Вирок № 74831690, 20.06.2018, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №560/903/17

Провадження №1-кп/560/20/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року

Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді: Оборонової І.В.,

за участю секретаря: Волкодав А.А.,

прокурора: Журавського М.В.,

обвинуваченого: ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого: Богельського І.В.,

потерпілої: ОСОБА_3,

представника потерпілої: ОСОБА_4,

потерпілих: ОСОБА_5,

ОСОБА_6

ОСОБА_7,

представника потерпілих: ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дубровиця кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12017180110000264 від 21 квітня 2017 року по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України,

В С ТА Н О В И В:

21 квітня2017 року, приблизно о 10 годині 00 хвилин, ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись разом зі своїми товаришами в урочищі «Панасія» на території Сварицевицької сільської ради Дубровицького району Рівненської області та по завершенню відпочинку, маючи намір зібрати свої речі і вирушити додому, вирішив перекласти свою, незареєстровану в установленому законом порядку, мисливську гладкоствольну рушницю марки ТОЗ-Б (БМ) НОМЕР_2, 1967 року випуску, з однієї сторони на іншу та взявши рушницю в руки, яка не знаходилася у чохлі та була зі зведеними курками, почав перекладати її перед собою з лівої сторони на праву, під час чого з неї відбувся постріл в напрямку ОСОБА_9, який в той час сидів на землі, повернутий обличчям до нього. Таким чином, ОСОБА_1, не оцінивши належним чином обстановку, будучи обізнаним про те, що вказана рушниця споряджена мисливським патроном та перебуває в несправному стані, і що з неї можуть відбутись постріли без натискання на спусковий гачок, внаслідок своєї злочинної недбалості, тобто не передбачаючи можливості настання смерті іншої людини, від вчиненого ним діяння, хоча повинен був і міг передбачити це, діючи з більшою обачністю, допустив постріл з власної мисливської гладкоствольної рушниці марки ТОЗ-Б (БМ) НОМЕР_2, 1967 р.в. в обличчя ОСОБА_9. Внаслідок вищевказаного діяння потерпілому спричинено тілесні ушкодження у вигляді сліпої вогнепальної рани (з дефектом тканини) обличчя (губ, надгубної ділянки, носа) із множинними раневими каналами, що проходили «віялоподібно» через м'які тканини обличчя (передня поверхня обличчя, більше справа), з ушкодженням м'яких тканин, кісткових структур лицевого скелета, сліпим ушкодженням правої лобної пазухи, з ушкодженням тканин та кісткових структур ротової порожнини, з ушкодженням атланто-окципітального зчленування (з роздрібненням останнього та ушкодженням (роздрібленням) стовбуру головного мозку; з крововиливами в м'які тканини та дефектами (викришуванням) кісткової тканини по ходу раневого каналу. Від отриманих тілесних ушкоджень, ОСОБА_9 помер на місці.

Будучи допитаним в ході судового розгляду в якості обвинуваченого ОСОБА_1 свою вину у скоєному вищевказаному кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.119 КК Українивизнав повністю та пояснив, що напередодні того дня він з ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_9 домовились піти в ліс на природу. Наступного дня, коли вони йшли, то по дорозі до них приєднався ОСОБА_9 З собою вони взяли одну літру горілки, а коли зайшли на місце, то частково вживали її. Потім ОСОБА_9 сказав, що хоче поспати і залишився на місці їх чекати, а ОСОБА_1 з іншими пішли постріляти через канаву на поле. Коли повернулись назад, то зателефонували ОСОБА_12, щоб він приїхав їх забрати. Згодом ОСОБА_12 приїхав і пішов розвертати коня, а коли вони почали збиратись та він піднімався, пролунав постріл. Всі були налякані, але одразу взяли ОСОБА_9 на руки та положили його на віз і повезли в амбулаторію, ОСОБА_1 їхав також на возі та тримав ОСОБА_9 голову. По дорозі вони зателефонували ОСОБА_13, щоб він виїхав їм назустріч, щоб швидше доставити його до амбулаторії, оскільки підводою дуже довго та викликали швидку. Коли останній приїхав, то вони переложили ОСОБА_9 до нього у автомобіль і поїхали далі. Коли приїхали до амбулаторії, то від медпрацівників стало відомо, що ОСОБА_9 помер. Згодом, ОСОБА_1 забрали працівники поліції. Також додав, що із ОСОБА_9 він товаришував, вони допомагали один одному. Вказував, що про вчинене дуже шкодує та щиро кається, не хотів таких наслідків, неодноразово просив вибачення в потерпілих, ходив на кладовище до покійного друга. По мірі можливості відшкодовує потерпілій матеріальну шкоду. Цивільний позов визнає частково у розмірі 50-60 тис. грн.

Захисник обвинуваченого просив врахувати пом'якшуючі покарання обставини та призначити йому покарання у виді обмеження волі з застосуванням положень ст.75 КК України.

Потерпіла ОСОБА_3, яка була дружиною покійного ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що із ОСОБА_9 вона спілкувалась напередодні цієї події в четвер і він казав, що мав їхати допомогти двоюрідному брату садити картоплю. Потім, коли вона до нього дзвонила, то слухавку взяв ОСОБА_10 і повідомив, що ОСОБА_9 не хоче з нею спілкуватись. Потім ОСОБА_3 бачила, як їхала машина, якою, як вона зрозуміла згодом, везли ОСОБА_9 Близько 10-30 ранку із ФАПу їй зателефонували і повідомили, що сталось, а коли вона приїхала до ФАПу, то ОСОБА_9 вже був мертвий, ОСОБА_1 і ОСОБА_10 були у стані алкогольного сп'яніння. Вони відмовчувались та запевняли, що це не вони зробили. З ОСОБА_1 і ОСОБА_11 покійний був приятелем, конфліктів з ними не виникало, покійний був дружелюбний, трудолюбивий. Після смерті чоловіка на її утриманні залишилося двоє малолітніх дітей. З боку родини обвинуваченого ніякої турботи до дітей покійного не було. Підтвердила лише, що обвинуваченим двічі поштовим переказом направлялись їй кошти. При обранні міри покарання наполягала на його суворості відповідно до закону.

Потерпіла ОСОБА_5, яка є матір'ю покійного ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що того дня о 8-й годині ранку вона до сина дзвонила і він не був п'яним. Син сказав, що він в лісі. Після даної події мати обвинуваченого приходила і просила за сина. На думку потерпілої, покарання має бути найсуворішим.

Потерпіла ОСОБА_6, яка є сестрою покійного ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що в той день садила на полі картоплю, а телефон забула вдома. Її колеги близько 11.00 год. зателефонували до її чоловіка та повідомили, що її брата ОСОБА_1 та ОСОБА_10 привезли з побитою головою. Після чого відправили батька дізнатися, що з братом. Батько згодом повідомив, що ОСОБА_9 мертвий. Коли ОСОБА_6 з сестрою приїхали в центр села, то ОСОБА_9 лежав в машині мертвий. Додатково пояснила, що конфліктів покійний з обвинуваченим не мав. При обранні міри покарання вважає, що вона має бути максимально суворою.

Потерпіла ОСОБА_7, яка є сестрою покійного ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що в той день була на полі. Їй подзвонила сестра та повідомила, що їхнього брата привезли до амбулаторії побитого і що, можливо, він мертвий. Коли вона з чоловіком приїхала до амбулаторії, то там були ОСОБА_1 та ОСОБА_10, які розповіли, що ОСОБА_9 побили хлопці з сусіднього села, а вони знайшли його в лісі. Вони до останнього не зізнавалися, що були на полюванні і ніхто не знав про рушницю. Напередодні смерті ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 забрали його біля магазину на полювання. Коли ОСОБА_9 повезли на експертизу, то один з друзів ОСОБА_1 зізнався, що ОСОБА_1 застрелив ОСОБА_9. На її думку, обвинувачений не шкодує про вчинене і вона вважає, що вчинив він це вбивство умисно. Міру покарання просить обрати максимальну.

Представники потерпілих наголошували на необхідності призначення обвинуваченому найсуворішої міри покарання.

