Вирок № 74830442, 18.06.2018, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/311/2018

Справа № 428/6330/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2018 року м.Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді: Комплєктової Т.О.,

за участю секретаря Рочевої М.О.,

прокурора Першиної В.В.,

потерпілої ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Сєвєродонецького міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018130370000998 від 15.04.2018 року у відношенні:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, на обліку лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, розлученого, не має на утримані малолітніх та неповнолітніх дітей, не є інвалідом, хворіє на туберкульоз, не працюючого, який мешкає за адресою: м. Сєвєродонецьк, пр. Космонавтів 11/16, раніше засудженого: 13.09.2012 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч.2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки; 21.02.2018 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч.2 ст. 186, ч.3 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 3 місяці, звільнений по відбуттю строку покарання 30.03.2018, за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

14.04.2018 року приблизно о 20 годині 00 хвилин, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не видалось можливим, ОСОБА_2, маючи злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, знаходячись біля під’їзду № 6 по вул. Гагаріна б. 95 м. Сєвєродонецька, побачив у потерпілої ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, грошові кошти та мобільний телефон, які остання клала до правого карману своєї куртки.

Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, незаконно, протиправно, маючи на меті незаконне заволодіння чужим майном, повторно, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, перебуваючи біля вищевказаного під’їзду, ОСОБА_2, скориставшись тим, що потерпіла перебувала в стані алкогольного сп’яніння, викрав із правого кармана куртки потерпілої ОСОБА_1 грошові кошти на суму 1500 гривень та мобільний телефон марки «Prestigio» модель MultiPhone Muze E3 (PSP3531DUO) в корпусі сірого кольору.

Після вчинення злочину ОСОБА_2 з місця скоєння злочину втік, розпорядившись майном та грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 19/113/9-737е від 16.05.2018 року, з урахуванням фізичного зносу, за умови вільного ціноутворення на території України вартість мобільного телефону марки «Prestigio» модель MultiPhone Muze E3 (PSP3531DUO) в корпусі сірого кольору складає 1566 гривень 67 копійок. Тим самим ОСОБА_2 спричинив матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_1 на загальну суму 3066 гривень 67 копійок.

31 травня 2018 року під час досудового розслідування кримінального провадження між потерпілою ОСОБА_1 та підозрюваним ОСОБА_2 у відповідності до вимог ст.ст. 468, 469, 471 КПК України укладена угода про примирення, яка разом з обвинувальним актом відносно ОСОБА_2 була направлена до суду.

Згідно змісту угоди, яка скріплена підписами сторін, підозрюваний повністю визнав себе винним в інкримінованому йому органом досудового розслідування злочині та остаточно примирився з потерпілою ОСОБА_1, сторони досягли відповідних домовленостей: підозрюваний ОСОБА_2 зобов’язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні, погоджуючись на призначення ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді двох років позбавлення волі, із застосуванням ст.ст. 75,76 КК України.

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені ст. 473 КПК України та наслідки невиконання угоди, встановленні п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України визнав повністю, вказавши, що час, місце та спосіб скоєння ним кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Майнову шкоду відшкодовано в повному обсязі. У скоєному - щиро розкаявся. Заключивши відповідну угоду про примирення, він цілком розуміє надані йому законом права, а також роз’яснені йому судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст. 473 КПК України, - щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст. 394 і ст. 424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених ст. 474 ч. 4 п. 1 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявлення клопотань, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред'явленого обвинувачення, відповідно до якого він визнає себе винним, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до нього у разі затвердження зазначеної угоди судом, в тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст. 476 КПК України. При цьому зазначив, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання та просив суд затвердити угоду про примирення та призначити узгоджене покарання. Крім того, обвинувачений вказав, що вищезазначена угода про примирення укладена ним з потерпілою добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Потерпіла ОСОБА_1 в підготовчому судовому засіданні пояснила, що вона цілком розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про примирення між нею та обвинуваченим ОСОБА_2, визначені у ст. 473 КПК України, щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 КПК України та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди, підтримавши надану угоду наполягала на її затвердженні судом. Крім того, потерпіла зазначила, що угода укладена нею з підозрюваним добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Майнова шкода відшкодована в повному обсязі, матеріальних претензій до обвинуваченого ОСОБА_2 вона не має.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні не заперечувала проти затвердження угоди про примирення вказуючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України, КК України, просила суд затвердити угоду про примирення та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.

Заслухавши пояснення обвинуваченого та потерпілої, думку прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про примирення, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз'яснивши та з'ясувавши у обвинувачуваного про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про примирення, характеру висунутого ОСОБА_2 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про примирення, з’ясувавши у потерпілої розуміння наслідків затвердження угоди, суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про примирення з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468-475 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена угода про примирення.

На підставі ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого, у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, і може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

На підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК України, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3, а його дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч.2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, яке в силу ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.

На виконання вимог ст. 474 КПК України судом з’ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, визначені п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосоване, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Обвинуваченому роз'яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Також судом з'ясовано, що потерпіла цілком розуміє наслідки затвердження даної угоди, передбачені ч.1 ст. 473 КПК України. Заподіяна матеріальна шкода в розмірі 3066 гривень 67 копійок відшкодована обвинуваченим у повному обсязі.

Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про примирення від 31 травня 2018 року між потерпілою та підозрюваним в зазначеному кримінальному провадженні відповідає вимогам ст. 469, ст. 471 КПК України. Під час досудового розслідування обвинуваченим та потерпілою скарги не подавались.

Умови даної угоди - не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, узгоджена міра покарання, визначена в межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 185 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, передбаченого ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого з врахуванням обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом’якшують покарання обвинуваченого – щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданих збитків та відсутністю обставин, що його обтяжують відповідно до ст. 67 КК України.

Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань - не вбачається.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Виходячи з викладеного, перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання. Також суд вважає необхідним покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обов’язки у відповідності з ч 1 ст. 76 КК України.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про примирення, передбачених ст. 474 ч. 7 КПК України, судом не встановлено.

Враховуючи те, що під час досудового розслідування запобіжний захід у відношенні ОСОБА_3 не обирався, клопотань про обрання запобіжного заходу від учасників судового провадження на розгляд суду не надходили, а тому підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Цивільний позов не заявлений. Речові докази відсутні. Долю судових витрат суд вирішує на підставі ст.ст. 118-124 КПК України.

Керуючись п. 1 ч.3 ст. 314, ч.2 ст. 373, ст.ст. 374, 474,475 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про примирення, укладену 31 травня 2018 року між потерпілою ОСОБА_1 та підозрюваним ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018130370000998 від 15.04.2018 року у відношенні ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Відповідно до п.п. 1,2 ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу пробації; повідомляти уповноважений орган пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили, не обирати.

Стягнути з ОСОБА_2 процесуальні витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням судової товарознавчої експертизи № 19/113/9-737е від 16.05.2018 року, що згідно довідки НДЕКЦ № 19/113/9-599д від 16.05.2018 року складає 286 (двісті вісімдесят шість) грн. 00 коп. в дохід держави (отримувач УДКСУ у м. Сєвєродонецьку/ м. Сєвєродонецьк/24060300, банк- ГУДКСУ у Луганській області, МФО-804013, р/р-31111115700080, код-37944909).

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч.3 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Луганської області через Сєвєродонецький міський суд Луганської області.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.

Суддя: Т. О. Комплєктова