Ухвала суду № 74829452, 06.06.2018, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/395/18

Провадження № 1-кс/589/1012/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 року

Слідчий суддя Шосткинського міськрайонного суду Сумської області Євдокімова О.П. з участю секретаря судового засідання –Юрочко Л.М., прокурора Глвдушка О.О., слідчого Бурнатного Д.С.., адвоката ОСОБА_1, підозрюваного ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Шосткинського ВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_3, погоджене з прокурором Шосткинської місцевої прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна

ВСТАНОВИВ:

До Шосткинського міськрайонного суду надійшло клопотання слідчого Шосткинського ВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_5, про арешт майна у кримінальному провадженні № 12018200110000092 від 19.01.2018р за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 358, ч.4 ст. 368-3 КК України.

Слідчий та прокурор просять клопотання задовольнити.

ОСОБА_2 та захисник просять відмовити в задоволенні клопотання.

Слідчий суддя вивчивши матеріали клопотання, приходить до висновку, що вказане клопотання підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається зокрема з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні обєкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були обєктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

3)може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Згідно ч. 3 ст. 170, пунктів 1, 2, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (ст. 170), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Так слідчим суддею встановлено що в провадженні Шосткинського відділу поліції (м. Шостка) ГУ Національної поліції в Сумській області, знаходиться кримінальне провадження 12018200110000092 від 19.01.2018р за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 358, ч.4 ст. 368-3 КК України.

Згідно відомостей внесених в ЄДРДР :

19.01.2018 р. о 13:22:03 в кінці грудня 2016 року невстановлена особа підробила договори про продовження оренди земельних паїв мешканців с. Дібрівка Шосткинського р-ну Сумської області

13.04.2018 р. о 17:07:51 вимагання службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми неправомірної вигоди для себе.

Вказані провадження обєднані в одне кримінальне провадження.

19.05.2018 під час огляду місця події за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. песька, на парковці, біля кафе «Мар’яна», під час якого виявлено та вилучено автомобіль марки «Nissan», модель «Аlmero classic» з н.з. «ВН 6235 ВС», світло зеленого кольору, яка була опечатана з пояснювальними написами та підписами понятих.

Згідно довідки про свідотство траспортного засобу автомобіль марки «Nissan», модель «Аlmero classic» з н.з. «ВН 6235 ВС», зеленого кольору, номер кузова НОМЕР_1, належить ОСОБА_6, яка проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1.

Слідчий зазначає, що вказаний автомобіль є речовим доказом в рамках кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 368-3 КК України.

Метою накладення арешту на автомобіль органи досудового слідства зазначають збереження речових доказів та використання їх при проведенні слідчих дій , зокрема експертизи.

Так як визначено ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "ОСОБА_5 та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Проте, під час розгляду вказаного клопотання слідчим та прокурором не доведено, що вказаний автомобіль є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто його відповідність критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, як і можливість використання вказаного майна як доказу у кримінальному провадженні, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК України є обов'язковою передумовою для арешту майна, якщо такий арешт накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Наведені обставини свідчать про відсутність підстав для накладення арешту саме у зв'язку з тим, що вказане майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, речовим доказом, тобто відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Крім цього вказаний автомобіль не може бути конфісковано вироком суду в рамках цього кримінального провадження, та не може бути звернутий в рахунок погашення шкоди, так як належить особі яка жодного відношення до вказаного правопорушення не має.

За таких обставин в задоволенні клопотання про накладення арешту на зазначений автомобіль слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.107, ст.132, 169-173,309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити слідчому Шосткинського ВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_3, погоджене з прокурором Шосткинської місцевої прокуратури ОСОБА_4 про арешт автомобіля марки «Nissan», модель «Аlmero classic» з н.з. «ВН 6235 ВС» номер кузова НОМЕР_2, що належить ОСОБА_6, АДРЕСА_1/

Автомобіль марки «Nissan», модель «Аlmero classic» з н.з. «ВН 6235 ВС» номер кузова НОМЕР_2,підлягає поверненню власнику- Бурятинській ОСОБА_7

Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти діб з дня її проголошення до апеляційного суду Сумської області.

Слідчий суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області ОСОБА_8