Постанова № 74831585, 19.06.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 532/1532/17 Номер провадження 22-ц/786/1317/18Головуючий у 1-й інстанції Омельченко І. І. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Карпушина Г.Л., Хіль Л.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу та відшкодування моральної шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 29 березня 2018 року, ухвалене у період часу з 12:27:07 год. до 13:25:43 год. 29 березня 2018 року під головуванням судді Омельченко І.І., -

В С Т А Н О В И В:

короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції:

В червні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики в сумі 2500 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом - 65050 гривень..

Позовні вимоги вмотивовував тим, що 09 лютого 2008 року передав відповідачу грошові кошти у розмірі 2500,00 доларів США, про що свідчить боргова розписка про поверненя цих коштів у строк до 01 березня 2009 року. Станом на вказану дату відповідачем обов'язок щодо повернення боргу не виконано, а тому ОСОБА_2 змушений звернутися з цим позовом.

14 грудня 2017 року позивач надав зміни до позовної заяви, в яких просить додатково стягнути з відповідача: моральну шкоду у розмірі 30 000 грн.; грошові кошти у розмірі 640 грн. на відшкодування судових витрат, понесених за сплату судового збору; грошові кошти у розмірі 320 грн. на відшкодування судових витрат, понесених за сплату судового збору для накладення арешту на майно.

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 29 березня 2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу та відшкодування моральної шкоди- відмовлено.

короткий зміст вимог апеляційної скарги :

З даним рішенням не погодився позивач ОСОБА_2 та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити заявлені ним позовні вимоги у повному обсязі.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим.

узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу :

Вказує на те, що суд невірно дійшов висновку по пропуск позивачем строку позовної давності. Не погоджується з оцінкою суду наданих ним доказів.

Зокрема, ним повідомлялося, що відповідач у підтвердження визнання ним боргу та в якості гарантії його повернення передав добровільно позивачу документи на земельну ділянку.

Окрім цього, позивачем були передані боржнику в результаті з\досягнутої між ним домовленості, реквізити для зарахування коштів на картковий рахунок ОСОБА_2, відкритий у Полтавській обласній дирекції АТ «Укргазбанк», де відповідач особисто підписався 19 липня 2017 року.

Також, відповідач здійсним перерахунок коштів 25 серпня 2017 року, 31 серпня 2017 року та 02 жовтня 2017 року, чим підтвердив свої зобов'язання.

Вважає, що внаслідок вчинення відповідачем дій, спрямованих на визнання свого боргу, строк позовної давності перервався та розпочався заново.

узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи:

ОСОБА_3 надав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд приходить до наступних висновків.

встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:

Судом встановлено, що 09 лютого 2008 р. ОСОБА_3 написав розписку про те, що він зобов'язується повернути 2500 тис. доларів позивачу ОСОБА_2 в строк до 01 березня 2009 року (а.с. 77).

Відповідач заперечував проти умов договору, посилаючись на те, що розписка написана на зворотній стороні доручення, а тому є не зрозумілим кому повертати кошти, а також на відсутність чіткого визначення іноземної валюти, у якій надана позика.

Окрім цього, ОСОБА_3 просив застосувати строки позовної давності, вважаючи їх пропущеними без поважних причин.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції:

Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Письмова форма укладення договору сторонами дотримана.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Суд вірно вказав, що відсутність чіткого визначення в договорі, якої саме іноземної держави валюта бралася в борг, а саме іноземної держави долара (США, Австралії чи Канади тощо), може вплинути на визначення розміру боргу, що підлягає доказуванню в установленому законодавством порядку, а не бути підставою для відмови в задоволенні позову про стягнення боргу.

Вірно взяв до уваги і той факт, що в попередньому судовому засіданні відповідач визнавав суму боргу в розмірі 2500 доларів США.

З матеріалів справи вбачається, що при укладенні договору позики сторони досягнули згоди про строк повернення коштів, визначивши його датою 01 березня 2009 року.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, перебіг строку позовної давності розпочався 02 березня 2009 року.

Згідно ч.4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивач не заявляв до суду першої інстанції вимогу про поновлення йому строку звернення до суду, доказів поважності причин пропуску даного строку не надав.

На підставі вищевикладеного , місцевий суд дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення боргу по причині пропуску строку позовної давності.

Вірно вказавши, що вимоги про відшкодування моральної шкоди, в розмірі 30 000 грн., є похідними від основних вимог, суд правомірно відмовив і у їх задоволенні.

мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу:

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).,(Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року)

Відповідно до вимог ч.1 ,5,6 ст. ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Загальна концепція справедливого судового розгляду охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу (рішення у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos v. Spain), від 23 червня 1993 року, пункт 63) . Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представити свою справу за таких умов, які не ставлять його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (див. рішення у справі «Dombo Beheer B.V. проти Нідерландів» (Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands), від 27 жовтня 1993 року, п. 33, Series А № 274).

Сторонам належним чином було роз'яснено їх процесуальні права, попереджено про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій та цими правами сторони розпорядилися диспозитивно.

При розгляді справи суд виступає незалежним та неупередженим і не віддає перевагу жодній із сторін процесу (вимоги ст. 6 Європейської конвенції, в тому числі і щодо роз'яснення сторонам процесуальних наслідків вчинення чи не вчинення певних процесуальних дій).

Позивач не надав жодного доказу, який би вказував на вчинення ОСОБА_3 дій на виконання умов договору позики у трирічний період позовної давності.

Надані ОСОБА_2 виписки про зарахування коштів на його картковий рахунок датуються серпнем - жовтнем 2017 року, тобто далеко поза межами строку позовної давності.

Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

У кожному випадку необхідно встановлювати, коли конкретно боржник вчинив відповідні дії, адже перебіг позовної давності може перериватися лише в межах строку давності, а не після його спливу (правова позиція ВСУ у справі № 6-3030цс16 від 05 липня 2016 року)

Таким чином, вчинення відповідачем дій на визнання умов договору, а саме: часткова сплата коштів, вже після спливу строку позовної давності ( після 02 березня 2012 року) не може бути підставою для визнання його таким, що переривався і розпочався заново.

Окрім цього, внесення коштів на рахунок позивача не має чіткого спрямування, у зв'язку з чим суд не може зробити беззаперечний висновок про те, що ці кошти були сплачені на погашення боргу за договором позики від 09 лютого 2008 року.

чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду;

Висновки місцевого суду, що позивач не надав доказів поважності причин пропуску ним строку позовної давності, є законними та обґрунтованими.

Відмова місцевого суду в задоволенні позовних вимог в зв'язку з пропуском строку позовної давності прав та охоронюваних законом прав та інтересів позивача не порушує.

висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

Доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростували.

Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 29 березня 2018 року не встановлено.

Підстави для зміни та розподілу судових витрат судом апеляційної інстанції не встановлено.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, понесені апелянтами судові витрати відшкодуванню не підлягають. Відповідачем вимоги про відшкодування судових витрат на стадії апеляційного розгляду не заявлялись.

Керуючись ст. ст. 374 ч. 1 п.1, ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 29 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 19 червня 2018 року.

Головуючий суддя : /підпис/ П.С. Абрамов

Судді: /підпис/ Г.Л. Карпушин /підпис/ Л.М. Хіль

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду

Полтавської області П.С. Абрамов