Рішення № 74840536, 12.06.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2018м. ДніпроСправа № 904/845/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко Н.Е. за участю секретаря судового засідання Сироти М.О.,

у справі

за позовом Фермерського господарства "КОНКУРЕНТ", с.Оженківка Павлоградського району Дніпропетровської області

до Фізичної особи-підприємця Швеця Олександра Івановича, м.Павлоград Дніпропетровської області

про визнання недійсним удаваного правочину

Представники:

від позивача: Пономаренко О.Г., наказ №1К від 03.10.1996;

Савченко С.А., довіреність № 04-С-17 від 07.09.2017;

від відповідача: Швець О.І., паспорт НОМЕР_2, виданий Павлоградським МВ УМВС

України у Дніпропетровській області

СУТЬ СПОРУ:

Фермерське господарство "Конкурент" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Швеця Олександра Івановича (далі - відповідач) про визнання недійсним удаваного правочину.

Ухвалою суду від 07.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 03.04.2018.

29.03.2018 від відповідача надійшов відзив на позов, заява про застосування строку позовної давності, копія договору № 02/01-2012 від 01.01.2012, копія видаткової накладної №1 від 20.04.2012.

Ухвалою суду від 03.04.2018 підготовче судове засідання відкладено на 24.04.2018.

16.04.2018 від позивача надійшла відповідь на відзив та уточнена позовна заява.

20.04.2018 від відповідача надійшов відзив на уточнену позовну заяву.

24.04.2018 судове засідання не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Петренко Н.Е. на лікарняному.

Ухвалою суду від 02.05.2018 у зв'язку з виходом судді Петренко Н.Е. з лікарняного підготовче засідання по справі призначено на 24.05.2018.

14.05.2018 від позивача надійшла заява про поновлення строку на подання позову та відповідь на відзив на позовну заяву.

24.05.2018 від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 24.05.2018 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті на 12.06.2018.

12.06.2018 повноважні представники позивача підтримали позовні вимоги, надали пояснення, просили суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач не визнав позов, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 12.06.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви, вказує, що 14.10.2011 між Фермерським господарством «Конкурент», як орендодавцем, та Фізичною особою-підприємцем Швець О.І., як орендарем, був укладений договір оренди №14/10-11 (далі - Договір), згідно п. 1 якого позивач передає, а відповідач приймає в оренду сівалку СЗТ-3,6, культиватор КПС-4,2, трактор ЮМЗ, земельну ділянку площею 50 га.

Згідно п. 1.1. вказаного Договору об'єкт оренди передається орендодавцем орендарю для використання у господарській діяльності.

Згідно п. 3.1 Договору строк оренди становить 3 роки з дати приймання об'єкта за актом приймання-передачі. Якщо жодна зі сторін не пізніше ніж на 1 місяць до закінчення строку дії договору не заявить про намір його розірвати, цей договір автоматично пролонгується (продовжується на тих самих умовах).

Згідно п. 4.1 Договору загальний розмір орендної плати за об'єкт становить 30 тисяч гривень на рік.

Згідно п. 6.1 Договору при порушенні своїх зобов'язань за договором сторона несе відповідальність, визначену договором та\або чинним законодавством України.

Згідно п. 7.3 Договору, якщо інше не передбачено Договором або чинним законодавством України, зміни в Договір можуть бути внесені тільки за взаємною домовленістю Сторін, яка оформлюється додатковою угодою до договору.

Згідно п. 7.4.4. Договору дія договору припиняється у разі розірвання договору за згодою сторін.

01.12.2011 року між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, був підписаний акт приймання-передачі транспортного засобу трактора ЮМЗ-6, культиватора КПС-4,2 та сівалки СЗТ-3,6.

01.12.2011 між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, був підписаний акт приймання - передачі земельної ділянки площею 50 гектарів.

Відповідач, усупереч вимог ст. 20 Закону України "Про оренду землі", не здійснив державну реєстрацію вказаного договору оренди земельної ділянки, оскільки він відмовився фінансувати виготовлення технічної документації на земельну ділянку для присвоєння кадастрового номеру. Настомість відповідач приступив до обробітку землі.

Згідно частини 1 статті 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

А згідно державного акту на землю від 18.01.1994 серії ДП, № 000001, земельна ділянка була надана не у власність, а у постійне користування.

В зв'язку з чим, відповідач запропонував позивачу іншим чином забезпечити своє право на вирощений врожай 2012 року на орендованій ним земельній ділянці площею 50 гектарів. Позивач погодився та вважає, що цим його ввели в оману.

20.04.2012 відповідач надав позивачу для підпису два примірники договору

№ 02/01-2012 купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 01.01.2012 з метою приховування відносин по договору оренди земельної ділянки.

Також відповідач надав видаткову накладну № 1 від 20.04.2012 на насіння соняшника на суму 32 000,00 грн., згідно якої ФОП Швець О.І. видав, а ФГ «Конкурент» отримав насіння соняшника вагою 0,400 т.

Позивач вказує, що даний договір був безтоварним, в дійсності насіння соняшника ФГ «Конкурент» від ФОП Швець О.І. не надходило, а сторони мали на увазі приховати договір оренди земельної ділянки площею 50 гектарів та забезпечити право власності ФОП Швець О.І. на вирощений врожай на земельній ділянці ФГ «Конкурент» якою користувався ФОП Швець О.І.

Згідно статті 234 Цивільного кодексу України (правові наслідки фіктивного правочину):

1. Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

2. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Угода № 02/01-2012 купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 01.01.2012 року була безтоварною, тому що ФГ «Конкурент» в 2012 - 2013 роках землю не обробляло. В цей час земельну ділянку площею 50 гектарів займав ФОП Швець О.І., який і засіяв всю земельну ділянку соняшником у свою власність саме тим насінням соняшника, який нібито отримав у власність ФГ Конкурент по видатковій накладній № 1 від 20.04.2012 року.

Також 25.06.2012 відповідач надав позивачу для підпису два примірники договору на надання послуг від 01.01.2012 та два примірники актів № 10 про приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 25.06.2012, які необхідно було підписати з метою приховування наших взаємостосунків за договором оренди земельної ділянки.

В акті був вказаний перелік робіт, які в дійсності ФОП Швець О.І. надавав собі, а не ФГ «Конкурент». Вказана загальна вартість робіт складала 49250 грн. Серед інших послуг було вказано, що ФОП Швець О.І. виконує посів 50 га, дискування 50 га, боронування 50 га, культивації 50 га, прополки 50 га.

В дійсності від ФОП Швець О.І. до ФГ «Конкурент» послуги не надходили, а сторони лише мали на увазі приховати договір оренди земельної ділянки площею 50 гектарів між ФГ «Конкурент» та ФОП Швець О.І. та забезпечити право власності на насадження за ФОП Швець О.І. А вищевказані господарські операції були нереальними, бо всі ці дії з посіву, дискування, боронування, культивації, прополки, ФОП Швець О.І. здійснював на полі як власник врожаю соняшника.

Спірний договір був підписаний ФГ «Конкурент» без будь-якої іншої мети крім приховати правовідношення щодо договору оренди земельної ділянки площею 50 гектарів та забезпечити право власності ФОП Швець О.І. на вирощений врожай на земельній ділянці ФГ «Конкурент» якою користувався ФОП Швець О.І.

У вересні 2012 року ФОП Швець О.І. зібрав з земельної ділянки ФГ «Конкурент» площею 50 гектарів насіння соняшника у розмірі 40851 кг з сором та вологою. Це насіння було здано на елеватор ФОП Швець О.І. Після послуг елеватора залікова вага насіння склала 28581 кг. Ціна насіння соняшника в той час складала 3550 грн. без ПДВ за тонну. Таким чином, вартість цього насіння склала: 28,581 х 3550 = 101 462,55 грн.

Позивач вказав, що питання неукладеності та недійсності договору оренди №14/10-11 від 14.10.2011 неодноразово досліджувалося господарським судом.

Так, під час розгляду справи № 904/9407/13 рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2014 було визнано недійсним на підставі пункту 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України спірний договір оренди та відмовлено у позові. При цьому, суд виходив, зокрема, з того, що у спірному договорі відсутні усі істотні умови, а тому такий договір є недійсним.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд, ухвалюючи постанову від 24.06.2014 у справі та відмовляючи у позові, дійшов висновку про те, що не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (не укладено).

