Рішення № 74850137, 21.06.2018, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/626/18

Провадження № 2-а/338/74/18

21 червня 2018 року смт. Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Круль І.В.

з участю секретаря Полек Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Богородчани справу в порядку адміністративного судочинства за позовом Головного управління Пенсійного Фонду України в Івано-Франківській області до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Головне управління Пенсійного Фонду України в Івано-Франківській області (надалі ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) звернулося з позовною заявою до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області (надалі управління ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області) в якій просить зобов'язати відділ примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області закінчити виконавче провадження ВП № 56396072 від 16 травня 2018 року з виконання виконавчого листа № 338/952/17, виданого 11 травня 2018 року Богородчанським районним судом на підставі ч. 9 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" в зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Постановою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2017 року позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області про визнання неправомірними дій стосовно не проведення перерахунку пенсії та зобов'язання до вчинення дій задоволено частково. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року скасовано постанову Богородчанського районного суду від 03 жовтня 2017 року та прийнято нову, якою зобов'язано провести з 07 березня 2017 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1, виходячи з розміру посадового окладу 1900 грн.; окладу за військовим (спеціальним) званням 1000 грн.; надбавки за стаж служби - 45% - 1305 грн., премії 8,88% та виплатити позивачу різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії. Постановою Верховною Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року скасовано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року в частині залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 06 березня 2017 року та зобов'язано провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року по 06 березня 2017 року.

Відділом примусового виконання рішень 16 травня 2018 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 56396072, з виконання виконавчого листа № 338/952/17, про зобов'язання здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 01 січня 2016 року, якою постановлено стягнути з боржника виконавчий збір в сумі 14982 грн.

На виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року ГУ ПФУ в Івано-Франківській області 28 листопада 2017 року здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 Розмір пенсії після перерахунку становив 3845,86 грн. та 05 грудня 2017 року проведено виплату ОСОБА_1 донарахованих сум в розмірі 12642,56 грн. за період з 07 березня 2017 року по 01 грудня 2017 року.

Згідно довідки, виданої ліквідаційною комісією МВС України в Івано-Франківській області від 15 березня 2018 року № 319/8-18 грошове забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії складає: посадовий оклад 1900 грн., оклад за військовим (спеціальним) званням 1000 грн., надбавка за стаж роботи в розмірі 45% -1305 грн., премія в розмірі 10,08%.

30 березня 2018 року, на виконання постанови КМУ № 103 від 21 лютого 2018 року, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області здійснило перерахунок пенсії, відповідно до якого розмір пенсії становить 3888,24 грн., проведено 05 квітня 2018 року виплату перерахованої пенсії за період з 01 січня 2018 року по 31 березня 2018 року в сумі 4015,38 грн., нараховано різницю між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої пенсії за період з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2017 року (в т.ч. відповідно до постанови Верховного Суду від 13 березня 2018 року) в розмірі 34977,77 грн. та призначено виплату різниці підвищеної пенсії з 01 січня 2019 року в розмірі 728,71 грн., з 01 січня 2020 року – 1457,40 грн. до забезпечення повної виплати розрахункової суми. Оскільки судові рішення по справі № 338/952/17 боржником виконано в добровільному порядку до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, підстав для стягнення виконавчого збору немає, тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 04 червня 2018 року позовна заява ГУ ПФУ в Івано-Франківській області до відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області про зобов'язання вчинити дії була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі № 338/626/18. Розгляд справи призначений на 12 червня 2018 року о 09 год. Відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву до початку розгляду справи.

Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 12 червня 2018 року, за клопотанням позивача, замінено первісного відповідача - відділ примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області на належного відповідача - управління ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області. Судове засідання призначено на 08 год. 30 хв. 21 червня 2018 року, відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву – 5 днів з дня отримання копії ухвали суду від 12 червня 2018 року.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалу Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 12 червня 2018 року разом з копією позовної заяви та додатками до неї, копію ухвали про відкриття провадження від 04 червня 2018 року управлінню ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області направлено 12 червня 2018 року електронною поштою (згідно порядку, визначеному ст. 268 КАС України).

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений в порядку, визначеному чинним законодавством.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений в порядку, визначеному чинним законодавством. До початку судового засідання відзив на позовну заяву від управління ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області не надійшов.

Дослідивши докази у справі, які подані в розпорядження суду, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

За правилами ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 5 статті 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій територій України.

Ці положення також відображені у ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", із уточненням по колу осіб, а саме: судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічне правило міститься і в ст. 14 КАС України. Так, відповідно до ст. 14 КАС України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно із вимогами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_2 України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Таким чином, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка 17 липня 1997 року ратифікована Україною, та, відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України, стала частиною національного законодавства України.

Суд також зазначає, що за приписами ч.1 та 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, у справі "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року Європейський суд вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 15 жовтня 2009 року по справі "Комнацький проти України" визначився, що держава повинна забезпечити гарантії, передбачені Конвенцією, і що протиріччя між органами місцевої влади не повинні вплинути на права заявника, гарантовані Конвенцією.

Таким чином відсутність коштів у боржника чи у держави на виконання взятих на себе зобов'язань не звільняє боржника від виконання рішення суду, та не є обставиною, яка ускладнює його виконання.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини (справа "Кечко проти України" від 08 листопада 2005 року) реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Швидке виконання рішення суду є запорукою ефективності правосуддя. Адміністративні органи є складовою держави, яка керується верховенством права, а відтак інтереси цих органів збігаються в необхідності належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 Конвенції стороні на судовому етапі, втрачають сенс.

У разі невиконання рішення суду в добровільному порядку існує механізм примусового виконання рішення.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

В абзаці 1 підпункту 3.2 пункту 3 рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30 червня 2009 року зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина. Виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Суд звертає увагу на те, що згідно частини 4 статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Таким законом є, зокрема,Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII.

У відповідності до частини 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Пунктом 1 частини 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно частин 5, 6 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Статтею 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Судом встановлено, що постановою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2017 року по справі № 338/952/17 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області про визнання неправомірними дій стосовно не проведення перерахунку пенсії та зобов'язання до вчинення дій задоволено частково. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2017 року скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено частково: визнано неправомірною бездіяльність ГУ ПФУ в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії. Зобов'язано ГУ ПФУ в Івано-Франківській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 07 березня 2017 року відповідно до ст. 63 ЗУ № Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", постанови КМУ № 988 від 11.11.2015 р. "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", виходячи з розміру посадового окладу 1900 грн.; окладу за військовим (спеціальним) званням 1000 грн.; надбавки за стаж служби - 45%, премії 8,88% та виплатити позивачу різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії. Позовні вимоги за період з 01 січня 2016 року по 06 березня 2017 року залишено без розгляду. В решті позову відмовлено (а.с. 8-11).

Постановою Верховною Суду в складі колегії судді Касаційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року скасовано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року в частині залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 з період з 01 січня 2016 року по 06 березня 2017 року та ухвалено в цій частині нове рішення, яким зобов'язано ГУ ПФУ в Івано-Франківській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року по 06 березня 2017 року відповідно до ст. 63 ЗУ № Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", постанови КМУ № 988 від 11.11.2015 р. "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", виходячи з розміру посадового окладу 1900 грн.; окладу за військовим (спеціальним) званням 1000 грн.; надбавки за стаж роботи у розмірі 45%, премії в розмірі 8,88% та виплатити позивачу різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії (а.с.12-17).

На виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року ГУ ПФУ в Івано-Франківській області 28 листопада 2017 року здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1, відповідно до якого розмір пенсії після перерахунку становив 3845,86 грн. та 05 грудня 2017 року проведено виплату ОСОБА_1 донарахованих сум в розмірі 12642,56 грн. за період з 07 березня 2017 року по 01 грудня 2017 року (а.с. 21,24).

Згідно довідки, виданої ліквідаційною комісією МВС України в Івано-Франківській області від 15 березня 2018 року № 319/8-18 грошове забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії складає: посадовий оклад 1900 грн., оклад за військовим (спеціальним) званням 1000 грн., надбавка за стаж служби 45% -1305 грн., премія в розмірі 10,08% (а.с.26).

30 березня 2018 року, на виконання постанови КМУ № 103 від 21 лютого 2018 року, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області здійснило перерахунок пенсії, відповідно до якого розмір пенсії становить 3888,24 грн., проведено 05 квітня 2018 року виплату перерахованої пенсії за період з 01 січня 2018 року по 31 березня 2018 року в сумі 4015,38 грн., нараховано різницю між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої пенсії за період з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2017 року (в т.ч. відповідно до постанови Верховного Суду від 13 березня 2018 року) в розмірі 34977,77 грн. та призначено виплату різниці підвищеної пенсії з 01 січня 2019 року в розмірі 728,71 грн., з 01 січня 2020 року – 1457,40 грн. до забезпечення повної виплати розрахункової суми (а.с. 22,23).

16 травня 2018 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Івано-Франківській області ОСОБА_2 на підставі виконавчого листа № 338/952/17, виданого Богородчанським районним судом Івано-Франківської області 11 травня 2018 року, виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 56396072, в якій постановив стягнути з боржника виконавчий збір в розмірі 14982,00 грн. (а.с.6,7).

Отримавши 17 травня 2018 року постанову про відкриття виконавчого провадження, на її виконання ГУ ПФУ України в Івано-Франківській області направило 23 травня 2018 року державному виконавцю відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області ОСОБА_2 лист, в якому повідомило про здійснений 28 листопада 2017 року перерахунок пенсії, відповідно до якого розмір пенсії становив 3845,86 грн. та проведену 05 грудня 2017 року виплату донарахованих сум в розмірі 12642,56 грн., а також про те, що 30 березня 2018 року, на виконання постанови КМУ № 103 від 21 лютого 2018 року, управління здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1, відповідно до якого розмір пенсії становить 3888,24 грн., проведено 05 квітня 2018 року виплату перерахованої пенсії за період з 01 січня 2018 року по 31 березня 2018 року в сумі 4015,38 грн., нараховано різницю між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої пенсії за період з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2017 року (в т.ч. відповідно до рішення суду) в розмірі 34977,77 грн. та призначено виплату різниці підвищеної пенсії з 01 січня 2019 року в розмірі 728,71 грн., з 01 січня 2020 року – 1457,40 грн. Оскільки ГУ ПФУ в Івано-Франківській області в добровільному порядку, до відкриття виконавчого провадження, на підставі судових рішень та постанови № 103 здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року, провело її виплату за період 07 березня 2017 року та призначило виплату різниці підвищеної пенсії за період з 01 січня 2016 року по 06 липня 2017 року, просило державного виконавця закінчити виконавче провадження ВП № 56396072 від 16 травня 2018 року з виконання виконавчого листа № 338/952/17, виданого 11 травня 2018 року Богородчанським районним судом в зв'язку з фактичним виконанням до відкриття виконавчого провадження (а.с. 6-7, 18-19).

Суд звертає увагу на те, що постанова КМУ №103 від 21.02.2018 року, на яку посилається позивач як на підставу врегулювання процедури перерахунку та виплати пенсій, не регулює порядок виконання судового рішення, та її норми в жодному випадку не є підставою для звільнення суб'єкта владних повноважень, яким в даному випадку є ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, від виконання обов'язків, що покладені на нього таким рішенням.

Зважаючи на те, що відповідно до вимог ст. 27 ЗУ "Про виконавче провадження" вимога про стягнення з боржника виконавчого збору є обов'язковою при винесенні державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, ця обставина дає підстави вважати, що державний виконавець діяв у межах чинного законодавства при стягненні з позивача постановою від 16 травня 2018 року виконавчого збору у розмірі 14982 грн.

Згідно ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення; 2) затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення; 3) припинення юридичної особи сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника; 4) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 6) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена; 7) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів; 8) визнання боржника банкрутом; 9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 10) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 11) надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону; 14) якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв'язку з цим перераховані до Державного бюджету України; 15) якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки; 16) погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням.

Згідно ч.2 ст. 39 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Таким чином, законодавством передбачено право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд з урахуванням наданих йому законодавством повноважень.

Виходячи з попередніх висновків суду, вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача закінчити виконавче провадження ВП № 56396072 від 16 травня 2018 року на підставі ч.9 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" в зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження не підлягає до задоволення, оскільки закінчення виконавчого провадження передбачає фактичне виконання в повному обсязі судового рішення згідно з виконавчим документом, однак, як уже встановлено судом, позивачем не виконано в повному обсязі судові рішення по справі № 338/952/17.

Таким чином, суд дійшов висновку про хибність доводів позивача про повне фактичне виконання ним судових рішень по справі № 338/952/17 та про відсутність підстав для зобов'язання відповідача закінчити виконавче провадження ВП № 56396072 від 16 травня 2018 року на підставі ч.9 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" в зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі судових рішень до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Системний аналіз норм Закону України" та вищезазначені рішення Європейського суду з прав людини, які суд застосовує до правовідносин, які виникли між сторонами по справі, виходячи з приписів ч. 2 ст. 6 КАС України, дає підстави зробити суду висновок про те, що позов є необґрунтованим, а тому не підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З встановлених у справі обставин вбачається, що відповідач діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, а тому суд дійшов до висновку, про відсутність правових підстав для задоволення позову.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись ст.ст. 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про зобов'язання закінчити виконавче провадження ВП № 56396072 від 16 травня 2018 року з виконання виконавчого листа № 338/952/17, виданого 11 травня 2018 року Богородчанським районним судом Івано-Франківської області, на підставі ч.9 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" в зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення через Богородчанський районний суд Івано-Франківської області.

Головуюча І.В. Круль