Ухвала суду № 74846641, 17.06.2018, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/8850/18

Провадження № 1-кс/234/3289/18

УХВАЛА

іменем України

17 червня 2018 року

Краматорський міський суд Донецької області у складі

Головуючого слідчого судді – Переверзевої Л.І.,

секретаря – Сухорукової В.В.

прокурора – Тішина М.В.

захисника – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях військової прокуратури об’єднаних сил ОСОБА_2 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, працюючого на посаді молодшого інспектора прикордонної служби 2-ї категорії 1-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Станично-Луганське 2» Лисичанського прикордонного загону Донецько-Луганського Регіонального управління Державної прикордонної служби України, не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3., с. Великобоярка, вул. Центральна, буд. 67,

- підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Краматорського міського суду Донецької області надійшло клопотанняпрокурора другого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях військової прокуратури об’єднаних сил майор юстиції ОСОБА_2 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 зслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017051100000172 від 18 листопада 2017 року за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 368 КК України

В клопотанні слідчий посилався на наступне. Слідчим відділом слідчого управління військової прокуратури об’єднаних сил проводиться досудове розслідування кримінального провадження за №42017051110000172 від 18 листопада 2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що згідно наказу начальника Лисичанського прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України №95-ОС від 25.05.2018, ОСОБА_3, призначено на посаду молодшого інспектора прикордонної служби 2-ої категорії 1-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Станично-Луганське 2» Лисичанського прикордонного загону (далі – молодший інспектор прикордонної служби ВПС «Станично-Луганське 2» Лисичанського прикордонного загону).

Відповідно до вимог статей 3, 24, 33 Закону України «Про державну прикордонну службу України» основними принципами діяльності Державної прикордонної служби України є законність, повага і дотримання прав та свобод людини та громадянина, військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України під час виконання покладених на них обов’язків є представниками влади, уповноваженими на виконання функцій держави, недоторканність особи, честь і гідність яких охороняються законом, за протиправні дії чи бездіяльність військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України несуть відповідальність згідно із законом.

Окрім, того відповідно до ст. 23 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», законні вимоги і розпорядження військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових повноважень залучені до оперативно-службової діяльності, є обов'язковими для виконання громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, посадовими і службовими особами.

У відповідності до ч. 1 ст. 24 Закону військовослужбовці та працівники ДПС України під час виконання покладених на них обов’язків є представниками влади.

Згідно ст. 18 КК України, примітки 1 до ст. 364 КК України службовими особами у статті368 цього Кодексу є особи, які, у тому числі, постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади.

У зв’язку з викладеним ОСОБА_3 під час виконання покладених на нього обов’язків інспектора прикордонної служби був наділений правом у межах своєї компетенції ставити вимоги, а також приймати рішення, обов'язкові для виконання фізичними особами, а тому є представником влади і внаслідок цього службовою особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», до правоохоронних органів серед інших віднесені органи охорони державного кордону, у зв’язку з чим молодший інспектор прикордонної служби ВПС «Станично-Луганське 2» Лисичанського прикордонного загону ОСОБА_3 за викладених обставин є працівником правоохоронного органу.

Також, підп. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» молодший інспектор прикордонної служби ВПС «Станично-Луганське 2» Лисичанського прикордонного загону ОСОБА_3 є суб’єктом відповідальності за корупційні правопорушення і згідно ст. 22 цього ж Закону, йому забороняється використовувати свої службові повноваження та своє становище і пов’язані з цим можливості, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, усупереч інтересам служби

Крім того, ОСОБА_3 працюючи на вказаній посаді та являючись військовослужбовцем ДПС України, на якого згідно ст.ст. 3, 14, 19, 23 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», ст. 3 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», ст. 2 Закону України «Про Збройні Сили України» поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України.

Відтак, ОСОБА_3 відповідно до статей 19, 68 Конституції України, статей 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі – Статут внутрішньої служби ЗС України), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі – Дисциплінарний статут ЗС України), ст.ст. 3, 22, 24 Закону України «Про запобігання корупції», п.п. 2.1., 2.3., 5.2., 20.1. Кодексу поведінки працівників, до функціональних обов’язків яких належить здійснення управління кордонами, затвердженого спільним наказом МВС, МЗС, Міністерства фінансів України, Адміністрації Держприкордонслужби України, Головного управління ДПС України (далі – Кодекс поведінки) № 330/151/809/434/146 від 05.07.2011, зобов’язаний свято і непорушно додержуватися Конституції, Законів України та Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов’язок, службові обов’язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, вимоги посадової інструкції, бездоганно і неухильно додержуватись порядку та правил, встановлених військовими статутами та іншими законодавчими актами щодо проходження військової служби, не допускати вчинення злочинів та адміністративних правопорушень, у тому числі корупційних, відстоювати національні інтереси, утверджуючи базові суспільні цінності, свідоме підпорядкування власних інтересів суспільним вимогам та інтересам і державним пріоритетам; усвідомлюючи, що проходження служби в Держприкордонслужбі несумісне з корумпованістю і хабарництвом, не допускати впливу на виконання своїх службових обов’язків особистих (приватних) інтересів, інтересів членів своєї сім’ї або інших осіб, якщо ці інтереси не співпадають із завданням Держприкордонслужби та/або суперечать їм, належним чином виконувати функції, пов'язані зі своєю посадою, підтримуючи довіру суспільства до органу, в якому проходить службу чи працює, у тому числі утримуватися від дій, які можуть завдати шкоди службі.

Згідно ст. 12 Статут внутрішньої служби ЗС України, військовослужбовець зобов’язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові про все, що сталося з ним і стосується виконання ним службових обов’язків, та про зроблені йому зауваження.

В силу наявного досвіду роботи в органах ДПС України ОСОБА_3 знав та розумів, що вимогами ст.ст. 1, 3 і 22, 24 Закону України «Про запобігання корупції», ст. 23 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», п. 12.1. Кодексу поведінки, п. 11 ч. 2 Розділу 2, п. 2 ч. 3 Розділу III Інструкції, ст. 12 Статут внутрішньої служби ЗС України посадовим та службовим особам правоохоронних органів забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов’язані з цим можливості з метою одержання та надання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, а також іншим службовим особам, у тому числі приймати будь-які предмети (речі) від будь-яких осіб та передавати предмети (речі) будь-кому, якщо інше не встановлено законодавством України, надавати переваги в перетинанні державного кордону особам, транспортним засобам та вантажам, заходити в місця проведення контролю осіб, транспортних засобів та вантажів з неслужбовою метою, учиняти інші дії, заборонені законодавством України та наказом на охорону державного кордону, у разі виявлення обставин, що вказують на наявність ознак кримінального правопорушення, зобов’язаний доповісти про факт, час та обставини виявлення ознак кримінального правопорушення старшому зміни прикордонних нарядів ВПС «Бахмут», начальнику Краматорського прикордонного загону, органи військової прокуратури, як спеціально уповноваженого суб’єкта у сфері протидії корупції; вжити заходів щодо збереження виявлених ознак кримінального правопорушення з метою недопущення їх зміни та фальсифікації; про всі обставини події доповісти письмовим рапортом старшому зміни прикордонних нарядів; доповідати своєму безпосередньому начальникові про все, що сталося з ним і стосується виконання службових обов’язків, та про зроблені зауваження.

Однак, ОСОБА_3, будучи службовою особою – молодшим інспектором прикордонної служби ВПС «Станично-Луганське 2» Лисичанського прикордонного загону, незважаючи на обізнаність з вимогами наведених нормативно-правових актів та посадової інструкції, усупереч обов’язку їх неухильного дотримання, діючи в порушення вказаних вимог законодавства, статутних та службових обов’язків, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, став на шлях злочинної діяльності та умисно вчинив корисливий корупційний злочин за наступних обставин.

Так, на початку травня 2018 року, більш точний час у ході досудового розслідування не встановлено, перебуваючи неподалік від контрольного пункту в’їзду-виїзду (далі – КПВВ) «Станиця Луганська», що у смт. Станиця Луганська Луганської області, ОСОБА_3 познайомився з ОСОБА_4

В ході розмови яка відбулась між ними ОСОБА_4 поцікавилась у ОСОБА_3, чи може він, як військовослужбовець ДПС України, посприяти у позачерговому проходженні прикордонного контролю на КПВВ «Станиця Луганська» її знайомим, які постійно проживають на території Луганської області, яка є тимчасово не підконтрольною територією України, яким необхідно оформити перетин лінії зіткнення з метою одержання пенсійних виплат.

ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_4, що він може посприяти у позитивному вирішенні її питання.

Тоді ж у ОСОБА_3 виник злочинний корисливий умисел, спрямований на особисте протиправне збагачення, шляхом вимагання та одержання від ОСОБА_4 неправомірної вигоди у вигляд грошових коштів за проставлення відміток про перетин лінії зіткнення з тимчасово непідконтрольною територією України особами, на яких вкаже остання.

З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_4, що її знайомим не потрібно їхати на КПВВ «Станиця Луганська» щоб перетнути лінію зіткнення з тимчасово непідконтрольною територією України і таким чином отримати відмітки про перетин, оскільки для цього достатньо тільки того, щоб ОСОБА_4 передала йому, за допомогою мобільного додатку обміну повідомленнями «WhatsApp» фотографії сторінок паспорта громадянина України, осіб, яким необхідно проставити відмітки про перетин лінії зіткнення, а він в свою чергу, використовуючи своє службове становище, буде вносити інформацію про перетин лінії зіткнення такими особами до інформаційно-телекомунікаційної системи прикордонного контролю «Гарт-1П» (далі – система «Гарт-1П»).

При цьому, ОСОБА_3 поставив перед ОСОБА_4 категоричну вимогу передачі йому грошових коштів у сумі з розрахунку 600 (шістсот) грн. за одну особу, стосовно якої він внесе відомості про перетин лінії зіткнення до системи «Гарт-1П».

ОСОБА_4, діючи в інтересах своїх знайомих, усвідомлюючи, що у разі невиконання протиправних вимог ОСОБА_3, для них можуть настати негативні наслідки у вигляді припинення виплати їм пенсій, не бажаючи їх настання, будучи поставленою у безвихідь змушена була погодитися на його протиправні вимоги.

Однак, розуміючи незаконність вимог ОСОБА_3 та усвідомлюючи, що надання неправомірної вигоди є кримінально-караним діянням, не бажаючи настання негативних наслідків для себе у вигляді притягнення до кримінальної відповідальності, ОСОБА_4, 29.05.2018 звернулася до правоохоронних органів та повідомила про протиправну діяльність ОСОБА_3

В подальшому, діючи під контролем правоохоронних органів, ОСОБА_4 повідомила ОСОБА_5 що погоджується на його вимоги щодо надання йому грошових коштів з розрахунку 600 (шістсот) грн. за одну особу, стосовно якої він внесе відомості про перетин лінії зіткнення до системи «Гарт-1П», на що ОСОБА_3 вказав останній, що вона повинна передавати йому зазначені грошові кошти не відразу за кожну особу, а тоді коли він внесе вищевказані відомості стосовно хоча б десяти осіб.

Після цього, починаючи з 06.04.2018 і до 14.06.2018 ОСОБА_4, за допомогою мобільного додатку обміну повідомленнями «WhatsApp» передала ОСОБА_3 фотографії десяти паспортів громадянина України, щоб останній вніс відомості про перетин лінії зіткнення цими особами до системи «Гарт-1П».

14 червня 2018 року, ОСОБА_3, з метою реалізації свого злочинного, корисливого умислу, зателефонував ОСОБА_4 та повідомив останній, що він вніс відомості про перетин лінії зіткнення з тимчасово непідконтрольною територією до системи «Гарт-1П» по всіх десяти особах, паспортні дані яких йому надала остання і повідомив їй що за вказані дії вона повинна передати йому грошові кошти у сумі 6 000 (шість тисяч) грн.

ОСОБА_4 діючи під контролем правоохоронних органів, на такі протиправні вимоги ОСОБА_3 погодилася, після чого останній вказав їй, що передача грошових коштів повинна відбутись не пізніше 15.06.2018 у смт. Станиця Луганська Луганської області.

15 червня 2018 року, близько 19 години 20 хвилин, на виконання попередніх домовленостей з ОСОБА_3, ОСОБА_4, діючи під контролем правоохоронних органів, зустрілась з останнім на території ринку за адресою: Луганська обл., смт. Станиця Луганська, квартал Молодіжний, неподалік від будинку №20 у якому знаходиться відділення №1 ТОВ «Нова Пошта».

Під час вказаної зустрічі, ОСОБА_4 виконуючи незаконні вимоги ОСОБА_3 передала останньому предмет неправомірної вигоди – грошові кошти у сумі 6 000 (шість тисяч) грн.

ОСОБА_3, діючи умисно, переслідуючи корисливий мотив, з метою реалізації свого злочинного умислу спрямованого на особисте протиправне збагачення, шляхом вимагання та одержання від ОСОБА_4 неправомірної вигоди, прийняв від останньої зазначені грошові кошти, узяв їх в руки, та поставив до кишені своєї сумки і у такий спосіб одержав від останньої неправомірну вигоду за внесення до інформаційно-телекомунікаційної системи прикордонного контролю «Гарт-1П» відомостей про перетин лінії зіткнення з тимчасово непідконтрольною територією України десятьма особами, паспортні дані яких йому надала ОСОБА_4

Відразу ж після цього, ОСОБА_3 затримано в порядку ст. 208 КПК України правоохоронними органами, а предмет неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 6 000 (шість тисяч) грн. у нього вилучений та його злочинну діяльність припинено.

Таким чином, ОСОБА_3, працюючи на посаді молодшого інспектора прикордонної служби 2-ої категорії 1-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Станично-Луганське 2» Лисичанського прикордонного загону Донецько-Луганського Регіонального управління ДПС України, будучи службовою особою, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в порушення вимог ст.ст. 3, 14, 19, 23 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», ст. 3 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», ст. 2 Закону України «Про Збройні Сили України», ст.ст. 19, 68 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 12, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст. 1, 3, 22, 24 Закону України «Про запобігання корупції», п.п. 2.1., 2.3., 5.2., 20.1. Кодексу поведінки працівників, до функціональних обов’язків яких належить здійснення управління кордонами, затвердженого спільним наказом МВС, МЗС, Міністерства фінансів України, Адміністрації Держприкордонслужби України, Головного управління ДПС України № 330/151/809/434/146 від 05.07.2011, Військової присяги, переслідуючи корисливий мотив, з метою реалізації свого злочинного, корисливого умислу спрямованого на особисте протиправне збагачення з травня 2018 року, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлений, вимагав та 15.06.2018, близько 19 год. 20 хв. перебуваючи на ринку за адресою: Луганська обл., смт. Станиця Луганська, квартал Молодіжний, неподалік від будинку №20 у якому знаходиться відділення №1 ТОВ «Нова Пошта», одержав від ОСОБА_4 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 6 000 (шість тисяч) грн. за внесення до інформаційно-телекомунікаційної системи прикордонного контролю «Гарт-1П» відомостей про перетин лінії зіткнення з тимчасово непідконтрольною територією України десятьма особами, паспортні дані яких йому надала ОСОБА_4

16 червня 2018 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні вищенаведеного злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Вина підозрюваного ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, а саме: повідомленням ГВ БКОЗ ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 21.05.2018 за №78/4/8/4572, протоколами допиту свідка ОСОБА_4 від 29.05.2018 та 15.06.2018, протоколами допитів свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від 15.06.2018, протоколом ідентифікації (помітки) та вручення грошових коштів від 15.06.2018, протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 15.06.2018 та іншими зібраними доказами у їх сукупності.

При цьому, застосування до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється забезпеченням виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та наявністю ризиків, передбачених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років років, а тому перебуваючи на волі, під загрозою тяжкості покарання, маючи всі необхідні засоби та можливості, зможе переховуватись від органу досудового розслідування та суду.

Крім того, ОСОБА_3, працюючи на посаді молодшого інспектора прикордонної служби ВПС «Станично-Луганське 2» Лисичанського прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління ДПС України, перебуваючи на волі, під загрозою тяжкості покарання, з метою уникнення кримінальної відповідальності, зможе, у тому числі шляхом використання свого службового становища та соціальних зв’язків, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Поряд з цим, ОСОБА_3, перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, зможе знищити, сховати або спотворити будь-які із речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин вчинених ним кримінальних правопорушень, зокрема зможе внести зміни до інформаційно-телекомунікаційної системи прикордонного контролю «Гарт-1П».

Наведені обставини свідчать про наявну можливість у ОСОБА_3, перебуваючи на волі, переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати та спотворити документи, предмети та речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків.

Вищевикладене свідчить про наявність обґрунтованих ризиків, передбачених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування до ОСОБА_3 інших більш м’яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою.

Вказані обставини, на підставі яких зроблено висновок про необхідність застосування стосовно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою містяться в вищезазначених матеріалах кримінального провадження, а також інших належних та допустимих доказах, зібраних у ході досудового розслідування кримінального провадження.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених КПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави, щодо особи підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виняткових випадках застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вказані межі.

Враховуючи, що ОСОБА_3 вчинив тяжкий корупційний злочин, беручи до уваги його матеріальний стан, а також з урахуванням суми неправомірної вигоди яку він вимагав та одержав, з метою забезпечення виконання останнім покладених на неї обов’язків, слід призначити ОСОБА_3 заставу у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 35 240 (тридцять п’ять тисяч двісті сорок) грн. та у вказаному випадку визначити необхідність виконання ним наступних обов’язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема: не відлучатися з смт. Станиця Луганська Луганської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування із свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну.

Ураховуючи наведене, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків, запобігання спробам вчинення наведених дій та для виконання завдань кримінального провадження, керуючись вимогами ст.ст. 36, 40, 131, 132, 176-178, 183, 184, 199 КПК України просили застосувати до ОСОБА_3, , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, із визначенням розміру застави не менше двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 35 240 (тридцять п’ять тисяч двісті сорок) гривень. Визначити необхідність виконання підозрюваним ОСОБА_3, у разі сплати застави та звільнення з-під варти наступних обов’язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема: не відлучатися з смт. Станиця Луганська Луганської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування із свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, просив суд застосувати до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Захисник та ОСОБА_3 не заперечували проти обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку прокурора, підозрюваного та його захисника, суд вважає необхідним задовольнити клопотання з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 368 ч.3 КК України, що є тяжким злочином, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років.

Суд вважає, що наявні достатні підстави вважати, що існують ризики передбачені п.п.1,3 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_3, знаходячись на свободі може переховуватися від органів досудового розслідування або суду; незаконно впливати на свідків.

Крім того, суд враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_3 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчинені якого він підозрюється.

Також суд враховує вік підозрюваного ОСОБА_3 У суда відсутні будь які – дані про те, що стан здоров’я ОСОБА_3 перешкоджає обрати стосовно нього запобіжний захід тримання під вартою.

Відповідно до статті 183 ч.1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Обставини встановленні в судовому засіданні не дають суду підстав вважати, що до ОСОБА_3 може бути застосовано більш м’який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.

В зв’язку з чим суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого і застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При обранні відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає необхідним визначити розмір застави.

Керуючись статтями 177,178, 183,197, 199 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях військової прокуратури об’єднаних сил ОСОБА_2 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 - задовольнити.

Обрати відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 14 серпня 2018 року, з утриманням в Арештному домі Державна установа «Бахмутська установа виконання покарань №6»

Визначити розмір застави 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 35 240,00гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним та і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Донецькій області: р/р 37311047011792 в ГУ ДКСУ в м. Києві, код банку 820172, код ЄДРПОУ 26288796, отримувач - ТУ ДСА України в Донецькій області.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_3, у разі внесення застави, наступні обов’язки: не відлучатися з смт. Станиця Луганська Луганської областібез дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування зі свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину; здати на зберігання до відповідних органів держаної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов’язаний виконувати покладені на нього обов’язки, пов’язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Попередити ОСОБА_3, що у разі невиконання даних обов'язків застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області протягом п’яти днів з дня її оголошення. А особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення копії судового рішення

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення. Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя Л. І. Переверзева