Рішення № 74843095, 20.06.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/4725/18

Провадження № 2/161/1956/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

20 червня 2018 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Черняка В.В.

за участю секретаря судового засідання – Новаковської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство «Просто-страхування» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування у розмірі 11 100, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 01 квітня 2016 року між ПАТ «Просто-страхування» та ТзОВ «Торговий дія «Аванта» укладено Поліс № АІ/9610456 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів згідно якого було застраховано відповідальність власника транспортного засобу «ЗІЛ 5301», реєстраційний номер НОМЕР_1. 18 листопада 2016 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «BMW 318D», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «ЗІЛ 5301», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1. Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 січня 2017 року, встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення Правил дорожнього руху України ОСОБА_1, який після ДТП залишив місце пригоди. За зверненням ПАТ «Страхова компанія «Перша» позивачем було здійснено виплату їй, як страховику транспортного засобу «BMW 318D» згідно договору добровільного страхування (КАСКО), укладеного з ОСОБА_2, страхове відшкодування в розмірі 11 100, 00 грн. На підставі викладеного, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 в порядку регресу суму страхового відшкодування в розмірі 11 100, 00 грн. та судові витрати по справі в сумі 1762, 00 грн.

Представник позивача надав на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання повторно не прибув, причину неявки не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Враховуючи те, що сторони по справі в судове засідання не з'явилися, а розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01 квітня 2016 року між ПАТ «Просто-страхування» та ТзОВ «Торговий дія «Аванта» укладено Поліс № АІ/9610456 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів згідно якого було застраховано відповідальність власника транспортного засобу «ЗІЛ 5301», реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.5).

Відповідно до довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 3016327483212543 від 18 листопада 2016 року, 18 листопада 2016 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «BMW 318D», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «ЗІЛ 5301», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 (а.с.22-23).

Відповідно до постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 січня 2017 року, вказана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення Правил дорожнього руху України ОСОБА_1, який після ДТП залишив місце пригоди. (а.с.24-25).

За зверненням ПАТ «Страхова компанія «Перша» позивачем було здійснено виплату їй, як страховику транспортного засобу «BMW 318D» згідно договору добровільного страхування (КАСКО), укладеного з ОСОБА_2, страхове відшкодування в розмірі 11 100, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 214573 від 11 грудня 2017 року (а.с. 7).

Статтею 22 ЦК України передбачено що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, зокрема якщо особа зазнала втрати у зв'язку з пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За ст.1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст.993 ЦК України та ст.27 ЗУ «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Підпунктом «в» підпункту 38.1.1 статті 38 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.

Оскільки ОСОБА_1 після вчинення ДТП 18 листопада 2016 року самовільно залишив місце пригоди, суд дійшов висновку, що з нього в порядку регресу підлягає стягненню страхове відшкодування у розмірі 11 100, 00 грн., яке було виплачено Приватним акціонерним товариством «Просто-страхування» Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Перша»..

Частиною 3 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України, передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В п. 27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов'язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов'язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.

Відповідач не подав заперечень та доказів в їх обгрунтування, в той час як позивачем доведено ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про задоволення позову, стягнення з відповідача на користь позивача суму страхового відшкодування в розмірі 11100,00 грн.

Крім цього, відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача в користь позивача слід стягнути 1 762, 00 грн. судового збору.

Керуючись ст. 38 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 22, 993, 1187, 1188, 1191 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 77, 78, 263, 265, 268, 282 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування», код ЄДРПОУ 24745673, суму страхового відшкодування в розмірі 11 100 (одинадцять тисяч сто) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування», код ЄДРПОУ 24745673, 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня вручення рішення.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня вручення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 20.06.2018 року.

Суддя Черняк В.В.