Рішення № 74836761, 21.05.2018, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/12721/17

провадження № 2/753/1249/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2018 р.Дарницький районний суд м.Києва в складі

головуючого судді Шклянки М.П.

при секретарях Галян Л.В., Кубів С.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за позовом ОСОБА_2 до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві, Головного територіального управління юстиції у м.Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві, суд,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, при цьому посилався на те, що ухвалою Дарницького районного суду м.Києва, від 07.02.2017 року, було визнано неправомірними дії головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві, ОСОБА_4, щодо винесення постанови від 03.06.2016 року, про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №46234623. Вина головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві, ОСОБА_4, встановлена судом, а тому, згідно ч.4 ст. 82 ЦПК України, не потребує, повторного, доказування. Неправомірні дії вказаного державного виконавця, завдали, позивачу моральної шкоди , яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього, в зв'язку з цим просив стягнути з державного бюджету моральну шкоду на його користь в розмірі 139392,00 грн.

В судовому засіданні позивач вимоги позову підтримав в повному обсязі, наполягав на їх безумовному задоволенні.

Представник відповідача Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечувала в повному обсязі.

Представник Головного територіального управління юстиції у м.Києві в судовому засіданні проти позову заперечувала в повному обсязі, просила відмовити.

Представник Управління Державної казначейської служби України в Дарницькому районі м.Києва в судовому засіданні проти позову заперечувала в повному обсязі та просила відмовити.

Вислухавши пояснення позивача, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 07.02.2017 року була задоволена скарга ОСОБА_2, визнано неправомірними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м.Києві ОСОБА_4 щодо винесення постанови від 03.06.2016 року про відмову у відкритті виконавчого провадження №46234623 та вказана постанова скасована. Підставою для скасування вказаної постанови судом та визнання неправомірними дії державного виконавця було те, що державний виконавець виніс вказану постанову фактично після відкриття виконавчого провадження, після виконання рішення суду, відновлення виконавчого провадження та вчинення всіх необхідних дій, що передують закінченню виконавчого провадження. Тобто, державним виконавцем були порушені вимоги Закону України «Про виконавче провадження».

У вказаному виконавчому провадженні позивач ОСОБА_2 є боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Конституції України - кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частина 2 ст. 23 ЦК України передбачає, що моральна шкода полягає:

-у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

-у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

-у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

-у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Пункт 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995р. № 4 зокрема зазначає, що суд, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Пункт 9 Постанови зазначає, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне з власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п.28 Постанови Пленуму ВССУ від 07.02.2014 № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» при розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.

Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби.

У відповідності до приписів наведених норм, підставою для цивільно-правової відповідальності за завданням шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними.

Таким чином, предметом доказування у даній справі є факти неправомірних дій органу державної влади (бездіяльності), виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) органу державної влади і заподіянням шкоди.

Позивач в судовому засіданні жодним з належних та допустимих доказів не довів факту завдання йому моральної шкоди саме винесенням державним виконавцем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадженнявід 03.06.2016 року про відмову у відкритті виконавчого провадження №46234623. Зокрема, не довів наявність причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями державного виконавця Тущенко П.Л. та заподіянням йому шкоди, що є обов'язковим елементом правопорушення. А відтак відсутність одного із елементу правопорушення, виключає підставу для цивільно-правової відповідальності за завданням шкоди.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі вищесказаного та керуючись ст.ст. 56, 124 Конституції України , ст.ст. 23,1167,1173,1174 ЦК України, Постанова Пленуму ВССУ № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.2014 року, ст..ст. 10, 11, 77, 81, 209, 259, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через Дарницький районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку оголошення вступної та резолютивної частини, вказаний строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на апеляційне оскарження рішення суду протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 19.06.2018 року.

СУДДЯ: