Рішення № 74845666, 20.06.2018, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

20.06.2018 227/2310/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Мацишин Л.С.,

за участю

секретаря судового засідання: Верній М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: ОСОБА_2, Добропільський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про встановлення факту народження дитини,

ВСТАНОВИВ:

12 червня 2018 року заявник ОСОБА_1 звернулась до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з заявою про встановлення факту народження 08 серпня 2017 року у ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки хутору Березівка Білокалитвинського району Ростовської області, дитини жіночої статі, ОСОБА_3 у м. Свердловськ Луганської області Україна. Просила батьків дитини записати: матір’ю – громадянку України ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1; ІПН НОМЕР_1); батьком – громадянина України ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2; ІПН НОМЕР_2).

В обґрунтування своїх вимог зазначила, що 08 серпня 2017 року 0 19 год. 05 хв. в неї народилась дитина жіночої статі вагою 3100,0 грамів, яку батьки назвали ОСОБА_3. З січня 2012 року, в період вагітності, пологів та по теперішній час заявниця проживає у спільному цивільному шлюбі з ОСОБА_2 без офіційної реєстрації такого шлюбу, проживає, однією сім'єю, вони пов'язані спільним побутом та ведуть спільне господарство. У теперішній час заявниця з сім'єю мешкає за адресою АДРЕСА_1.

Пологи у заявниці відбулися у пологовому відділенні Державної установи «Свердловська центральна міська багатопрофільна лікарня», тобто на території не підконтрольній уряду країни. Проведенню пологів у м. Свердловську слугувало фактичне проживання у даному місті до початку травня 2018 року, перебування на обліку у зазначеному медичному закладі та для запобігання виникнення будь-якої загрози при народженні дитини.

Отримати у відділі державної реєстрації актів цивільного стану свідоцтво про народження дитини вона не має можливості, оскільки факт народження відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації народження. Встановлення факту народження дитини необхідне заявнику для отримання свідоцтва про народження.

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилась, надала суду заяву про розгляд заяви у її відсутності. На заявлених вимогах наполягала, просила їх задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився. Проте, надав суду заяву про розгляд справи за заявою ОСОБА_1 у його відсутності. На заявлених вимогах наполягав, просив їх задовольнити. Письмові заперечення (пояснення) стосовно заяви з посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються суду не надавав.

Представник заінтересованої особи – Добропільського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області в судове засідання не з'явилась, про дату, час і місце розгляду справи була письмово належним чином повідомлена. Від останньої надійшла заява про розгляд справи за її відсутності. Письмові заперечення (пояснення) стосовно заяви з посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються, від представника заінтересованої особи до суду не надходили.

Суд вважає можливим розглянути справу без участі відсутніх учасників процесу, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява про встановлення факту народження дитини підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.

Згідно приписів п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії КО 471150, виданого 11 жовтня 2002 року Свердловським МВ УМВС України в Луганській області (а.с.4); фактично проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується довідкою від 30 травня 2018 року № НОМЕР_3 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 (а.с.6)

Як вбачається з паспорта громадянина Україна серії ЕМ 119893, виданого 02 березня 1999 року Червонопартизанським МВМ м.Свердловська Луганської області, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.8); фактично проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується довідкою від 12 червня 2018 року № НОМЕР_4 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 (а.с.7)

Тобто, заявник разом з ОСОБА_2 дійсно проживають за однією адресою.

Згідно приписів ст. 7 Закону України «Про громадянство України» особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства за народженням, є громадянином з моменту народження.

Відповідно до ст. 144 Сімейного кодексу України, батьки зобов’язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім’я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов’язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.

На підтвердження перебування ОСОБА_1 у стані вагітності заявником надано копію індивідуальної карти вагітної та породіллі (№ 133) ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з якої вбачається, що 08 серпня 2017 року вона народила дитину вагою 3100 грамів. Крім того, у графі «Сімейний стан» зазначено, що вона перебуває у незареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6.

На підтвердження факту народження дитини заявником надано копію медичного свідоцтва про народження № 336 від 08 серпня 2017 року, яке підтверджує факт народження громадянкою ОСОБА_1 08 серпня 2017 року у Державному закладі «Свердловська центральна міська багатопрофільна лікарня» дитини жіночої статі вагою 3100,0 грамів (а.с.10).

Як вбачається з відмови у проведенні державної реєстрації народження від 07 червня 2018 року Добропільський районний відділ ДРАЦС ГТУЮ у Донецькій області відмовив ОСОБА_1 у проведені державної реєстрації народженої 08 серпня 2017 року дитини, мотивуючи тим, що їм надано медичний документ, форма якого не відповідає формі, визначеній наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08 серпня 2006 року № 545 «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження та смерті», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за №1150/13024.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Враховуючи викладене, надані заявником медичне свідоцтво про народження, індивідуальна картка вагітної та породіллі є незаконними і не створюють правових наслідків.

Як роз’яснено у п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року, рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Разом з тим, суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права і враховує висновки ЄСПЛ у справі проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic o f Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 213 ЦПК України щодо повного і всебічного з’ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території. Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку, зокрема, під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 317 ЦПК України, в рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків.

З урахуванням викладеного та того, що заінтересованими особами заперечення (пояснення) стосовно заяви не надавались, оцінивши усі зібрані по справі докази, які у їх сукупності підтверджують факт народження, приймаючи до уваги наявність об'єктивних перешкод для проведення державної реєстрації факту народження та з метою захисту прав і свобод заявника, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту народження дитини, оскільки в даному випадку це єдиний спосіб отримати свідоцтво про народження, виданого державним органом України.

Таким чином, наявність вищевказаних доказів, на думку суду, є достатньою підставою для встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, а також враховуючи те, що законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, а рішення суду є підставою для реєстрації факту народження в органах державної реєстрації актів цивільного стану, суд приходить до висновку про задоволення заяви про встановлення факту народження, що надасть заявнику можливість отримати свідоцтво про народження, видане відповідним державним органом України.

На підставі ст. 317 ЦПК України, суд вважає необхідним допустити негайне виконання даного рішення.

Керуючись ст.ст. 10, 81, 83, 223, 264-265, 273, 315-319, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4; адреса місця реєстрації: вул. К.Калініна, буд. 113, м. Свердловськ Луганської обл.), заінтересовані особи: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2, адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4; адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2), Добропільський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (ЄДРПОУ 23356225, адреса місцезнаходження: вул. Першотравнева, буд. 83, м. Добропілля Донецької області), про встановлення факту народження дитини – задовольнити.

Встановити факт народження 08 серпня 2017 року дитини жіночої статі ОСОБА_3 у м. Свердловськ Луганської області Україна від батьків: громадянки України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та громадянина України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Рішення у справах про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути оскаржено в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено через Добропільський міськрайонний суд Донецької області або безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Копію рішення невідкладно надіслати до Добропільського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, для державної реєстрації факту народження особи.

Суддя Добропільського міськрайонного суду

Донецької області ОСОБА_4

20.06.2018