Рішення № 74848207, 12.06.2018, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/268/18

Провадження по справі № 2/305/339/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2018. Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді Марусяк М.О.

секретаря судового засідання Корадіні А.А.,

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рахів цивільну справу за позовом ОСОБА_2, який діє, як представник за угодою від імені та в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3, виконавчого комітету Білинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Рахівська державна нотаріальна контора Закарпатської області, ОСОБА_6 про визнання заповіту недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, який діє, як представник за дорученням від імені та в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3, виконавчого комітету Білинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Рахівська державна нотаріальна контора Закарпатської області, ОСОБА_6 про визнання заповіту недійсним.

Позовні вимоги мотивує тим, що за свого життя мати позивача - ОСОБА_7, як спадкодавець, склала заповітне розпорядження (заповіт), посвідчений 21 березня 2001 року нотаріусом Рахівської державної нотаріальної контори Закарпатської області за №442, згідно якого в разі відкриття спадщини все її майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що належатиме матері на день її смерті, і на що вона матиме право, вона заповіла позивачу, ОСОБА_1. 26 червня 2017 року мати позивача, ОСОБА_7, померла, про що виконавчим комітетом Білинської сільської ради Рахівського району, Закарпатської області (село Білин, вулиця без назви, будинок №208/а, Рахівського району, Закарпатської області) було вчинено відповідний запис акта про смерть за №5 від 03 липня 2017 року. Після її смерті, у відповідності до частин 1-2 статті 1220 Цивільного кодексу України (від 16.01.2003 №435-IV) відкрилася спадщина на все спадкове майно, належне їй на праві приватної власності, в тому числі, на те, на яке вона має відповідне право. Таким майном, в даний час являється, зокрема, житловий будинок №297 (двісті дев’яносто сім), що розташований по безіменній вулиці в селі Білин, Рахівського району, Закарпатської області. Являючись спадкоємцем за заповітом від 21 березня 2001 року (частина 1 статті 1223 Цивільного кодексу України), позивач, у відповідності до положень частини 1 статті 1269 Цивільного кодексу України, подала нотаріусу за місцем розташування спадкового майна заяву про прийняття спадщини за заповітом та проконсультувалася щодо порядку отримання нею свідоцтва про право на спадщину за законом після спливу строку, встановленого статтею 1270 цього ж Кодексу. Після того, зокрема, 06 лютого 2018 року вона звернулася із заявою до нотаріуса Рахівської державної нотаріальної контори Закарпатської області про отримання у відповідності до Розділу 5 ОСОБА_5 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері, ОСОБА_7. Однак, у видачі такого свідоцтва позивачу було відмовлено в зв’язку з існуванням заповіту, складеного від імені її матері, ОСОБА_7, 05 листопада 2013 року секретарем виконавчого комітету Білинської сільської ради Рахівського району, Закарпатської області за №120 на ім’я/користь громадянина ОСОБА_3. Згідно даного заповіту, спадкодавець, ОСОБА_7, на випадок своєї смерті все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що належатиме їй на день смерті, і на що вона за законом матиме право, а також належний їй на праві особистої власності житловий будинок №297 (двісті дев’яносто сім), що знаходиться на території села Білин, Рахівського району, Закарпатської області, заповіла ОСОБА_3. Зважаючи на певні об’єктивні обставини справи, зазначає, що даний заповіт є недійсним, а позивач, як спадкоємець за заповітом, який складений раніше, має право на спадкування майна з наступних правових підстав та доводів. Як убачається із тексту копії спірного заповіту №120, складеного 05 листопада 2013 року посадовою особою органу місцевого самоврядування – секретарем виконавчого комітету Білинської сільської ради Рахівського району, Закарпатської області ОСОБА_8 від імені спадкодавця, ОСОБА_7, останній посвідчений 05 листопада 2013 року в користь спадкодавця, ОСОБА_3 та підписаний (згідно тексту заповіту) самим спадкоємцем, ОСОБА_3, зокрема: «Підпис – нерозбірливо, ОСОБА_3 прописом ОСОБА_5». Підпису громадянки ОСОБА_7, від імені якої складався заповіт, правочині немає, так як посадовою особою, якою складався заповіт, не відведено графи в даному документі для підпису заповідача із зазначенням її прізвища, імені та по батькові/або ініціалів. Текст заповіту написаний за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Таким чином, з тексту оспорюваного правочину вбачається, що при складанні заповіту 05 листопада 2013 року, присутнім при цьому був спадкоємець за заповітом, ОСОБА_3, в користь якого складався заповіт. Крім того, ним же самим даний заповіт було підписано без визначення його правового статусу – свідка чи особи, яка підписувала заповіт замість заповідача. В будь-якому випадку, в тому числі, з обставин, зазначених вище, заповіт не відповідає вимогам статей 1247, 1253, 1257 Цивільного кодексу України. Доказом того, що при посвідченні заповіту була відсутня сама заповідачка, свідчить відсутність записів у правочині відносно її документів, що посвідчують особу заповідача – паспорта або за інших документів, які б на час складання нотаріальної дії унеможливили виникнення будь-яких сумнівів щодо особи, від імені якої вчиняється така дія. Із системного аналізу зазначених правових норм та досліджень обставин, якими підтверджується предмет та пістави позову, вбачається суперечність змісту спірного правочину нормам Цивільного Кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, якими врегульовується даний цивільно-правовий спір. За таких обставин, просив заповіт, складений в селі Білин, Рахівського району, Закарпатської області 05 листопада 2013 року від імені ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_3, посвідчений секретарем виконавчого комітету Білинської сільської ради Рахівського району, Закарпатської області 05 листопада 2013 року та зареєстрований в реєстрі за №120, визнати недійсним в цілому. Вирішити питання розподілу судових витрат.

Разом з позовною заявою представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 20.02.2018 заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_9 про забезпечення позову - задоволено. Заборонено Рахівській державній нотаріальній конторі Закарпатської області до вирішення справи по суті за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, виконавчого комітету Білинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Рахівська державна нотаріальна контора Закарпатської області, ОСОБА_6 про визнання заповіту недійсним та набуття рішенням суду законної сили вчиняти будь-які нотаріальні дії, в тому числі, з видачі громадянину ОСОБА_3 та/чи будь-яким іншим особам свідоцтва про право на спадщину за заповітом та/чи за законом на все спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла 26 червня 2017 року, де б це майно не було та з чого б воно не складалося і взагалі на все те, що належало їй на день смерті, і на що вона за законом мала право, в тому числі, на належний їй на праві особистої власності житловий будинок №297, що знаходиться на території села Білин, Рахівського району Закарпатської області.

Ухвала оскаржувалась представником відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4 до апеляційного суду Закарпатської області. Постановою апеляційного суду Закарпатської області від 24 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3, від імені якого діє його представник ОСОБА_4 - залишено без задоволення. Ухвалу Рахівського районного суду від 20 лютого 2018 року - залишено без змін.

Ухвалою судді Рахівського районного суду Закарпатської області Марусяк М.О. від 28.02.2018, відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу у порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 10:00 годину 28 березня 2018 року. Залучено до участі у справі: Рахівську державну нотаріальну контору Закарпатської області, ОСОБА_6, як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Надано відповідачам п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження для подачі відзиву на позовну заяву.

В межах встановленого судом строку, 26.03.2018 (реєстрація канцелярією суду) представником відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4 подано відзив на позовну заяву, в яких остання зазначила про те, що відповідач ОСОБА_3 заперечує проти позову у повному обсязі, а заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 вважає безпідставними та необгрунтованими. Позивач обгрунтовує свій позов лише власними твердженнями про те,що заповіт №120, який складений 05.11.2013 та посвідчений уповноваженою посадовою особою органу місцевого самоврядування, секретарем виконавчого комітету Білинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, ОСОБА_8 не містить підпису заповідача ОСОБА_7 та в самому заповіті відсутня серія та номер паспорту заповідача. Однак, до такого висновку позивач прийшов помилково, оскільки ним до позовної заяви долучено копію з другого примірника заповіту, який зберігався вдома у відповідача ОСОБА_3. На підставі викладеного, просила відмовити у задоволені позову.

Ухвалою суду від 03.04.2018 закрито підготовче засідання. Задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_2 про витребування доказів. Витребувано від Рахівської державної нотаріальної контори Закарпатської області, оригінал для огляду в суді та належно завірену копію заповіту, складеного в с. Білин, Рахівського району Закарпатської області, 05 листопада 2013 року від імені ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_3, посвідчений секретарем виконавчого комітету Білинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області 05 листопада 2013 року та зареєстрованого в реєстрі за №120. Викликано в судове засідання свідків: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13.

Ухвалою суду від 22.05.2018, витребувано від виконавчого комітету Білинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області (90643, Закарпатська область, Рахівський район, с. Білин, 208а), оригінал для огляду в суді та належно завірену копію заповіту, складеного в с. Білин, Рахівського району Закарпатської області, 05 листопада 2013 року від імені ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_3, посвідчений секретарем виконавчого комітету Білинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області 05 листопада 2013 року та зареєстрованого в реєстрі за №120.

В судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали з підстав наведених у позовній заяві. Представник позивача ОСОБА_2 вважає, що заповіт не відповідає чинному законодавству: ст.ст. 1247,1253,1257 ЦК України, посадовою особою, яка посвідчила заповіт не дотримано вимог посвідчення заповіту. Зокрема, не встановлено особу заповідача. В оспорюваному заповіті відсутній запис про документ, який посвідчує особу заповідача. Саме по собі зазначення у заповіті ідентифікаційного номера, не підтверджує правовий статус особи, яка підписала заповіт. Крім того, посадовою особою у заповіті не відведено графи для підпису заповідача із зазначенням її прізвища, імені та по батькові ініціалів. З оспорюваного заповіту вбачається, що такий підписаний ОСОБА_3, тобто особою на користь якої заповідається майно. Просив критично поставитися до показів свідків, оскільки такі крім показів ОСОБА_10 не мають жодного відношення до предмету розгляду даної справи. Разом з цим, погодився з представником відповідача, ОСОБА_4, що недотримання посадовою особою, яка посвідчила заповіт вимог щодо посвідчення заповіту, тягне за собою нікчемність останнього. Також просив взяти до уваги те, що існує інший заповіт покійної ОСОБА_7 У зв'язку з наведеним, просив позов задовольнити у повному обсязі та вирішити питання розподілу судових витрат.

Відповідач, ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Вважає їх безпідставними та необгрунотованими. Зазначив, що не був присутнім коли складався заповіт. Мама дала йому заповіт, який знаходився у нього. Просив відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача, ОСОБА_4 в судовому засіданні, позовні вимоги заперечила з підстав наведених у відзиві на позовну заяву. Зазначила, що представник Білинської сільської ради на виконання ухвали суду про витребування доказів надала другий примірник оскаржуваного заповіту, в якому відсутній підпис її довірителя. Зазначила, що копія заповіту, який надала позивач до позовної заяви, являється неправильною, оскільки її довіритель помилково підписав заповіт. Доводи позивача та її представника швидше за все схожі на нікчемність правочину. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. В зв'язку з наведеним вважає позовні вимоги безпідставними. Показами свідків стверджується той факт, що вилевиявлення ОСОБА_7 було вільним. Остання проживала разом зі своїм сином ОСОБА_3, в них були добрі відносини. Вважає безпідставними посилання представника позивача ОСОБА_2 про те, що підпис у заповіті не належить покійній ОСОБА_7, оскільки позивач та її представник не скористалися своїм правом для заявлення клопотання про призначення почеркознавчої експертизи. В цей же час, представник відповідача не має відповідних знань, щоб мав змогу визначити хто саме підписував оспорюваний заповіт. З вище викладених підстав просила відмовити у задоволені позову.

Представник відповідача виконавчого комітету Білинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги залишила на розсуд суду, оскільки вона не посвідчувала заповіт.

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_6 та представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Рахівської державної нотаріальної контори Закарпатської області, будучи належним чином повідомлені про час, місце та дату розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Свідок ОСОБА_14, будучи допитаною в судовому засіданні зазначила, що вона являється сусідкою відповідача ОСОБА_3 на протязі тривалого часу брала молоко у ОСОБА_3 ОСОБА_7 проживала із своїм сином. Між нею, сином та його сім'єю були хороші відносини. ОСОБА_15, завжди була доглянутою, акуратною. Одного разу, у розмові повідомила, що хоче подарувати синові свою хату та землю, бо він зі своєю дружиною їй доглядають. Вона не бачила, щоб дочка, ОСОБА_1 приходила до покійної матері.

Свідок ОСОБА_11 по суті спору пояснив, що він являється двоюрідним братом відповідача ОСОБА_3 Він відвозив покійну ОСОБА_7 у сільську раду щоб зробити документи.

