обставин, роз'яснивши цим особам, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, заслухавши думку учасників судового провадження, згідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд визнав недоцільним дослідження доказів винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, обмежився допитом обвинуваченого, потерпілого та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого та матеріалів, які підтверджують заявлені в цивільному позові вимоги.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за викладеним фактом за ч. 1 ст. 289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом.
Згідно до ст. 337 КПК України суд діє лише в межах висунутого обвинувачення.
Судом досліджувалися дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3, при цьому встановлено, що він: раніше в силу ст. 89 КК України не судимий; офіційно не працевлаштований; за місцем реєстрації на диспансерних обліках у нарколога і психіатра не перебуває; за місцем проживання характеризується посередньо; проживає разом із дружиною та двома малолітніми дітьми; має неофіційну роботу на будівництві, від якої має стабільний дохід, має плани на майбутнє – хоче зробити ремонт в будинку, виростити дітей та не вчиняти більше правопорушень; ризик вчинення повторного кримінального правопорушення в досудовій доповіді визначений високий, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінений як середній.
В суді ОСОБА_3 щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, що на підставі ст. 66 КК України визнається пом'якшуючими покарання обставинами.
Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_3 згідно ст. 67 КК України, є вчинення злочину в стадії алкогольного сп'яніння.
Злочин вчинений обвинуваченим є дійсно суспільно небезпечним, однак, мета покарання - це те, чого прагне держава, застосовуючи його, щодо особи, яка вчинила злочин. Покарання повинно володіти силою впливу та стримування, що полягає не у жорстокості, а у невідворотності та можливої швидкості.
При призначенні покарання суд враховує, що вчинений злочин є злочином середньої тяжкості, враховує наведені вище дані про особу обвинуваченого, його молодий вік, сімейний стан та наявність на утриманні двох малолітніх дітей, наявність як пом’якшуючих, так і обтяжуючої покарання обставин, усвідомлення обвинуваченим своєї неправомірної поведінки, готовність нести передбачену відповідальність, шкоду потерпілому не відшкодував, проте, виказав готовність її відшкодовувати.
Враховуючи зазначене, зважаючи на позицію державного обвинувача та потерпілого, який не наполягає на суворій мірі покарання, суд прийшов до висновку, що виправлення обвинуваченого можливо без ізоляції його від суспільства, а тому ОСОБА_3 доцільно призначити покарання у виді обмеження волі в межах санкції, яка передбачена нормами ч. 1 ст. 289 КК України з застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України, з випробуванням та покладенням відповідно обов'язків, що на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності і захистом інтересів потерпілого.
Застосування більш суворих розмірів покарання або ізоляції від суспільства, за конкретних обставин справи і поведінки обвинуваченого, суд визнає явно не справедливим і достатніх підстав для цього не вбачається, так само як і для застосування правил ст. 69 КК України.
У відповідності до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України 23.12.2005 N 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» потерпілий, якому внаслідок учинення транспортного злочину заподіяно моральну, фізичну чи майнову шкоду, вправі пред'явити цивільний позов про її відшкодування, який має бути розглянутий разом із кримінальною справою. А згідно п. 17 цієї постанови у випадках коли особа знищила транспортний засіб, яким незаконно заволоділа, чи призвела до такого стану, що він повністю втратив свою цінність і його вже не можна використовувати за прямим призначенням, розмір реальних збитків дорівнює вартості
автомобіля на день учинення злочину.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної в результаті злочину, підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Так, в судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений незаконно заволодів транспортним засобом і, керуючи ним під час його незаконного заволодіння, розбив його, не впоравшись з керуванням. Матеріальна шкода настала саме під час скоєння злочину, тому відокремлювати її заподіяння від самого злочину неможливо.
Згідно звіту про оцінку вартості нанесеного збитку від 25.04.2018 (а.с.24-35), вартість нанесеного збитку власнику автомобіля НОМЕР_2 внаслідок механічних пошкоджень складає 57597,00 грн., крім того згідно квитанції до прибуткового касового ордера від 26.04.2018 № 26 ОСОБА_2 сплачено оціночній компанії 1000,00 грн. (а.с.39), таким чином матеріальна шкода в сумі 58597,00 грн. підлягає задоволенню як доведена.
Вимога про стягнення суми сплачених потерпілим коштів на ліки (а.с.36), а також витрати на придбання пального та витрати на проїзд згідно наданих чеків (а.с.37-38) не підлягає задоволенню,оскільки позивачем не доведено факту понесення цих витрат саме в зв’язку із вчиненим правопорушенням.
Згідно зі ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Частиною 3 зазначеної норми визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає, виходячи з характеру та об'єму заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань.
Виходячи із засад розумності та справедливості, у зв'язку з протиправною поведінкою обвинуваченого щодо потерпілого, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди і вважає можливим та достатнім стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_2 в порядку відшкодування заподіяної моральної шкоди 5 000,00 грн., враховує при цьому глибину фізичних та душевних страждань потерпілого, ступінь вини обвинуваченого, вимушеність змін в організації потерпілим свого життя.
Процесуальні витрати відсутні.
Підстави для обрання запобіжного заходу обвинуваченому відсутні.
Питання речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 369-378 КПК України, ч. 1 ст. 289 КК України, суд, -
УХВАЛИВ:
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років обмеження волі.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки.
На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід не обирати.
Цивільний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальні збитки – 58 597,00 грн. (п’ятдесят вісім тисяч п’ятсот дев’яносто сім грн. 00 коп.), моральної шкоди - 5 000,00 грн. (п’ять тисяч грн. 00 коп.) та суму сплаченого судового збору - 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.), а всього 64 301,80 грн. (шістдесят чотири тисячі триста одну грн. 80 коп.).
Речовий доказ - автомобіль НОМЕР_3, повернутий законному власнику ОСОБА_4, залишити у володінні останнього.
Вирок може бути оскаржений з передбачених ст. 349 КПК України підстав до апеляційного суду Житомирської області через Радомишльський районний суд, протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя /підпис/ ОСОБА_5
Згідно з оригіналом
Суддя Н. С. Сіренко
"___" _____ 20 __
(дата засвідчення копії)
Судове рішення № 74850158, Радомишльський районний суд Житомирської області було прийнято 22.06.2018. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Вирок. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 289/806/18. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: