Рішення № 74846300, 20.06.2018, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/345/18

Провадження № 2/188/245/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Місюра К.В.

при секретарі: Хандрига Л.І.

за участю сторін:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача-1: ОСОБА_2

від відповідача-2: ОСОБА_3, представник ОСОБА_4, дов. від 25.04.2018р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Петропавлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду та, відповідно до уточненої позовної заяви, яка надійшла до суду 06.04.2018 року, просить зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь:

- ОСОБА_2 на її утримання та утримання доньки – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 1/6 частини на 1/9 частину всіх його доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку;

- ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, з 1/4 частини на 1/9 частину всіх його доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з позивача стягуються аліменти на користь відповідача-1 на її утримання та утримання доньки – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 49,5%. Крім того, відповідно до рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області з позивача ще повинні стягуватись аліменти у розмірі 25% з усіх видів заробітку на утримання сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, але вказані відсотки він не сплачує, в зв’язку з чим утворилась заборгованість в сумі 28 807, 43 грн. Позивач зазначає, що загалом на сьогоднішній день за рішеннями суду він сплачує 49,5% з усіх видів його заробітку, що значно погіршує його матеріальне становище, а тому просить зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь ОСОБА_2 на її утримання та утримання доньки – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 1/6 частини на 1/9 частину всіх його доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, з 1/4 частини на 1/9 частину всіх його доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Позивач в судовому засіданні повністю підтримав свої позовні вимоги та просив їх задовольнити з тих підстав, що діти повинні бути в рівних умовах.

Відповідач-1 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечувала, зазначила, що вони проживають з позивачем однією родиною, просила суд зменшити розмір аліментів, оскільки позивач виплачує аліменти ще на її утримання, так як вона знаходиться у декретній відпустці і на утримання її дітей.

Відповідач-2 та її представник проти задоволення позовних вимог заперечували, посилаючись на ті обставини, що зменшення аліментів з 1/4 частини до 1/9 частини на утримання сина ОСОБА_7 буде несправедливим по відношенню до її дитини, оскільки інші діти позивача та його дружина, на яких він сплачує аліменти на сьогоднішній день в розмірі 49,5%, проживають разом з ним однією сім’єю, у них спільний бюджет, спільні витрати і всі кошти, що є бюджетом сім’ї, все одно витрачаються на дітей та дружину, незважаючи, чи сплачує офіційно позивач аліменти чи ні. Прохаючи зменшити аліменти, що позивач повинен сплачувати на їх дитину, позивач фактично позбавляє її дитину фінансової підтримки з боку батька та ставить у скрутне матеріальне становище, оскільки на сьогоднішній день позивач взагалі не сплачує аліментів на утримання її дитини, в зв’язку з чим утворилась заборгованість в сумі 28 807, 43 грн., і коли буде відновлено виплата аліментів їй взагалі невідомо. Крім того відповідач-2 зазначила, що з позивачем вони припинили спільне проживання коли дитині виповнився лише місяць і з того часу позивач взагалі не бачив свого сина і не спілкувався з ним, самоусунувся від виконання своїх батьківських обов’язків, в тому числі і по утриманню дитини, що підтверджується наявністю заборгованістю по сплаті аліментів.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши сторони, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частина 3 ст. 181 Сімейного Кодексу України встановлює, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 Сімейного Кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров’я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, доньки, сина;

3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Частина 2 тієї ж статті зазначає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншою, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ч. 1 ст. 183 Сімейного Кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом збільшено або зменшено за рішенням суду за позовом одержувача або платника аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров,я когось із них.

В судовому засіданні встановлено, що позивач з відповідачем-2 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 11).

В подальшому шлюб між позивачем та відповідачем-2 був розірваний, що не заперечується сторонами.

Відповідно до рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 03.09.2009р. з позивача стягуються аліменти на користь відповідача-2 на утримання сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі 1/4 частини доходу (заробітку) до повноліття сина (а.с. 15).

В подальшому позивач уклав шлюб з ОСОБА_2, що також підтверджується сторонами по справі.

Від вказаного шлюбу у подружжя народилося двоє дітей: син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, та донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9, 10).

02.06.2017р. Петропавлівським районним судом Дніпропетровської області винесено рішення, на підставі якого з позивача стягуються аліменти у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку на утримання доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, та аліменти у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку на утримання дружини ОСОБА_2 до досягнення сином трирічного віку (а.с. 12-14).

Позивач зазначає, що на сьогоднішній день він сплачує аліменти за рішеннями суду в розмірі 49,5% з усіх видів його заробітку, що значно погіршує його матеріальне становище, вважає, що всі діти повинні бути в рівних умовах, що і є причиною спору.

Відповідно до довідки Виробничого структурного підрозділу «Шахтоуправління Першотравенське» Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» № 509 від 14.05.2018р. підприємство здійснює відрахування чергових аліментів у розмірі 49,5% заробітної плати за постановами від 14.09.2017р. на користь ОСОБА_2. Борг за вказаними виконавчими документами у розмірі 16,5% буде утримуватися з 09.03.2010р. На даний час обчислено суму заборгованості (з 07.04.2017р. по 30.04.2018р.) на користь ОСОБА_3, яка становить 28 807, 43 грн. (а.с. 42).

Згідно довідки Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» № 3147 від 26.04.2018р. загальна сума аліментів, яка сплачена ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3, за період з листопада 2010р. по червень 2016р. становить 88 079, 15 грн. (а.с. 43-44).

Довідкою Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» № 3148 від 26.04.2018р. підтверджується, що загальна сума аліментів, яка сплачена ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3, за період з 07.2016р. по 04.2017р. становить 14 915, 89 грн. (а.с. 45).

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується сторонами у справі, з 07.04.2017р. по теперішній час з ОСОБА_1 припинено стягнення аліментів на користь ОСОБА_3 (а.с. 42).

Згідно довідки Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» № 3149 від 26.04.2018р. загальна сума аліментів, яка сплачена ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, за період з 09.2017р. по 03.2018р. становить 30 764, 67 грн. (а.с. 46).

Між тим, як пояснила відповідач-1 в судовому засіданні, на день подання позову до суду та розгляду справи вони з позивачем проживають однією сімєю, спільно виховують дітей, але не мають спільного бюджету та не планують спільних витрат.

Позивач підтвердив позицію відповідача-1 з цього приводу.

Однак пояснення позивача та відповідача-1 про відсутність спільного бюджету суд ставить під сумнів, оскільки відповідач-1 є безпосередньо зацікавленою особою у вирішенні спору на користь позивача, так як, по-перше, проживає однією сім*єю з ним, а по-друге, вказаний факт суперечить нормам Сімейного Кодексу України.

Так, згідно ч. 2 ст. 3 Сімейного Кодексу України сім*ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Частина 4 ст. 55 Сімейного Кодексу України встановлює обов’язок дружини та чоловіка спільно дбати про матеріальне забезпечення сім*ї.

Згідно ч. 1 ст. 61 Сімейного Кодексу України об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Сімейного Кодексу України об’єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

До того ж, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (ст. 63 Сімейного Кодексу України).

Як встановлено в судовому засіданні, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, матеріальне становище позивача на момент звернення ним до суду з позовом та розгляду справи змінилося у порівнянні з тим, коли з нього було стягнуто аліменти на користь відповідача-2 первісно. На цей час, він окрім сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, має ще 3-х утриманців – малолітню дочку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, та дружину ОСОБА_2, яка на цей час не працює, перебуває у відпустці по догляду за дітьми, що беззаперечно свідчить про зміну матеріального становища позивача.

Враховуючи, що позивач має 3-х утриманців (доньку, сина та дружину, на утримання яких сплачує аліменти), суд вважає, що розмір аліментів, сплачених на користь відповідача-1, може бути зменшено з 1/6 частини до 1/9 частини, як просить позивач.

Такий розмір аліментів, з урахуванням матеріального становища сторін та погодженням відповідача-1 на такий розмір, суд вважає доцільним та справедливим.

Між тим, суд не знаходить підстав для задоволення позовної вимоги в частині зменшення розміру аліментів, сплачених на користь відповідача-2, з огляду на наступне.

Так, у позивача дійсно знаходяться на утриманні малолітні донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, та дружина ОСОБА_2.