Крім повного визнання вини обвинуваченим ОСОБА_1 встановлені судом обставини вчинення ним вбивства ОСОБА_9 через необережність підтверджується перевіреними і дослідженими судом доказами, зокрема показаннями наступних свідків:

Свідок ОСОБА_1 пояснив, що весною 2017 року напередодні того дня, вони сиділи у ОСОБА_1 і вирішили на наступний день піти на природу. Наступного дня, близько 6-ї години ранку біля магазину він разом із ОСОБА_9, ОСОБА_1, і ОСОБА_11 поїхали постріляти по пляшках і випити, взявши з собою горілку. В той день ніяких конфліктів у них не було. З ними було дві рушниці, одна належала ОСОБА_1, а інша ОСОБА_9 В ліс вони йшли пішки біля 30 хв. Коли зайшли на місце, то випили по 100 г горілки, згодом знову сіли випили, та вирішили піти постріляти. ОСОБА_9 повідомив, що залишиться на місці відпочити, а всі інші пішли з рушницями через канаву, де потім розійшлися. ОСОБА_11 взяв рушницю ОСОБА_9 Далі ОСОБА_1 чув два постріли: один від ОСОБА_1, а інший від ОСОБА_11. Через 20 хвилин вони зійшлися на те місце і знову випивали. Згодом до ОСОБА_17 зателефонував брат, але слухавку він взяти не захотів, пояснюючи, що йому болить голова, а тому на дзвінок сказав відповісти ОСОБА_1 Коли постріляли, то зателефонували ОСОБА_12, щоб той приїхав і забрав їх додому. Коли приїхав ОСОБА_18, то вони спочатку випивали, а далі почали збиратися. Тим часом ОСОБА_12 пішов розвертати коня, а ОСОБА_1 піднімався із землі і тримав в руці рушницю і тоді пролунав постріл, від якого ОСОБА_9 впав. ОСОБА_16 побачив, що у ОСОБА_9 прострелене лице, то відкинув рушницю, а ОСОБА_1 почав телефонувати до швагра, щоб той приїхав автомобілем і допоміг ОСОБА_9 доставати додому. ОСОБА_11 пішов ховати рушниці і сказав, щоб вони його не чекали. ОСОБА_9 повезли підводою, а потім переклали його у автомобіль і повезли до амбулаторії. Їхали вони приблизно 20 хвилин. По дорозі вони заїхали до сестри ОСОБА_9, яка працювала в магазині, щоб розповісти їй про все. Потім завезли його в амбулаторію, де медсестрами вже було констатовано його смерть.

Свідок ОСОБА_11 пояснив, що 20 квітня біля 23-ї год. зустріли ОСОБА_9 і запропонували на наступний день піти постріляти до лісу та випити горілки. 21 числа зранку ОСОБА_1 та ОСОБА_10 поїхали в ліс. З собою вони взяли одну літру горілки і дві рушниці, одна з яких належала ОСОБА_9, а інша ОСОБА_1. На місце вони приїхали приблизно о 6 годині ранку та почали випивати. ОСОБА_1 був в стані сп'яніння. Коли вони перебували там, то до ОСОБА_9 телефонував двоюрідний брат, але з ним говорив ОСОБА_10, оскільки ОСОБА_9 говорити не захотів. ОСОБА_11 стріляв з рушниці ОСОБА_9 по пляшках, оскільки останній хотів спати і залишився, а ОСОБА_1 стріляв зі своєї рушниці. Коли повернулись, то розбудили ОСОБА_9 та ще сиділи разом і випивали. Потім вони зателефонували ОСОБА_12, щоб той забрав їх підводою. Коли почали збиратися, то ОСОБА_1 в сидячому положенні розвернувся взяв лівою рукою рушницю і пролунав постріл, а ОСОБА_9 впав на землю. Потім вони перевернули ОСОБА_9, поклали на підводу та повезли до амбулаторії.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснив, що того дня зранку приблизно о 09-20 год. зателефонував ОСОБА_1 і попросив приїхати до них. Коли він приїхав, то там були ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_1 і ОСОБА_11, які сиділи на землі та вживали спиртні напої, при цьому вже перебували у стані алкогольного сп'яніння, біля них було дві рушниці. ОСОБА_12 сказав, щоб атни піднімались, оскільки поспішав додому. Потім усі почали вставати, проте коли ОСОБА_1 підіймався і потягнувся за рушницею та взяв її, то пролунав постріл. Далі хлопці запитали у ОСОБА_1, що він накоїв, на що він відповів, що не розуміє чого вона вистрілила. Після цього вони заміряли пульс ОСОБА_9, а потім погрузили його на віз і повезли до амбулаторії. По дорозі вони зателефонували у швидку, а потім до ОСОБА_13, щоб він під'їхав і швидше забрав ОСОБА_9 Коли ОСОБА_13 приїхав, то вони погрузили ОСОБА_9 в машину і поїхали далі, а ОСОБА_12 поїхав додому. Потім ввечері він дізнався, що ОСОБА_9 помер.