При цьому, постановою Вищого господарського суду України від 16.10.2014 було скасовано рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.06.2014.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2016 у справі №904/10561/16 за позовом Фізичної особи - підприємця Швець О.І. до Фермерського господарства "Конкурент" про визнання договору оренди № 14/10-11 від 14.10.2011 неукладеним у задоволенні позовних вимог було відмовлено, але в мотивувальній частині судом вказано, що суд встановив наявність фактичних обставин для визнання договору оренди № 14/10-11 від 14.10.2011 неукладеним на момент вчинення.

Вказане рішення суду не було оскаржене сторонами та набрало законної сили 10.01.2017.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2017 у справі №904/210/17 за позовом Фізичної особи - підприємця Швець О.І. до Фермерського господарства "Конкурент" про визнання договору оренди № 14/10-11 від 14.10.2011 недійсним та зобов'язання повернути орендну плату у сумі 18 696 грн. 00 коп. у задоволенні позовних вимог було відмовлено, у зв'язку з тим, що господарським судом у справі №904/10561/16 були встановлені преюдиційні факти щодо наявності фактичних обставин для визнання договору оренди № 14/10-11 від 14.10.2011 неукладеним на момент його вчинення, а встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про зизнання правочину недійсним; наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Вказане рішення суду також не було оскаржене сторонами та набрало законної сили.

У справі № 904/6650/17 за позовом фізичної особи-підприємця Швець О.І. до ФГ «Конкурент» про стягнення заборгованості за договором оренди № 14/10-11 від 14.10.2011 у загальному розмірі 17 250 грн. 00 коп. (з урахуванням заяви від 25.09.2017) рішенням суду від 04.10.2017 було відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 вказане рішення господарського суду Дніпропетровської області залишено без змін, та зазначено, що факт виконання договору оренди № 14/10-11 від 14.10.2011 встановлено як матеріалами даної справи, так і зазначеними вище судовими рішеннями.

Тому позивач вказав, що оскільки господарськими судами першої та апеляційної інстанцій в 2017 році було встановлено правовідносини між ФГ «Конкурент» та ФОП Швець О.І. у 2012 році щодо користування останнім земельної ділянки площею 50 га, виділеною в користування для ведення селянського господарства, позивач вказав, що не мав можливості раніше звернутися до суду. А до 22.11.2017 позивач не міг підтвердити вказаний факт, тому не звертався до суду за відсутності доказів.

Таким чином, позивач вважає, що договір № 02/01-2012 купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 01.01.2012 між ФГ «Конкурент» та ФОП Швець О.І. та договір на надання послуг від 01.01.2012 між ФГ «Конкурент» та ФОП Швець О.І. є удаваними правочинами, так як волевиявлення позивача не відповідало його внутрішній волі, та правочин не був направлений на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Крім того вказав, що на безтоварність та нереальність оспорюваних правочинів вказують:

- відсутність справжнього джерела первинного походження цієї сировини, відтак не існувало дійсної можливості набуття її у власність, а тому відсутній факт володіння відповідним активом та розпорядження ним у відповідного СГ, незважаючи на документальне оформлення операцій;

- відсутністю технічної (ресурсної) і технологічної можливості здійснення виробництва (на першій ланці), перевезення (навантаження, розвантаження), тимчасового зберігання таких обсягів товару (його фізичний рух) в обмежені проміжки часу;

- неправомірне оформлення первинних документів за нереальними господарськими операціями з придбання і постачання (продажу)сировини (продукції), оскільки документи не відображають реального руху активів між учасниками господарської операції.

Також зазначив, що у спірному договорі не вказано, що насіння соняшника були посівним матеріалом, тому його вартість завищена більше, ніж у 22 рази.

Вважає, що строк позовної давності ним не пропущено, так як згідно п. 6.1. спірного договору цей договір діє до моменту виконання сторонами своїх обов'язків за цим договором, тому він є діючим. А за правилами п. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідач скористався наданим йому правом на судовий захист, надав суду відзив на уточнену позовну заяву, у якому вказав, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі у зв'язку з наступним.

