Рішення № 74831985, 21.06.2018, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/9307/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 року

Рівненський міський суд Рівненської області в особі головуючого судді Кучиної Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку за період з 06.10.2017 року по 02.04.2018 року включно у розмірі 36555 грн. 01 коп., -

ВСТАНОВИВ:

21 травня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Рівненського міського суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» (далі ПрАТ «Рівнеазот») про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку за період з 06.10.2017 року по 02.04.2018 року включно у розмірі 36555 грн. 01 коп., в якому просить суд стягнути з ПрАТ «Рівнеазот» на свою користь середній заробіток за період затримки розрахунку у сумі 36555,01 грн. та судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що рішенням Рівненського міського суду від 05.10.2017 року №569/7703/17 стягнуто з ПрАТ «Рівнеазот» на її користь нараховану, але не виплачену суму заробітної плати у розмірі 29769,67 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 квітня 2017 року по 17 травня 2017 року включно в розмірі 8459,02 грн.

Рівненським відділом Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції було стягнуто на її користь присуджені грошові кошти та отримані нею лише 03.04.2018 року.

Посилаючись на вимоги статті 117 КЗпП України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за період затримки розрахунку за період з 06.10.2017 року по 02.04.2018 року включно у розмірі 36555 грн. 01 коп.

Представник ПрАТ «Рівнеазот» ОСОБА_2 подав суду відзив на позовну заяву, вказавши, що позовну заяву ОСОБА_1 вважає необґрунтованою і позов не визнає з підстав, наведених у відзиві, в якому посилається на відсутність вини відповідача щодо несвоєчасного виконання своїх зобов"язань перед позивачем по виплаті заробітної плати. Вказує на те, що ПрАТ «Рівнеазот», порушуючи строки розрахунку зі звільненими працівниками, діє у стані крайньої необхідності, що обумовлюється наявністю заборгованості РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» перед ПрАТ «Рівнеазот» за утримання очисних споруд, призупинення дії антидемпінгових мит на імпорт російських добрив Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі тощо.

Крім того, представник відповідача посилається на те, відповідно до п.1 ч.1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» ПрАТ «Рівнеазот» є платником єдиного внеску, що разом із нормами п. 1 ст. 6 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачають можливість звернення позивача до органів зайнятості населення звільнення для отримання грошової допомоги по безробіттю.

Дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Судом встановлено, що рішенням Рівненського міського суду від 05.10.2017 року №569/7703/17 стягнуто з ПрАТ «Рівнеазот» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену суму заробітної плати у розмірі 29769,67 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 квітня 2017 року по 17 травня 2017 року включно в розмірі 8459,02 грн.

Рівненським відділом Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції було стягнуто на користь ОСОБА_1 присуджені грошові кошти та отримані нею лише 03.04.2018 року.

Відповідно до вимог статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до абз. 1 п. 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 р. нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05.10.2017 року середнього динна заробітна плата позивача становить 37,7635 грн., середньоденна заробітна плата відповідно – 37,7635Х8 год.=302,108 грн.

Отже, з дослідженого в судовому засіданні розрахунку середнього заробітку за період з 06.10.2017 року по 02.04.2018 року становитиме (середньоденний (годинний) заробіток) х (число робочих днів/годин):

Жовтень 2017 р. – 16 роб. днів;

Листопад 2017 р. – 22 роб. днів;

Грудень 2017 р. – 20 роб. днів;

Січень 2018 р. – 21 роб. днів;

Лютий 2018 р. – 20 роб. днів.;

Березень 2018 р. – 21 роб. днів;

Квітень 2018 р. – 1 роб. день.

Таким чином, середній заробіток з 06.10.2017 року по 02.04.2018 року становить 36555,068 (121 роб. днів х 302,108 грн.).

Вищевказаний розрахунок ніким не оспорений і доказів протилежного суду не надано, а відтак суд даний розрахунок бере до уваги при встановленні обставин по справі.

Посилання представника відповідача на відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця дає підстави для висновку про те, що не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Відповідно до роз»яснень, наведених у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Що стосується вини відповідача, суд враховує, що саме на відповідача покладається обов»язок доведення відсутності вини у затримці розрахунку при звільненні. Натомість, відповідачем не надано суду жодних доказів, які б свідчили про те, що невиплата позивачу при звільненні всіх належних йому сум мала місце не з вини відповідача.

Посилання представника відповідача на те, що ПрАТ «Рівнеазот», порушуючи строки розрахунку зі звільненими працівниками, діє у стані крайньої необхідності, суд визнає недоречним.

Вчинення дій у стані крайньої необхідності передбачає вчинення їх для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Обставини, які б свідчили про дії відповідача у стані крайньої необхідності представником відповідача не наведені і судом такі обставини не встановлені.

Крім того, доводи представника відповідача про справляння податків і зборів при стягненні середнього заробітку на увагу не заслуговують, адже відповідно до роз’яснень, даних в абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці № 13 від 24 грудня 1999 року, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов’язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов’язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Нормами п. 171.1 ст. 171 та 14.1.180 ст. 14 Податкового Кодексу України та ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування врегульовано порядок утримання податків з будь-яких виплат на користь громадян України, і суди не є суб’єктами, уповноваженими надавати тлумачення вимог чинного законодавства.

Оскільки, суд не є податковим агентом, тому обов’язок відрахувати зазначені податки і збори закон покладає на роботодавця.

Виходячи з наведеного, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне позов позивача задовольнити в повному обсязі.

Крім того, приймаючи до уваги, що позивач при пред"явленні позову про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку за період з 06.10.2017 року по 02.04.2018 року включно у розмірі 36555 грн. 01 коп., сплатив судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп., на підставі ст. 5 Закону України "Про судовий збір", на виконання вимог ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.

Керуючись статтями3,12,13,81,141,259,263-265,354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку за період з 06.10.2017 року по 02.04.2018 року включно у розмірі 36555 грн. 01 коп.- задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» ЄДРПОУ 05607824 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період затримки розрахунку за період з 06.10.2017 року по 02.04.2018 року включно у розмірі 36555 грн. 01 коп. без утримання прибуткового податку з громадян й інших обов’язкових платежів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» ЄДРПОУ 05607824 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Рівненський міський суд Рівненської області в Апеляційний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідач - Приватне акціонерне товариство "РІВНЕАЗОТ", місцезнаходження: м. Рівне-17, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємства і організацій України 05607824.

Суддя Рівненського міського суду Н.Г. Кучина