Постанова № 74835440, 20.06.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 639/6952/17 Головуючий суддя І інстанції Єрмоленко В. Б.

Провадження № 22-ц/790/2861/18 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Спори про право власності та інші речові права про приватну власність

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року м. Харків.

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів палати у цивільних справах:

головуючого судді Яцини В.Б.

суддів колегії: Бровченко І.О., Бурлака І.В.,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на ухвалу Жовтневого районного суду м.Харкова від 13 грудня 2017 року за виділеними матеріалами за заявою представника ОСОБА_5 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя,

встановив :

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Харкова від 05 грудня 2017 року по справі відкрито провадження.

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Харкова від 13 грудня 2017 року Заяву представника позивача про забезпечення позову - задоволено. Накладено арешт на рухоме майно, що належить ОСОБА_3, а саме: автомобіль марки Volkswagen Caddi, 2007 року випуску, реєстраційний державний номер НОМЕР_1.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду представник ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви.

Вказала, що позивачем не надано жодного допустимого доказу щодо придбання спірного рухомого майна за спільні кошти під час їх можливого спільного проживання однією сім'єю. Позивачем не надано належного обгрунтування необхідності забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль Volkswagen Caddi, 2007 року випуску, реєстраційний державний номер НОМЕР_1, зазначений транспортний засіб є вантажно-пасажирським, який відповідач використовує у якості засобу перевезення вантажу середньої ваги.

Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Заслухавши доповідь головуючого судді-доповідача, пояснення учасників справи, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", роз'яснено, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали), суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали), позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Як вбачається з ч. 3 ст. 151 ЦПК України (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали), забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

За змістом ч. 3 ст. 152 ЦПК України (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали), види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

З матеріалів справи, зокрема, зі змісту позовної заяви слідує, що предмет даного позову полягає у поділі спільного, на думку позивача, майна подружжя. При цьому, об'єктом спільної сумісної власності подружжя, який підлягає поділу в межах даного провадження, ОСОБА_5 зазначає також автомобіль Volkswagen Caddi, 2007 року випуску, реєстраційний державний номер НОМЕР_1.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що відчуження відповідачем майна, на яке судом накладено арешт, може значно утруднити виконання можливого майбутнього рішення суду у даній справі, оскільки зазначене майно є безпосереднім предметом спору.

При цьому, колегія відхиляє доводи апеляційної скарги в тій частині, що спірний автомобіль не є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки зазначена обставина підлягає встановленню в ході розгляду справи по суті, а не на стадії вирішення питання щодо забезпечення позову.

Під час апеляційного розгляду представник позивача надала до виділених матеріалів справи, на підставі яких розглядається справа, копію витягу з автоматизованого обліку РСЦ МВС України в Харківській області від 08.12.2017 на транспортний засіб д.н. НОМЕР_1, згідно до якого автомобіль марки Volkswagen Caddi зареєстрований з 03.11.2011 року за відповідачем, оригінал якого є у повних матеріалах справи. Представник відповідача зміст вказаного документу не оспорювала.

З огляду на вищевказане слід визнати, що зазначений автомобіль є предметом спору по цій справі.

Так, частиною 1 статті 149 ЦПК передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Положеннями статті 150 ЦПК встановлено види забезпечення позову, серед яких значиться й накладення арешту на майно.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-який стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду (частина 2 статті 149 ЦПК).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

Згідно п.1, 2 ч.1, ч. 3 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права, та пропорційність, як один з його чинників.

Вжитий судом вид забезпечення позову, який має тимчасовий обмежувальний характер та спрямований на ефективний і своєчасний розгляд справи у розумні строки, є пропорційний меті для якої він був застосований, і співмірним із заявленими вимогами, тому у даному випадку не можна стверджувати, що суд поклав на відповідача надмірний процесуальний тягар.

Посилання відповідача на те, що захід забезпечення позову підлягає скасуванню, не приймається колегією до уваги, оскільки з огляду на підстави та предмет позову, у даному випадку є реальний ризик відчуження спірного майна, що може ускладнити виконання рішення суду. Вказаний автомобіль є вантажно-пасажирським. Однак відповідач не надав до суду доказів про те, що цей автомобіль використовується ним саме для підприємницької діяльності, і що внаслідок арешту автомобіля відповідачу завдається певних збитків, які є непропорційними вказаній меті забезпечення позову.

Крім того, відповідач не позбавлений права захистити свої права з використанням правових механізмів, передбачених ст.ст. 154, 158, 159 ЦПК України шляхом подання заяви про зустрічне забезпечення позову, про скасування забезпечення позову, або про відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову. Розгляд судом заяви про забезпечення позову відбувається без повідомлення відповідача, та інших осіб, які беруть участь у справі, ст. 153 ЦПК України.

Таким чином, оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням вимог чинного законодавства, а доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 268, 367,368, п. 1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384, 388-392 ЦПК України, та пунктом 8 частини першої Розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України, суд апеляційної інстанції

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 -залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду м.Харкова від 13 грудня 2017 року- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня проголошення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення виготовлений 21.06.2018 року.

Головуючий: В.Б. Яцина.

Судді: І.О.Бровченко.

І.В.Бурлака.