Позивач вважає, що Договір № 14/10-11 від 14.10.2011 є окремим договором господарських правовідносин і ніякого відношення до договору купівлі-продажу від 01.01.2012 не має.

Вказав, що договір оренди земельної ділянки розміром 50 га не зобов'язаний був зареєструвати відповідач, оскільки умовами договору оренди такі умови не були передбачені, та фермерське господарство «Конкурент» не було власником вказаної землі і не мало права укладати будь-які угоди щодо цієї землі, як і іншого майна. Договір був укладений поміж юридичною особою ФГ «Конкурент» та ФОП Швець О.І., а не фізичною особою Пономаренко О.Г. Так позивач раніше звертався до господарського суду з вимогою про стягнення орендної плати за землю з відповідача, але за наявності вказаних обставин відмовився від цієї вимоги, бо договір оренди землі не був зареєстрований відповідно до вимог ст. 18 Закону України «Про оренду землі» .

Відповідач, будучи введеним в оману позивачем, заплатив безпідставно позивачу за оренду землі 18 696,00 грн., які до цього часу позивач відповідачу не повернув.

Ці обставини були відомі позивачу і були предметом розгляду господарським судом, але позивач не звертався до суду з вимогою про визнання недійсним удаваного правочину, що, на думку відповідача, свідчить про сплив строку позовної давності по цьому позову.

Вважає невірними посилання позивача на ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України, оскільки будь-які регресні зобов'язання за договором купівлі-продажу від 01.01.2012 не існують.

Вказав, що 01.01.2012 між сторонами був укладений договір купівлі-продажу насіння соняшника. Цей договір відповідає вимогам ст.ст. 203, 208 Цивільного кодексу України, оскільки цивільна дієздатність сторін є належною і позивачем не оскаржується; волевиявлення сторін угоди було вільним і відповідало внутрішній волі кожної сторони, що підтверджується власними підписами продавця і покупця та печаткою фермерського господарства «Конкурент». Між сторонами була досягнута угода про предмет договору, ціну, умови дії договору, що відповідає вимогам Господарського кодексу України.

Вважає, що ці доводи виключають ознаки омани під час укладення договору та дійсних наслідків виконання умов договору.

У свою чергу позивач надав суду відповідь на відзив на позов, у якій вказав, що оспорюваний Договір купівлі-продажу від 01.01.2012 є удаваним правочином та укладався з метою приховування інших правовідносин між сторонами, а саме за Договором оренди №14/10-11 від 14.10.2011.

Вказав, що позивач ніколи не звертався до суду з позовом про стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою. Відповідач визнає, що укладав Договір оренди №14/10-11 від 14.10.2011, але замість його державної реєстрації запропонував позивачу укласти удавані правочини.

Зазначив, що підстави, на які позивач посилається у своєму позові, виникли після розгляду справи № 904/6650/17, та раніше належні і допустимі докази щодо тих обставин, що встановлені вказаним рішенням суду, у позивача були відсутні.

Також вказав, що про ознаки недійсності договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції свідчить також той факт, що згідно п. 2.1. оспорюваного Договору ціна насіння соняшника встановлювалася сторонами у розмірі 80 000,00 грн. за тонну, в той час як в Україні на той час середня ціна на насіння соняшника складала 3 550,00 грн. за тонну, тобто ціна була завищена у 22 рази. Крім того, відповідач не є сільгоспвиробником і не мав в активах насіння соняшника.

У зв'язку з цим вважає, що відповідач, який займав земельну ділянку, штучно виставив позивача боржником.

Просив суд поновити строк на подання вказаного позову та визнати недійсним Договір купівлі-продажу № 02/01-2012 від 01.01.2012.

Відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких просив суд не приймати до уваги відповідь позивача на відзив на позов та відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи повноважних представників сторін, господарський суд дійшов до наступних висновків.

Як встановлено нормами ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно вимог ч. 1-5 ст. 203 Цивільного кодексу Украни зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як передбачено ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Господарським судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та відповідачем 14.10.2011 було укладено Договір №14/10-11 оренди земельної ділянки площею 50 га, сіялки СЗТ-3,6, культиватора КПС-4,2, сараю площею 100 кв.м., трактора ЮМЗ (а.с.31).

Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки від 01.12.2011 позивачем передано відповідачу земельну ділянку площею 50 га в с. Оженківка Межівського району для сільськогосподарських потреб (а.с.32).

Факт виконання вказаного договору оренди встановлено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2017 у справі № 904/6650/17 (а.с.33-40).

Також між сторонами було укладено Договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № 02/01-2012 від 01.01.2012 (а.с.29), за умовами якого відповідач зобов'язується передати у власність позивача належну йому сільськогосподарську продукцію, а саме насіння соняшника (400 кг), а позивач зобов'язується прийняти та оплатити цю продукцію (п. 1.1. Договору).

Згідно п. п. 2.1.-2.2. Договору, ціна продукції насіння соняшника складає 80 000,00 грн. за одну метричну тонну. Загальна сума Договору складає 32 000,00 грн.

Відповідно до видаткової накладної № 1 від 20.04.2012 відповідач здійснив поставку позивачу насіння соняшника у кількості 0,4 тонни на суму 32 000,00 грн., про що свідчать підписи сторін (а.с.30).

Повноважний представник позивача у відповіді на відзив на позов, а також у судовому засіданні вказав, що вказаний Договір купівлі-продажу є удаваним та укладався для приховання інших правовідносин між сторонами, а саме правовідносини за Договором оренди №14/10-11 від 14.10.2011.

Однак за змістом ст. 235 Цивільного кодексу України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. Тобто, удаваний правочин своєю формою нібито покриває реальний правочин.

Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин.

Як вказав повноважний представник позивача, за оспорюваним Договором купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № 02/01-2012 від 01.01.2012 сторони насправді приховали Договір оренди земельної ділянки, сіялки СЗТ-3,6, культиватора КПС-4,2, сараю і трактора ЮМЗ №14/10-11 від 14.10.2011.

Проте вказані два договори є різні за своїм походженням, предметом, правовідносинами, та правила, що регулюють договір оренди земельної ділянки не можуть застосовуватися до договору купівлі-продажу насіння соняшника.

Також позивачем не надано достатньо доказів щодо того, що вказаний договір був укладений без вільного волевиявлення позивача та не відповідав його внутрішній волі.

Серед доказів, на які посилається позивач, це рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2017 у справі №904/6650/17, яким було встановлено факт виконання Договору оренди №14/10-11 від 14.10.2011, а також той факт, що позивачем було підписано оспорюваний Договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції за завищеною ціною.

Дані обставини не доводять факт укладання даного Договору без вільного волевиявлення позивача та усупереч його внутрішній волі.

До того ж, позивачем підписано видаткову накладну № 1 від 20.04.2012, яка підтверджує поставку насіння соняшника ФОП Швець О.І. Фермерському господарству "Конкурент" (а.с.30), тобто підтверджує його внутрішню волю на вчинення вказаної дії.

Таким чином, суд не знаходить підстав для визнання Договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № 02/01-2012 від 01.01.2012 недійсним.

Щодо вимоги позивача про поновлення строку позовної давності, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що за змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

На підставі всього вищевикладеного, суд приходить до висновку, що підстав для задоволення позовних вимог не вбачається, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 124, 129, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Фермерського господарства "КОНКУРЕНТ" (51474, Дніпропетровська область, Павлоградський район, с. Оженківка, вул. Центральна, 30, код ЄДРПОУ 13426930) до Фізичної особи-підприємця Швеця Олександра Івановича (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) про поновлення строку на подання позову та визнання недійсним Договору № 02/01-2012 купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 01.01.2012, укладеного між Фермерським господарством "Конкурент" (покупець) та Фізичною особою-підприємцем Швець Олександром Івановичем (продавець) - відмовити в повному обсязі.

Судові витрати покласти на позивача - Фермерське господарство "КОНКУРЕНТ" (51474, Дніпропетровська область, Павлоградський район, с. Оженківка, вул. Центральна, 30, код ЄДРПОУ 13426930).

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 21.06.2018.

Суддя Н.Е. Петренко