Вирок № 74827287, 21.06.2018, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/840/18

Провадження № 1-кп/496/169/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді – Пендюри Л.О.

за участю секретаря – Богдан Ю.В.

прокурора – Русу А.Л.

потерпілих – ОСОБА_1 та ОСОБА_2

представника потерпілих – ОСОБА_3

захисника – ОСОБА_4

обвинуваченого – ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого електромонтажником 4-го розряду у КП «Електропівдензахідмонтаж-11», не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

-у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

07 листопада 2016 року о 14.00 годин ОСОБА_5 керуючи, технічно справним автомобілем НОМЕР_1, в умовах необмеженої видимості, здійснював рух по асфальтному сухому дорожньому покриттю автодороги М 14 «Київ - Одеса» у Біляївському районі Одеської області, на якій організований двосторонній, трьохрядний рух у кожному напрямку, які поділені розділювальною смугою, смуги руху позначенні переривчастою лінією дорожньої розмітки, з боку м. Києва у напрямку м. Одеси, по крайній лівій смузі свого напрямку руху, зі швидкістю, яка перевищувала 89 - 101 км/год., що перевищувало установлену на даній ділянці дороги максимальну швидкість руху 50 км/год. Діючи самовпевнено, ОСОБА_5 був неуважним, обрав швидкість руху керованого автомобіля, без урахування дорожньої обстановки, яка не забезпечує безпеку, і не дає можливість йому постійно контролювати рух автомобіля, за дорожньою обстановкою, постійно не слідкував та своєчасно не відреагував на її зміну.

Здійснюючи подальший рух по Хаджибеївському мосту та наближаючись до 445 км + 100 м зазначеної автодороги та місцю зміни напрямку руху вліво на зустрічну смугу, в зв’язку з ремонтом дороги моста в цьому місці, про що його інформували дорожні знаки 1.4.2 «Напрямок повороту», 4.8 «Об’їзд перешкоди з лівого боку», 5.17.2 «Напрямок руху по смугах», 1.26 «Двосторонній рух», не забезпечив рух керованого автомобіля в межах своєї смуги руху, та в місця зміни напрямку руху вліво за ходом його руху, відволікся від керування, внаслідок чого, при відсутності будь-яких перешкод технічного або іншого характеру, втратив контроль над керуванням свого транспортного засобу, в результаті чого заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу не застосував, перетнув горизонтальну суцільну лінію дорожньої розмітки, допустив виїзд транспортного засобу на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_6 В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «OPEL Astra» ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, отримав тілесні ушкодження у виді: відкритої черепно - мозкової травми у вигляді перелому кісток основи черепа з крововиливами в м’які мозкові оболонки і шлуночки мозку від яких настала його смерть на місці пригоди. Безпосередньою причиною смерті з’явився набряк головного мозку.

Дана ДТП сталась у зв’язку з порушенням водієм автомобіля НОМЕР_1ОСОБА_5 Правил дорожнього руху України, а саме:

- п. 1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

- п. 2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:

п/п б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

- п. 11.3. «На дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об’їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водій зустрічного напрямку мають перевагу»;

- п. 12.1 «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»;

- п. 12.3. «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди»;

- п. 13.3. «Під час обгону, випередження, об’їзду перешкоди чи зустрічного роз’їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху»;

розділ 34 «Дорожня розмітка», а саме:

п. 1. Горизонтальна розмітка має таке значення:

1.1 (вузька суцільна лінія) — поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в ’їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей;

лінії 1.1 і 1.3 перетинати забороняється;

дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 50 км/год.».

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України визнав. При цьому пояснив, що він в листопаді 2016 року в обідній час, керуючи автомобілем «Alfa Romeo» на автодорозі «Київ - Одеса», в’їхав на міст на якому були 3 смуги руху в одному напрямку. Рухаючись в лівій смузі він помітив, як автомобіль «Мерседес», який рухався праворуч, почав зменшувати інтервал та намагався перестроїтись в його смугу руху, оскільки на двох правих смугах здійснювався ремонт. Він збільшив швидкість руху, виїхав на зустрічну смугу, де сталось зіткнення з автомобілем «OPEL». Коли йому допомогли вийти з автомобіля він підійшов до водія автомобіля «OPEL», який був в непритомному стані. У скоєному кається та просив пробачення у потерпілих. Матеріальні збитки за пошкодження автомобіля у розмірі 7000 доларів США та витрати на поховання у розмірі 70000 грн. відшкодував. Вимоги про стягнення моральної шкоди визнав частково на загальну суму у розмірі 150000 грн., оскільки він працює та отримує заробітну плату у розмірі 4000 грн.

Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що 07.11.2016 року в ДТП загинув її чоловік, з яким вона прожила 10 років. Моральну шкоду у розмірі 250000 грн. обґрунтовує тим, що вона втратила чоловіка, отримала психологічну травму, втратила роботу. Просила призначити обвинуваченому міру покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що в той день син відвіз її в аеропорт, а потім поїхав на дачу. По прибуттю до Німеччини їй стало відомо, що її син загинув. Моральну шкоду у розмірі 250000 грн. обґрунтовує тим, що вона втратила єдиного сина, стан здоров’я її погіршився. Просила призначити обвинуваченому максимальну міру покарання.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона знає потерпілу ОСОБА_1, в 2016 році вони працювали разом в «Люкс дизайн». До гибелі чоловіка, ОСОБА_1 справлялась зі своїми обов’язками на роботі, була життєрадісною, а після загибелі чоловіка в неї погіршився емоційний стан, погіршились відносини з керівництвом на роботі, а згодом її було звільнено з роботи, оскільки вона не справлялась зі своїми обов’язками.

Суд вважає недоцільним дослідження доказів відносно тих обставин, які ніким не оспорюються і обмежується допитом обвинуваченого, потерпілих і свідка в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України. При цьому суд з’ясував, чи правильно розуміють учасники процесу зміст обставин, які ніким не оспорюються, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз’яснив, що в такому разі вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає ОСОБА_5 винним у скоєнні вказаного злочину і його дії кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання.

Обвинувачений раніше не судимий, вчинив необережний тяжкий злочин, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно.

Обставинами, що пом’якшують покарання, є щире каяття та добровільне відшкодування матеріальних збитків.

Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

З досудової доповіді про обвинуваченого у кримінальному провадженні вбачається, що орган пробації вважав, що виправлення обвинуваченого можливе без позбавлення або обмеження волі на певний строк.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, обвинувачений вчинив тяжкий необережний злочин, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, просив пробачення у потерпілих, відшкодував матеріальні збитки, щиро каявся, висновок органу пробації про можливе виправлення обвинуваченого без позбавлення волі, а тому суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без позбавлення волі із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України.

Разом з тим, беручи до уваги те, що дії обвинуваченого були направлені на порушення безпеки руху з використанням джерела підвищеної небезпеки – автомобіля, обвинувачений, будучи неуважним та належним чином не стежачи за дорожньою обстановкою, проявив злочинну самовпевненість, що призвело до скоєння ДТП та тяжких наслідків – гибелі людини, а тому суд вважає за необхідне призначити йому додаткове покарання у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 рік.

Згідно ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди суд відповідно до ст. 23 ЦК України враховує тяжкість вчиненого злочину, глибину фізичних та душевних страждань та інше.

В п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» зазначено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Ч. 1 та 2 статті 74 ЦПК України передбачено, що спеціалістом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками, необхідними для застосування технічних засобів, і призначена судом для надання консультацій та технічної допомоги під час вчинення процесуальних дій, пов’язаних із застосуванням таких технічних засобів (фотографування, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо). Допомога та консультації спеціаліста не замінюють висновок експерта.

Відповідно до ч.1 статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом, а ч. 2 вказаної статті встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Цивільний позов ОСОБА_1 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_5 моральної шкоди у розмірі 250000 грн. підлягаює частковому задоволенню. При цьому суд враховує глибину душевних страждань пов’язаних зі смертю чоловіка та виходячи з принципу розумності та справедливості вважає можливим стягнути з обвинуваченого моральну шкоду у розмірі 100000 грн.

При цьому суд, враховуючи вимоги вказаних норм ЦПК України, не приймає до уваги висновок соціально-психологічного дослідження №25-03-18 складений головою спілки фахівців соціологічних та психологічних досліджень ОСОБА_8 відповідно до якого розмір моральної шкоди заподіяної ОСОБА_1 складає у розмірі 372300 грн.

Потерпілою ОСОБА_2 також пред’явлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_5 моральної шкоди у розмірі 250000 грн. При вирішенні вказаного цивільного позову суд враховує глибину душевних страждань потерпілої пов’язаних зі смертю свого сина та виходячи з принципу розумності та справедливості вважає можливим стягнути з обвинуваченого моральну шкоду у розмірі 100000 грн.

При цьому суд також не приймає до уваги висновок соціально-психологічного дослідження №26-03-18 складений головою спілки фахівців соціологічних та психологічних досліджень ОСОБА_8 відповідно до якого розмір моральної шкоди заподіяної ОСОБА_1 складає у розмірі 316500 грн. оскільки вказаний висновок не замінює висновок експерта та не є допустимим доказом.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі потерпілими цивільного позову про стягнення моральної шкоди було сплачено судовий збір у розмірі 7500 грн., а тому з обвинуваченого підлягає стягненню на користь потерпілих сума судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, а саме по 1500 грн. на кожну потерпілу.

По справі понесені витрати на проведення судових експертиз у загальному розмірі на суму 17088,40 грн., а тому вказані витрати необхідно стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 100, 369, 370, 371, 374 КПК України, ст. ст. 65, 66, ч. 2 ст. 286 КК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п’ять) років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_5 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням на 2 (два) роки.

Згідно ч. 1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_5 обов’язки: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь держави витрати за проведення експертиз у розмірі 17088,40 грн.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди у розмірі 250000 грн. задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 моральну шкоду у розмірі 100000 грн. та витрати пов’язані зі сплатою судового збору у розмірі 1500 грн., а всього 101500 грн.

В іншій частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди – відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди у розмірі 250000 грн. задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_7 моральну шкоду у розмірі 100000 грн. та витрати пов’язані зі сплатою судового збору у розмірі 1500 грн., а всього 101500 грн.

В іншій частині позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди – відмовити.

Скасувати арешт застосований ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси 10.11.2016 року на автомобіль НОМЕР_2, що належить ОСОБА_9 та на автомобіль НОМЕР_1, що належить ОСОБА_5.

Речові докази по справі: автомобіль НОМЕР_2 повернути власнику - ОСОБА_9, автомобіль НОМЕР_1 повернути власнику - ОСОБА_5.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга в апеляційний суд Одеської області через Біляївський районний суд Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя Л.О. Пендюра