Вирок № 74830440, 21.06.2018, Сватівський районний суд Луганської області

Справа № 426/9509/16-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 року м.Сватове

Сватівський районний суд Луганської області у складі:

головуючого: судді Скрипника С.М.

при секретарі: Брайловській М.М.,

за участю прокурора: Марченко Д.Я.,

захисника: ОСОБА_1,

обвинуваченого: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сватове кримінальне провадження № 12016130550000516 від 09.06.2016 року за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1; уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, не одруженого, маючого професійно-технічну освіту, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3; раніше засудженого:

- 17.08.2016 року Рубіжанським міським судом Луганської області за ст.190 ч.2 КК України, призначено покарання в вигляді позбавлення волі строком на 1 рік, на підставі ст.75 КК України звільнений з іспитовим строком на один рік,-

- 20.12.2016 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ст.190 ч.1,2 КК України, на підставі ч.4 ст.70 КК України остаточно призначено покарання в вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки 6 місяців, на підставі ст.75 КК України звільнений з іспитовим строком на два роки,

- 18.01.2018 року Кремінським районним судом Луганської області за ч,2 ст. 190 КК України та призначено покарання у вигляді одного року позбавлення волі,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В кінці травня 2016 року, більш точної дати та часу в ході досудового розслідування встановити не видалося за можливе, у ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, повторно виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайством), з цією метою ОСОБА_3 створив у в мережі інтернет під приводом фізичної особи - підприємця по спеціалізації з виготовлення меблів та прийняв замовлення.

В кінці травня 2016 року, точної дати та часу в ході досудового розслідування встановити не надалось за можливе, ОСОБА_2, перебуваючи за адресою: м. Сватове, вул. Войкова, 13, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), діючи повторно, незаконно, керуючись корисливим мотивом та переслідуючи мету наживи і незаконного збагачення, не будучи фізичною особою - підприємцем, порушуючи норми діючого законодавства України, під приводом виготовлення меблів, уклав усний договір із ОСОБА_4. ІНФОРМАЦІЯ_5, про виготовлення кухні, зобов’язавшись виконати замовлення у термін не пізніше 27.06.2016 року. Заздалегідь, не маючи наміру виконувати вищевказаний договір, ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_4 грошову передоплату у розмірі 14400 гривень, про що особисто надав розписку, після чого розпорядився грошима на свій власний розсуд, таким чином завдав потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 14 400 гривень.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2, свою провину в інкримінованих йому кримінальному правопорушенні, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України визнав повністю та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, не оспорюючи доказів по даній справі, здобутих органами досудового слідства. Зазначив, що діючи умисно, отримавши кошти від потерпілих в сумі 14400 гривень, намірів виготовляти меблі не було. Цивільний позов визнає в повному обсязі. У вчиненому розкаявся, не заперечує проти розгляду кримінального провадження щодо нього в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

Потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 до суду не з’явилися, надали суду заяви в яких просять розглядати справу без їх участі, оскільки перебувають за межами м. Сватове. Цивільний позов просять задовольнити.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_2 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованому йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор та обвинувачений також не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз’яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає необхідним дослідити матеріали справи в частині характеризуючих даних.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши характеризуючі дані про особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості;

- особу винного, який має постійне місце проживання, не одружений, характеризується по місцю проживання посередньо , не працює, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, раніше тричі притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення шахрайства

- та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачений у повному обсязі визнав свою провину, у вчинені злочину, щиро розкаявся, критично оцінив свої дії, зауважив на тому, що готовий нести відповідальність за вчинене, цивільний позов визнав, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченому, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

З урахуванням загальних засад призначення покарання - законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації покарання, а також враховуючи суспільну небезпеку вчиненого злочину та вимоги, передбачені ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого та репутацію останнього, який маючи не зняті та непогашені судимості за вчинення умисних, в тому числі корисливих злочинів, на шлях виправлення не став, та знову вчинив умисний аналогічний злочин, за таких обставин, суд вважає, що його виправлення можливе лише за умови застосування покарання пов’язаного з ізоляцією від суспільства, а тому необхідно призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі у межах санкції ч.2 ст. 190 КК України, оскільки таке покарання буде необхідним і достатнім для досягнення мети виправлення та попередження ним нових злочинів. Підстав для застосування до нього ст.ст. 69,75 КК України суд не вбачає.

Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.

При цьому, приймаючи до уваги те, що злочин обвинуваченим вчинено до постановлення попереднього вироку, а саме вироку Кремінського районного суду Луганської області від 18.01.2018 року, яким він засуджений за ч.2 ст. 190 КК України до 1 року позбавлення волі, суд вважає за необхідне при призначенні покарання обвинуваченому, керуватися положеннями ч. 4 ст. 70 КК України.

На підставі ст. 72 ч. 5 КК України (в редакції від 26.11.2015 року) з урахуванням положень ст. 5 КК України, слід зарахувати у строк покарання ОСОБА_2 строк попереднього ув’язнення з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі за період з 20.03.2017 року по 20.06.2017 року включно.

Враховуючи, що Законом України від 18.05.2017 року «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо правил складання покарання та зарахування строку попереднього увязнення» ч.5 ст. 72 КК України викладено в новій редакції, а тому з 21.06.2017 року зарахування строку попереднього ув’язнення відбувається з розрахунку одному дню попереднього ув’язнення відповідає один день позбавлення волі.

Крім того, ОСОБА_2 скоїв вказаний злочин до постановлення вироку Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20 грудня 2016 року, яким його засуджено за ч.ч.1,2 ст.190, ч.ч.1,4 ст.70 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки, тому відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року із змінами «Про практику призначання судами кримінального покарання», цей вирок повинен виконуватися самостійно.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2 слід обчислювати з моменту ухвалення вироку, тобто з 21.06.2018 року, оскільки згідно до ч. 1 ст. 17 КПК України особа не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде встановлено обвинувальним вироком, тобто покарання може бути призначене лише з моменту винесення судом обвинувального вироку.

Крім того, потерпілим ОСОБА_5 в порядку, передбаченому ст. 128 КПК України було заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду у розмірі 14400 гривень заподіяної кримінальним правопорушенням.

Вирішуючи питання про заявлений ОСОБА_5 позов, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право пред'явити цивільний позов до обвинуваченого.

Відповідно до ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У судовому засіданні обвинувачений позов визнав у повному обсязі.

Таким чином, з урахуванням позиції обвинуваченого щодо повного визнання суми завданої матеріальної шкоди, позовні вимоги цивільного позивача про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 14400 грн. підлягають задоволенню.

Речові докази по справі відсутні.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 369, 370, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України та призначити покарання у вигляді: одного року двох місяців позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарання призначеного за ч.2 ст. 190 КК України і покарання, призначеного вироком Кремінського районного суду Луганської області 18.01.2018 року у вигляді 4 (чотирьох) місяців позбавлення волі, та остаточно призначити покарання у вигляді одного року шість місяців позбавлення волі.

Вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20 грудня 2016 року, яким ОСОБА_2 засуджено за ч.ч.1, 2 ст. 190, ч.ч.1,4 ст.70 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі із застосуванням ст. ст. 75, 76 цього Кодексу відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року із змінами «Про практику призначання судами кримінального покарання» виконувати самостійно.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з 21.06.2018 року, та на підставі ч.5 ст. 72 КК України у строк покарання ОСОБА_2 зарахувати строк попереднього ув’язнення з 20.03.2017 року до 20.06.2017 року з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, а з 21.06.2017 року з розрахунку день за день, а відтак вважати ОСОБА_2 таким, що повністю відбув призначене судом покарання за даним вироком.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою, який ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 31.05.2018 року продовжено по 29 липня 2018 року - скасувати та звільнити ОСОБА_2 з-під варти в залі судового засідання.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7) матеріальну шкоду, завдану внаслідок вчинення кримінального правопорушення у розмірі 14400 (чотирнадцять тисяч чотириста) гривень.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Луганської області через Сватівський районний суд Луганської області протягом 30 днів з дня проголошення.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.

Суддя: С.М. Скрипник