Рішення № 74849863, 11.06.2018, Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/2763/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2018 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Гришковець А. Л.

з секретарем Павленко Л. В.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Овручі справу за позовом ОСОБА_1 до Овруцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до Овруцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області і просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо переведення та здійснення нарахування пенсії державного службовця по інвалідності другої групи; визнати дії (бездіяльність) відповідача щодо розгляду його заяв про порушення законодавства протиправними; зобов’язати Овруцьке об’єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області перевести його та виплачувати з 05.08.2016 пенсію державного службовця по інвалідності другої групи відповідно до п.2, п.10, п.12 розділу ХІ Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» в розмірі 60 відсотків від заробітку, з якого сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхуванн, щомісячно в сумі 8550 грн. 43 коп. та провести її виплати, починаючи з 05.08.2016 з урахуванням вже виплачених сум пенсії, а також просить стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 100000 грн., мотивуючи тим, що постановою Овруцького районного суду від 06.03.2017 було визнано дії Овруцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови йому в переведенні його з пенсії призначеної по інвалідності, відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця по інвалідності другої групи протиправними та зобов’язано Овруцьке об’єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити його переведення з пенсії інваліда другої групи, призначеної йому відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця по інвалідності другої групи, відповідно до п.2, п.10, п.12 розділу ХІ Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення». Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2017 вказану постанову було залишено без змін.

Однак, до даного часу, не зважаючи на рішення судів та його неодноразові усні звернення, за період з дати винесення ухвали Житомирським апеляційним адміністративним судом від 03.04.2017 по дату його письмового звернення 19.07.2017 пенсія йому так призначена та виплачена не була. Тобто, рішення судів не виконувалися.

Після письмового звернення від 19.07.2017 йому надійшла відповідь про призначення пенсії, але не з дати звернення, а з дати винесення ухвали Житомирським апеляційним адміністративним судом, а також обраховано не від усієї суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка зазначена в довідках Державної фінансової інспекції в Житомирській області від 02.08.2016 №06-01-21/3786 та №06-01-21/3787. Ромір пенсії визначено в сумі 5765 грн. 50 коп., коли при вірному обрахунку має становити 8550 грн.43 коп.. Хоча суди в мотивувальних частинах рішень посилалися на застосування ч.1 ст. 37 Закону України «Про державну службу».

Крім того, протиправними діями та бездіяльністю відповідача йому заподіяно моральну шкоду, так як весь період намагання поновити порушені права його життя було перенасичене негативними емоціями, психічними переживаннями, порушенням нормальних життєвих зв’язків, що в подальшому вплинуло на погіршення стану його здоров’я, що підтверджено висновками лікарів. Розмір моральної шкоди він оцінює на суму 100000 грн., яка є мінімальною компенсацією за перенесені душевні страждання.

Позивач в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задовлення заперечує. Просить відмовити в його задоволенні.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Постановою Овруцького районного суду від 06.03.2017 було визнано дії Овруцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 в переведенні його з пенсії призначеної по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця по інвалідності другої групи протиправними та зобов’язано Овруцьке об’єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії інваліда другої групи, призначеної йому відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця по інвалідності другої групи, відповідно до п.2, п.10, п.12 розділу ХІ Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення».

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2017 вказану постанову було залишено без змін.

Ухвалою Овруцького районного суду від 10.05.2017 було відмовлено в задоволенні заяви Овруцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про роз’яснення судового рішення Овруцького районного суду по справі за позовом ОСОБА_1 до Овруцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії по причині, що предметом спору між сторонами було право позивача на переведення з пенсії інваліда другої групи, призначеної йому відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця по інвалідності другої групи, відповідно до п.2, п.10, п.12 розділу ХІ Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення», а тому відповідно, заява Овруцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про роз’яснення судового рішення Овруцького районного суду по справі за позовом ОСОБА_1 до Овруцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії не узгоджувалася з положеннями ч.1 ст. 170 КАС України. Водночас, в мотивувальній частині ухвали суд звернув увагу, що в мотивувальній частині постанови Овруцького районного суду від 06.03.2017 та ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2017 було зроблено посилання на норми Закону, які підлягають застосуванню при вирішенні питання переведення позивача на пенсію державного службовця по інвалідності та зазначено на необхідність при виконанні вказаного рішення суду застосувати чинне законодавство з урахуванням вищевказаних правових норм.

Зазначені обставини підтверджуються копіями вказаних постанови та ухвал судів.

Копія заяви позивача (а.с.11) підтверджує звернення останнього 19.07.2017 з вказаною заявою до відовідача з питань невиконання вищевказих рішень судів та не призначення йому пенсії по інвалідності другої групи.

Листом від 11.08.2017 року №4974/03 (а.с.13) Овруцьке об’єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надано відповідь на вказане письмове звернення позивача. При цьому, йому повідомлено, що оскільки в постанові Овруцького районного суду від 06.03.2017 та ухвалі Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2017 не зазначено з якої дати необхідно перевести його на пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про державну службу», тому відповідний перерахунок був проведений з дати набрання законної сили постановою суду, тобто з 03.04.2017. Розмір пенсії з вказаної дати становить 5765,50 грн.. Для розрахунку пенсії враховано посадовий оклад, ранг, надбавку за вислугу років станом на 02.08.2016 та надбавки за високі досягнення праці, а також премії з 01.05.2016 по дату звільнення, крім компенсації за невикористані відпустки за період роботи з 01.08.2012 по 31.07.2016.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Тобто, право на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів є невід'ємним правом фізичних і юридичних осіб, гарантованим Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За змістом ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про Державну службу» пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з

якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 рокустрахові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Частиною1 ст. 1 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 Закону України "Про оплату праці" визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

В ч.2 ст. 33 Закону України "Про державну службу" законодавець закріпив, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Відповідно до ч.1 ст. 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Згідно ст. 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.

За змістом наведених правових норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Крім того, 14.09.2016 року постановою Кабінету Міністрів України №622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" був затверджений Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб, який регламентує, в тому числі, порядок призначення пенсій державним службовцям.

Відповідно до п.п.1,2 цього Порядку пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з пунктами 10,12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року №889-VIII на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року №3723-ХІІ мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10.12.2015 року №889-VIII "Про державну службу": мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п.4 даного Порядку пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому:

посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);

розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв, починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;

у разі, коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 року, середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 року на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 року, а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 року на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 року як за повний місяць;

матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

У постанові від 04.03.2014 по справі №21-350а13 Верховинй Суд України зазначив, що Верховний Суд України вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні статей 33, 37 Закону № 3723-XII і в постановах від 20 лютого 2012 року, 14, 28 травня та 6 листопада 2013 року (справи №№ 21-430а11, 21-125а13, 21-97а13, 21-350а13 відповідно) зазначив, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Тобто, перевагу надано спеціальним нормам, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії (стаття 41 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та стаття 66 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення»).

Аналогічну правову позицію зі спірного питання Верховний Суд України висловив, зокрема, у постановах від 14 та 28 травня 2013 року (справи NN 21-125а13, 21-97а13 відповідно).

За таких обставин, відповідач мав включити при призначенні позивачу пенсії державного службовця по інвалідності другої групи у його заробіток (дохід) для обчислення пенсії матеріальну допомогу на оздоровлення та інші виплати, з яких були нараховані та сплачені страхові внески або єдиний внесок на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, і які зазначено в довідках виданих Державною фінансовою інспекцією в Житомирській області від 02.08.2016.(а.с.16-19).

Враховуючи положення ст.ст. 83, 84, 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.ст. 43, 44, 45, 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначення чи перерахунок пенсії проводиться виключно на підставі звернення (заяви) особи до відповідного територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі. Пенсія призначається чи перераховується з дня звернення, крім окремих випадків, передбачених згаданими Законами.

Відповідно до ч.3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Оскільки позивачем подано заяву до відповідача про переведення з одного виду пенсії на інший 05.08.2016., що не заперечується останнім, то відповідно він має право на перерахунок пенсії з 05.08.2016.

