Постанова № 74837791, 26.04.2018, Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 759/19330/17

пр. № 2-а/759/204/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 року Святошинський районний суд м. Києва в складі

Головуючого судді П»ятничук І.В.

при секретарях Немировській А.М., Медвідчук В.В.

розглянувши в судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації (м. Київ, вул. Гната Юри, 14-Б) про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії щодо видачі посвідчення інваліда війни, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 у грудні 2017 р. звернувся до суду із зазначеним вище позовом в обґрунтування якого, посилається на ЗУ "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту", Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302 та вважає відмову УПСЗН неправомірною, оскільки надані ним документи є достатніми для підтвердження участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, отримання інвалідності внаслідок зазначеного. Позивач зазначає, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, є інвалідом 3-ої групи у зв'язку з захворюваннями, пов'язаними з наслідками ліквідації аварії на ЧАЕС, виконував такі роботи у складі формувань цивільної оборони. На своє звернення до УПСЗ щодо надання йому статусу інваліда війни та віддачу відповідного посвідчення позивач отримав відмову з тих підстав, що ним не надано документів, що підтверджують факт залучення до формувань цивільної оборони та факт виконання ним заходів по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі таких формувань.

Позивач в судове засідання не з»явився, на адресу суду направив заяву про розгляд справи у відсутність позивача.

Представник відповідача в судові засідання не з'явився, подав письмові заперечення на позову в яких просив відмовити у задоволенні позову та розглянути справу за його відсутності, а тому суд вважає можливим розглянути справу без участі представника відповідача.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповідно Довідки МСЕК № 148873 від 12.04.1995 року позивачу призначено з зазначеної дати третю групу інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС безстроково (а.с. 10).

31 липня 2017 року позивач звернувся до УПСЗ Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації з заявою про призначення йому відповідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» статусу інваліда війни та видачу відповідного посвідчення (а.с. 4).

Проте, листом від 15.08.2017 р. за №111/35-02/22 позивачу відмовили в наданні статусу інваліда війни у зв'язку з тим, що ним не надано розпорядчого документа щодо залучення підприємств, установ до формування Цивільної оборони, а також, що в нього відсутній документ про залучення ОСОБА_1 до складу такого формування.

З таким висновком Управління праці та соціального захисту населення та відмовою в наданні позивачу статуту інваліда війни погодитись не можливо з наступних підстав.

З наданих позивачем доказів вбачається, що останній приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме в складі невоєнізованого формування цивільної оборони.

Так, з трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що він з 12.07.1979 року по 14.02.1989 року працював на Чорнобильській АЕС черговим електрослюсарем (а.с. 22).

Судом встановлено, що відповідно до Довідки «Комбинат» Чорнобильська АЕС від 02.11.1994 р. № 06-4098 позивач ОСОБА_1 у період з 12.07.1979 р. по 01.07.1986 р. працював на підприємстві, в цехах та виробництвах (а.с. 6).

Встановлено, що з Довідки ДСП «Чорнобильська АЕС» від 31.07.2002 р. № 611 вбачається, що позивач ОСОБА_1 в період часу з 01.08.1986 р. по 01.08.1987 р. проводив роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 5).

Крім того, відповідно «Положения о невоенизированных формированиях гражданской обороны и нормы оснащения (табелизации) их материально-техническими средствами» , введеного в дію наказом начальника Цивільної оборони СРСР - заступника міністра оборони СРСР від 06.07.1975 року № 90 в склад формувань цивільної оборони зараховуються в обов'язковому порядку громадяни СРСР: чоловіки віком від 16 до 60 років і жінки віком від 16 до 55 років. Невоєнізовані формування цивільної оборони комплектуються особовим складом шляхом залучення до них в обов'язковому порядку працівників, службовців і колгоспників.

На час аварії на ЧАЕС позивач ОСОБА_1 працював на ЧАЕС, а тому відповідно чинного на той час законодавства, в обов'язковому порядку залучався до невоєнізованих формувань цивільної оборони.

Згідно до ст. 1 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 р. № 3551-ХІІ, зазначений закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я й активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.

Пунктом 9 частини 2 встановлено, що до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

При цьому закон не встановлює будь - яких обмежень щодо тривалості виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в складі формувань цивільної оборони для набуття статусу інваліда війни.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо визнання протиправними дій УПСЗ та зобов'язання встановити статус інваліда війни.

Підлягають задоволенню також вимоги позивача щодо видачі йому посвідчення інваліда війни виходячи з наступного

Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни встановлені Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302 (далі -Положення).

Відповідно пункту 2 зазначеного Положення посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.

Статтею 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни видаються посвідчення з написом "Посвідчення інваліда війни".

Абзацом 2 пункту 7 Положення № 302 встановлено, що "Посвідчення інваліда війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім'ї загиблого" видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина, "Посвідчення інваліда війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності. Інвалідам війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення (пункт 10 Положення № 302).

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність вимог позивача, а тому їх задоволення в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 8 - 13 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації (м. Київ, вул. Гната Юри, 14-Б) про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії щодо видачі посвідчення інваліда війни - задовольнити.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації, щодо відмови у встановленні ОСОБА_1, статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни протиправними.

Зобов»язати Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації прийняти рішення, щодо встановлення ОСОБА_1 статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни, відповідно до діючого законодавства України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. П»ятничук