Свідок ОСОБА_12 по суті спору пояснив, що покійна ОСОБА_7 склала заповіт на кристь свого сина, ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_13, по суті спору пояснив, йому відомо, що покійна ОСОБА_7 передала майно своєму синові.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, свідків, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази та проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд, приходить до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії І-ФМ №229219, виданого 03 липня 2017 року виконавчим комітетом Білинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, актовий запис №5, ОСОБА_7, померла 26 червня 2017 року.

Копіями свідоцтва про народження серії ІІ-ФМ №452364 та свідоцтва про укладення шлюбу серії І-ФМ №281168, стверджується, що позивач ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_5) ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_2 є рідною дочкою померлої ОСОБА_7.

Спадщина за померлою ОСОБА_7 відкрилася 26 червня 2017 року, отже цивільні правовідносини слід врегульовувати положеннями Книги шостої "Спадкове право" ЦК України (в редакції 2004 року).

Згідно ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст.1233 ЦК України).

Судом встановлено, що 21 березня 2001 рок,у ОСОБА_7, склала заповіт, відповідно до якого, на випадок своєї смерті, заповіла усе своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, та взагалі все те, що їй належатиме на день смерті і на що вона матиме за законом право - ОСОБА_17.

Поряд з цим, 05 листопада 2013 року ОСОБА_7, склала заповіт, відповідно до якого, на випадок своєї смерті, заповіла усе своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, та взагалі все те, що їй належатиме на день смерті і на що вона матиме за законом право, а також житловий будинок №297, що знаходиться на території с. Білин, Рахівського району Закарпатської області - ОСОБА_3. Даний заповіт посвідчено секретарем виконкому Білинської сільської ради - ОСОБА_8 та зареєстровано в реєстрі за №120.

У відповідності до ст.1254 ЦК України, заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу.

Позивач звертаючись до суду з даним позовом вказує на наявні обставини, які викликають сумнів у дійсності заповіту, складеного ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3, виражені у наявності суперечностей змісту даного правочину ст.ст. 1247,1253,1257 ЦК України та іншим актам цивільного законодавства. Зокрема вважає, що посадовою особою, яка посвідчила заповіт не дотримано вимог посвідчення заповіту.

Згідно ст.1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

У відповідності до статті 1251 ЦК України якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Суд вважає недоведеним посилання позивача та її представника про те, що оспорюваний заповіт не підписувався заповідачем ОСОБА_7. Для того, щоб встановити кому саме належить підпис у заповіті, складеному 05 листопада 2013 року від імені ОСОБА_7, необхідні спеціальні знання. Натомість, ні позивачем, ні її представником не ставилося питання про призначення судової почеркознавчої експертизи, на підставі якої суд би зміг встановити ідентичність підпису заповідача на оспорюваному заповіті та на інших документах здобутих в процесі судового розгляду справи.

Поряд з цим, судом встановлено, що оспорюваний заповіт, у порушення вимог ч.1 ст.1257 ЦК України, складений посадовою особою органу місцевого самоврядування, секретарем виконкому Білинської сільської ради - ОСОБА_8 з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

Зокрема, у відповідності до пункту 1.4. підрозділу І розділу ІІІ Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування затверджених наказом Міністерства юстиції України 11 листопада 2011 року №3306/5 при посвідченні заповіту посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу заповідача та визначає обсяг його цивільної дієздатності. Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 1247, 1251 Цивільного кодексу України і особисто подані ними посадовій особі органу місцевого самоврядування. Посвідчення заповітів через представників, а також заповіту від імені кількох осіб (крім подружжя) не допускається. Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем. Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися в присутності не менш як двох свідків. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути посадова особа органу місцевого самоврядування, яка посвідчує заповіт, спадкоємці за заповітом, члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом, особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме: прізвище, ім'я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншим громадянином за правилами, викладеними у пункті 2.6 розділу II цього Порядку. Особа, на користь якої заповідається майно, не має права підписувати його за заповідача.

Положеннями ст.43 ЗУ "Про нотаріат" визначено, що встановлення особи здійснюється за паспортом громадянина України або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвідчення інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи). Посвідчення водія, особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи, не можуть бути використані громадянином України для встановлення його особи під час укладення правочинів.

Облікова картка фізичної особи – платника податків у відповідності до Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 06 листопада 2012 року за N1147 (чинним на час складання заповіту) (Наказ втратив чинність (згідно з наказом Міністерства фінансів України від 10 грудня 2013 року N1048)), не являється документом, який посвідчує особу, її пред’явлення чи використання у вигляді Довідки про присвоєння ідентифікаційного номера чи/та Картки платника податків потребує пред’явлення документа, який посвідчує цю особу.

Судом встановлено, що при посвідченні оспорюваного заповіту секретарем виконкому Білинської сільської ради - ОСОБА_8 всупереч ст. 43 ЗУ "Про нотаріат" та пункту 1.4 підрозділу І розділу ІІІ Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, не було встановлено особу заповідача ОСОБА_7.

Крім цього, посадовою особою, якою складався заповіт, не відведено графи в даному документі для підпису заповідача із зазначенням її прізвища, імені та по батькові/або ініціалів.

В судовому засіданні достовірно втановлено, що у оспорюваному заповіті в графі підпис заповідача - зазначено ОСОБА_3 (підпис прописом нерозбірливо).

Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008, встановлено, що заповіт є правочином, тому на нього поширюються загальні положення про правочини, якщо у книзі шостій ЦК немає відповідного правила.

Як роз’яснено у пунктах 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам відповідно до статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини – якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 ЦК України, тощо), та оспорювані – якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК України, тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Відповідно до статей 215, 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Частиною другою статті 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином оспорюваний правочин є недійсним в силу визнання його судом, а нікчемний – в силу припису закону.

Крім того, при розгляді позовів про встановлення нікчемності правочину із зазначених підстав необхідно враховувати, що ці норми передбачають загальну підставу для нікчемності правочину і застосовуються лише в тому випадку, якщо в ЦК України немає спеціальної підстави (норми) для цього.

Спеціальною нормою, яка регламентує підстави визнання заповіту недійсним або нікчемним є приписи статті 1257 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року по справі № 6-2424цс16.

Проаналізувавши вище наведені норми закону та дійсні обставини справи, суд, встановив, що заповіт написаний ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3, посвідчений 05.11.2013 посадовою особою органу місцевого самоврядування, секретарем виконкому Білинської сільської ради ОСОБА_8, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, отже в силу ч.1 ст.1257 ЦК України є нікчемним та не потребує визнання його таким судом.

Позивач ОСОБА_1 ставила саме вимогу про визнання заповіту недійсним.

Однак, в ході судового розгляду позивачем та її представником не доведено, а матеріалами справи не встановлено підстав для визнання недійсним оспорюваного заповіту, тому у задоволенні заявлених позовних вимог слід відмовити, як у недоведених.

У відповідності до ч.9 ст.158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі, або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Враховуючи, що 20 лютого 2018 року Рахівським районним судом було винесено ухвалу про забезпечення позову, у зв'язку з повною відмовою у задоволені позову, суд, у відповідності до ч.9 ст.158 ЦПК України, скасовує заходи забезпечення позову.

У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати у відповідності до ст. 141 ЦПК України, слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 263-265, 273, 279, 354, 355, п.15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2, який діє, як представник за угодою від імені та в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3, виконавчого комітету Білинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Рахівська державна нотаріальна контора Закарпатської області, ОСОБА_6 про визнання заповіту недійсним - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Рахівського районного суду від 20 лютого 2018 року.

Судові витрати залишити за позивачем.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН: НОМЕР_1, мешканка АДРЕСА_1.

Відповідачі:

- ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, мешканець с. Білин, буд.297а, Рахівського району Закарпатської області;

- виконавчий комітет Білинської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, місцезнаходження, с. Білин, №208а, Рахівського району Закарпатської області.

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору:

- ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, мешканка АДРЕСА_2, Гвардійської селищної ради, Сімферопольського району, АР Крим, поштовий індекс: 97518;

- Рахівська державна нотаріальна контора Закарпатської області, місцезнаходження, м. Рахів, вул. Миру, №1, Закарпатської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного суду Закарпатської області через Рахівський районний суд Закарпатської області.

Повний текст рішення складено 22 червня 2018 року.

Головуюча: Марусяк М.О.

З оригіналом вірно

Суддя Рахівського районного суду: Марусяк М.О.