З огляду на те, що функції щодо нарахування розміру пенсії віднесено до компетенції відповідача, суд не уповноважений здійснювати розрахунок сум виплат, а тому у вказаній частині вимоги задоволенню не підлягають.

В частині вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди суд звертає увагу на наступне.

Згідно ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Зі змісту вказаної норми слідує, що у такому порядку розглядаються адміністративним судом вимоги про відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди. Основною умовою такого розгляду є те, щоб така вимога була заподіяна (похідною) протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин і якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Пленум Верховного Суду України в п.п.3, 5 постанови № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснив, що моральною шкодою є втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

В ст. 107 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» законодавець закріпив відповідальність Пенсійного фонду, його органів та посадових осіб за порушення у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов'язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Пленум Верховного Суду України в п. 16 постанови від 01.11.1996 року N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" роз'яснив, що суди мають суворо додержувати передбаченого ст. 56 Конституції права особи на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У п. 101 постанови від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави.

Згідно ст. 124 Конституції України та п.5 ч.3 ст.2 та ст.14 КАС України судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 15.10.2009 по справі "Комнацький проти України", визначено, що держава повинна забезпечити гарантії, передбачені Конвенцією, і що протиріччя між органами місцевої влади не повинні вплинути на права заявника, гарантовані Конвенцією.

У рішенні від 07.11.2013 по справі "Пічкур проти України" Європейський суд з прав людини констатував, що якщо у договірній державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, обумовлені або не обумовлені попередньою сплатою внесків, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, для осіб, що відповідають вимогам такого законодавства.

Надаючи оцінку діям та бездіяльності відповідача в даному випадку, суд звертає увагу на правову позицію Європейського суду з прав людини щодо відповідальності держави відносно виконання власних повноважень.

Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» проаналізовано поняття "належне урядування". Так, аналізуючи відповідність цього мотивування Конвенції, Європейський суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. також рішення у справах "Беєлер проти Італії" , "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" від 20.05. 2010 і "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11. 2008 ) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі") . З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки"). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії"). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див.рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" ).

У правовідносинах, що склалися між сторонами, встановлено протиправну бездіяльність відповідача, яка пов'язана із відмовою позивачу в переведенні його з пенсії призначеної по інвалідності, відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на пенсію державного службовця по інвалідності другої групи, яка встановлена рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, а також несвоєчасним та неналежним їх виконанням.

За таких обставин, оскільки неможливість для позивача отримати пенсію, право на яку підтверджено рішенням суду, що набрало законної сили, і на яку в нього відповідно були законні очікування, в порядку та розмірі визначеному законом, протягом тривалого строку становить втручання у його право на мирне володіння своїм майном та є порушенням вимог § 1 ст. 6 Конвенції та ст. 1 Протоколу N 1, суд приходить до висновку, що через душевні страждання, які позивач зазнав у зв'язку з несвоєчасним та неналежним виконанням остаточного рішення з вини посадових осіб Овруцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області , за дії (бездіяльність) яких держава несе відповідальність відповідно до ст. 56 Конституції України, ст.ст. 23, 1167, 1173, 1174 ЦК України, позивач має право на відшкодування йому за рахунок держави моральної шкоди.

Визначаючи розмір суми відшкодування моральної шкоди, суд звертає увагу на наступне.

Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Таким чином, оскільки Овруцьким об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, який є органом виконавчої влади, допущено протиправні дії відносно позивача, то останнє є суб'єктом завдання шкоди при здійсненні владно-адміністративних повноважень.

Позивачем на обґрунтування розміру заподіяної йому моральної шкоди надано висновок експерта судово-психологічної експертизи від 05.02.2018 (а.с.52-71).

За результатами психологічного обстеження ОСОБА_1 було встановлено, що глибина його моральних страждань значно виражена, тобто під час травмуючих подій він переживав значний душевний біль, суттєві фізичні страждання, тривалий час відчував тривогу, страх, гнів, обурення та приниження, які мали руйнівну силу для його повноцінного фізичного та психологічного функціонування. При цьому його немайнові втрати не є непоправними та можуть минути через деякий час після отримання компенсації.

