Рішення № 74828072, 20.06.2018, Любашівський районний суд Одеської області

Справа № 507/414/18

Провадження № 2/507/248/2018

Номер рядка звіту 26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2018 р. смт. Любашівка

Любашівський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді – Вужиловського О.В.

за участю секретаря судового засідання – Вододюка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Любашівка Одеської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Любашівського районного суду Одеської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування вимог позивач вказує, що відповідно до укладеного кредитного договору від 23 вересня 2009 року відповідачу ОСОБА_1 було надано кредит в сумі 7000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Оскільки позичальником належним чином не виконані зобов’язання за кредитним договором, станом на 28.02.2018 року виникла заборгованість в сумі 33874 грн. 85 коп., в тому числі: 5769 грн. 32 коп. – заборгованість за кредитом, 26254 грн. 35 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом, 250 грн. – штраф (фіксована частина), 1601 грн. 18 коп. – штраф (процентна складова), а тому позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь борг в сумі 33874 грн. 85 коп. та судові витрати в сумі 1762 грн. 60 коп.

Представник позивача надав суду заяву про підтримання позовних вимог, про розгляд справи у його відсутність, в якій також не заперечував проти заочного розгляду справи.

Ввідповідач надав в судове засідання заяву, в якій просив відмовити в задоволенні позову так як сплив термін позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову належить відмовити виходячи зі слідуючого.

З кредитного договору від 23.09.2008 року, видно, що сторони уклали кредитний договір згідно якого відповідачу надано строковий кредит в сумі 2900 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Термін закінчення дії договору дорівнює строку дії картки (а.с. 7-14).

Згідно наданого розрахунку станом на 28.02.2018 року виникла заборгованість в сумі 33874 грн. 85 коп., в тому числі: 5769 грн. 32 коп. – заборгованість за кредитом, 26254 грн. 35 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом, 250 грн. – штраф (фіксована частина), 1601 грн. 18 коп. – штраф (процентна складова) (а.с. 5-6).

З позовною заявою позивач звернувся до суду 26 травня 2018 року.

Картка видана відповідачу ОСОБА_1 23.09.2008 року.

Відповідно п. 1.2. умов і правил надання банківських послуг дані умови регулюють відносини між Банком і Клієнтом з відкриття та обслуговування карткового рахунку клієнта, а також інших послуг, зазначених у заяві. Пунктом 9.12. Умов і правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий самий строк.

Згідно п. 9.6. при відсутності на картрахунку карти грошових коштів у розмірі достатньому для оплати послуг банку, для продовження дії

карти і при ненадходженні грошових коштів протягом 3-х місяців з моменту закінчення строку дії карти, Банк стягує комісію за обслуговування рахунку згідно діючих тарифів. Вказана комісія стягується Банком за перебігом вказаного в цьому пункті строку -щомісячно. У разі, якщо залишок на картрахунку менше розміру комісії, встановленої тарифами Банку, то розмір комісії за обслуговування картрахунку встановлюється у розмірі залишку на картрахунку Держателя. При нульовому залишку коштів на неактивному картрахунку карти останній закривається.

З аналізу вказаних пунктів в сукупності вбачається, що п. 9.12 передбачає автоматичне пролонгування не терміну дії кредитного ліміту, який відповідає строку дії карти, визначеного у заяві, а лише умов щодо надання банківських послуг, які регулюють відносини між банком та клієнтом відносно відкриття та обслуговування карткового рахунку клієнта, а також інших банківських послуг.

Між тим умови продовження строку дії карти визначені у розділі 3 правил користування платіжною карткою. Зокрема передбачено, що строк дії картки зазначений на лицьовому боці картки (місяць і рік). Картка дійсна до останнього календарного дня місяця. По закінченню строку дії термін дії відповідної картки продовжується Банком на новий строк (шляхом надання Клієнту карти з новим строком дії), якщо раніше (до початку місяця строку дії) не надійшла письмова заява Держателя про закриття карткового рахунку, а також за умови наявності грошових коштів на картрахунку для оплати послуг з виконання розрахункових операцій по картрахунку (у передостанній день місяця закінчення строку дії) і при дотриманні інших умов продовження, передбачених договором. Строк дії картки миттєвого випуску продовженню не підлягає.

З довідки наданої позивачем видно, що строк дії картки, виданої ОСОБА_1 Г.Є.23.09.2008 року, закінчився 01/10, тобто в січні 2010 року.

У зв`язку із ненадходженням письмової заяви від ОСОБА_1 про закриття картрахунку, Банк з урахуванням невикористаного залишку мав у відповідності до п. 3.1.3 розділу 3 «Користування карткою» право продовжити карту ОСОБА_1 на новий строк (а.с. 13).

Але при цьому згідно п. 3.1.5 розділу 3 правил користування платіжною картою замовні клієнтом картки, в тому числі продовжені з новим строком дії, але не отримані клієнтом зберігаються у банку для видачі клієнту: цільові (зарплатні, пенсійні, соціальні) - протягом 3-х місяців; корпоративні, особисті платіжні (дебетні, кредитні, дебетно-кредитні) - протягом 6-ти місяців.

Матеріалами справи встановлено, що протягом встановленого строку з січня 2010 року по даний час ОСОБА_1 не отримував картку з продовженим строком дії.

Відповідно до умов договору строк дії кредитного ліміту дорівнює строку дії платіжної картки.

При таких обставинах 6-ти місячний строк зберігання картки сплинув в липні 2011 року. Даний строк є граничним строком дії кредитного ліміту, який дорівнює строку дії картки, після чого у разі неповернення його клієнтом, Банк може протягом строку позовної давності звернутися до суду за захистом своїх прав.

Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Згідно ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Таким чином, початок строку позовної давності має обчислюватися після перебігу строку зберігання картки передбаченого п. 3.1.5. розділу 3 правил користування платіжною карткою з липня 2011, після чого протягом 3-х років - до липня 2014 р., банк мав звернутися до суду з захистом свого права, яке вважає порушеним.

Крім того, з наданого суду розрахунку видно, що відповідач 16.05.2012 року добровільно сплатив через термінал самообслуговування 300 грн. в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору. Тому, строк позовної даності перервався і відповідно до ст. 264 ЦК України строк позовної давності почався заново – з 16.05.2012 року до 16.05.2015 року.

Однак, Банк звернувся до суду із даним позовом лише 26 травня 2018 року, тобто після спливу строку позовної давності.

Така правова позиція висловлена в постановах ВерховногоСуду України від 19 березня 2014 року № 6-14цс14, № 6-167цс14 від 12 листопада 2014 року.

Позивачем питання про продовження судом строку позовної давності із зазначенням причин поважності пропуску строку у позовній заяві або окремій заяві перед судом не ставилося. Документів, які б свідчили про переривання або зупинення перебігу строку позовної давності до матеріалів цивільної справи не додавалося.

Крім того, наявність в розрахунку заборгованості відомостей про сплату відповідачем 25 грн. 36 коп. 18.08.2015 року, судом не може бути прийнято як доказ того, що строк позовної давності не пропущено, оскільки строк дії кредитної карти відповідача сплив, квитанції або іншого документу про сплату цієї суми особисто відповідачем, позивачем до суду не надано, а навпаки, згідно руху коштів по особовому рахунку видно, що вказана сума була автоматично списана з іншого рахунку відповідача без його згоди, так як відповідачем не надано будь-яких доказів того, що відповідач добровільно погасив заборгованість за кредитним договором.

Відповідно до п.1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні, затвердженої постановою НБУ №22 від 21.01.2004, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції), або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

З урахуванням обставин справи, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна умов договору, з яких вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про внесення таких змін; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій, При цьому,Є якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) платежів.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, коли такі дії здійснено особисто або уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором в силу закону, на підставі установчих

документів або довіреності.

Тому, в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» належить відмовити в зв’язку з пропуском строку позовної давності.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-268 ЦПК України, ст.ст. 256-267, 525-526, 554, 625, 1049-1050, 1054-1055 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 33874 грн. 85 коп., - відмовити повністю.

2. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Одеської області через Любашівський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Любашівського

районного суду

Одеської області: ОСОБА_2