Свідок ОСОБА_13 пояснив, що коли він був вдома, того дня, то подзвонив ОСОБА_1 і сказав, щоб він скоріше приїхав, бо погано ОСОБА_9 і потрібно його забрати в лікарню. Коли він їх зустрів, то біля підводи було троє чоловіків, а на підводі лежав ОСОБА_9 Від побаченого ОСОБА_13 відскочив та запитав, чи телефонували вони на швидку, на що вони відповіли, що телефонували та сказали, що він живий і у нього б'ється серце та потрібно швидше ОСОБА_9 погрузити в машину і везти в лікарню і положили його на заднє сидіння авто. У автомобіль також сіли ОСОБА_10 і ОСОБА_1, а ОСОБА_12 поїхав конем додому. По дорозі ОСОБА_13 запропонував заїхати в амбулаторію, але вони відповіли, що потрібно везти ОСОБА_9 в лікарню. Після цього вони поїхали в амбулаторію, однак, там медик повідомила, що ОСОБА_9 вже не живий.

Свідок ОСОБА_19 пояснила, що в той день до неї подзвонила сестра і розповіла що у ОСОБА_9 аварія. Після чого вона сіла на велосипед і приїхала до амбулаторії та почала запитувати, що сталося, на що ОСОБА_1 і ОСОБА_10 відповіли, що вони ніби ні причому, а вбили ОСОБА_9 хлопці із с.Степангород.

Свідок ОСОБА_20 пояснила, що того дня бачила машину, у якій їхали хлопці. Проте ОСОБА_9 там не було. Потім, коли садили картоплю їй подзвонили і повідомили, що ОСОБА_9 вбили і привезли його до амбулаторії. Після цього, вона зателефонувала до сестри, і розповіла про все. Згодом, прибігши до медпункту, побачили ОСОБА_9, який лежав, рука була в крові, було пошкоджене око і розірваний рот. Також від нього було чути запах пороху. Коли запитала у ОСОБА_10, що трапилось, то він відповів, що хлопці із Степангорода його вбили.

Вказані свідки ОСОБА_19 та ОСОБА_20 очевидцями події не були, про обставини події їм стало відомо з чужих слів, а тому їх покази суд не приймає до уваги як такі, що доводять вину обвинуваченого.

Показання інших вищевказаних свідків, допитаних в судовому засіданні не викликають сумнівів в їхній об'єктивності, оскільки узгоджуються з іншими письмовими доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України, які були досліджені судом та містяться в матеріалах кримінального провадження, зокрема:

-протоколом огляду місця події від 21.04.2017 року та ілюстрованих таблиць до нього, з якого встановлено, що на ділянці місцевості в урочищі «Панасія» Дубровицького району Рівненської області, де відбувся постріл у ОСОБА_9 було вилучено два предмета, схожих на мисливські гладкоствольні рушниці, сім предметів схожих на патрони 16-го калібру, предмет схожий на гільзу від патрону 16-го калібру; зразок речовини схожий на кров; запаховий слід з предмету схожого на гладкоствольну мисливську рушницю;пляшку з етикеткою "Нафаня"; гіпсовий зліпок низу взуття; пару рукавиць (Том 1 а.п.24-37);

-протоколом огляду трупа ОСОБА_9 від 21.04.2017року, на обличчі якого були наявні значні видимі ушкодження, а із ротового каналу середини черепа було вилучено металевий пиж та металеві кульки (Том 1 а.п.41-42.);

- протоколом огляду місця події від 21.04.2017 року та ілюстрованих таблиць до нього, де на задньому сидінні салону автомобіля НОМЕР_1, було виявлено трупа ОСОБА_9 та інші предмети)(Том 1 а.п.47-50);

- протоколом огляду місця події від 21.04.2017 року та ілюстрованих таблиць до нього, відповідно до якого було оглянуто та вилучено одяг ОСОБА_1, у якому він перебував під час здійснення пострілу (Том 1, а.п.61-66);

-висновком судової медичної експертизи № 79 від 24.05.2017року та ілюстрованих таблиць до нього, згідно якої на трупі ОСОБА_9були виявлені тілесні ушкодження у вигляді сліпої вогнепальної рани (з дефектом тканини)обличчя (губ, надгубної ділянки, носа) ізмножинними раневими каналами що проходили «віялоподібно» через м'які тканини обличчя (передня поверхня обличчя, більше справа), з ушкодженням м'яких тканин,кісткових структур лицевого скелета, сліпим ушкодженням правої лобної пазухи, з ушкодженням тканин та кісткових структур ротової порожнини, з ушкодженням атланто-окципітального зчленування (з роздрібненням останнього та ушкодженням (роздрібненням) стовбуру головного мозку; зкрововиливами в м'які тканини та дефектами і викришуваннями) кісткової тканини по ходу раневого каналу. Встановлені в ході проведення експертизи особливості свідчать про вогнепальне (одномоментне) шротове пошкодження. Вказані ушкодження мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх заподіяння і знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з фактом настання смерті (Том 2, а.п.3-15);

-лікарським свідоцтвом про смерть №79 від 21 квітня 2017 року, відповідно до якого причиною смерті ОСОБА_9 є множинний перелом черепа, лицевих кісток, атланто-окципітального зчленування з ушкодженням (руйнуванням) стовбуру головного мозку. Вогнепальне сліпе шротове поранення голови та атланто-окципітального зчленування з руйнуванням стовбуру головного мозку. Постріл зі шротової зброї (Том 1, а.п.72);

-висновоками судово-токсикологічної експертизи № 402 від 15.05.2017 року та №701 від 13.05.2017 р., згідно яких у крові ОСОБА_1 знайдений етиловий спирт у концентрації 0,49%(Том 2, а.п.36-37);

-висновком судово медико-криміналістичної експертизи № 77-мк від 05.05.2017 року, згідно якої на шкіряному клапті з ділянки верхньої губи справа від трупу ОСОБА_9 виявлена частина вхідної вогнепальної рани. Дана частина рани виникла внаслідок дії дробовим (картечним) зарядом при пострілі з гладкоствольної рушниці з близької відстані - в межах 50-200 см (Том 2, а.п.74-77);

-висновком судово-балістичної експертизи № 1.2-220/17 від 31.05.2017 року, згідно якої предмет, схожий на гладкоствольну мисливську рушницю маркувальним позначенням «1967», який був виявлений та вилучений 21.04.2017 року в ході огляду місця події - ділянки комишів в урочище «Панасія», Дубровицького району, Рівненської області - є мисливською двохствольною гладкоствольною рушницею 16-го калібру, з якої можливі постріли без натискання, на спускові гачки (Том 2, а.п.89-96);

- висновком судово-балістичної експертизи № 1.2-222/17 від 31.05.2017 року (Том 2, а.п.112-119);

-висновком судово-балістичної експертизи № 1.2-224/17 від 29.05.2017 року (Том 2, а.п.124-128);

-висновком судово-балістичної експертизи № 1.2-221/17 від 13.05.2017 року (Том 2, а.п.133-136);

-висновком судово-балістичної експертизи № 1.2-278/17 від 26.06.2017 (Том 2, а.п.146-151);

-висновком судової вибутотехнічної експертизи № 2.1-398/17 від 29.06.2017 року (Том 2, а.п.156-164);

-висновком судової вибутотехнічної експертизи № 2.1-397/17 від 20.06.2017 року (Том 2, а.п.195-202);

-висновком судової вибухотехнічної експертизи № 2.1-401/17 від 21.06.2017 року (Том 2, а.п.207-212);

-висновком судової вибутотехнічної експертизи № 2.1-512/17 від 26.06.2017 року (Том 2, а.п.220-228);

-постановами про визнання та приєднання речових доказів (Т.3, а.с.62-94);

-дослідженим в судовому засіданні відеозаписом проведення слідчого експерименту від 08.06.2017 року за участю підозрюваного ОСОБА_1, який було проведено для перевірки і уточнення відомостей по факту даного кримінального правопорушення, під час проведення якого він детально показав, хто в якому положенні знаходився того дня та розказав, яким чином відбувся постріл в ОСОБА_9

Також було досліджено копію постанови Дубровицького районного суду Рівненської області від 04 липня 2017 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.190 КУпАП, тобто за порушення порядку зберігання мисливської зброї без відповідного дозвільного документа (Том 3, а.п.170).

На підтвердження вини обвинуваченого прокурором було надано для дослідження речові докази, які були оглянуті в судовому засіданні, зокрема:

-мисливську двохствольну гладкоствольну рушницю 16-го калібру моделі ТОЗ-63, 1967 р.в. та колодкою з ударно-спусковим механізмом від мисливської двохствольної рушниці моделей ТОЗ-Б (БМ) № 90332 на ударних механізмах, з патронажем (на прикладі) та плечовим ремінем, що вилучена 21.04.2017 року в ході огляду місця події;

- гільзу від мисливського патрону 16-го калібру, яка була виявлена та вилучена 21.04.2017 року в ході огляду місця події - ділянки місцевості в урочищі «Панасія» Дубровицького спецлісгоспу;

- гільзу від мисливського патрону 16-го калібру, яка була виявлена та вилучена 21.04.2017 в ході огляду місця події - ділянки місцевості в урочищі «Панасія» Дубровицького спецлісгоспу в куртці ОСОБА_1;

- гільзу від мисливського патрону кал.308 Win (7,62х51), яка була виявлена та вилучена 21.04.2017 р. в ході огляду місця події - ділянки місцевості в урочищі «Панасія» Дубровицького спецлісгоспу, в куртці ОСОБА_1

Аналізуючи зібрані та досліджені докази в їх сукупності, які у суду не викликають будь-яких сумнівів щодо їх достовірності та достатності, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому діяння, що виразилось в вбивстві, вчиненому через необережність доведена повністю, а тому суд вважає вірною кваліфікацію його дій за ч.1 ст. 119 КК України.

Відповідно до ст.65 КК України та п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (з наступними змінами), призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

В п.3 зазначеної постанови вказано, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, судам слід виходити з класифікації злочинів, особливостей конкретного злочину й обставин та способу його вчинення, кількості епізодів злочинної діяльності, характеру і ступеню тяжкості наслідків, що настали, а при дослідженні даних про особу підсудного з'ясовувати його вік, поведінку до вчинення злочину, наявність судимостей і адміністративних стягнень, тощо.

Відтак, загальні засади призначення покарання, визначені ст. 65 КК, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду й розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані в сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Тому при обранні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує наступне.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 119 КК України у вчиненні якого ОСОБА_1 визнав себе винним, відповідно до ст. 12 КК є злочином середньої тяжкості.

Характеризуючи особу обвинуваченого ОСОБА_1, суд враховує те, що він раніше не судимий, на "Д" обліку у лікаря нарколога та у лікаря психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 у відповідності до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставинами, які обтяжують покарання ОСОБА_1, визначені ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаною винною у вчиненні злочину. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що тяжким наслідком вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_21, хоча й з необережності, є смерть людини, а відповідно до приписів ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Отже, визначаючи міру і вид покарання обвинуваченому ОСОБА_1 на основі засад законності, справедливості та індивідуалізації покарання, суд враховує пом'якшуючу та обтяжуючу покарання обставину, тяжкі наслідки, що настали при вчиненні злочину середньої тяжкості, а також те, що він раніше не судимий, наявні відомості про притягнення його до адміністративної відповідальності, по місцю проживання характеризується позитивно. Суд приймає до уваги також те, що обвинувачений повністю визнавши свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, щиро розкаявся, після вчинення кримінального правопорушення вчиняв всі можливі дії для надання медичної допомоги потерпілому, неодноразово просив вибачення в потерпілих під час судового розгляду, прийняв реальні заходи щодо часткового відшкодування матеріальної шкоди потерпілій в розмірі 20000,00 тис. грн. та запевнив, що в подальшому хоче і буде відшкодовувати завдану шкоду та допомагати потерпілим та дітям покійного, що свідчить про дієвість його каяття, висновок органу пробації та зважаючи на думку потерпілих та їх представників, які наполягали на суворості покарання, суд приходить до висновку, щодоцільно з врахуванням вищевикладеного, призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі в межах санкції ч.1 ст.119 КК України, яке він повинен відбувати в умовах ізоляції від суспільства, оскільки інше менш суворе покарання, на думку суду, не є достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових злочинів. Вищенаведені обставини виключають підстави для застосування положень ст.69, 75 КК України та пом'якшення обвинуваченому покарання.

У кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_3 заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 41891,40 грн. майнової шкоди, заподіяної злочином та 1500000,00 (один мільйон п'ятсот тисяч) грн. моральної (немайнової) шкоди.

Обвинувачений під час судового розгляду позов визнав частково, зазначивши, що він частково відшкодував на користь потерпілої 20000 грн. майнової шкоди, в підтвердження чого захисник долучив до матеріалів справи квитанції (а.п.20) також вказав, що хоче відшкодувати іншу частину цієї шкоди. Відносно позовних вимог в частині моральної шкоди зазначив, що він бажає допомогти потерпілій та дітям загиблого, однак сума моральної шкоди є завищеною і нереальною та вказав, що він згоден сплатити 50-60 тис. грн.

Прокурор також вказав, що розмір моральної шкоди є завищеним.

Захисник обвинуваченого вважав, що позов підлягає задоволенню в межах суми, яку визнав обвинувачений.

При вирішенні цивільного позову потерпілої, суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними діями відшкодовується в повному обсязі особою, що її завдала.

Як передбачено ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

До того ж, ч. 5 зазначеної норми процесуального закону встановлено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Як вбачається з ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника.

При розгляді кримінального провадження, судом достовірно встановлено, що внаслідок вбивства, вчиненого через необережність, потерпіла ОСОБА_3 зазнала матеріальних витрат на поховання ОСОБА_9 та на спорудження надгробного пам'ятника на загальну суму 41891,40 грн., що повністю підтверджується дослідженими судом накладними (а.п.59-65). Разом із тим, оскільки обвинуваченим частково відшкодовано потерпілій 20000,00 грн. вказаних витрат, тому такі позовні вимоги підлягають до часткового задоволення у розмірі 21891,40 грн.

Що стосується позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 моральної шкоди, то слід зазначити наступне.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів

Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин.

Згідно зі ст.1167 ЦК України, моральна шкода завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як вбачається з ч.2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» із змінами та доповненнями, внесеними постановою № 5 від 25.05.2001 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю, розмір відшкодування якої визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо), з урахуванням стану здоров"я потерпілого, тяжкості вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Згідно з ч.1 ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. З тяжкою невиправною втратою рідної людини потерпілі зазнали вимушених змін у своїх життєвих стосунках і звичному способі життя та відчувають природний душевний біль, тривалі й тяжкі за характером моральні страждання.

Завдану моральну шкоду потерпіла оцінює у розмірі 1500000,00 грн. (один мільйон п'ятсот тисяч гривень), яку вона обгрунтовує тим, що у зв'язку зі смертю чоловіка та батька її малолітніх дітей, вона зазнала і моральних страждань, оскільки до цього часу переносить фізичні, душевні та психічні страждання. Загибель ОСОБА_9 є винятковою трагічною подією, яка спричинила тривалі душевні хвилювання. Втрата чоловіка позбавила її дітей, які потребують належного утримання та постійного лікування на опору та підтримку, допомогу в їх вихованні та утриманні.

Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" із змінами та доповненнями, внесеними постановою № 5 від 25.05.2001 року, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності, виваженості та справедливості.

Варто також зазначити, що моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного страждання. Діюче законодавство не містить визначення способів обчислення її розміру, проте потерпіла внаслідок смерті свого чоловіка зазнала негативні, невідворотні зміни в своєму житті, перенесла значні душевні страждання, на її самостійному утриманні після смерті чоловіка залишились неповнолітні діти.

Тому при визначенні розміру стягнення з обвинуваченого моральної шкоди, враховуючи вишенаведені норми, вимоги розумності, виваженості та справедивості та аналізуючи обставини справи, суд приходить до висновку, щопозовні вимоги про стягнення моральної шкоди з цивільного відповідача ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів, які становлять - 27390,78 грн.

Розподіл судових витрат суд вирішує в порядкуст.141 ЦПК України.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_1 засуджується до покарання у виді позбавлення волі, яке він має відбувати в умовах ізоляції від суспільства, та зважаючи на те, що він проживає поблизу кордону із Республікою Білорусь, не працює, неодружений, суд вважає за необхідне обрати щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 373, 374, 394 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 статті 119 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили, обрати у вигляді тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду.

Цивільний позов у кримінальному провадженні, пред'явлений потерпілою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1 21891,40 грн. (двадцять одну тисячу вісімсот дев'яносто одну гривню сорок копійок) майнової шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1 150000,00 грн. (сто п'ятдесят тисяч гривень моральної (немайнової) шкоди.

Речові докази:

- вісім металевих фрагментів, зовні схожих на дріт; фрагмент матеріалу, ззовні схожий на пиж; гіпсовий зліпок сліду низу взуття, (упакований в пакет Експертної служби 1796101); пару рукавиць (упакованих в пакет Експертної служби 4097917); змиви з обох рук (спецпакет 0025034-ліва рука; 0025033-права рука); змиви з обличчя (спецпакет 0025032); контроль до змивів(спецпакет 0025072); змиви з обох рук (спецпакет 0025075-ліва рука, 0025028 -права рука); змиви з обличчя (спецпакет 0025031); контроль до змивів (спецпакет- 0025076); зразок речовини, яка відповідно до висновку експерта може бути кров'ю ОСОБА_9; сім патронів, боєприпасів до мисливської гладкоствольної вогнепальної зброї; зразок крові ОСОБА_9, який було вилучено 21.04.2017 року в морзі Сарненської ЦРЛ, який знаходиться у двох паперових конвертах; зразок крові ОСОБА_1, який знаходиться в одному паперовому конверті; запаховий слід, (фрагмент марлі, який обмотано у фольгу), які упаковано в пакет Експертної служби МВС України 3652348; зрізи нігтів з піднігтьовим вмістом, відібрані у трупа ОСОБА_9, а також зрізи нігтів відібрані у ОСОБА_1; пляшку з етикеткою «Нафаня» ємністю 2 л; пляшку з етикеткою «Поляна квасова»; тампони протирання каналів стволів гладкоствольної мисливської рушниці, 1967 року виготовлення, «ТОЗ-Б»; гільзу від мисливського патрону 16-го калібру; гільзу від мисливського патрону 16-гокалібру; гільзу мисливського патрону кал. 308 Win (7,62x51), які знаходяться у контрольному пакеті Експертної служби МВС України №3948583); змиви з обох рук та обличчя ОСОБА_1 та змиви з обох рук та обличчя ОСОБА_9 і контролі до змивів; тампони протирання каналів стволів гладкоствольної мисливської рушниці, 1967 року виготовлення, «ТОЗ-Б», вилученої 21.04.2017 року; мисливську двохствольну гладкоствольну рушницю 16-го калібру моделі ТОЗ-63, 1967 р.в. - знищити

- чоботи, штани - повернути ОСОБА_10;

- чорну куртку, білу шапку, чорні штани (спецпакет №2095640) і гумові чоботи (спецпакет 2095639) - повернути ОСОБА_11;

- одяг ОСОБА_1 куртку, типу "камуфляжка" штани, светр, безрукавка, пара гумових чобіт - повернути ОСОБА_1;

- куртку, яка знаходиться в окремому поліетиленовому пакеті синього кольору, яку було вилучено в ході огляду місця події у ОСОБА_13 21.04.2017 року - повернути ОСОБА_13;

- куртку, яка знаходиться в окремому поліетиленовому пакеті синього кольору, та яка належала покійному ОСОБА_9, яка вилучена 21.04.2017 року в ході огляду місця події, а також куртку, спортивну кофту, куртку безрукавку, 2 пари штанів, які вилучені 21.04.2017 року в ході огляду трупа ОСОБА_9 в приміщенні моргу Сарненської ЦРЛ; мобільний телефон марки «Нокіа» повернути потерпілій - ОСОБА_3

- оптичний носій «TECH-LV DVD-Г 16x 120 min 14.7 GB» з відеозаписом огляду місця події від 21.04.2017 року в урочищі «Панасія»; оптичний носій інформації «Verbatim DVD-R 16x 120 min 14.7 GB» з відеозаписом допиту в якості підозрюваного ОСОБА_1 від 24.04.2017 року; два оптичні носії «TECH-LV DVD-Г 16x 120 min 14.7 GB» з відеозаписом слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_1 від 08.06.2017 року - залишити при матеріалах кримінального провадження.

- мисливську двохствольну гладкоствольну рушницю 16-го калібру моделі ТОЗ-63, 1963 р.в. направити в Дубровицький ВП Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області для встановлення належності реєстрації та власника.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави процесуальні витрати на залучення експертів на загальну суму 27390,78 грн. (двадцять сім тисяч триста дев'яносто гривень сімдесят вісім копійок) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31215256700001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень).

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Рівненської області через Дубровицький районний суд Рівненської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Суддя:підпис

З оригіналом згідно

Суддя Дубровицького

районного суду

Рівненської області Оборонова І.В.