Постанова № 74835430, 15.06.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 638/1947/18 Суддя суду 1 інстанції: Штих Т.В.

Провадження № 33/790/439/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2018 року. м. Харків

Суддя апеляційного суду Харківської області Чопенко Я.В. за участю притягнутого до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, прокурора Гладуна Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2018 року, -

в с т а н о в и в:

Цією постановою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, мешканця м. Харкова -

- визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 700 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 354 грн. 40 коп.

Суддею встановлено, що перебуваючи на посаді заступника начальника Управління з контролю обслуговування житлового фонду КП «Жилкомсервіс», будучи, згідно з підпунктом «а» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб'єктом відповідальності за правопорушення пов'язані з корупцією, 10 січня 2018 року отримав дохід від відчуження рухомого майна в розмірі 212 983,48 грн., що перевищує поріг у 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 01 січня відповідного року (станом на 01.01.2018 - прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 1 762 грн.), в порушення вимог ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції», без поважних причин, несвоєчасно подав повідомлення про суттєві зміни в майновому стані до НАЗК, а саме 05 лютого 2018 року (гіперпосилання на повідомлення про суттєві зміни в майновому стані в Єдиному державному реєстрі осіб, уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування - http://public.nazk.gov.ua/declaration/80b4fa4c-e823-48e6-a773-17442099fbd8).

Не погодившись з таким судовим рішенням ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати судову постанову, а провадження закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення посилаючись на те, що на в його діях не має ознак вини, відповідно до ст., ст., 9-11 КУпАП, і що він не є суб'єктом правопорушення.

Заслухавши пояснення ОСОБА_2 та його захисника на підтримку апеляційної скарги, заперечення прокурора Гладуна Д.В. проти її задоволення, вивчивши матеріали справи вважаю, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен належним чином з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 13 статті 1 Закону України «Про запобігання корупції», суб'єктами декларування - є особи, зазначені у пункту 1, підпункті «а» пункту 2 частини 1 ст. 3 Закону, інші особи, зобов'язані подавати декларації відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 ЗУ «Про запобігання корупції», у разі суттєвої зміни у майновому стані суб'єкта декларування, а саме отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, зазначений суб'єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна зобов'язаний письмово повідомити про це Національне агентство. Зазначена інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національного агентства.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2, перебуваючи на посаді заступника начальника Управління з контролю обслуговування житлового фонду, 10.01.2018 року на підставі договору купівлі-продажу, який укладено у ТСЦ №6349/2018/779189 з ОСОБА_4, продав свій автомобіль «Hyundai Sonata» 2008 року випуску за 212 983,48 грн..

Зазначена вартість автомобіля перевищує поріг у 50 мінімальних прожиткових мінімумів, встановлених на 1 січня 2017 року, про що відповідно до ч.2 ст.52 Закону України «Про запобігання корупції».05.02.2018 року ОСОБА_2 подано повідомлення про суттєві зміни у майновому стані, шляхом заповнення форми в особистому кабінеті користувача на веб-ресурсі http://public.nazk.gov.ua.

Так, районний суд, з огляду на матеріали адміністративної справи, дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.

Апеляційний суд не погоджується з таким рішенням та вважає, що районним судом при розгляді справи не в повній мірі було дотримано вимоги ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, внаслідок чого було прийнято передчасне рішення, виходячи з наступного.

Згідно ст. 1 Закону визначено, що правопорушення, пов'язане з корупцією - це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим законом вимоги, заборони та обмеження , вчинене особою, зазначеною у частині 1 статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/ або цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції» у разі суттєвої зміни у майновому стані суб'єкта декларування, а саме, отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 мінімальних заробітних плат, встановлених на 1 січня відповідного року, зазначений суб'єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна зобов'язаний письмово повідомити про це Національне агентство. Зазначена інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національного агентства.

Вирішуючи справи цієї категорії, суди керуються Конституцією України, Конвенцією ООН проти корупції (Нью-Йорк, 31 жовтня 2003 року), Кримінальною конвенцією Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 27 січня 1999 року), додатковим протоколом до Кримінальної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 15 травня 2003 року), Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закон), Кодексом України про адміністративні правопорушення, іншими нормативно-правовими актами України, а також практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Міжнародні стандарти протидії корупції зобов'язують держави вживати заходи для встановлення у своєму національному законодавстві відповідальності за вчинення корупційних діянь. Це закріплено, зокрема, у Главі ІІ «Кримінальної Конвенції про боротьбу з корупцією» від 27.01.1999 року, Главі ІІ Додаткового протоколу до неї від 15.05.2003 року, Главі ІІІ «Конвенції ООН проти корупції» від 31.10.2003 року, що ратифіковані Верховною Радою України 18.10.2006 року та є обов'язковими для України.

Згідно до роз'яснення щодо визначення суб'єктів декларування, передбачених пунктом «и» пункту 1 та пунктами 2, 3 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції»(щодо посадових осіб юридичних осіб публічного права), викладеного в додатку № 3 до листа Національного агентства з питань запобігання корупції від 17.03.2017 №93-01/6954/1 відповідно до ч. 3 ст. 65 ГК України для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.

Більш того, в роз'ясненні щодо визначення суб'єктів декларування, передбачених пунктом «и» пункту 1 та пунктами 2, 3 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції»(щодо посадових осіб юридичних осіб публічного права), викладеного в додатку № 3 до листа Національного агентства з питань запобігання корупції від 17.03.2017 №93-01/6954/17, суб'єктами декларування у державному чи комунальному підприємстві є керівник цього підприємства, його головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), члени виконавчого та інших органів управління підприємства, передбачені його статутом. Перелік посадових осіб, визначений кодексом, не може бути змінений статутом чи рішенням підприємства.

Такм чином, суб'єкт адміністративного правопорушення, за ст. 172-6 КУпАП - особливий.

Статутом КП «Жилкомсервіс», посада заступника начальника управління з контролю обслуговування житлового фонду, на якій перебуває ОСОБА_2, не віднесена до посадових осіб підприємства.

А тому ОСОБА_2 не є суб'єктом декларування, відповідно до Закону України «Про запобігання корупції».

Відповідно до ч.2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Більш того, згідно ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

В ст. 294 КУпАП зазначено, що Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Відповідно до ч.8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

У зв'язку з вищевикладеними обставинами, здійснюючи перегляд постанови місцевого суду прийняте рішення у справі не можна визнати законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню, а справа закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-6 КУпАП.

З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2018 року щодо притягнення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП скасувати, а провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Харківської області Я.В. Чопенко