Рішення № 74828161, 14.06.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/2006/18

Справа № 522/8670/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Науменко А. В.,

при секретарі – Полегеньком В. С.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 13.05.2017 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, за яким просила визнати право власності на нежитлове приміщення загальною площею 5,5 кв. м. за адресою: м. Одеса, вул. Педагогічна 16-а, в порядку спадкування за заповітом від ОСОБА_3, який помер 04.08.2016 року.

16.05.2018 року позивачем ОСОБА_1 було подано заяву про уточнення позовних вимог за якою просила змінити предмет позову у справі № 522/8670/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, та розглянути позов з урахуванням наступних змін: прийняти та призначити до розгляду по суті позовну заяву ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом; визначити ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини за заповітом після смерті батька – ОСОБА_3, який помер 04 серпня 2016 року, терміном на 1 (один) місяць з часу набрання законної сили рішенням суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.08.2016 року помер її батько – ОСОБА_3, про що в книзі реєстрації смертей багатофункціонального центру надання державних послуг району Росткіно управління РАЦС Москви № 2 - 05.08.2016 року зроблено актовий запис № 330. Після смерті батька відкрилась спадщина у вигляді квартири № 21, що знаходиться в м. Одесі, по вулиці Педагогічній в буд. № 16-а та нежиле приміщення, що знаходиться в м. Одесі, по вул. Педагогічній в буд. 16-а, які належали померлому на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14.12.2011 року по справі № 2-1522/9491/2011, зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним № 36374789, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 07.10.2015 року. Проте у строк, встановлений законодавством, позивачка не мала можливості звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, оскільки, вона вже тривалий час мешкає на території Канади. На час відкриття спадщини, перебувала в провінції Онтаріо/м. Торонто/Канада. Свої дії на території України здійснювала через консульство України в м. Торонто/Канада.

У судовому засіданні представник позивача – ОСОБА_5 (діє на підставі Витягу про надання правової допомоги № 03/18 від 28.03.2018 року), позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі. Додатково пояснив, що позивачка є єдиною спадкоємицею за заповітом. На час відкриття спадщина позивач перебувала за межами України, та не мала змоги приїхати та самостійно звернутися до нотаріальних контор ОМНО. Крім того, сам померлий ОСОБА_3 хворів та помер за межами України, а саме в м. Москва, Російської Федерації. Тому усі свої дії здійснювала через консульство України в м. Торонто/Канада та діючого на той час представника ОСОБА_6. Довіреність між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 посвідчувалась через консульство України в м. Торонто/Канада, з подальшим засвідченням в консульстві Канади в Україні. Але, через недбалість діючого на той час представника, не була обізнана про необхідність звернення до нотаріальної контори ОМНО з заявою про прийняття спадщини за заповітом. Коли позивачу стало відомо про ці обставини, вона невідкладно звернулась до іншого представника за наданням правової допомоги з питань прийняття спадщини. Однак, строк для звернення до нотаріальної контори ОМНО вже було пропущено. Вважає причини пропуску поважними. Пояснив, що батько володів вказаним нежилим приміщенням на праві приватної власності.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, щодо заочного розгляду справи не заперечував.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, був сповіщений про час та місце розгляду справи належним чином.

Суд, за згодою сторони позивача, з урахуванням вимог ч.1 ст.223 ЦПК України, ухвалив слухати справу за відсутності представника відповідача сповіщеного належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які були присутні у судовому засіданні, суд прийшов до висновку про задоволення позову.

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси Тарасова А. В. від 15.05.2017 року відкрито провадження у справі.

На підставі наказу керівника апарату суду ОСОБА_7 від 08.12.2017 року № 218/а, про передачу нерозглянутих справ, автоматичним перерозподілом вказана цивільна справа передана судді Науменко А.В. 12.02.2018 року для розгляду по суді.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року №2147-VIII. Вказаним Законом вводиться в дію нова редакція Цивільно-процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.3ст. 3 ЦПК України(в новій редакції), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно п. 11 ч.1 Перехідних Положень (розділ ХІІ) справи, заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Судом встановлено, що позовну заяву подано, в цілому, із додержанням вимог, викладених у статтях 174,175,177 Цивільного процесуального кодексу України, вона підсудна Приморському районному суду м. Одеси.

Керуючись п.9 ч.1 Перехідних Положень (розділ ХІІ) ЦПК України (Законом України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII), ст..19, Глава Х, ст.ст.189,258,260 ЦПК України, суд, постановив розглянути справу за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, у порядку загального позовного провадження.

Судом встановлено, що 04.08.2016 року помер батько позивача – ОСОБА_3, про що в книзі реєстрації смертей багатофункціонального центру надання державних послуг району Росткіно управління РАЦС Москви № 2 - 05.08.2016 року зроблено актовий запис № 330

Після смерті останнього відкрилась спадщина у вигляді квартири № 21, що знаходиться в м. Одесі, по вулиці Педагогічній в буд. № 16-а та нежиле приміщення, що знаходиться в м. Одесі, по вул. Педагогічній в буд. 16-а, які належали померлому на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14.12.2011 року по справі № 2-1522/9491/2011, зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним № 36374789, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 07.10.2015 року

За життя ОСОБА_3 залишив заповіт від 08.10.2012 року, згідно з яким належні йому на праві приватної власності квартиру № 21, що знаходиться в м. Одесі, по вулиці Педагогічній в буд. № 16-а та нежиле приміщення, що знаходиться в м. Одесі, по вул. Педагогічній в буд. 16-а заповів ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1

07.10.2015 року ОСОБА_3 укладено договір дарування з реєстровим № 1357 посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8, за яким передав у дар на користь ОСОБА_1 квартиру № 21, що знаходиться в м. Одесі, по вулиці Педагогічній в буд. № 16-а.

Судом встановлено, що на підставі договору дарування складеного за життя ОСОБА_3, позивач отримала у дар квартиру яка входила до заповідального майна, нежитлове приміщення загальною площею 5,5 кв. м. що знаходиться в м. Одесі, по вул. Педагогічній в буд. 16-а, не увійшло до складу дару, тому повинно спадкуватися у порядку спадкування за заповітом.

Проте у строк, встановлений законодавством для прийняття спадщини, позивачка не звернулася до нотаріальної контори Одеського міського нотаріального округу.

Представником позивача ОСОБА_5 повідомлено, що ОСОБА_1 не мала можливості звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, оскільки, вона вже тривалий час мешкає на території Канади. На час відкриття спадщини, перебувала в провінції Онтаріо/м. Торонто/Канада. Свої дії на території України здійснює через консульство України в м. Торонто/Канада.

Судом встановлено, що строк на прийняття спадщини позивачем пропущено з таких підстав.

Дар від померлого батька ОСОБА_3 у вигляді квартири № 21, що знаходиться в м. Одесі, по вулиці Педагогічній в буд. № 16-а, від її імені та в її інтересах 07.10.2015 року отримала представник за довіреністю ОСОБА_6. Довіреність між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 посвідчувалась через консульство України в м. Торонто/Канада, з подальшим засвідченням в консульстві Канади в Україні.

На час укладення договору дарування від померлого ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, до повноважень ОСОБА_6 входило лише прийняття дару за договором.

Однак, при прийнятті дару діючий на той час представник не повідомив ОСОБА_1 про те, що нежитлове приміщення загальною площею 5,5 кв. м. що знаходиться в м. Одесі, по вул. Педагогічній в буд. 16-а не увійшло до складу дару, та повинно спадкуватися у випадку смерті батька за заповітом у встановленому чинним законодавством порядку.

На момент смерті батька ОСОБА_1 перебувала за кордоном, без змоги виїзду на територію України, та не була обізнана про необхідність звернення із заявою про прийняття спадщини за заповітом у відповідні строки.

У зв’язку із цим ОСОБА_1 відмовилася від попереднього представника – ОСОБА_6, та звернулася до іншого представника – ОСОБА_5, якого на підставі довіреності посвідченої ОСОБА_9 консулом генерального консульства України в м. Торонто/Канада від 24.04.2018 року за реєстровим № 3 573-505 уповноважила на ведення справ з оформлення її спадкових прав, а саме подати заяву про прийняття спадщини.

07.05.2018 року представником ОСОБА_1 (за довіреністю посвідченою консулом генерального консульства України в м. Торонто/Канада) ОСОБА_5 подано заяву до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_10 про прийняття спадщини за заповітом.

Проте, згідно листа приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_10 № 85/01-16 отримано нотаріальну відмову у відкритті спадкової справи з підстав спливу строку необхідного для прийняття спадщини. Та рекомендовано звернутися до суду в порядку позовного провадження для надання додаткового строку на прийняття спадщини.

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового або немайнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права.

Згідно до вимог ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачка є спадкоємцем першої черги та відносно неї померлим складено заповіт.

Відповідно до положень статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Виходячи з вимог ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

При цьому приписи ч. 3 ст. 1272 ЦК України передбачають, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року (справа № 6-85цс12) та від 04.11.2015 року № 6-1486цс15, яка відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Відповідно до п. 24 від 30.05.2008 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування» при розгляді цих справ суд перевіряє наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини. Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК звернувшись в нотаріальну контору.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За положеннями ст. ст. 81 ЦПК України, кожна особа повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивачу відмовлено у відкритті спадкової справи у зв’язку із пропуском строку для подання заяви, визначеного ст. 1270 ЦК України.

У відповідності до ст. 70 Закону України «Про міжнародне приватне право», з урахуванням положень статей 71, 72 цього Закону спадкові відносини регулюються правом держави, у якій спадкодавець мав останнє місце проживання, якщо спадкодавцем не обрано в заповіті право держави, громадянином якої він був. Вибір права спадкодавцем буде недійсним, якщо після складання заповіту його громадянство змінилося.

Спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України (ч.1 ст. 71 вказаного Закону).

Положеннями ч.1 ст. 73 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що Іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

З урахуванням викладеного, суд вбачає, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим і підтвердженим належним чином.

При цьому, суд вбачає, що причини пропуску вказаного строку, наведені позивачем у позовній заяві, та зазначені представником позивача у судовому засіданні (а саме те, що позивачка не змогла своєчасно звернутись до нотаріальної контори у зв’язку з тим, що мешкає за межами країни, в Канаді та не є громадянкою нашої країни, зазначені обставини підтверджені матеріалами справи), вважає поважними, тому позивачу необхідно продовжити такий строк та позов задовольнити.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Вимог щодо розподілу судових витрат позивачкою не заявлялось.

Керуючись ст.ст. 10, 15-16, 319, 321, 328, 1216, 1218, 1268, 1270, 1272 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 19, 76-81, 89, 142, 210, 211, 223, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом - задовольнити повністю.

Визначити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) додатковий строк для прийняття спадщини в один місяць, пропущений із поважних причин, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3, померлого 04.08.2016 року.

Додатковий строк для прийняття спадщини рахувати з моменту набрання рішенням законної сили.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення надіслано до ЄДРСР, справа №522/23136/17, веб-адреса сторінки – http://reyestr.court.gov.ua//.

Суддя Науменко А. В.

14.06.2018