Експерт у висновку звернув увагу на такі приватні критерії, які обгрунтовують позовні вимоги ОСОБА_1, зокрема:

1. порушення нормальних життєвих зв'язків. Так, від дій заподіювачів шкоди були порушені окремі права підекспертного, а саме: він був позбавлений справедливої, з його точки зору, пенсії, і відповідно, умов для нормальної життєдіяльності. Внаслідок цього у нього знизився рівень самооцінки, виникло почуття непотрібності, безпомічності та страх за майбутнє. Це суттєво порушило якість життя його сім'ї; громадянські права; він втратив довіру до державних органів;

2. погіршення відносин з оточуючими людьми. Так, під час бесіди з психологом підекспертний вказав, що досліджувані події призвели до того, що він став дратівливим, нестриманим, у нього погіршилися стосунки з друзями, родичами, знайомими, сусідами;

3. індивідуальні особливості підекспертного, а саме: незначна вираженість таких механізмів особистісного захисту, як витіснення або дистанціювання, фіксованість на негативних емоціях. Зазначені особливості призводять до загостреного переживання подій навколишньої дійсності. Тобто, підекспертний весь час в період суду та конфлікту з Пенсійним фондом України знаходився в стані емоційної напруги, фрустрації. Подібний стан, якщо і не викликав в даний час будь-яких психічних або виражених соматичних розладів, з високою ймовірністю може бути причиною подібних розладів в майбутньому.

Крім цього, необхідно враховувати особливості конкретного випадку, а саме: генералізований вплив досліджуваних подій на сім'ю підекспертного.

Оскільки матеріальний достаток залежав від доходів підекспертного, його переживання включали не лише страх за його майбутнє, а і за долю сім'ї.

Таким чином, враховуючи позицію підекспертного відносно суми відшкодування його моральних страждань, обставин справи та особливостей конкретного випадку, експерт вважає, що сума заявленого ОСОБА_1 грошового еквіваленту моральних страждань, спричинених йому (100000 грн.) є обґрунтованою.

Виходячи з викладеного, експерт визначив, що досліджувана ситуація призвела до значного зниження якості життя ОСОБА_1, був порушений його психологічний стан та соціальне функціонування. Поганий психологічний стан, в свою чергу, відобразився на погіршенні його здоров'я.

Факт загострення хвороб позивача, неодноразове знаходження його на стаціонарному лікуванні у період, що досліджується, встановлено в судовому засіданні під час огляду його медичної картки.

Посилання представників відповідача на інвалідність позивача та відповідно погіршення його здоров’я з вказаної підстави, суд не може покласти в основу рішення по справі, оскільки наявність інвалідності напроти вказує на індивідуалізований надмірний тягар, який поніс позивач внаслідок порушення його прав.

При цьому суд враховує, що експертом, в зв’язку з вилученням методики Ерделевського з реєстру рекомендованих Міністерством юстиції України, сума компенсації моральної шкоди не визначалася, однак заявлену суму він вважає обґрунтованою.

Згідно ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Суд, оцінюючи обставини справи та характер спірних правовідносин у їх сукупності, виходячи із вимог розумності і справедливості, приходить до висновку, що в даному випадку, моральна шкода підлягає відшкодуванню в розмірі 54000 грн..

Керуючись ст.ст. 6-9, 19-20, 77, 78, 243- 245, 293 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Овруцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності, призначеної згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію державного службовця по інвалідності 2 групи згідно ст.37 Закону України «Про державну службу» з дати звернення та з врахуванням для перерахунку пенсії всіх виплат.

Зобов’язати Овруцьке об’єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 05.08.2016 перерахунок та виплату ОСОБА_3 пенсії державного службовця по інвалідності другої групи за нормами ст. 37 Закону України «Про Державну службу» від 10.12.1995 в розмірі 60 відсотків від сум заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з яких були нараховані та сплачені страхові внески або єдиний внесок на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, з врахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення та інших виплат, які зазначено в довідках виданих Державною фінансовою інспекцією в Житомирській області від 02.08.2016.

Стягнути з Овруцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 54000 грн..

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення суду до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Овруцький районний суд Житомирської області може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: ОСОБА_4

Повне рішення виготовлено 21.06.2018.