Ухвала суду № 74826702, 08.06.2018, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/2402/18

Провадження №2-з/405/34/18

У Х В А Л А

08 червня 2018 року. Суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда Іванова Л.А., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі № 405/2402/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Кіровограда з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому (позові) просить стягнути солідарно з відповідачів на його (позивача) користь заборгованість за договором позики від 19.02.2016 року в розмірі 624554,61 грн., з яких 274311,54 грн.сума позики, 339623,82 грн. проценти за користування позикою та 10619,25 грн. річні проценти за прострочення терміну повернення позики.

Одночасно з поданням позовної заяви, позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву за вх. № 9589 про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, інше майно та грошові кошти, що належать відповідачам ОСОБА_2, ОСОБА_3 та знаходяться у останніх або у інших осіб.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що він (позивач) звернувся до Ленінського районного суду м. Кіровограда з позовом про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за договором позики від 19.02.2016 року у розмірі 624 554,61 грн., з яких сума позики та процентів за користування позикою, тобто основна сума заборгованості становить 613 935,36 грн., та яка, в свою чергу, є його (позивача) коштами, якими на даний час неправомірно користуються відповідачі. При цьому, у розписці від 19.02.2016 року про отримання коштів відповідач ОСОБА_2 зобов’язався, окрім іншого, відповідати за відповідним позиковим зобов’язанням майном. Разом з тим, зазначив, що кошти йому не повернуті, строк прострочення позики становить понад один рік, отже є надмірним, позика не повернута навіть частково. При цьому, у листопаді, 2017 року він (позивач) зустрівся з відповідачами та заявив вимогу про невідкладне погашення заборгованості, в протилежному випадку, він (позивач) буде вимушений звернутися з позовом до суду та просити суд вжити заходів щодо звернення стягнення на майно, яке належить відповідачам, однак, останні зазначили, що проведуть розрахунок до кінця 2017 року, проте, на даний час він (позивач) дізнався, що шлюб між відповідачами відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15.02.2018 року, - розірвано (справа № 405/7634/17), та відповідач ОСОБА_2 був знятий з реєстрації за адресою АДРЕСА_2, більш того, ОСОБА_2 виїхав за кордон, на зв’язок не виходить та не вживає жодних заходів з метою погашення заборгованості за договором позики, в свою чергу, відповідач ОСОБА_3 посилається на розлучення з відповідачем ОСОБА_2, відмовляючись, при цьому, віддавати борг.

Окрім того, вказав, що згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру речових прав, сформованого 13.04.2018 року вбачається, що відповідачам на праві власності належить квартира у АДРЕСА_3, набута у шлюбі у 2004 році, окрім того, відповідачі володіють двома гаражами, та мають значну кількість іншого цінного (рухомого) майна.

З урахуванням викладеного, позивач ОСОБА_1 вважає, що станом на даний час є всі підстави вважати, що відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 свідомо та за домовленістю, починаючи з грудня, 2017 року вживають активні дії, направлені на ухилення від взятих на себе зобов’язань, у зв’язку з чим існує велика ймовірність відчуження відповідачами належного їм на праві власності майна, що унеможливить в подальшому виконання рішення суду у даній справі.

Ухвалою суду від 08 червня 2018 року відкрито загальне позовне провадження по даній справі та призначено підготовче судове засідання.

Заява про забезпечення позову розглянута судом в порядку ч. 1 ст. 153 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.

Крім того, відповідно до п.п. 4, 10 роз’яснень пленуму Верховного Суду України, викладені в постанові «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22 грудня 2006 року забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження в ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК України), якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Відтак, при обранні заходів забезпечення позову слід також враховувати необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб, не допускаючи використання заходу забезпечення позову у якості тиску на відповідача.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасників справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову, при цьому забезпечення виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, при цьому зазначені обставини та докази їм повинні бути викладені заявником в заяві про забезпечення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може бути забезпечений, серед іншого, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, при цьому, згідно з ч. 3 зазначеної статті, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Так, співмірність, зокрема, полягає у тому, щоб засіб забезпечення позову відповідав предмету позову.

Судом встановлено, що предметом позову позивача ОСОБА_1 є вимога майнового характеру: стягнення солідарно з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 19.02.2014 року в розмірі 624554,61 грн., з якої 274311,54 грн. сума позики, 339623,82 грн. проценти за користування позикою та 10619,25 грн. річні проценти за прострочення терміну повернення позики.

Підставою позову позивач зазначив на те, що відповідно до складеної відповідачем ОСОБА_2 розписки від 19.02.2016 року про отримання позики у розмірі 10 500 доларів США, ОСОБА_2 зобов’язався повернути кошти, а також сплатити відсотки за користування позикою в строк до 31 грудня 2016 року, однак, у зазначений термін, відповідач, зобов’язання за договором позики не виконав, кошти не повернув, при цьому, на час отримання позики відповідачі були подружжям, відповідно отримання позики здійснюється за погодженням та з відома другого з подружжя.

Крім того, з заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, вбачається, що позивач обрав вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, інше майно та грошові кошти, що належать відповідачам ОСОБА_2, ОСОБА_3 та знаходяться у останніх або у інших осіб.

Необхідність вжиття заходу забезпечення позову обраним вище способом, в заяві позивач ОСОБА_1 зазначив про те, що відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 свідомо та за домовленістю, починаючи з грудня, 2017 року вживають активні дії, направлені на ухилення від взятих на себе зобов’язань за договором позики, зокрема, оформили через суд розірвання шлюбу (рішення суду від 15.02.2018 року), після чого відповідач ОСОБА_2 виписався з квартири та виїхав за кордон та уникає спілкування з ним (позивачем), відповідач ОСОБА_4, посилаючись на розірвання з відповідачем шлюбу відмовляється повертати борг, при цьому, відповідно до публічної інформації відповідачем належить на праві власності квартира АДРЕСА_4, яка набута у шлюбі у 2004 році, крім того, біля будинку відповідачам належить 2 гаражі; також останні мають значну кількість іншого цінного (рухомого) майна, у зв’язку з чим існує велика ймовірність відчуження відповідачами належного їм на праві власності майна, що унеможливить в подальшому виконання рішення суду, ухваленого за результатами розгляду даної цивільної справи.

З аналізу положень статті 150 ЦПК України слідує, що арешт, як вид забезпечення позову, може бути накладений лише на майно або грошові кошти, які належать саме відповідачу по справі (є власністю відповідача).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта від 13.04.2018 року, встановлено, що в Державному реєстрі є наявною актуальна інформація про право власності на об’єкт нерухомого майна, реєстраційний номер майна: 6341468; тип майна: квартир; адреса нерухомого майна: АДРЕСА_5, дата прийняття рішення про державну реєстрацію: 07.09.2004, дата внесення запису: 07.09.2004, ПІБ: ОСОБА_3, форма власності: приватна, частка власності: 1/1, підстава виникнення права власності: договір дарування, 3081, 03.09.2004 року, приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_5

Крім того, згідно з отриманою судом в порядку п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України інформацією судом також встановлно, що відповідачі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 15.09.2004 року зареєстровані за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно чи продати його.

Окрім того, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, а також те, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення до нього позову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні і тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися належним йому майном з метою ухилення від виконання судового рішення.

З огляду на викладене вище, керуючись наведеними нормами процесуального права та враховуючи роз`яснення Верховного Суду України, розглядаючи заяву про забезпечення позову в межах доводів, викладених в заяві про забезпечення позову, приймаючи також до уваги, що між сторонами існує спір майнового характеру про стягнення з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача заборгованості за договором позики у розмірі 624 554,61 грн., враховуючи також, що до вирішення спору в суді відповідачі мають об’єктивну можливість відчужити об’єкт нерухомого майна на користь третіх осіб, що, в свою чергу, може свідчити про можливе порушення законних прав та інтересів позивача та відповідно вчинення відповідачами дій, направлених на ухилення від можливого виконання рішення суду, та є достатніми підставами вважати, що невжиття заходів забезпечення позову, може утруднити виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, на підставі чого та з урахуванням вимог розумності та справедливості, забезпечення збалансованості інтересів учасників справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви про забезпечення позову, та вважає за необхідне задовольнити заяву позивача про забезпечення позову частково, застосувати захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на об’єкт нерухомого майна – квартиру № 168 в будинку № 10 по вул. Кропивницького в м. Кропивницький, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 на підставі договору дарування № 3081 від 03.09.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_5, в межах суми позову, яка становить 624 554,61 грн.

В іншій частині заяву позивача про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на рухоме майно та грошові кошти, що належать відповідачам ОСОБА_2, ОСОБА_3, або підлягають передачі або сплаті відповідачам ОСОБА_2, ОСОБА_3, та знаходяться у них або у інших осіб, - залишити без задоволення, з підстав відсутності будь-яких об'єктивних та достовірних даних щодо належності відповідачам іншого рухомого майна та грошових коштів.

Керуючись ст.ст.149, 150, 153, 353 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И Л А:

Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі № 405/2402/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики,- задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову по цивільній справі № 405/2402/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, шляхом накладення арешту на об’єкт нерухомого майна – квартиру АДРЕСА_6, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 03.09.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстровано в реєстрі за № 3081 в межах заявленої ціни позову, яка становить 624 554 грн. 61 коп.

В іншій частині заяву про забезпечення позову, - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м. Кіровограда шляхом подачі протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення апеляційної скарги.

У разі, якщо ухвалу було постановлено без повідомлення учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Дата постановлення ухвали 08.06.2018 року.

Строк пред’явлення виконавчого документа до виконання три роки.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда ОСОБА_6