Рішення № 74841215, 21.06.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.06.2018

Справа № 910/4664/18

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Абіт-Текс"

про стягнення 170 812 грн 80 коп.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16.04.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Міністерства оборони України з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Абіт-Текс" про стягнення 170 812 грн 80 коп. штрафних санкцій за неналежне виконання зобов’язань за договором про поставку для державних матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/17/51 від 24.04.2017, в тому числі: 87 778 грн 80 коп. пені та 83 034 грн 00 коп. штрафу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Абіт-Текс" в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору належним чином не виконав взяті на себе зобов’язання щодо строку поставки товару, у зв’язку з чим відповідачу було нараховано пеню за прострочення поставки товару у розмірі 87 778 грн 80 коп. та штраф за прострочення поставки товару понад 10 днів у розмірі 83 034 грн 00 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2018 відкрито провадження у справі № 910/4664/18, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

07.05.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

25.05.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив.

11.06.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

18.06.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.04.2017 між Міністерством оборони України (замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Абіт-Текс" (постачальник за договором) укладено договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти державного бюджету України) № 286/3/17/51, відповідно до умов якого постачальник зобов’язується у 2017 році поставити замовнику капелюхи та головні убори (1844) (лот 2. Головні убори 184433009- (панама літня польова з тканини Тип 4, клас 7)) (далі – товар), а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у договорі.

Згідно з пунктом 1.2. договору номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання договору, визначаються специфікацією, відповідно до якої строк постачання становить - до 15.05.2017 (включно), загальна кількість – 15 000, ціна товару з ПДВ складає 1 186 200 грн 00 коп.

Відповідно до пункту 1.5. договору товар постачається на об’єднані центри забезпечення після приймального контролю (якості) представниками Головного управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення Збройних сил України.

Приймання товару оформляється актом приймального контролю (якості), який повинен бути складений представником замовника. Належним чином оформлений і підписаний акт є підтвердженням приймання товару за якістю та направляється замовнику після відправки товару разом з рахунком-фактурою (пункт 3.7. договору).

Згідно з пунктом 3.8. договору належним чином оформлені документи (видаткова накладна постачальника та повідомлення-підтвердження) є підтвердженням приймання та оприбуткування за обліком товару.

У відповідності до пункту 4.1. договору ціна договору становить: 1 186 200 (один мільйон сто вісімдесят шість тисяч двісті) грн 00 коп., у тому числі ПДВ 197 700 (сто дев’яносто сім тисяч сімсот) грн 00 коп. (за загальним фондом).

Згідно з пунктом 6.1. договору товар постачається на умовах DDP – склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню торговельних термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами тощо.

Відповідно до пункту 6.3. договору датою поставки товару вважається дата вказана одержувачем замовника у акті приймального контролю якості товару та видатковій накладній постачальника.

Пунктом 11.1 договору встановлено, що договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

Додатком № 1 до договору від 24.04.2017 № 286/3/17/51 підприємству сплановано відвантаження: 1. Головні убори 18443300-9 (панама літня польова з тканини Тип 4, клас 7) – 15 000 шт. до 15.05.2017 включно.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти державного бюджету України) № 286/3/17/51 від 24.04.2017 та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної поставки товару, зокрема відповідачем були порушені обумовлені в договорі строки поставки товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними між сторонами актом приймального контролю якості № 1 від 20.06.2017.

Як встановлено судом, поставка товару відбулася 22.06.2017, що підтверджується видатковою накладною № 41 від 20.06.2018, в графі: "Одержав" дата: 22.06.2017, підпис, прізвище та ініціали уповноваженої особи позивача.

Крім того, відповідно до умов договору (державного контракту) від 24.04.2017 № 286/3/17/51, укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Абіт-Текс" матеріальні цінності отримані, прийняті на відповідальне зберігання та оприбутковані за бухгалтерським обліком військової частини А 1361 м. Харків, що підтверджується повідомленням-підтвердженням № 135 від 22.06.2017.

У зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань за договором про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти державного бюджету України) № 286/3/17/51 від 24.04.2017, позивачем за порушення термінів постачання товару нараховано відповідачу пеню у розмірі 87 778 грн 80 коп. за 37 днів прострочки, та штраф за прострочення поставки товару понад 10 днів у розмірі 83 034 грн 00 коп.

Відповідач, заперечуючи проти позову зазначає, що прострочення поставки товару відбулось з вини позивача, у зв’язку з тим, що останній чотири рази визначав нову кінцеву дату подання цінових пропозицій, внаслідок чого термін подання цінових пропозицій був перенесений на 37 днів, порівняно з кінцевим терміном, визначеним в первинній редакції оголошення. Таким чином, зазначені дії позивача, на думку відповідача, потягли за собою перенесення на 37 календарних днів дату підписання договору з переможцем – відповідачем, що в свою чергу призвело до зменшення строку виконання договору.

Крім того, відповідач зазначає, що процедура закупівлі розпочата 07.02.2017, договір підписано - 24.04.2017, внаслідок чого у відповідача до кінцевого строку поставки, тобто до 15.05.2017, залишилось 13 робочих днів, замість 3 (трьох) календарних місяців як це було заявлено позивачем в оголошенні про проведення закупівлі.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до частини 2 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нормами статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до пункту 8.3.4. договору за порушення строків виконання зобов’язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,2 відсотка від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 10 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості товару.

Штрафні санкції за порушення строків (термінів) постачання товару до постачальника не застосовується з дати підписання акту технічного приймання товару.

З огляду на вищенаведене та доведення факту неналежного виконання відповідачем зобов’язань щодо строку поставки товару, дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені та штрафу) відповідно до пункту 8.3.4 договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.09.2017 у справі № 910/14628/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2017 та постановою Верховного суду України від 21.02.2018, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Абіт-Текс" до Міністерства оборони України про внесення змін до договору №286/3/17/51 від 24.04.2017 відмовлено повністю.

При зверненні до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування своїх позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Абіт-Текс" посилалося на неможливість виконання зобов’язань згідно з договором, у зв’язку із порушенням строків проведення процедури закупівлі, а тому, на думку останнього, він має право на внесення змін в договір в частині продовження строку виконання зобов’язання.

В рішенні Господарського суду міста Києва від 27.09.2017 у справі № 910/14628/17 судом встановлено, що на момент укладання договору позивачеві були відомі строки виконання зобов’язання, а отже після укладення договору всі ризики щодо постачання товару (несвоєчасне постачання, не постачання), як суб’єкту господарювання, який здійснює підприємницьку діяльність, також були відомі. Одночасно, такі дії позивача, спрямовані на перенесення кінцевої дати постачання товару за договором, вказують на бажання уникнути відповідальності за несвоєчасне виконання своїх зобов’язань.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, обставини, встановлені у вищезазначеному рішенні, не підлягають доказуванню.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту неналежного виконання відповідачем обов’язку щодо поставки товару за договором про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти державного бюджету України) №286/3/17/51 від 24.04.2017, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення поставки товару у розмірі 87 778 грн 80 коп. та штрафу за прострочення поставки товару понад 10 днів у розмірі 83 034 грн 00 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 74, ст.ст. 76-79, ст. 86, ст. 123, ст. 129, ст.ст. 232-233, ст.ст. 237- 238, ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Абіт-Текс" (01103, м. Київ, бульвар Дружби народів, будинок 28-А, Н/П 6, офіс 1, ідентифікаційний код 39830791) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, ідентифікаційний код 00034022) 87 778 (вісімдесят сім тисяч сімсот сімдесят вісім) грн 80 коп. пені, 83 034 (вісімдесят три тисячі тридцять чотири) грн 00 коп. штрафу та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 562 (дві тисячі п’ятсот шістдесят дві) грн 19 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Б.Плотницька