Постанова № 74833000, 19.06.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и 19 червня 2018 року м. Херсон

справа № 664/2248/17

провадження №22-ц/791/884/18

Апеляційний суд Херсонської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач) Склярської І.В.,

суддів: Пузанової Л.В.,

Чорної Т.Г.,

секретар Рябченко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Цюрупинського районного суду Херсонської області у складі судді Савчака С.П. про відмову в забезпеченні позову від 25 квітня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області про знесення самочинно збудованого нерухомого майна та заборону вчиняти певні дії,

встановив:

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 в якому, посилаючись на порушення своїх прав діями відповідача щодо невиконання вимог законодавства в сфері будівництва, дотримання правил розміщення свійських тварин, санітарних норм, правил пожежної безпеки, просив суд

- зобов'язати ОСОБА_3 знести самовільно побудований сарай за адресою: АДРЕСА_1;

- заборонити ОСОБА_3 утримувати свійських тварин на відстані менше ніж 10-12 метрів від вікон сусіднього житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2;

- заборонити ОСОБА_3 складувати на відстані менше ніж 10 метрів від житлових будинків і господарських будівель сіно, солому та інші грубі корми.

23.04.2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом

- зобов'язання ОСОБА_3 віддалити велику рогату худобу (корів, бичків) на відстань не менше 12 метрів від вікон житлового будинку ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 до вирішення справи по суті.

Ухвалою Цюрупинського районного суду Херсонської області від 25 квітня 2018 року відмовлено у задоволені заяви про забезпечення позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою вжити заходи забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Так, апеляційна скарга мотивована тим, що забезпечення позову в обраний ним спосіб захистить його соціальні права на нормальне життя, спокій, чисте повітря до вирішення справи по суті, чим забезпечить ефективний захист і поновлення його порушених прав.

Відповідно до ч.1 ст.351 ЦПК України судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно із пунктом 8 Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Враховуючи, що наразі апеляційні суди в апеляційних округах не утворені, справа підлягає перегляду в апеляційному порядку Апеляційним судом Херсонської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що вирішення питання про забезпечення позову шляхом зобов'язання ОСОБА_3 віддалити велику рогату худобу (корів, бичків) на відстань не менше 12 метрів від вікон житлового будинку ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 до вирішення справи по суті є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог та суд вже наперед вирішить, що відповідач порушує санітарні вимоги, правила благоустрою та прийме щодо них рішення не вирішивши спір по суті.

Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Виходячи з положень ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема встановлення обов'язку вчинити певні дії.

Як вбачається з роз'яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Відповідно до ч.10 ст.150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

З матеріалів справи вбачається, що однією із вимог позовної заяви є зобов'язання заборонити ОСОБА_3 утримувати свійських тварин на відстані менше ніж 10-12 метрів від вікон сусіднього житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, в той час як позивачем обраний такий захід забезпечення позову як віддалити велику рогату худобу ( корів, бичків) на відстань не менше 12 метрів від вікон його житлового приміщення.

Таким чином, невжиття обраного позивачем заходу забезпечення позову не може істотно ускладнити чи унеможливити рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних його прав та інтересів та обраний захід забезпечення позову є тотожним задоволенню позовної вимоги ОСОБА_2 що суперечить нормам чинного цивільного процесуального законодавства

За наведених обставин, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що заявлені вимоги позивача про вжиття заходів забезпечення позову є фактичним вирішенням спору по суті, а тому задоволенню така заява не підлягає.

Доводи апеляційної скарги щодо того забезпечення позову шляхом зобов'язання ОСОБА_3 віддалити велику рогату худобу (корів, бичків) на відстань не менше 12 метрів від вікон його житлового будинку забезпечить ефективний захист і поновить його порушене право підлягають відхиленню, оскільки вимогами заявленими про забезпечення позову ефективний захист як мета забезпечення позову не досягається.

Отже, доводи апеляційної скарги зроблених судом висновків не спростовують та на їх правильність не впливають, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

За правилами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачає, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375,382 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Цюрупинського районного суду Херсонської області від 25 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий І.В.Склярська

Судді: Л.В.Пузанова

Т.Г.Чорна

Повний текст судового рішення виготовлено 21 червня 2018 року

Суддя І.В. Склярська