Рішення № 74850108, 12.06.2018, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №321/493/17

Провадження 2/333/147/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Наумової І.Й., при секретарі Кунець В.В., за участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «РОДОВІД БАНК» ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ПАТ «РОДОВІТ БАНК» звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги обґрунтовує тим, що між ВАТ Родовід банк", найменування якого з 17.06.2009 р. змінено на ПАТ "Родовід банк", та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 34/АА-00014.08.2 від 08.05.2008 р., згідно з п. 1.1. якого банк відкрив не відновлювальну кредитну лінію ОСОБА_2 на загальну суму 10051,44 доларів США терміном по 08.05.2013 року. Відповідно до п. 1.5 кредитного договору процентна ставка за користування кредитом була встановлена в розмірі 12,50% річних. Відповідно до п. 3.6. кредитного договору за порушення строків (термінів) повернення кредиту чи сплати процентів або комісії, сплачувати Банку за кожний день пеню у розмірі 1,6 % від суми простроченої заборгованості.

З метою забезпечення виконання кредитних зобов’язань боржником за кредитним договором між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір застави транспортного засобу № 34/АА-00014.08.2 від 08.05.2008 р., посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_5, за умовами якого відповідач передав позивачу в заставу автомобіль ЗАС, модель TF699Р, рік випуску 2008, колір чорний, шасі (кузов рама, коляска) №Y6DTF699P8W406719, тип ТЗ – легковий сєдан, реєстраційний №АР5025ВЕ.

В порушення умов кредитного договору позичальник не виконував зобов’язання щоо сплати щомісячних платежів, у зв’язку з чим ПАТ «РОДОВІТ БАНК» звернувся з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06.03.2014 р. частково задоволено позов ПАТ «РОДОВІТ БАНК». Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «РОДОВІТ БАНК» прострочену заборгованість за кредитом в сумі 15952,75 грн., пеню за прострочення кредиту та процентів в сумі 15952,75 грн., а всього 31905,50коп., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 227,11 грн.

Позивач зазначає, що загальна сума заборгованості з урахуванням рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06.03.2014 року складає 319737,14 грн., яка складається з: - суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом – 314431,16 грн.; - суми 3% річних від суми простроченого кредиту – 5305,99 грн.

За таких підстав, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 34/АА-00014.08.2 від 08.05.2008 р. в розмірі 319737,14 грн., яка складається з: - суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом – 314431,16 грн.; - суми 3% річних від суми простроченого кредиту – 5305,99грн., а також понесені судові витрати.

23.05.2018 року на адресу суду надійшло клопотання про участь представника АТ «РОДОВІД БАНК» ОСОБА_1 у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 23.05.2018 року клопотання представника позивача було задоволено.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов з вищевказаних підстав.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог про що надали письмовий відзив та просили застосувати строки позовної давності до нарахування 3% річних від суми простроченого кредиту. У разі задоволення позовних вимог, застосувати положення ч.3 ст.551 ЦК України, зменшивши розмір пені, оскільки він значно перевищує розмір збитку банку, та врахувати, що відповідач на даний час не працює, є інвалідом 3-ї групи, отримує пенсію по інвалідності у розмірі 1400 грн., має на утриманні двох малолітніх дітей.

Вислухавши представника позивача, відповідача та його представника, вивчивши і дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ВАТ «РОДОВІТ БАНК», правонаступником якого ПАТ «РОДОВІТ БАНК», та ОСОБА_2 укладено договір № 34/АА-00014.08.2 від 08.05.2008 року (а.с. 17-21).

Згідно з п. 1.1 кредитного договору банк відкрив не відновлювальну кредитну лінію ОСОБА_2 на загальну суму 10051,44 доларів США терміном по 08.05.2013 року, та відповідно до п. 1.5 процентною ставкою за користування кредитом у розмірі 12,50% річних.

З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань боржником за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 було укладено договір застави транспортного засобу № 34/АА-00014.08.2.-3 від 08.05.2008 року, відповідно до якого ОСОБА_2 передав у заставу банку автомобіль ЗАС, модель TF699Р, рік випуску 2008, колір чорний, шасі (кузов рама, коляска) №Y6DTF699P8W406719, тип ТЗ – легковий сєдан, реєстраційний №АР5025ВЕ (а.с. 25-30).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06.03.2014 р. частково задоволено позов ПАТ «РОДОВІТ БАНК». Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «РОДОВІТ БАНК» прострочену заборгованість за кредитом в сумі 15952,75 грн., пеню за прострочення кредиту та процентів в сумі 15952,75 грн.. Вирішено питання про судові витрати.

