Постанова № 74828547, 12.06.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3938/18

Номер справи місцевого суду: 509/3052/17

Головуючий у першій інстанції Кочко В. К.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Таварткіладзе О.М.

суддів: Калараша А.А., Ващенко Л.Г.,

за участю секретаря судового засідання: Томашевської К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 січня 2018 року по цивільній справі за позовом Приватного підприємства комерційний банк „ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2017 року представник ПАТ КБ „ПриватБанк" звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 81 627 грн. 28 коп., мотивуючи це тим, що 26.03.2017 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладений договір №б/н у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 10 000 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У порушенні умов договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитом, яка станом на 30.06.2017 року складає 81627,28 грн., а саме: за кредитом - 7952,65 грн.; 66046,69 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3264,74 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 3863,20 грн. - штраф (процентна частина).

Викладені обставини стали підставою звернення до суду.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 січня 2018 року позовні вимоги ПАТ КБ „ПриватБанк" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за договором у розмірі - 81627,28 грн., а саме: за кредитом - 7952,65 грн.; 66046,69 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3264,74 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 3863,20 грн. - штраф (процентна частина) та судовий збір в розмірі 1600 гривень.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 січня 2018 року та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими;

3) не відповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.

Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо:

1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими; 3) справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Задовольняючи вимоги у повному обсязі, стягнуючи з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за договором у розмірі - 81627,28 грн., а саме: за кредитом - 7952,65 грн.; 66046,69 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3264,74 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 3863,20 грн. - штраф (процентна частина) та судовий збір в розмірі 1600 гривень, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обгрунтованості, вважаючи при цьому строк позовної давності не пропущеним.

Проте повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна.

Судом встановлено, що:

- 26.03.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем був укладений договір №б/н. Відповідно до умов договору банк надав кредитну лінію у розмірі 10000 грн.

- в зв'язку з тим, що відповідач належним чином свої обов'язки не виконав, станом на 30.06.2017 року - 81627,28 грн., а саме: за кредитом - 7952,65 грн.; 66046,69 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3264,74 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 3863,20 грн. - штраф (процентна частина).

Факт отримання поновлювального кредиту та користування кредитною картою відповідачем не заперечується. Тому вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором в цілому є обгрунтованими.

Кредитна карта НОМЕР_2 видана ОСОБА_2 27.03.2007 року строком до березня 2014 (03/14).

Як вбачається з заяви відповідача, яка є формою договору разом з пам'яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг і тарифів, строк дії кредитного ліміту співпадає зі строком дії кредитної карти.

Пунктом 9.12. Умов і правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий самий строк.

Згідно п. 9.6. при відсутності на картрахунку карти грошових коштів у розмірі достатньому для оплати послуг банку для продовження дії карти і при ненадходженні грошових коштів протягом 3-х місяців з моменту закінчення строку дії карти, Банк стягує комісію за обслуговування рахунку згідно діючих тарифів. Вказана комісія стягується Банком за перебігом вказаного в цьому пункті строку щомісячно. У разі, якщо залишок на картрахунку менше розміру комісії, встановленої тарифами Банку, то розмір комісії за обслуговування картрахунку встановлюється у розмірі залишку на картрахунку Держателя. При нульовому залишку коштів на неактивному картрахунку карти останній закривається.

З аналізу вказаних пунктів в сукупності вбачається, що п. 9.12 передбачає автоматичне пролонгування не терміну дії кредитного ліміту, який відповідає строку дії карти, визначеного у заяві, а лише умов щодо надання банківських послуг, які регулюють відносини між банком та клієнтом відносно відкриття та обслуговування карткового рахунку клієнта, а також інших банківських послуг.

Між тим умови продовження строку дії карти визначені у розділі 3 правил користування платіжною картою (а. с. 14 зворот). Зокрема передбачено, що строк дії карти зазначений на лицьовому боці карти (місяць і рік). Карта дійсна до останнього календарного дня місяця. По закінченню строку дії відповідна карта лонгується Банком на новий строк (шляхом надання Клієнту карти з новим строком дії), якщо раніше (до початку місяця строку дії) не надійшла письмова заява Держателя про закриття карткового рахунку, а також за умови наявності грошових коштів на картрахунку для оплати послуг з виконання розрахункових операцій по картрахунку (у передостанній день місяця закінчення строку дії) і при дотриманні інших умов продовження, передбачених договором. Строк дії карт миттєвого випуску продовженню не підлягає. Замовлені клієнтом карти, в тому числі продовжені з новим строком дії, але не отримані, зберігаються в Банку для видачі клієнту: цільові (зарплатні, пенсійні, соціальні) - 3 місяці; корпоративні, особисті платіжні з дебетної, кредитної, дебетно-кредитної схемам - 6 місяців.

Кредитна карта НОМЕР_2 видана ОСОБА_2 27.03.2007 року строком до березня 2014 року (03/14), що не заперечувала і сама відповідач.

Відповідно до представленого ПАТ «Приватбанк» розрахунку заборгованості ОСОБА_2 вбачається, що останній раз прострочені проценти за договором погашалися через зписання коштів (кредитна частина переказу) 29.11.2009 року в сумі 35 грн. 62 коп. (а. с. 7 зворот).

Після 29.11.2014 року відповідач жодної проплати на повернення кредиту та сплати процентів не здійснила.

Строк дії кредитної карти НОМЕР_2, виданої ОСОБА_2 у березні 2007 року закінчився в останній день березня 2014 року, тобто 31.03.2014 року.

Але при цьому згідно п. 3.1.5 розділу 3 правил користування платіжною картою замовні клієнтом карти в тому числі продовжені з новим строком дії, але не отримані клієнтом зберігаються у банку для видачі клієнту: цільові (зарплатні, пенсійні, соціальні) - протягом 3-х місяців; корпоративні, особисті платіжні (дебетні, кредитні, дебетно-кредитні) - протягом 6-ти місяців.

Представлена позивачем інформація про рух коштів по картковом рахунку свідчить про ненадходження коштів після 29.11.2014 року;

Враховуючи встановлені обставини 6-ти місячний строк зберігання карти сплинув 30.09.2014 року. Даний строк є граничним строком дії кредитного ліміту, який дорівнює строку дії карти, після чого у разі неповернення його клієнтом, Банк може протягом строку позовної давності звернутися до суду за захистом своїх прав.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Згідно ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Таким чином початок строку позовної давності має обчислюватися після перебігу строку зберігання карти передбаченого п. 3.1.5. розділу 3 правил користування платіжною картою з 01.10.2014 року.

Однак Банк звернувся до суду із даним позовом 02.08.2017 року, тобто до спливу строку загальної позовної давності (три роки).

При таких обставинах немає підстав для застосування позовної давності.

Зазначені обставини відповідачем поданням належних доказів не спростовані.

Як вбачається з представленого розрахунку, ОСОБА_2 користувалася коштами ПАТ КБ «Приватбанк» та здійснювала виплати за їх користування, останній з яких відбувся 29.11.2014 року.

Обставини здійснення ОСОБА_2 виплат ПАТ КБ «Приватбанк», які наведені у розрахунку заборгованості по кредиту ОСОБА_2 не оспорювалися.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги обставини, які встановлені судом та документальні докази, які приєданані до матеріалів справи, судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно встановив, що між сторонами справи виникли правовідносини, як між кредитором та боржником внаслідок укладеного ними договору б/н від 26.03.2007 року.

Укладений сторонами договір складається із заяви на отримання кредиту, яка підписана уповноваженою особою кредитора - ПАТ КБ «Приватбанк» та позичальником ОСОБА_2, а також Умов надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою та Тарифами. Зі змісту підписаної ОСОБА_2 заяви про видачу кредиту вбачається, що позичальник обізнаний з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами.

У відповідності до ч.2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до розділу 1 Загальних положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті ПАТ КБ «Приватбанк», даний банк керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг

Отже, підписавши заяву та засвідчивши згоду з Умовами та Правилами надання послуг ПАТ КБ «Приватбанк» його клієнтам, ОСОБА_4 таким чином приєднався до вказаних Умов та Правил, які по суті є публічною офертою.

На підставі підписаної сторонами заяви, що разом з Умовами та Правилами, а також Тарифами, які розміщені на офіційному сайті Банку і з якими, відповідач ознайомлений та згодний, відбулося підписання між сторонами договору про надання банківських послуг. Після цього Відповідачу було відкрито картковий рахунок та видана пластикова картка, яка є ключем до цього рахунку.

Протягом наступних 12 місяців після укладення договору б/н від 26.03.2007 року позичальник сплачував кошти за користування кредитом у відповідності з Умовами надання банківських послуг та тарифами, не допускаючи також порушення правил користування платіжною карткою.

Вказані обставини свідчать про те, що 26.03.2007 року договір між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 дійсно був укладений і банк виконав передбачені договором зобов'язання перед позичальником, в той час як позичальник після нетривалого виконання прийнятих на себе за договором зобов'язань, в подальшому не розриваючи у встановленому порядку даний договір, припинила виконувати покладені на нього договором зобов'язання в односторонньому порядку.

Вірно встановивши обставини укладення договору між сторонами, не настання обставин припинення дії договору (закриття картрахунку або інформування Банка про розірвання договору), а також обставини, що відповідач допустив прострочення, внаслідок чого виникла заборгованість по тілу кредиту та процентам, суд першої інстанції обгрунтовано не прийняв до уваги заперечення відповідача про відсутність між сторонами договорних відносин через неукладення договору від 26.03.2007 року та правильно виходив з того, що Банк у відповідності до умов договору мав підстави, як вимагати з позичальника повернення тіла кредиту і сплату процентів так і застосовувати неустойку у вигляді штрафів.

При цьому відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-2003цс15 від 21.10.2015 року не підлягає задоволенню вимоги про стягнення штрафу (фіксована частина) - 500,00 гривень та штрафу (процентна складова) у розмірі 3863,20 грн., а всього на загальну суму 1085,53 грн. у зв'язку з подвійною цивільно-правовою відповідальністю, пов'язаною з нарахуванням штрафів на прострочену заборгованість, до якої була включена заборгованість за пенею, яка разом зі штрафом є різновидом неустойки (тобто неустойка з неустойки).

Підстав для відступлення від правової позиції Верховного Суду України в даному випадку судова колегія не вбачає.

При таких обставинах рішення суду першої інстанції не може залишатися без змін і підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про стягнення заборгованості яка станом на 30.06.2017 року складає 77264 грн., а саме: за кредитом - 7952,65 грн.; 66046,69 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3264,74 грн. - заборгованість за пенею та комісією. В іншій частині вимог слід відмовити.

Таким чином апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 січня 2018 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства комерційний банк „ПриватБанк" (ЄДРПОУ: 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 26.03.2007 року в загальному розмірі 77 264 грн. 08 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 7 952,65 грн.; за процентами - 66 046,69 грн., 3264,74 грн. - заборгованість за пенею та комісією.

В решті вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскарженв в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 20.06.2018 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: А.А. Калараш

Л.Г. Ващенко