Ухвала суду № 74843992, 20.06.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/14224/14-ц

Провадження № 6/201/131/2018

У Х В А Л А

Іменем України

20 червня 2018 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

головуючої судді Федоріщева С.С.,

при секретарі Кияшко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі подання старшого державного виконавця Соборного ДВС у м. Дніпрі ГТУЮ у Дніпропетровські області ОСОБА_1 про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_2, -

ВСТАНОВИВ:

19 червня 2018 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшло подання від старшого державного виконавця Соборного ДВС у м. Дніпрі ГТУЮ у Дніпропетровські області ОСОБА_1 про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_2 з проханням постановити судове рішення про примусове проникнення до житла боржника, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить боржнику ОСОБА_2 для проведення опису та арешту майна в порядку виконання рішення суду.

Вимоги обґрунтовано тим, що на виконанні у Соборного ДВС у м. Дніпрі ГТУЮ у Дніпропетровські області на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження №54987387 по примусовому виконанні виконавчого листа № 201/14224/14-ц від 10.08.2017 року виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_2, на користь ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» заборгованості в сумі 4217222,01 грн. та судового збору в сумі 26195,34 грн. 11 вересня 2017 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та копії постанов направлено сторонам виконавчого провадження. У визначений державним виконавцем строк боржник виконавчий документ не виконав. 20.11.2017 та 07.03.2018 державним виконавцем було винесено постанови про розшук майна боржника: усі транспортні засоби, що зареєстровані за боржником. Державним виконавцем оголошено у розшук транспортні засоби AUDI A4, MERCEDES-BENZ та VOLVO XC 70. На даний час місце знаходження вищезазначених- транспортних засобів не встановлено. Державним виконавцем 07.03.2018 на адресу боржника рекомендованою кореспонденцією було направлено виклик з’явитися до відділу 20.03.2018 на 11.00 год., але він не з’явився. 28.03.2018 та 18.04.2018 було здійснено вихід за місцем реєстрації боржника за вказаною адресою, але його вдома не було, про що складено акти. Не зважаючи на вжиті заходи, судове рішення залишається не виконаним.

Дослідивши подані матеріали, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 439 ЦПК України суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, негайно, але непізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.

В судове засідання державний виконавець, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду, не з’явився. Подав заяву, яку подання підтримав, а розгляд справи просив здійснити у його відсутність.

Дослідивши письмові матеріали справи та подану заяву державного виконавця, суд дійшов висновку, що подання є обґрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Відповідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право на ефективний засіб юридичного захисту, а саме: «кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».

У відповідності до ч.5 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов’язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п’яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з’являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження».

Судом встановлено, що на виконанні у Соборного ДВС у м. Дніпрі ГТУЮ у Дніпропетровські області на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження №54987387 по примусовому виконанні виконавчого листа № 201/14224/14-ц від 10.08.2017 року виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_2, на користь ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» заборгованості в сумі 4217222,01 грн. та судового збору в сумі 26195,34 грн. 11 вересня 2017 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та копії постанов направлено сторонам виконавчого провадження. У визначений державним виконавцем строк боржник виконавчий документ не виконав. 20.11.2017 та 07.03.2018 державним виконавцем було винесено постанови про розшук майна боржника: усі транспортні засоби, що зареєстровані за боржником. Державним виконавцем оголошено у розшук транспортні засоби AUDI A4, MERCEDES-BENZ та VOLVO XC 70. На даний час місце знаходження вищезазначених- транспортних засобів не встановлено. Державним виконавцем 07.03.2018 на адресу боржника рекомендованою кореспонденцією було направлено виклик з’явитися до відділу 20.03.2018 на 11.00 год., але він не з’явився. 28.03.2018 та 18.04.2018 було здійснено вихід за місцем реєстрації боржника за вказаною адресою, але його вдома не було, про що складено акти. Не зважаючи на вжиті заходи, судове рішення залишається не виконаним.

Аналізуючи надані докази, суд виходить з наступного:

Недоторканність житла є однією з конституційних гарантій громадян. Як зазначено уст. 30 Конституції України, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Статтею 311 ЦК передбачено право на недоторканність житла. У частинах 1, 2ст. 311 ЦК зазначено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду. Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов’язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов’язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року.

Зазначені міжнародні акти згідно з ч. 1ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст.12 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, п. 1 ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

Відповідно до п.2 ст.29 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст.18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага. Одним із судових рішень, що допускає проникнення до житла чи до іншого володіння особи, є ухвала суду про примусове проникнення до житла під час виконання судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).

Згідно з п.4 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення.

Пунктом 13 ч.3 ст.18 Закону передбачено право державного виконавця на звернення до суду з поданням про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання.

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що державним виконавцем в рамках виконавчого провадження проводились передбачені законом дії для виконання судового рішення. Боржнику пропонувалось добровільно виконати рішення суду, але він добровільно це рішення не виконує.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.

Відповідно до ст.48 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу.

Відповідно до чинного законодавства України державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно та повно.

Отже, за змістом наведених норм слід дійти висновку, що станом на час порушення питання про необхідність входження у житлове приміщення боржника на підставі рішення суду, уповноважена особа органу примусового виконання зобов'язана дотриматись встановленого законодавством порядку проведення виконавчих дій від часу відкриття провадження, як це визначено нормами Закону України «Про виконавче провадження», що має місце вданому випадку.

Суд враховує також позицію Європейського суду з прав людини, згідно якої право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу. У рішенні Європейського суду з прав людини від 15.10.2009 у справі "ОСОБА_4 проти України" (заява N 40450/04), яке набуло статусу остаточного, зазначено, що право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Орган виконавчої служби зобов'язаний вжити усіх заходів до виконання виконавчих документів, оскільки протилежний підхід взагалі знівелював би суть виконавчих документів, так як достатньо було б не виконати протягом шести місяців виконавчий документ і стягувач за таким виконавчим документом був би звільнений від майнових зобов'язань. Такий підхід взагалі унеможливив би стягувачу за виконавчим документом стягнути кошти, які боржник по виконавчим документам зобов'язаний сплатити, що є неприпустим у правовій державі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає можливим задовольнити подання державного виконавця та надати дозвіл на примусове проникнення до житла боржника, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить боржнику ОСОБА_2 для проведення опису та арешту майна в порядку виконання рішення суду, так як перевірити наявність майна у боржника для його опису та подальшої реалізації за місцезнаходженням майна не вдається можливим, оскільки потратити в квартиру іншим шляхом можливості немає, рішення суду тривалий час не виконується, тобто існує ухилення боржника від виконання судового рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 258-261, 263, 353, 354, 439 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Подання старшого державного виконавця Соборного ДВС у м. Дніпрі ГТУЮ у Дніпропетровські області ОСОБА_1 про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_2 - задовольнити.

Надати дозвіл старшому державному виконавцю Соборного ДВС у м. Дніпрі ГТУЮ у Дніпропетровські області ОСОБА_1 на примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, для проведення опису та арешту майна, належного боржнику в порядку виконання рішень суду у виконавчому провадженні №54987387 по примусовому виконанні виконавчого листа № 201/14224/14-ц від 10.08.2017 року виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_2, на користь ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» заборгованості в сумі 4217222,01 грн. та судового збору в сумі 26195,34 грн..

Ухвала суду може бути оскаржена до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя