Вирок № 74831341, 18.06.2018, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Справа № 554/2194/18

Справа № 554/2194/18

Провадження №1кп/554/307/18

Дата документу 18.06.2018

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2018 року м.Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого – судді Січиокно Т.О.

за участю секретаря Ромахової В.В.

прокурорів Махно А.В., Могильчука О.Ю.

потерпілої ОСОБА_1

представника потерпілої ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018170040002585 від 14.02.2018 року за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, такого, що не працює, одруженого, місце реєстрації по вул. Соборній (Леніна), 28, кв.18 у с.Супрунівка Полтавського району Полтавської області, несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України,-

в с т а н о в и в:

13.02.2018 року близько 21 години 15 хвилин, в темний час доби, за наявності ввімкненої мережі вуличного освітлення, по вул. Мазепи у м.Полтаві від вул. Алмазної у напрямку вулиці 23 Вересня рухався автомобіль НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 Під час руху останній порушив вимоги п.18.4 ПДР, а саме при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу поблизу будинку № 26 по вулиці Івана Мазепи, позначеного дорожньою розміткою 1.14.1 («зембра») та дорожнім знаком 5.35.1 «Пішохідний перехід», не вжив заходів для зменшення швидкості, а в разі потреби і повної зупинки транспортного засобу, продовжив рух і скоїв наїзд на потерпілу ОСОБА_1, яка в цей час переходила проїзну частину по пішохідному переходу і вийшла на смугу руху автомобіля. У результаті дорожньо – транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів кісток тазу праворуч, забою, саден шкіри обличчя, які кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю та підтвердив, що 13.02.2018 року близько 21 години 15 хвилин він керував автомобілем НОМЕР_1 та рухався по вул. Мазепи у м.Полтаві від вул. Алмазної у напрямку вулиці 23 Вересня. При наближенні до нерегульованого пішохідного переходу не вжив заходів для зменшення швидкості, а в разі потреби і повної зупинки транспортного засобу та здійснив наїзд на потерпілу ОСОБА_1, яка в цей час переходила проїзну частину дороги по пішохідному переходу.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України докази стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорювались, судом не досліджувались. Обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст фактичних обставин справи, сумнівів у їх добровільності немає та їм розяснено про позбавлення права оспорювати фактичні обставини справи у апеляційному порядку.

За таких обставин дії ОСОБА_3 слід кваліфікувати за ч. 1 ст.286 КК України, а саме як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Обставинами, які пом’якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3, суд визнає щире каяття, відшкодування спричиненої шкоди потерпілій.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3, судом не встановлено.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання, а також прийняти до уваги те, що згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

У ході судового розгляду встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 є особою несудимою, вперше вчинив злочин з необережності, щиро розкаявся, відшкодував шкоду потерпілій, має молодий вік, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває.

Окрім цього, у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 заявила, що не наполягає на суворій мірі покарання для обвинуваченого.

Таким чином, враховуючи наявність пом'якшуючих обставин, суд вважає за доцільне застосувати до обвинуваченого ст.75 КК України та звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком, оскільки вважає, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, однак в умовах здійснення контролю за його поведінкою в період строку звільнення від покарання з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України.

Зважаючи на обставини вчиненого кримінального правопорушення, відношення потерпілої до міри покарання, вперше вчинення злочину з необережності, відшкодування шкоди, суд вважає за необхідне не застосовувати до обвинуваченого додаткової міри покарання у виді позбавлення права керувати всіма видами транспортних засобів.

У кримінальному провадженні прокурором в інтересах держави заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування витрат, понесених державою на лікування потерпілої ОСОБА_1 внаслідок вчинення кримінального правопорушення, розмір яких склав 14943, 52 грн.

Згідно з ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

На підтвердження заявлених позовних вимог прокурором надано довідку про вартість лікування № 1022 від 04.04.2018 року, із якої слідує, що загальна сума витрат, понесених 1-ою міською клінічною лікарнею і на лікування ОСОБА_1 становить 14943, 52 грн. (а.п. 68).

Таким позов суд приходить до висновку про задоволення позову прокурора, поданого в інтересах держави.

Долю речових докази суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати на залучення експерта підлягають стягненню із обвинуваченого.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1(один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обов’язки повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; періодично з’являтися для реєстрації в уповноважений орган з питань пробації.

Цивільний позов прокурора, поданий в інтересах держави в особі 1-ої міської клінічної лікарні м.Полтава про стягнення грошових коштів, витрачених на лікування потерпілої внаслідок вчинення кримінального правопорушення – задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави в особі 1-ої міської клінічної лікарні м.Полтава (р\р 31554201146854 в ГУ ДКСУ в Полтавській області, ЄДРПОУ 01999655, МФО 831019) грошові кошти, витрачені на лікування потерпілої внаслідок вчинення кримінального правопорушення у розмірі 14943 (чотирнадцять тисяч дев’ятсот сорок три) грн. 52 коп.

Цивільний позов представника потерпілої ОСОБА_1 – ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної та майнової шкоди – залишити без розгляду.

Стягнути із ОСОБА_3 в доход держави процесуальні витрати на залучення експерта в розмірі 858, 00 (вісімсот п’ятдесят вісім) грн.

Речовий доказ: автомобіль НОМЕР_1 повернути обвинуваченому ОСОБА_3

Вирок може бути оскаржено в Апеляційний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

СуддяОСОБА_4