Вирок № 74845831, 22.06.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/21377/17

Провадження №1-кп/127/1576/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2018 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого - судді Іванченка Я. М.,

за участю:

секретаря - Дончевської Я.Б.,

сторони обвинувачення - прокурора Ліщук О.М.,

сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_1, його захисника Коваль Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 13 в м. Вінниці кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Володіївці Чернівецького району Вінницької області, українця, громадянина України, непрацюючого, неодруженого, з середньою освітою, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2, паспорт серії НОМЕР_1, виданий 17.01.2014 року Чернівецьким РС УДМС України у Вінницькій області, раніше судимого:

- 21.11.2016 року Вінницьким міським судом Вінницької області за ч.1 ст. 185 КК України до штрафу в розмірі 850 грн.;

- у вчиненні злочину передбаченому ч.2 ст. 185 КК України, відомості про який внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016020010007905 від 01.10.2016 року,

В С Т А Н О В И В :

30 вересня 2016 року, в період часу з 14:57 години до 15:00 години, ОСОБА_1, знаходячись у кабінеті № 215 адміністративної будівлі, що розташована за адресою: м. Вінниця, вул. І. Бевза, 34, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, умисно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, вчинив крадіжку мобільного телефону марки «Nokia» моделі «Lumia 630» чорного кольору, який належить ОСОБА_3, ринкова вартість якого згідно висновку експертизи № 2779/16-21 від 11.11.2016 року становить 1283 грн. 75 копійок, після чого з місця скоєння злочину зник, викраденим телефоном розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_3 матеріальної шкоди на суму 1283 гривень 75 копійок.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся та суду пояснив, що дійсно вчинив злочин за обставин, викладених в обвинувальному акті, а саме: 30 вересня 2016 року, вдень, він зайшов до адміністративної будівлі, що розташована за адресою: м. Вінниця, вул. І. Бевза, 34, оскільки він здійснював торгівлю дрібним товаром та ходив по кабінетам, пропонував товар. Зайшовши до одного із кабінетів, виявив, що там нікого не було, а тому він викрав зі столу мобільний телефон і вийшов з ним із приміщення. Так як йому були потрібні гроші, мобільний телефон він здав у ломбард.

Просив суд звільнити його від призначеного покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році», при цьому вказав, що він розуміє та цілком усвідомлює, що застосування амністії у даному випадку є нереабілітуючою обставиною.

Зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину визнав повністю, відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, суд вважає недоцільним досліджувати фактичні обставини справи, які ніким не оспорюються і проти цього не заперечують учасники процесу. З'ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, на підставі допиту обвинуваченого, дослідження витягу з кримінального провадження № 12016020010007905 (т.1 а.с.52), постанови слідчого від 03.10.2016 року про визнання речовим доказом у кримінальному провадженні диску з відео файлами (т.1 а.с. 53), постанови слідчого від 20.10.2016 року про призначення судово-товарознавчої експертизи (т.1 а.с. 54), висновку експерта за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи №2779/16-21 від 11.11.2016 року (т.1 а.с. 55-59); постанови слідчого від 12.11.2016 року про визнання речовим доказом у кримінальному провадженні мобільного телефону марки «Nokia lumia 630 duos sim» НОМЕР_3, EMEI2 НОМЕР_2 (т.1 а.с. 60), суд приходить до висновку про винуватість обвинуваченого у скоєнні злочину.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши надані стороною обвинувачення докази, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 вчиненні злочину доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ч.2 ст. 185 КК України як крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна, вчинена повторно.

При визначенні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що обтяжують і пом'якшують покарання.

Зокрема, судом враховано особу обвинуваченого ОСОБА_1, який являється особою раніше судимою (т.1 а.с.64-68, 77), однак даний злочин вчинив до постановлення відносно нього попереднього вироку, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря нарколога не перебуває (т.1 а.с. 73-76), з місцем проживання характеризується позитивно (т.1 а.с. 69), має на утриманні матір-інваліда І групи (т.1 а.с.69, 71, 78-79).

Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає щире каяття та повне визнання ним вини у вчиненні інкримінованого злочину.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 судом не встановлено.

Враховуючи вищезазначене, ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, обставини справи, особу обвинуваченого, з урахуванням вимог закону та передбачених цим законом санкцій, ставлення обвинуваченого до вчиненого, який вину у вчиненні злочину визнав в повному обсязі, у вчиненому розкаявся, суд приходить до висновку, що його виправлення, не можливе без ізоляції від суспільства, а тому покарання необхідне та достатнє для його перевиховання та виправлення, а також для запобігання вчиненню нових злочинів в майбутньому слід призначити у виді обмеження волі на строк в межах санкції ч.2 ст. 185 КК України.

При цьому, враховуючи, що під час постановлення вироку в справі встановлено, що ОСОБА_1 винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, суд враховуючи позицію, висловлену в абзаці 4 п.22 Постанови пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, відповідно до якої при призначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів шляхом повного або часткового їх складання заміна покарань провадиться за правилами, передбаченими ст. 72 КК. Коли за злочини, що утворюють сукупність, призначено основні покарання різних видів, які не підлягають заміні (штраф, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю), суд може застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим або призначити кожне з них до самостійного

виконання, вважає за можливе на підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів призначити ОСОБА_1 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 21.11.2016 року у виді штрафу, більш суворим, призначеним за цим вироком.

Разом з тим, захисником Коваль Н.О. та обвинуваченим ОСОБА_1 було заявлене клопотання, згідно якого сторона захисту просила звільнити ОСОБА_1 від відбування кримінального покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році", оскільки на день набрання чинності Законом України «Про амністію у 2026 році» він мав неповнолітню дитину - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, стосовно якої він не позбавлений батьківських прав. Зважаючи на ту обставину, що ОСОБА_1 просить застосувати до нього Закон України "Про амністію у 2016 році", суд вважає за можливе задовольнити заяву ОСОБА_1 та звільнити його від відбування призначеного за цим вироком кримінального покарання у зв'язку із застосуванням акту амністії.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі ст. 124 КПК України, процесуальні витрати у кримінальному провадженні, а саме: витрати на проведення криміналістичного дослідження - за висновок судово-товарознавчої експертизи №2779/16-21 від 11.11.2016 року (т.1 а.с. 59), - слід стягнути з обвинуваченого, оскільки проведення експертизи було зумовлено розслідуванням вчиненого ОСОБА_1 злочину.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», ст. ст. 50, 66, 67, 70 КК України, ст. ст.100, 124, 349 ч.3, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів призначити ОСОБА_1 покарання шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 21.11.2016 року у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, більш суворим, призначеним за цим вироком, та визначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді 3 років обмеження волі.

Звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі на підставі п. «в» ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" від 22.12.2016 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави Україна 176,20 грн. у відшкодування вартості проведення криміналістичного дослідження: № 2779/16-21 від 11.11.2016 року.

Відповідно до ст. 100 КПК України, речові докази в кримінальному провадженні № 12016020010007905:

- диск з відеофайлами, який зберігається в матеріалах кримінального провадження, що знаходяться у прокурора, після набрання вироком законної сили - залишити в матеріалах провадження;

- мобільний телефон марки «Nokia lumia 630 duos sim» НОМЕР_3, EMEI2 НОМЕР_2, який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_3, після набрання вироком законної сили, - залишити останній.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Відповідно до ч.2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: