Ухвала суду № 74836519, 11.06.2018, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/21699/17

Провадження №: 4-с/752/68/18

У Х В А Л А

Іменем України

11.06.2018 року Голосіївський районний суд м Києва

у складі: головуючого судді Ладиченко С.В.,

при секретарі Мороз О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації дії Голосіївського РВДВС ГТУЮ в м. Києві, третя особа стягувач ОСОБА_1, третя особа Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, на постанову про відкриття виконавчого провадження,-

В С Т А Н О В И В:

Боржник у виконавчому провадженні звернувся до суду із скаргою на дії Голосіївського РВДВС ГТУЮ в м. Києві постанову по винесенню постанови про відкриття виконавчого провадження.

Боржник просить суд: 1) визнати рішення головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бочковського Т.О. неправомірним; 2)скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бочковського Т.О. від 06.10.2017 про відкриття виконавчого провадження.

На мотивування заявлених вимог вказує, щопостановою Голосіївського районного суду м. Києва від 29.11.2011 р. було задоволено позов ОСОБА_1 ( далі - Стягувач) до Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державноїадміністрації (далі Управління) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії, а саме вказаною вище постановою зобов'язано Управління нарахувати одноразову компенсацію за шкоду заподіяну здоров'ю, в розмірі 45 (сорок п'ять) мінімальних заробітних плат, визначаючи розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2011 рік з урахуванням попередніх виплат. Не погодившись з постановою Голосіївського районного суду м. Києва Управлінням було подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного адміністративного суду, однак ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.12.2012 р. залишено апеляційну скаргу Управління без задоволення, а постанову суду 1 інстанції залишено без змін. Зазначені рішення суду набрали законної сили 25.12.2012 року.

На виконання постанови Голосіївського районного суду м. Києва відта ухвали Київського апеляційного адміністративного суду Управлінням прийнято рішення від 04.11.2014 про здійсненняОСОБА_1 перерахунку одноразової компенсації за шкоду здоров'ю в розмірі 45 мінімальних заробітних плат із застосування показника розміру заробітної плати 2011 року, оскільки постанова Голосіївського районного суду м.Києва та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду були отримані Управлінням лише 24.10.2014, про що свідчить відмітка на копії постанови суду 1-ї інстанції від 29.11.2011 року.

Розрахунок проводився із застосування розміру заробітної плати станом на 2011 (45 х 941= 42 345 грн.), оскільки на підставі поданої Позивачем заяви від26.09.2011 р. Управлінням було здійснено нарахування одноразової компенсації у 2011 році у відповідності до положень постанови КМУ від 26.07.1996 № 836, а не відповідно до приписів ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно доприйнятого Управлінням рішення від 26.09.2011 Позивачу було нараховану одноразову компенсацію у сумі 284 грн. 40 ко., а повинно бути нараховано 42 345 грн. 00 коп.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 29.11.2011 було зобов'язано Управління здійснити нарахування одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 45 мінімальних заробітних плат визначаючи розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2011 рік з урахуванням проведених виплат.

Після опрацювання особової справи отримувача допомоги, особова справа Стягувача була направлена до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат ( далі - Центр) для здійснення останніми оплати одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров'ю у відповідності до рішення суду 1-ї інстанції, оскільки згідно з положенням про Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.01.2007 № 65, Центру надано повноваження щодо здійснення виплати соціальних допомог та інших грошових допомог за бюджетними програмами.

Центром на адресу Управління надіслано листа від 18.08.2017 за № 051-278- 011 в якому зазначено, що Стягувану було виплачено одноразову компенсацію зашкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок ЧАЕС у розмірі 45 мінімальних заробітних плат та надіслали копію платіжного доручення від 01.06.2017 р.

Зазначені рішення судів Управлінням виконано добровільно.

Однак, 11.10.2017 Управлінням отримано постанову від 06.10.2017 головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бочковського Тараса Олександровича про відкриття виконавчого провадження, на підставі виконавчого листа № 2-а-4062/11 виданого 20.10.2014 р.

Згідно цієї постанови Управління зобов'язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та сплатити виконавчий збір у розмірі 12800 грн.

При ознайомленні з матеріалами справи виконавчого провадження ВП № 54833859 Управлінню стало відомо, що виконавчий лист Стягувачем було отримано 20.10.2014 та жодного разу не було пред'явлено до виконання протягом терміну, який зазначений у виконавчому документі, а саме протягом одного року. Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. (який діяв на момент виникнення права у Стягувана для звернення до примусового виконання рішення суду) передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 22 Закону № 606-ХІУ строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановления;

Зі змісту вказаних норм права випливає, що Стягувач мав право звернути до примусового виконання рішення суду, а саме постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 29.11.2011 р. по справі № 2а-4062/11, протягом одного року з дня набрання чинності постанови Голосіївського районного суду м. Києва протягом одного року, тобто з 26.12.2012 до 26.12.2013, подавши до ГУ ДВС у м. Києві виконавчий лист. Однак, виконавчий вист № 2-а/4062/11 був отриманий Стягувачем лише 20.10.2014 р. та предявлено вперше до виконання лише 04.10.2017, що підтверджується заявою Стягувана до ТУ ДВС у м. Києві.

В судове засідання по справі належним чином повідомлений заявник(боржник у виконавчому провадженні), в особі предствника, не з'явився. Про причини неявки суд не повідомив.

Третя особа стягувач ОСОБА_1 справу просить розглядати без її участі.

У відповідності до ч.2 ст.450 ЦПК україни неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії - інвалідам 2 групи виплачується в розмірі 45 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати, (п. 7 ст. 48)

У відповідності до ст. 71 Закону, дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У Рішенні від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 (права про соціальні гарантії громадян), Конституційний Суд України встановив, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19,ч. 1 ст. 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейській соціальній хартії (переглянутій) 1996 р., Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., та рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, згідно зі ст. 12 Європейської соціальної хартії(переглянутої) 1996 р. держава зобов?язана підтримуватифункціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо.

У відповідності до ст. 13 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» громадяни, здоров'ю та майну яких завдано шкоди, зумовленої негативним впливом іонізуючого випромінювання під час використання ядерної енергії, мають право на її відшкодування в повному обсязі відповідно до законодавства.

У відповідності до ст..255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Як вбачається з матеріалів справи боржник належним чином рішення судів «здійснити нарахування одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 45 мінімальних заробітних плат визначаючи розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати» не виконав, та виплатив стягувачу значно меньшу грошову суму.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 12.07.2017 року Голосіївський РВДВС ГТУЮ в м. Києві зобов'язувався судом на проведення виконавчих дій в повному обсязі.(а.с.38-40).

Доводи боржника про пропуск строку виконання стягувачем постанови суду не заслуговує на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи. Окрім цього Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації пропустило строк звернення до суду на оскарження постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бочковського Т.О. від 06.10.2017 року про відкриття виконавчого провадження, звернувшись до суду лише 23.01.2017 року.

Згідно п.7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Мінюсту від 02.04.2012 за № 489/20802 постанова як окремий документ має містити такі обов'язкові реквізити: номер виконавчого провадження; вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову або прізвища, імені та по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність; назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа); за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене; мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову; резолютивну частину із зазначенням прийнятого виконавцем рішення;строку і порядку оскарження постанови.

Згідно з п. 3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи діяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодовиконання судового рішення можуть бути оскаржені боржником до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно зі статтею 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, шо рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушені їхні права чи свободи.

У відповідності до ч.2 ст.451 ЦПК україни у разі встановлення обгрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення(поновити порушене право заявника).

У відповідності до ч.3 ст.451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця, або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно статті 12 Закону України « Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюється для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Згідно Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершується у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.447,450,451 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні скарги Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації дії Голосіївського РВДВС ГТУЮ в м. Києві, третя особа стягувач ОСОБА_1, третя особа Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, на постанову про відкриття виконавчого провадження- відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва. До утворення апеляційних судів в апеляційних округах апеляційна скарга може бути подана до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд міста Києва

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повна ухвала складена 18.06.2018 р.

Суддя С.В. Ладиченко