Постанова № 74849101, 21.06.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 211/4054/17 22-ц/774/1292/К/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 року м.Кривий Ріг

Справа № 211/4054/17

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

сторони:

позивач – ОСОБА_1,

відповідач - Державний навчальний заклад «Криворізький центр професійної освіти металургії та машинобудування»,

розглянув у спрощеному позовному провадженні у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу відповідача Державного навчального закладу «Криворізький центр професійної освіти металургії та машинобудування» на рішення Довгинцівьского районного суду м.Кривого Рогу від 21 березня 2018 року, яке ухвалено суддею Ткаченко С.В.у місті Кривому Розі Дніпропетровської області о 17 годині 44 хвилини та повне судове рішення складено 26 березня 2018 року, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державного навчального закладу «Криворізький центр професійної освіти металургії та машинобудування» (далі - ДНЗ «КЦПОММ») про стягнення заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строку її виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позов мотивовано тим, що з 01 липня 2013 року по 03 липня 2017 року ОСОБА_3 працював на посаді директора ДНЗ «КЦПОММ», на яку був призначений наказом Міністерства освіти і науки України від 27 червня 2013 року №280-к за результатами конкурсного відбору на строк, визначений контрактом.

03 липня 2017 року наказом Міністерства освіти і науки України №286-к від 16.06.2017 року позивач був звільнений із займаної посади за п. 2 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України у зв’язку із закінченням строку дії контракту.

Всупереч наказу Департаменту освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 26 червня 2017 року №411/0/212-17 «Про створення комісії з прийому-передачі справ ДНЗ «Криворізький центр професійної освіти металургії та машинобудування», яким навчальний заклад був зобов’язаний здійснити проведення з ОСОБА_1 усіх розрахунків в порядку і строки, передбачені законодавством, повного розрахунку з позивачем не проведено.

Позивач вважає, що з вини відповідача йому не були виплачені в день звільнення всі належні до виплати суми, а саме, недоплачені за час його перебування на посаді надбавки до посадового окладу за складність, напруженість у роботі, за високі досягнення у праці (персональні надбавки) за липень 2013 – червень 2014 року, включно, в сумі 1983,30 грн., за липень 2014 - червень 2017 року, включно, в сумі 20804,90 грн.

Уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд стягнути з ДНЗ «КЦПОММ» на його користь персональні надбавки до посадового окладу: за складність, напруженість у роботі, за високі досягнення у праці за липень 2013 – червень 2014 року, включно, в сумі 1983,30 грн., за липень 2014 - червень 2017 року, включно, в сумі 20804,90 грн., компенсацію втрати частини персональних надбавок до посадового окладу в сумі 8363,81 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати за січень - березень 2017 року, заборгованість за якою була сплачена відповідачем у травні 2017 року, в сумі 123,00 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 липня 2017 року по 27 лютого 2018 року в сумі 133829,20 грн.

Рішенням Довгинцівьского районного суду м.Кривого Рогу від 21 березня 2018 року, резолютивна частина якого доповнена ухвалою цього ж суду від 03 травня 2018 року, позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ДНЗ «КЦПОММ» на користь ОСОБА_1 персональні надбавки за складність, напруженість у роботі, високі досягнення у праці за липень 2013 – червень 2014 року, включно, в сумі 1983 гривень 30 копійок, за липень 2014 – червень 2017 року, включно, в сумі 20804 гривень 90 копійок.

Стягнуто з ДНЗ «КЦПОММ» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати у вигляді персональних надбавок до посадового окладу в зв’язку з порушенням строків її виплати в сумі 8363 гривень 81 копійка.

Стягнуто з ДНЗ «КЦПОММ» на користь ОСОБА_1 компенсацію втратити частини заробітної плати за січень-березень 2017 року, включно, у зв’язку з порушенням строків її виплати в сумі 123 гривень 00 копійок.

Стягнуто з ДНЗ «КЦПОММ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04 липня 2017 року по 27 лютого 2018 року, в сумі 133829 гривень 20 копійок.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з ДНЗ «КЦПОММ» на користь ОСОБА_1 заробітної плати за один місяць у сумі 16124 гривень 00 копійок.

Стягнуто з ДНЗ «КЦПОММ» на користь держави судовий збір в сумі 1651,04 гривень.

В апеляційній скарзі відповідач ДНЗ «КЦПОММ» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду ухвалено однобічно, без урахування доводів відповідача. Так, відповідач зазначає, що судом не було надано належної оцінки його доводам про те, що позивач ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з Міністерством освіти і науки України на підставі контракту, пунктом 1.1. якого саме Міністерство забезпечує виконання умов щодо оплати праці позивача. Не надано судом належної оцінки й трудовій книжці позивача, згідно записів у якій, ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах саме з Міністерством освіти і науки України, а не з ДНЗ «КЦПОММ», а тому останній є неналежним відповідачем по справі, однак суд першої інстанції дані обставини залишив поза увагою. Також, відповідач вважає, що суд мав врахувати його довідку про відсутність заборгованості із виплати заробітної плати перед позивачем. Також вважає, що суд мав надати оцінку наказу Департаменту освіти і науки Дніпропетровської ОДА від 20.08.2013 року №191-К/ТР щодо заохочення позивача, який теж доводить доводи відповідача про те, що надбавки повинні були виплачувати за рахунок роботодавця - Міністерства освіти і науки України, а не за рахунок відповідача, з яким позивач ніколи не перебував у трудових відносинах. Крім того, вважає, що суд не мав приймати, як доказ по справі наказ №26.07.2017 року №411/212-17, оскільки він діє з моменту його підписання та не поширюється на правовідносини, що виникли у спірний період.

У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивач ОСОБА_1, від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_4, зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 наказом Міністерства освіти і науки України від 27 червня 2013 року №280-к призначений 01 липня 2013 року на посаду директора ДНЗ «КЦПОММ» за результатами конкурсного відбору на строк, визначений контрактом.

03 липня 2017 року наказом Міністерства освіти і науки України №286-к від 16.06.2017 року звільнений із займаної посади за пунктом 2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України у зв’язку із закінченням строку дії контракту (а.с. 7-8, 10, 57).

Згідно пунктів 3.1 – 3.12 Глави 3 «Оплата праці та соціально-побутове забезпечення Керівника» Контракту від 27 червня 2013 року та Контракту від 22 травня 2014 року, укладених між Міністерством освіти і науки України та ОСОБА_1 та погоджених директором Департаменту освіти і науки Дніпропетровської облдержадміністрації, визначені умови оплати праці позивача (а. с. 58-67, 68-75).

Контрактами від 27 червня 2013 року та від 22 травня 2014 року визначені наступні обов’язкові складові заробітної плати ОСОБА_1: посадовий оклад у розмірі, визначеному нормативно-правовими актами з оплати праці (п.3.1.1), надбавка за вислугу років та допомога на оздоровлення при наданні щорічної відпустки згідно з законодавством України (п.3.1.2), додаткова оплата в розмірі 10 відсотків посадового окладу у зв’язку з наявністю гуртожитку (п.3.1.3), щорічна грошова винагорода за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов’язків у розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати) (п.3.1.4), надбавка в розмірі 20 відсотків посадового окладу з метою підвищення престижності педагогічної праці згідно з законодавством України (п.3.1.5), матеріальна допомога в розмірі одного посадового окладу один раз на рік в межах фонду заробітної плати (п.3.1.6).

Контрактом від 27 червня 2013 року передбачено отримання ОСОБА_1 додаткової заробітної плати у вигляді надбавок.

Так, сторонами погоджено, що ОСОБА_1 буде виплачуватися надбавка за складність, напруженість у роботі у розмірі 35 відсотків посадового окладу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету (п.3.2.1) та надбавка за високі досягнення у праці в розмірі 15 відсотків посадового окладу за рахунок коштів спеціального фонду Державного бюджету (п.3.2.2 ), сумарно 50 відсотків.

Відповідно до п.3.2 Контракту надбавки виплачуються за умови виконання зобов’язань, визначених у пункті 2.4 цього контракту. Сторони домовились про те, що у разі невиконання (неякісного виконання) умов, викладених у пункті 2.4 Контракту, надбавки, передбачені у пункті 3.2 Контракту, переглядаються та встановлюються рішенням Міністерства освіти і науки України за поданням Департаменту освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації. Зазначені надбавки, згідно пункту 3.4 Контракту не виплачуються або виплачуються частково у разі: допущення з вини навчального закладу смертельного випадку; порушення умов праці працівників закладу; поновлення на роботі за рішеннями судів безпідставно звільнених працівників; порушення порядку обслуговування і використання коштів спеціального фонду Державного бюджету; порушення вимог законодавства при укладанні договорів оренди нерухомого майна; невжиття заходів щодо погашення заборгованості з орендної плати; допущення зростання обсягів простроченої кредиторської заборгованості. Рішення стосовно цього приймається Міністерством освіти і науки України за поданням Департаменту освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

Пунктом 3.2.1 Контракту від 22 травня 2014 року, на період з 01 липня 2014 року ОСОБА_1 надбавка за складність, напруженість у роботі призначена у розмірі 30 відсотків посадового окладу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету і надбавка за високі досягнення у праці призначена в розмірі 20 відсотків посадового окладу за рахунок коштів спеціального фонду Державного бюджету (пункт 3.2.2 Контракту), сумарно 50 відсотків. Умови виплати надбавок, порядок зміни їх розміру, у порівнянні з контрактом від 27 червня 2013 року, не змінені.

Відповідно до п.3.1 зазначених контрактів, оплата проводиться за рахунок коштів навчального закладу.

Надбавка за складність, напруженість у роботі, надбавка за високі досягнення у праці (персональні надбавки) в липні, жовтні 2013 року не нараховувались, в травні 2015 року утримано із заробітної плати 2090,35 грн. персональних надбавок, у період з серпня 2013 року по червень 2017 року персональні надбавки нараховані в розмірі меншому, ніж сумарно 50 відсотків посадового окладу (а.с. 33-37).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з порушення з боку ДНЗ «КЦПОММ» трудових прав останнього на оплату праці, у зв’язку з чим дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення компенсації та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Згідно частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.Згідно із ч.1 ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч.5 ст.97 КЗпП оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Частиною 1 статті 115 КЗпП України встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Аналогічні приписи зафіксовані у ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці» структуру заробітної плати складає основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати. Основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Пунктами 7, 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», роз'яснено, що при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплатнеобхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.

Відповідно до ч.4 ст.97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Це положення також міститься в статті 22 Закону України «Про оплату праці».

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, ОСОБА_1 у період з 01 липня 2013 року по 03 липня 2017 року працював на посаді директора ДНЗ «КЦПОММ» на умовах контракту, яким було обумовлено виплату позивачу пресованих надбавок та встановлено їх розмір.

При цьому, персональні надбавки директору ДНЗ «КЦПОММ» ОСОБА_1, у розмірі встановленому контрактом, не виплачувалися, а відомості щодо зменшення розміру цих надбавок Міністерством освіти і науки України за поданням Департаменту освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації не приймалося, отже позивач має право на отримання персональних надбавок у визначеному контрактом розмірі, і доводи апеляційної скарги в цій частині правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.

Спір виник з приводу наявності правових підстав з покладення відповідальності з виплати персональних надбавок директору ДНЗ «КЦПОММ» ОСОБА_1 у спірний період саме на відповідача ДНЗ «КЦПОММ».

Відповідно до ст.24 Закону України «Про професійно-технічну освіту» керівництво діяльністю державного професійно-технічного навчального закладу здійснює директор, якого призначає спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері професійно-технічної освіти, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані професійно-технічні навчальні заклади.

Директор державного професійно-технічного навчального закладу призначається на посаду за результатами конкурсу шляхом укладення з ним трудового договору (контракту) спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері професійно-технічної освіти, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані професійно-технічні навчальні заклади. Порядок призначення директора на посаду та звільнення з неї здійснюється відповідно з законодавством

Відповідно до п.6.1 Статуту ДНЗ «КЦПОММ», затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 19.08.2013 року №1219, управління Центром здійснює Міністерство освіти і науки України та структурним підрозділом з питань професійно-технічної освіти, створеним Дніпропетровською обласною державною адміністрацією відповідно до повноважень, визначених законодавством України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з п.2.2 Статуту центр є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби, штампи, печатки із своїм найменуванням, в тому числі печатку із зображенням Державного Герба України.