Між тим, як встановлено в судовому засіданні, вони проживають з позивачем однією сім’єю, мають спільний бюджет, позивач всю свою увагу, любов та час приділяє доньці ОСОБА_5 та сину ОСОБА_8. Тоді як сина ОСОБА_7 він не бачить взагалі, не спілкується з ним, не цікавиться його життям та здоров’ям, не приймає участі в його вихованні та житті, взагалі не надає будь-якої матеріальної допомоги, чим фактично переклав всі свої обов’язки по вихованню та утриманню сина виключно на його матір.

Отже, син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, позбавлений не тільки любові батька, але й матеріального забезпечення з його боку до свого повноліття, що є безпосереднім обов’язком не тільки матері, але й батька, встановлений не тільки моральними засадами суспільства, але й чинним законодавством України.

Законодавчо встановлений обов’язок щодо забезпечення свого сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, до досягнення ним повноліття позивачем не виконується, що підтверджується заборгованістю по сплаті аліментів в сумі 28 807, 43 грн.

Між тим, матеріальна допомога та увага батька до доньки ОСОБА_5 та сина ОСОБА_8 не обмежуються лише сплатою аліментів, оскільки, як було зазначено вище, діти проживають в повноцінній сім’ї і казати про те, що частки, які виплачуються на дітей (а на Олександра не виплачуються на сьогодні взагалі), повинні бути рівними, на думку суду, є в цьому випадку недоречним, тоді як перша дитина Олександр, окрім аліментів (які не виплачуються тривалий час), не отримує нічого.

Вказані принципи закладені в основу Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, яку було ратифіковано Постановою Верховної Ради № 789-XII від 27.02.91р.

Так, в частині 1 ст. 3 Конвенції про права дитини зазначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Конвенції про права дитини держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації або покарання на підставі статусу, діяльності, висловлюваних поглядів чи переконань дитини, батьків дитини, законних опікунів чи інших членів сім'ї.

Згідно ч. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини).

З урахуванням викладеного та загальноприйнятих норм у суспільстві, дитина в жодному випадку не повинна бути позбавлена ані батьківської любові, піклування, ані належного матеріального забезпечення, необхідного для її повноцінного життя та розвитку (за наявності живих та працездатних батьків).

До того ж слід зазначити, що відповідно до ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до повного погашення заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника, та збитків, заподіяних злочином, - п'ятдесят відсотків заробітної плати боржника.

Тією ж статтею визначено, що загальний розмір усіх відрахувань при кожній виплаті заробітної плати не може перевищувати п'ятдесяти відсотків заробітної плати, яка належить до виплати працівникові, в тому числі при відрахуванні за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати при відбуванні виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей, у цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати сімдесяти відсотків.

Як зазначалося вище, згідно ст. 192 Сімейного Кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них.

Позивач в обґрунтування позову посилається на зміну його матеріального стану, однак як вбачається з матеріалів справи, а саме: довідок про розмір його заробітної плати, його матеріальний стан є стабільним, що, в свою чергу не тільки не звільняє позивача від обов’язку утримувати своїх неповнолітніх дітей, а навіть дозволяє позивачу виконувати свої зобов’язання щодо оплати аліментів на всіх утриманців, що не перевищують встановлений законом граничний рівень у межах допустимих 70%.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ст. 82 ЦПК України).

Будь-яких інших доказів стосовно суттєвої зміни матеріального стану, поліпшення чи погіршення здоров’я когось із сторін, що давало б підстави для зменшення розміру аліментів, відповідно до вимог ст. 192 Сімейного Кодексу України, позивачем не надано.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, ухвалене судом відповідно до норма матеріального права із дотриманням норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 141, 142, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 180-183, 192 Сімейного Кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Зменшити розмір стягуваних з ОСОБА_1 аліментів, який було встановлено рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 02.06.2017 року на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, на її утримання на час догляду за дітьми – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 1/6 частини на 1/9 частину з усіх видів доходу, щомісячно, до досягнення сином ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, трирічного віку, тобто до 08.03.2020 року.

Зменшити розмір стягуваних з ОСОБА_1 аліментів, який було встановлено рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 02.06.2017 року на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, на утримання дітей – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 1/6 частини на 1/9 частину з усіх видів доходу, щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.

Стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, аліменти на її утримання на час догляду за дітьми – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/9 частини з усіх видів доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення сином ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, трирічного віку, тобто до 08.03.2020 року.

Стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, аліменти на утримання дітей – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/9 частини з усіх видів доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.

В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_10