Ухвала суду № 74828476, 31.05.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/12547/17

Провадження№ 2-ар/522/9/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Бойчука А.Ю.

за участю секретаря Іскрич В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача про роз’яснення рішення суду по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання рішення нечинним та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 06.11.2017 року було задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання рішення нечинним та зобов’язання вчинити певні дії.

Даним судовим рішенням було визнано рішення Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про відмову у виплаті грошової допомоги ОСОБА_1 як непрацевлаштованій протягом місяця з місяця припинення виплати – протиправним. Зобов’язано Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради призначити та виплачувати ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеній особі на покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 442 гривні щомісяця, починаючи з моменту звернення, а саме з 29 березня 2016 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень з Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 640,00 гривень.

28.02.2018 року ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду постанова Приморського районного суду м. Одеси від 06.11.2017 року залишена без змін.

18.05.2018 року представник відповідача звернулася до суду із заявою про роз'яснення судового рішення від 06.11.2017 року, в якій просить роз'яснити вищевказане рішення, що стосується періоду виплати щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі на покриття витрат на проживання в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, а саме щодо: зобов’язання департаменту призначити та виплачувати ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеній особі на покриття витрат на проживання в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 442 гривень щомісяця, починаючи з моменту звернення, а саме з 29 березня 2016 року.

Вимоги заяви обґрунтовує тим, що рішення суду є не зрозумілим в частині, що стосується періоду виплати допомоги. У мотивувальній частині рішення суду зазначено що позивач зверталася до департаменту із заявами про призначення допомоги кожні шість місяців. На заяви від 29.03.2016 року, 29.10.2016 року та 09.02.2017 року позивач отримала відмову у призначенні допомоги. Судом встановлено, що ОСОБА_1 «мала право отримувати щомісячну адресну допомогу переміщених осіб з дня відповідного звернення, тобто з 29 березня 2016 року, 29 жовтня 2016 року та 09 лютого 2017 року.

Заявник зазначила, що судом було враховано отримання такої допомоги протягом шестимісячного строку, однак дану обставину не зазначено у резолютивній частині вказаного рішення суду, що дає підстави для неправомірної виплати вказаної допомоги, оскільки позбавляє департамент здійснювати свої повноваження згідно з діючим законодавством.

У судове засідання представники сторін не з'явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи та подану заяву, суд прийшов до висновку, що заява про роз'яснення постанови задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 254 КАС України, за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.

Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Підставою для роз'яснення судового рішення як засобу усунення недоліків ухваленого судового акта є його неясність, невизначеність. Фактично роз'ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше.

Роз'яснено може бути постанову чи ухвалу суду у разі, якщо без такого роз'яснення її важко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.

Як зазначено у п. 19 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» за правовою природою роз'яснення судового рішення є продовженням його ухвалення, а ухвала про роз'яснення є його складовою, тому заява про роз'яснення судового рішення розглядається у тому ж провадженні, в якому було ухвалене судове рішення, про роз'яснення якого ставиться питання.

В ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

Разом з тим, роз'яснюючи рішення, суд не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення. Тобто процесуальна процедура роз'яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення, навіть у разі подальшого виявлення судом правових помилок, допущених під час його ухвалення.

Зважаючи на те, що процедура роз'яснення постанови суду виключає можливість будь-яким чином змінювати її зміст, навіть, якщо допустити, що суд не деталізував період виплати грошової допомоги, підстав для роз'яснення постанови Приморського районного суду м. Одеси від 06.11.2017 року відповідно до ст. 254 КАС України не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 248, 254, 256, 295 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника відповідача про роз’яснення рішення суду по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання рішення нечинним та зобов’язання вчинити певні дії– відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.

Суддя: А.Ю. Бойчук