Ухвала суду № 74847103, 21.06.2018, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/5323/18

Провадження № 2/265/1325/18

УХВАЛА

21 червня 2018 року місто Маріуполь

Суддя Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області ОСОБА_1., розглянувши цивільну справу за позовом керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 2 Донецької області в інтересах держави в особі територіальної громади міста Маріуполя Донецької області до Маріупольської міської ради Донецької області та ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради Донецької області, визнання недійним договору оренди земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В :

18 червня 2018 року керівник Маріупольської місцевої прокуратури № 2 Донецької області ОСОБА_3 звернувся до суду в інтересах держави в особі територіальної громади міста Маріуполя Донецької області з позовом до Маріупольської міської ради Донецької області та ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради Донецької області, визнання недійним договору оренди земельної ділянки. Просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Маріупольської міської ради Донецької області від 25.07.2017 року № 7/20-1856 «Про затвердження проекту землеустрою з відведення земельної ділянки по вулиці Київській, 33 в Лівобережному районі міста Маріуполя громадянці ОСОБА_2Ю.»; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 15.08.2017 року між Маріупольською міською радою Донецької області та ОСОБА_2 щодо оренди земельної ділянки по вулиці Київській, 33 у місті Маріуполі, кадастровий номер 1412336900:01:024:0465, площею 0,0360 га та нормативною грошовою оцінкою 578 354,40 гривень, а також стягнути з відповідачки ОСОБА_2 судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішення 25.07.2017 року Маріупольською міською радою Донецької області прийнято рішення за № 7/20-1856, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення та надання із земель запасу житлової та громадської забудови ОСОБА_2 в оренду строком на 10 років земельної ділянки (кадастровий номер 1412336900:01:024:0465), площею 0,0360 га, з розміром орендної плати на рівні 3% від її грошової оцінки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (розміщення та експлуатація торгівельних павільйонів) по вул.Київській, 33 міста, суперечить чинному земельному законодавству, зокрема, не була дотримана спеціальна процедура отримання громадянкою ОСОБА_2 у користування земельних ділянок. Так, ОСОБА_2 до міської ради із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як це передбачено ч.2 ст.123 Земельного кодексу України, не зверталась, а міська рада, згідно із вимогами ч.3 ст.123 Земельного кодексу України, не надавала дозвіл на розробку проекту землеустрою земельної ділянки площею 0,0360 по вул.Київській, 33 в м. Маріуполі. У мотивувальній частині оскаржуваного рішення міської ради зазначено, що проект землеустрою для ОСОБА_2 розроблено та погоджено з урахуванням ухвали Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 10.12.2014 року (справа №263/1048/14-цс) про визнання мирової угоди, укладеної між міською радою та ОСОБА_2 яке не має відношення до земельної ділянки по вул.Київській, 33.

Відповідно до вимог ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Пунктом 1 ч.1 ст.186 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При визначенні юрисдикційності спору слід ураховувати, що критеріями розмежування між цивільною та іншими юрисдикціями є, по-перше, характер спору про право (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами інших видів судочинства), по-друге, однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа.

Тобто критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

За правилами ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв’язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Зокрема пунктом 1 ч.1 ст. 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов’язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

Відповідно до ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Як вбачається з пункту 5.1 договору оренди земельної ділянки від 15.08.2017 року укладеного між Маріупольською міською радою Донецької області та ОСОБА_2 щодо оренди земельної ділянки по вулиці Київській, 33 у місті Маріуполі, земельна ділянка передана в оренду з метою та цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (розміщення та експлуатація торгових павільонів), що само по собі передбачає здійснення господарської діяльності і отримання прибутку, а з п.9.1 вбачається право відповідачів господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди.

Отже, оспорюваний договір оренди земельної ділянки був укладений між Маріупольською міською радою Донецької області та ОСОБА_2, для здійснення підприємницької (господарської) діяльності.

Спір з приводу законності рішення про затвердження проекту землеустрою може розглядатися цивільним або господарським судом, якщо одночасно оспорюється цивільне речове право особи (зокрема, й оренди), яке виникло в результаті та після реалізації рішення суб’єкта владних повноважень

На час надходження позовної заяви до суду відповідачка ОСОБА_2 була зареєстрована як фізична особа підприємець, зокрема, реєстрація в Єдиному державному реєстрі відповідачки ОСОБА_2 була проведена 25 листопада 2013 року. 29 грудня 2016 року підприємницька діяльність ОСОБА_2 була тимчасово припинена, а 21 листопада 2017 року - підприємницька діяльність поновлена, про що свідчать відповідні виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно роз’яснень п. 1.3 Постанови Пленуму ВГСУ № 6 від 17 травня 2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», у порядку господарського судочинства вирішенню підлягають такі категорії спорів, засновані на положеннях статті 319 ЦК України, глав 27, 29, 33, 34 ЦК України та глави 15 ГК України, розділів III-V ЗК України, зокрема, про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування, припинення права власності на земельні ділянки, вилучення цих ділянок з користування і про зобов'язання названих органів залежно від характеру спору виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства.

З огляду на наведене, набуття ОСОБА_2 права на оренду земельної ділянки для господарської діяльності, свідчить про те, що цей акт індивідуальної дії є реалізованим, отже подальше його оскарження до суду може безпосередньо вплинути на права ОСОБА_2 як суб’єкта господарювання, а тому має вирішуватися в порядку господарської юрисдикції, оскільки виникає спір у зв’язку із здійсненням ОСОБА_2 господарської діяльності.

Таким чином, враховуючи, що фактично у даній справі виник спір між Маріупольською місцевою прокуратурою № 2 Донецької області, що діє в інтересах держави в особі територіальної громади міста Маріуполя Донецької області, з одного боку, та міською радою і суб’єктом підприємницької діяльності (ФОП), з іншого боку, щодо визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування з питання надання у користування земельної ділянки та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, яка була надана для обслуговування об’єкта нерухомості, що використовується відповідачем ОСОБА_2 для господарської діяльності, з правом самостійного на ній господарювання, то така справа підвідомча господарському суду.

Керуючись ,186 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 2 Донецької області в інтересах держави в особі територіальної громади міста Маріуполя Донецької області до Маріупольської міської ради Донецької області та ОСОБА_2, про визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради Донецької області, визнання недійним договору оренди земельної ділянки.

Роз’яснити позивачу, що він має право на звернення з відповідним позовом до господарського суду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з моменту підписання її суддею.

Суддя І.М. Міхєєва.