На виконання рішення суду Комунарським районним судом м. Запоріжжя 19.06.2014 р. був виданий виконавчий лист №333/8816/13-ц. Комунарським відділом державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області 13.02.2017 року закрито виконавче провадження № 44746738. Згідно квитанції 0.0.636921487.1 від 19.10.2016 року боржником було сплачено в повному обсязі суму боргу (а.с.136-137).

В постанові ВСУ від 21 вересня 2016 року у справі № 6-2631цс15 суд дійшов правового висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора про передбачене договором дострокове стягнення тіла кредиту та нарахованих процентів, яке ухвалене до спливу строку договору і не виконане боржником, не позбавляє кредитора права на отримання нарахувань та штрафних санкцій, передбачених умовами договору та цього кодексу.

Отже, усі нарахування за користування коштами та інші виплати, передбачені договором, підлягають стягненню до дати повернення позики, але в межах строку позовної давності.

Також правовою позицією ВСУ у справі №6-157цс16 від 25 травня 2016 року роз'яснено, що виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України та змісту кредитного договору можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, а також сплату боржником процентів, належних кредитору відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, при цьому зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

За умовами ст.599 ЦК України зообов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, ПАТ «РОДОВІД БАНК» просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором за період з 09.02.2016 р. по 09.02.2017 р.

Враховуючи положення ст.ст.257, 261 ЦК України, правові висновки, висловлені Верховним Судом України у постановах від 02.12.2015 року, справа №6-249цс15, від 21 вересня 2016 року, справа № 6-2739цс15, суд вважає необхідним стягнути на користь ПАТ «РОДОВІД БАНК» пеню в межах строку позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов"язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Разом з тим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як вбачається зі штемпеля суду на позовній заяві, позивач звернувся до суду 11.04.2017 року.

Тобто, керуючись п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, суд прийшов до висновку про стягнення пені в один рік, а саме у період з 11.04.2016 року по 19.10.2016 року (по день погашення заборгованості), з розрахунку 1,6% за день прострочки із заборгованості: - у розмірі 1995,84 доларів США у період з 11.04.2016 року по 14.09.2016 року пеня становить 5013,01 доларів США; у розмірі 1991,48 доларів США у період з 15.09.2016 року по 21.09.2016 року пеня становить 223,02 долара США; у розмірі 1980,05 доларів США у період з 22.09.2016 року по 19.10.2016 року пеня становить 887,04 доларів США, загальна сума пені становить 6123,07 доларів США.

Згідно з вимогами ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду. Якщо він значно перевищує розмір збитків. Та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З розрахунків, наданих суду та письмових матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача за кредитом складає 1995,84 доларів США, в той час як нарахована пеня складає 6123,07 доларів США, що значно перевищує розмір боргу.

Крім того, з письмових матеріалів справи вбачається, що відповідач кредит отримав в доларах США, курс якого на момент отримання кредиту становив 5,05 грн. за 100 доларів США, а на момент складення розрахунку заборгованості курс долара США складав 26,91 грн. за 100 доларів США.

Суд дійшов висновку про можливість застосування до нарахованої відповідачу пені положення ст. 551 ЦК України, та зменшення розміру нарахованої пені.

Таким чином суд стягує з відповідача пеню у розмірі 1800,00доларів США, в еквіваленті курсу НБУ станом на 09.02.2017 року становить 48438,00 грн.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобовязання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобовязання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд вважає, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних від суми простроченого грошового зобов’язання та процентів, а також суми інфляційних витрат, тому що за змістом статей 524 та 533 ЦК України, грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України, і положення ст. 625 ЦК України про відповідальність за порушення грошових зобов’язань не можуть бути поширені на договірні відносини сторін в іноземній валюті.

Так, як передбачено нормами Закону від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення», індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті гривні. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає (рішення Верховного Суду України від 28 березня 2012 року у справі 6-36736вов10). Тому норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов’язання, яке визначене у гривні.

Судові витрати належить розподілити відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 533, 546, 589, 590, 611, 625, 629, 1048, 1049, 1050 та 1054 ЦК України, ст.ст. 258 - 259, 263 - 265, 280 - 282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «РОДОВІД БАНК» ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНКОПП НОМЕР_1), проживає за адресою: 69040, м. Запоріжжя, вул.. Чкалова, буд.63 на користь Публічного акціонерного товариста «РОДОВІД БАНК» пеню у сумі 1800,00 доларів США, в еквіваленті курсу НБУ станом на 09.02.2017 року становить 48438,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНКОПП НОМЕР_1), проживає за адресою: 69040, м. Запоріжжя, вул. Чкалова, буд.63 на користь Публічного акціонерного товариста «РОДОВІД БАНК» судові витрати в сумі 726,12 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Комунарський районний суд м.Запоріжжя. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст судового рішення складено 22 червня 2018 року.

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя І.Й.Наумова