Згідно з п.2.3 Статуту Центр несе відповідальність перед особою, державою, суспільством за виконання функцій і завдань, що покладені на нього, життя і здоров’я учнів, працівників навчального закладу під час навчально-виробничого процесу, за порушення їх прав та інше, що передбачено законодавством України.

Згідно п. 6.2. Статуту керівництво діяльністю Центру здійснює директор, який призначається на посаду за результатами конкурсного відбору шляхом укладення з ним контракту Міністерством освіти і науки України.

Відповідно до п.3.1 Контрактів від 27 червня 2013 року та від 22 травня 2014 року, оплата праці директора ДНЗ «КЦПОММ» проводиться за рахунок коштів навчального закладу.

Крім того, згідно штатного розпису ДНЗ «КЦПОММ», затвердженого директором Департаменту освіти і науки облдержадміністрації, у кількості 138,5 штатних одиниць, передбачена посада директора. Штатним розписом визначені складові оплати праці директора за 18 –м тарифним розрядом.

Отже, саме на ДНЗ «КЦПОММ» покладено відповідальність за порушення умов оплати праці найманому працівникові – директору ДНЗ «КЦПОММ», а доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до довільного тлумачення правових норм та не приймаються колегією суддів до уваги.

Доводи ж апеляційної скарги про те, що відповідач не повинен був виплачувати заробітну плату директорку ДНЗ «КЦПОММ» ОСОБА_1 суперечать встановленим судом обставинам справи та сприймаються колегією суддів, як такі, що свідчать про намір уникнути відповідальності. Зокрема, в судовому засіданні суду першої інстанції представник відповідача не заперечував проти того, що заробітна плата директору ДНЗ «КЦПОММ» нараховувалась та виплачувалась бухгалтерською службою відповідача, за рахунок його коштів, що не спростовується в апеляційній скарзі.

Крім того, як вбачається з листа Департаменту освіти і науки від 11.07.2017 року №344/0/216-17 (а.с. 11), розрахунки з директором повинен проводити саме ДНЗ «КЦПОММ».

У відповідності до норми ст. 34 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 року, Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року та Постанови КМУ «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» від 21.02.2001 року №159, у разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток, підприємство зобов’язане виплатить працівнику компенсацію втрати частини заробітної плати в зв’язку з порушенням строків її виплати.

Грошова компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати є гарантією прав робітника на компенсацію втрати її частини, санкцією за несвоєчасну виплату заробітної плати, обов’язок з нарахування та сплати якої, згідно ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», покладено на підприємство, яке зобов’язано виплатити громадянам суми компенсації у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 цього Закону).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду із позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку із порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу, за відповідний місяць (після утримання податку й обов’язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін у відсотках для визначення компенсації. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом та є загальновідомими.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, відповідачем порушено строки нарахування та виплати персональних надбавок директору ДНЗ «КЦПОММ» ОСОБА_1, у зв’язку з чим останній має право на отримання компенсації втрати частини заробітної плати за липень 2013 року – червень 2017 року складає 8 363,81 грн.

Крім того, у зв’язку з затримкою виплати частини заробітної плати за січень - квітень 2017 року, яка була виплачена лише у травні 2017 року, на користь позивача підлягає стягненню компенсація втрати частини заробітної плати за січень - квітень 2017 року у розмірі 123,00 грн.

Колегія суддів погоджується з наведеними судом першої інстанції розрахунками, правильність яких відповідачем не спростовано та власного розрахунку не надано.

Погоджується колегія суддів і з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з позивача на користь відповідача середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов’язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Конституційний Суд України в Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв’язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов’язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Саме таку правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 29 січня 2014 року у справі № 6-144цс14.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на день звільнення позивача із займаної посади 03 липня 2017 року, відповідач ДНЗ «КЦПОММ» не провів виплату позивачеві всіх належних сум, а тому останній має право на стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача Державного навчального закладу «Криворізький центр професійної освіти металургії та машинобудування» - залишити без задоволення.

Рішення Довгинцівьского районного суду м.Кривого Рогу від 21 березня 2018 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повне рішення суду складено 21 червня 2018 року.

Головуючий:

Судді: