Рішення № 74847287, 22.06.2018, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/1817/18

Провадження № 2/266/615/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2018 року м. Маріуполь

Суддя Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області ОСОБА_1, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Маріупольський морський торгівельний порт» про стягнення середньої заробітної плати, компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати, моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі Позивач) звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Маріупольський морський торгівельний порт» (далі Відповідач) про визнання протиправними дії щодо здійснення нарахування та виплати середньої заробітної плати за період квітень 2015 року – березень 2018 року в розмірі 136,57 гривень, стягнення суми компенсації невиплаченої середньої заробітної плати з урахуванням коефіцієнту підвищення за період квітень 2015 року – березень 2018 року в розмірі 68823,24 гривень та суму компенсації втрат частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати за період квітень 2015 року – березень 2018 року в розмірі 9619,55 гривень та моральну шкоду у розмірі 15000,00 грн.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовував тим, що працює на посаді завідувача складу служби матеріально-технічного постачання ДП «ММТП». З 12.02.2015 р. позивача призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період. Позивач проходить військову службу у військовій частині 9937 Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України з 12 лютого 2015 року по теперішній час.

Відповідачем була нарахована компенсація середнього заробітку у розмірі 136,57 гривень на день, із розрахунку за два попередні місяці роботи, а саме грудень 2014 –січень 2015 р., що є порушенням порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08 лютого 1995 року № 100, у звязку з тим, що не враховано підвищення окладів, які після мобілізації неодноразово збільшувалися, а саме з 01.04.2015 р. до 3085,00 грн., з 01.10.2015 р. до 3550, 00 грн., з 01.06.2016 р. до 4260,00 грн., з 01.10.2016 р. до 5540,00 грн., з 01.12.2017 р. до 6095,00 грн. при яких зростав і середній заробіток. Вважає такі дії відповідача протиправними.

12.06.2018 р. Позивач відповідно до п.2 ч.2 ст. 49 ЦПК України звернувся із заявою про збільшення позовних вимог, одночасно із заявою подав докази направлення такої заяви та доданих до неї документів Відповідачу.

В заяві про збільшення позовних вимог просив суд визнати протиправними дії щодо здійснення нарахування та виплати середньої заробітної плати за період квітень 2015 року – травень 2018 року в розмірі 136,57 гривень, стягнення суми компенсації невиплаченої середньої заробітної плати з урахуванням коефіцієнту підвищення за період квітень 2015 року – травень 2018 року в розмірі 74737,24 гривень та суму компенсації втрат частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати за період травень 2015 року – квітень 2018 року в розмірі 11067,69 гривень та моральну шкоду у розмірі 15000,00 грн.

Згідно ст.81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.3, 4 ст. 12, ч.1, 2 ст.13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У визначений строк Відповідач відзив на позовну заяву подав разом із доказами на спростування вимог, що викладені в позовній заяві, у яких зазначив, що підвищення посадових окладів на підприємстві відбулося не у відповідності до актів законодавства в розумінні п. 10 порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08 лютого 1995 року № 100, крім того рішення, які передбачені в колективному договорі стосовно підвищення посадових окладів також на підприємстві не приймалися. В колективному договорі підприємства на 2015-2018 р. не передбачено коригування середньої заробітної плати працівникм порту. За таких якщо колективному договорі не передбачено обов’язкове зростання окладів за певних умов та/або якщо підвищення окладів працівників не пов’язано із вимогою законодавства, а здійснюються за самостійним рішенням підприємства, у роботодавця відсутній обов’язок коригувати середій заробіток. Вважає що ця позиція цілком узгоджується з позицією Міністрества праці та соціальної політики, викладеній у листі від 04.04.2006 р. №260/13/84-06. Крім того зазначив, що жодним нормативно- правовим актом не врегульовано обчислення коефіцієнту, на який корегуються виплати. Щодо компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку із порушенням її строків виплати вказав, що позивачу були нараховані та виплачені всі належні суми відповідно до вимог законодавства, а отже компенсація втрати частини доходів може бути застосована лише у випадку невиконання судового рішення у встановлені строки. Щодо моральної шкоди вказав, що підприємством жодним чином не порушені права позивача, крім того не підвтерджується доказами, а тому є безпідставною.

Позивач у визначений строк відповідь на відзив подав, в якому не погодився із позицією Відповідача вказав, що госпрозрахункові підприємства за відсутності прийтятого рішеня про проведення коригування заробітку під час обчислення середньої зарплати з належним обґрунтуванням повинен дотримуватися вимог п. 10 Порядку №100 без зменшення кооіфіціенту коригування. Щодо компенсації частини доходів у зв’язку із порушенням строків їх виплати вважає, що вона має компенсаторний характер та спрямована на забезпечення достатнього життєвого рівні та купівельної спроможності особи у зв’язку із інфляційними процесами та зростання споживчих цін на товари та послуги.

Відповідач у встановлений строк заперечення на відповідь на відзив не подав.

Суд дослідивши письмові матеріали справи дійшов наступного:

Судом встановлено, що Позивач ОСОБА_2 є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено копією паспорта громадянина України серії ВА 035603, виданого Приморським РВ у м. Маріуполі ГУМВС України в Донецькій області 13 червня 1996 року (а.с. 11-12).

Як вбачається з копії трудової книжки 19.08.2011 року на підставі наказу №2774/к від 19.08.2011 р. Позивача було прийнято до ДП «Маріупольского морського торговельного порту» на посаду роздавальника нафтопродуктів. З 10 грудня 2012 року ОСОБА_2 переведено на посаду звідувача складу служби матеріально- технічного постачання на підставі наказу 227/к від 10.12.2012 р. (а.с. 14-15).

Згідно повідомлення від 10.02.2015 р. №440 ОСОБА_2 з 12 лютого 2015 р. призвано на військову службу до в/ч 9937 (а.с. 67)

Позивач проходить військову службу у військовій частині 9937 Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України по теперішній час, що підтверджується довідкою від 28 березня 2018 року № 474, копією витягу з наказу начальника Донецького прикордонного загону №31-ос від 20.02.2015 р., копією контракту про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України (а.с. 13,70,71-72).

На виконання наказу директора порту №192 від 01.04.2014 р. про заходи з часткової мобілізації розпорядженням від 11.02.2015 р. №201/к про табелювання мобілізованих ОСОБА_2 вважається таким, що призваний на військову службу під час часткової мобілізації з 12.02.2015 р., персонал ГОРЧ зобов’язаний здійснювати табелювання останнього буквенним кодом «Г» як виконючого державні обов’язки (а.с. 33).

Відповідачем нарахована компенсація середнього заробітку у розмірі 136,57 гривень в день із розрахунку за два попередні місяці роботи, що передують призову, а саме: грудень 2014 року та січень 2015 р. (2346,52 грн.+771,00 грн.+274,06 грн.+102,34 грн. +187,72 грн. +61,68 грн. +26,40 грн. +14,89 грн.+39,32 грн.=3823,93 грн./28 р.д.=136,57 грн. ) ( а.с. 35).

Вищезазначені обставини сторонами не заперечуються та не є спірними.

Нарахування заробітку відбувається з розрахунку середньоденного заробітку, який складає 136,57 гривень, що підтверджується розрахунковими листами ( а.с. 16-32,84-85) та письмовими пояснення Відповідача та є спірним питанням у даній справі. У зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача суму компенсації невиплаченої середньої заробітної плати з урахуванням коефіцієнту підвищення за період квітень 2015 року по травень 2018 року в розмірі 74737,24 гривень.

З приводу стягнення суми компенсації невиплаченої середньої заробітної плати з урахуванням коефіцієнту підвищення за період квітень 2015 року по травень 2018 року в розмірі 74737,24 гривень та визнання протиправними дії щодо здійснення нарахування та виплати середньоденної заробітної плати за період квітень 2015 року по травень 2018 року в розмірі 136,57 гривень, суд зазначає про таке.

Згідно довідки від 15.03.2018 р. №18/128 та штатним розкладом Відповідача посадовий оклад завідувача складу (матеріаліні склади) в службі матеріально- технічного постачання складає: на 12.02.2015 р. -2570 грн, на 01.04.2015 р.- 3085 грн., на 01.10.2015 р. - 3550 грн., на 01.06.2016 р. - 4260 грн., на 01.10.2016 р. – 5540 грн., на 01.12.2017 р. - 6095 грн. ( а.с. 34).

За таких підстав починаючи з 01 квітня 2015 року посадовий оклад завідувача складу (матеріальні склади) в службі матеріально- технічного постачання, з якої було призвано позивача на військову службу неодноразово збільшувався.

Відповідно до п. 10 Порядку № 100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей. Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

Аналогічна позиція викладена в листі Міністрества праці та соціальнох політики України віл 04.04.2006 р. №266/13/84-06 щодо коригування середньої заробітної плати, яка зберігається за відрядженим працівником ( а.с. 73).

Згідно листа Міністерства праці та соціальної політики від 03 серпня 2005 року № 18-441-1 коефіцієнт на який необхідно прокоригувати виплати, що включаються при обчисленні середньої заробітної плати, розраховується шляхом ділення тарифної ставки (окладу), встановлено працівнику після підвищення, на тарифну ставку (оклад), яку він мав до підвищення.

Відповідач, як на підставі своїх заперечень посилається на те, що підвищення посадових окладів на підприємстві відбулося не у відповідності до актів законодавства та не передбачено в колективному договорі, при цьому вказуючи на те, що посадові оклади й тарифні ставки працівників порту визначаються з урахуванням фінансових можливостей підприємства і мінімальних гараній оплати праці, встановлених законодавством України, здійснються за відпрацьований день почасово, згідно колективного договору. Проте суду на підтвердження цих обставин не надав жодного доказу.

Суд зазначає, що з 01 квітня 2015 року посадовий оклад позивача підвищено з 2570,00 гривень до 3085,00 гривень (коефіцієнт підвищення 1,20039 (3085 : 2570).

Збережений середній заробіток за робочий день 136,57 грн. х 1,20039=163,94 грн.

З таких підстав з 01 квітня 2015 р. відкорегований середньоденний заробіток позивача повинно бути встановлено у розмірі 163,94 грн.

З 01 жовтня 2015 року посадовий оклад позивача підвищено з 3085,00 гривень до 3550,00 гривень (коефіцієнт підвищення 1,15073 (3550 : 3085).

Збережений середній заробіток за робочий день 163,94 грн. х 1,15073=188,65 грн.

З таких підстав з 01 жовтня 2015 р. відкорегований середньоденний заробіток позивача повинно бути встановлено у розмірі 188,65 грн.

З 01 червня 2016 року посадовий оклад позивача підвищено з 3550,00 гривень до 4260,00 гривень (коефіцієнт підвищення 1,2 (4260 : 3550).

Збережений середній заробіток за робочий день 188,65 грн. х 1,2=226,38 грн.

З таких підстав з 01 червня 2016 р. відкорегований середньоденний заробіток позивача повинно бути встановлено у розмірі 226,38 грн.

З 01 жовтня 2016 року посадовий оклад позивача підвищено з 4260,00 гривень до 5540,00 гривень (коефіцієнт підвищення 1,30047 (5540 : 4260).

Збережений середній заробіток за робочий день 226,38 грн. х 1,30047=294,40 грн.

З таких підстав з 01 жовтня 2016 р. відкорегований середньоденний заробіток позивача повинно бути встановлено у розмірі 294,40 грн.

З 01 грудня 2017 року посадовий оклад позивача підвищено з 5540,00 гривень до 6095,00 гривень (коефіцієнт підвищення 1,10018 (6095: 5540).

Збережений середній заробіток за робочий день 294,40 грн. х 1,10018=323,89 грн.

З таких підстав з 01 грудня 2017 р. відкорегований середньоденний заробіток позивача повинно бути встановлено у розмірі 323,89 грн.

У звязку з чим, відповідно до Порядку № 100 після кожного підвищення окладу змінюється середньоденна заробітна плата.

Однак Відповідач розраховує середній заробіток Позивачу, призваному на військову службу виходячи із виплати за останні 2 календарні місяці роботи, що передують місяцю призову на військову службу, у розмірі 136,57 грн. на день, що не відповідає вимог п. 10 Порядку № 100 тому, оскільки перерахунок та підвищення середньоденного заробітку не відбувається, хоча підвищення окладу відбувалося неодноразово, а відповідно після кожного підвищення окладу Відповідачем не було встановлено відповідний коефіцієнт.

Виходячи з вищенаведеного суд зазначає, що відповідачем не вірно розраховано середньоденний заробіток який склав 136,57 гривень.

Відповідно до п. 10 Порядку № 100 середньоденний заробіток повинен складати станом на 01.04.2015 р. 163,94 гривень (136,57 гривень середньоденна заробітна плата, яка розрахована після мобілізації * на коефіцієнт підвищення а саме: 1,20039); станом на 01.10.2015 р. 188,65 гривень (163,94 гривень середньоденна заробітна плата, яка розрахована після попереднього підвищення на коефіцієнт підвищення, а саме: 1,15073); станом на 01.06.2016 р. 226,38 грн. (188,65 гривень гривень середньоденна заробітна плата після попереднього підвищення на коефіцієнт підвищення, а саме * 1,2) станом на 01.10.2016 р. 294,40 гривень (226,38 гривень середньоденна заробітна плата, яка розрахована після попереднього підвищення на коефіцієнт підвищення а саме * 1,30047); станом на 01.12.2017 р. 323,89 гривень (294,40 гривень середньоденна заробітна плата, яка розрахована після попереднього підвищення на коефіцієнт підвищення а саме * 1,10018).

Однак відповідні виплати у даному розмірі не здійснювались, у звязку з чим позивачу повинна була виплачена заробітна плата у розмірі за:

- квітень 2015 року у розмірі 3442,74 гривень, отже сума недоплати складає 574,77 гривень (3442,74-2867,97 (сума виплачена позивачу);

- травень 2015 року у розмірі 2950,92 гривень, отже сума недоплати складає 492,66 гривень (2950,92-3 2458,26 (сума виплачена позивачу);

- червень 2015 року у розмірі 3278,80 гривень, отже сума недоплати складає 547,40 гривень (3278,80-2731,40 (сума виплачена позивачу);

- липень 2015 року у розмірі 3770,62 гривень, отже сума недоплати складає 629,51 гривень (3770,62-3141,11 (сума виплачена позивачу);

- серпень 2015 року у розмірі 3278,80 гривень, отже сума недоплати складає 547,40 гривень (3278,80-2731,40 (сума виплачена позивачу);

- вересень 2015 року у розмірі 3606,68 гривень, отже сума недоплати складає 602,14 гривень (3606,68-3 004,54 (сума виплачена позивачу);

- жовтень 2015 року у розмірі 3961,65 гривень, отже сума недоплати складає 1093,68 гривень (3961,65-2867,97 (сума виплачена позивачу);

- листопад 2015 року у розмірі у розмірі 3961,65 гривень, отже сума недоплати складає 1093,68 гривень (3961,65-2867,97 (сума виплачена позивачу);

- грудень 2015 року у розмірі у розмірі 4338,95 гривень, отже сума недоплати складає 1197,84 гривень (4338,95-3141,11 (сума виплачена позивачу);

- січень 2016 року у розмірі у розмірі 3018,40 гривень, отже сума недоплати складає 833,28 гривень (3018,40-2185,12 (сума виплачена позивачу);

- лютий 2016 року у розмірі у розмірі 3207,05 гривень, отже сума недоплати складає 885,36 гривень (3207,05-2321,69 (сума виплачена позивачу);

- березень 2016 року у розмірі у розмірі 3395,70 гривень, отже сума недоплати складає 937,44 гривень (3395,70-2458,26 (сума виплачена позивачу);

- квітень 2016 року у розмірі у розмірі 3018,40 гривень, отже сума недоплати складає 833,28 гривень (3018,40-2185,12 (сума виплачена позивачу);

- травень 2016 року у розмірі у розмірі 2829,75 гривень, отже сума недоплати складає 781,20 гривень (2829,75-2048,55 (сума виплачена позивачу);

- червень 2016 року у розмірі у розмірі 3622,08 гривень, отже сума недоплати складає 1436,95 гривень (3622,08-2185,12 (сума виплачена позивачу);

- липень 2016 року у розмірі у розмірі 4753,98 гривень, отже сума недоплати складає 1886,01 гривень (4753,98-2867,97 (сума виплачена позивачу);

- серпень 2016 року у розмірі у розмірі 4980,36 гривень, отже сума недоплати складає 1975,82 гривень (4980,36-3004,54 (сума виплачена позивачу);

- вересень 2016 року у розмірі у розмірі 4980,36 гривень, отже сума недоплати складає 1975,82 гривень (4980,36-3004,54 (сума виплачена позивачу);

- жовтень 2016 року у розмірі у розмірі 5888,00 гривень, отже сума недоплати складає 3156,60 гривень (5888,00-2731,40 (сума виплачена позивачу);

- листопад 2016 року у розмірі у розмірі 6476,80 гривень, отже сума недоплати складає 3472,26 гривень (6476,80-3004,54 (сума виплачена позивачу);

- грудень 2016 року у розмірі у розмірі 6476,80 гривень, отже сума недоплати складає 3472,26 гривень (6476,80-3004,54 (сума виплачена позивачу);

- січень 2017 року у розмірі у розмірі 4710,40 гривень, отже сума недоплати складає 2525,28 гривень (4710,40-2185,12 (сума виплачена позивачу);

- лютий 2017 року у розмірі у розмірі 4710,40 гривень, отже сума недоплати складає 2525,28 гривень (4710,40-2185,12 (сума виплачена позивачу);

- березень 2017 року у розмірі у розмірі 5004,80 гривень, отже сума недоплати складає 2683,11 гривень (5004,80-2321,69 (сума виплачена позивачу);

- квітень 2017 року у розмірі у розмірі 4416,00 гривень, отже сума недоплати складає 2367,45 гривень (4416,00-2048,55 (сума виплачена позивачу);

- травень 2017 року у розмірі у розмірі 4710,40 гривень, отже сума недоплати складає 2525,28 гривень (4710,40-2185,12 (сума виплачена позивачу);

- червень 2017 року у розмірі у розмірі 4416,00 гривень, отже сума недоплати складає 2367,45 гривень (4416,00-2048,55 (сума виплачена позивачу);

- липень 2017 року у розмірі у розмірі 5004,80 гривень, отже сума недоплати складає 2683,11 гривень (5004,80-2321,69 (сума виплачена позивачу);

- серпень 2017 року у розмірі у розмірі 5299,20 гривень, отже сума недоплати складає 2840,94 гривень (5299,20-2458,26 (сума виплачена позивачу);

- вересень 2017 року у розмірі у розмірі 4710,40 гривень, отже сума недоплати складає 2525,28 гривень (4710,40-2185,12 (сума виплачена позивачу);

- жовтень 2017 року у розмірі у розмірі 5004,80 гривень, отже сума недоплати складає 2683,11 гривень (5004,80-2321,69 (сума виплачена позивачу);

- листопад 2017 року у розмірі у розмірі 5299,20 гривень, отже сума недоплати складає 2840,94 гривень (5299,20-2458,26 (сума виплачена позивачу);

- грудень 2017 року у розмірі у розмірі 4858,35 гривень, отже сума недоплати складає 2809,80 гривень (4858,35-2048,55 (сума виплачена позивачу);

- січень 2018 року у розмірі у розмірі 5506,13 гривень, отже сума недоплати складає 3184,44 гривень (5506,13-2321,69 (сума виплачена позивачу);

- лютий 2018 року у розмірі у розмірі 5182,24 гривень, отже сума недоплати складає 2997,12 гривень (5182,24-2185,12 (сума виплачена позивачу);

- березень 2018 року у розмірі у розмірі 5182,24 гривень, отже сума недоплати складає 2997,12 гривень (5182,24-2185,12 (сума виплачена позивачу);

- квітень 2018 року у розмірі у розмірі 4858,35 гривень, отже сума недоплати складає 2809,80 гривень (4858,35-2048,55 (сума виплачена позивачу).

За відсутності доказів нарахованого заробітку позивачу за травень 2018 р. у суду відсутня можливість перевірити різницю між нарахованим та невиплаченим середнім заробітком з урахуванням коєфіціенту підвищеня за травень 2018 р. у розмірі 2809,80 гривень, тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню за недоведеністю.

Таким чином, загальна сума недоплаченого середнього заробітку ОСОБА_2 за період квітень 2015 р. - квітень 2018 р. року складає 71927,44 гривень.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги щодо визнання протиправними дії щодо здійснення нарахування та виплати середньоденної заробітної плати за період квітень 2015 р. –квітень 2018 р. в розмірі 136,57 гривень підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині стягнення суми компенсації невиплаченої середньої заробітної плати з урахуванням коефіцієнтів підлягають частковому задоволенню, а відповідно стягненню суми компенсації невиплаченої середньої заробітної плати з урахуванням коефіцієнтів підвищення за період квітень 2015 р.- квітень 2018 р. суми в розмірі 71927,44 гривень.

Щодо вимог про стягнення суми компенсації втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати в розмірі 11067,69 гривень, суд зазначає наступне.

За статтею 1 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Зі змісту цієї норми випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов’язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Згадані вище статті 2, 3 цього Закону встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, – один і більше календарних місяців, дається визначення поняття «доходи» для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.

Пункти 1, 2 Порядку відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

У пункті 4 Порядку прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов’язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов’язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв’язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов’язкова складова обчислення компенсації – невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд України висловив у постанові від 11 липня 2017 року (справа № 21-2003а16).

Перевіряючи правильність обчисленого позивачем розрахунку суми компенсації втрати частини доходів, суд вважає його точним.

Згідно із даними Держкомстату індекси інфляції складають: за травень 2015 р. -квітень 2018 р. у підсумковому значенні 139,31%; за червень 2015 р. -квітень 2018 р. у підсумковому значенні 136,31%; за липень 2015 р. -квітень 2018 р. у підсумковому значенні 135,76%; за серпень 2015 р. -квітень 2018 р. у підсумковому значенні 137,14%; за вересень 2015 р. -квітень 2018 р. у підсумковому значенні 138,25%; за жовтень 2015 р. -квітень 2018 р. у підсумковому значенні 135,14%; за листопад 2015 р. -квітень 2018 р. у підсумковому значенні 136,91%; за грудень 2015 р. -квітень 2018 р. у підсумковому значенні 134,23%; за січень 2016 р. -квітень 2018 р. у підсумковому значенні 133,30%; за лютий 2016 р. -квітень 2018 р. у підсумковому значенні 132,11%; за березень 2016 р. -квітень 2018 р. у підсумковому значенні 132,64%; за квітень 2016 р. -квітень 2018 р. у підсумковому значенні 131,33%; за травень 2016 р. -квітень 2018 р. у підсумковому значенні 126,89%; за червень 2016 р. -квітень 2018 р. у підсумковому значенні 126,76%; за липень 2016 р. -квітень 2018 р. у підсумковому значенні 127%; за серпень 2016 р. -квітень 2018 р. у підсумковому значенні 127,14%; за вересень 2016 р. -квітень 2018 р. у підсумковому значенні 126,13%; за жовтень 2016 р. -квітень 2018 р. у підсумковому значенні 125,27%; за листопад 2016 р. -квітень 2018 р. у підсумковому значенні 121,85%; за грудень 2016 р. -квітень 2018 р. у підсумковому значенні 119,7%; за січень 2017 р. -квітень 2018 р. у підсумковому значенні 118,63%; за лютий 2017 р. -квітень 2018 р. у підсумковому значенні 117,35%; за березень 2017 р. -квітень 2018 р. у підсумковому значенні 116,19%; за квітень 2017 р. -квітень 2018 р. у підсумковому значенні 114,13%; за травень 2017 р. -квітень 2018 р. у підсумковому значенні 113,11%; за червень 2017 р. -квітень 2018 р. у підсумковому значенні 111,66%; за липень 2017 р. -квітень 2018 р. у підсумковому значенні 109,9%; за серпень 2017 р. -квітень 2018 р. у підсумковому значенні 109,68%; за вересень 2017 р. -квітень 2018 р. у підсумковому значенні 109,79%; за жовтень 2017 р. -квітень 2018 р. у підсумковому значенні 107,64%; за листопад 2017 р. -квітень 2018 р. у підсумковому значенні 106,36%; за грудень 2017 р. -квітень 2018 р. у підсумковому значенні 105,41%; за лютий 2018 р. -квітень 2018 р. у підсумковому значенні 102,83%; за березень 2017 р. -квітень 2018 р. у підсумковому значенні 101,9%; за квітень 2018 р. – 100,8%.

Отже, сума компенсації втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати за період з травня 2015 р. по квітень 2018 року складає 11067,69 гривень.

Враховуючи наявність з боку Відповідача порушення строків виплати заробітної плати Позивачу розмір компенсації втрати частини доходів становить загальний розмір 11067,69 грн.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги щодо стягнення суми компенсації втрат частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати за період травень 2015 р.- квітень 2018 року в розмірі 11067,69 гривень підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Вирішуючи питання в частині стягнення моральної шкоди, суд бере до уваги, що протягом тривалого часу позивач перебуваючи на військвій службі не отримував заробітну плату в повній мірі, отже, в результаті порушення відповідачем трудових прав позивач зазнав моральних страждань. Враховуючи глибину та тривалості моральних страждань, засади розумності і справедливості, суд вважає, що 1000 грн. є достатньою сумою для компенсації завданої моральної шкоди.

З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи, що позов задовлено частково, а також, що при подачі позову позивачем не сплачено судовий збір суд на підставі ст. 141 ЦПК України стягує судовий збір з Відповідача на користь Держави, а саме 704,80 грн. за вимогу немайнового характеру про стягення моральної шкоди та за вимогами майнового характеру в розмірі 829 грн. 95 коп.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4,13, 141, 274, 275, 279, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» про стягнення середньої заробітної плати, компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати, моральної шкоди- задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт», щодо здійснення нарахування та виплати середньоденної заробітної плати за період квітень 2015 року- квітень 2018 року в розмірі 136,57 гривень.

Стягнути з Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» код ЄДРПОУ 01125755 на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1): суму компенсації невиплаченої середньої заробітної плати з урахуванням коефіцієнту підвищення за період квітень 2015 року- квітень 2018 року в розмірі 71927 (сімдесят одну тисячу дев’ятсот двадцять сім) гривень 44 копійки; суму компенсації втрат частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати за період травень 2015 року- квітень 2018 року в розмірі 11067 (одиннадцять тисяч шістдесят сім) гривень 69 копійку; моральну шкоду у розмірі 1000 (одніє тисячі) гривень 00 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» код ЄДРПОУ 01125755 на користь держави за наступними реквізитами УДКСУ у м.Маріуполі (Приморський район), ЄДРПОУ 37989721, ГУДКУ у Донецькій області, МФО 834016, р/р 31218206700055, код класифікації доходів бюджету 22030101 судовий збір у розмірі 1534 гривеь 75 копійок.

В задовленні іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Шишилін О. Г.