Вирок № 74825707, 21.06.2018, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/4372/17

Провадження №1кп/359/95/2018

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого Борця Є.О.,

при секретарях судового засідання Коробові О.П., Петровій О.О.,

за участю прокурора Шмаля В.В.,

за участю потерпілого ОСОБА_1,

за участю цивільного позивача ОСОБА_1,

за участю представника цивільного відповідача ОСОБА_2,

за участю обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні кримінальне про-вадження за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого в Головному управ-лінні по м. Києву та Київській області публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на посаді інкасатора-водія, не одруженого, на утриманні якого діти відсутні, раніше не судимого, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_4,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

встановив:

ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорож-нього руху, що спричинило потерпілому тілесні ушкодження середньої тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження, за таких обставин.

5 вересня 2016 року приблизно о 15 годині 30 хвилин ОСОБА_3, керуючи технічно-справним автомобілем марки «Ford Transit Connect», номерний знак НОМЕР_1, рухався по автодорозі «м. Київ – м. Харків» в напрямку м. Києва. На ділянці цієї авто-дороги, що розташовується на 26 кілометрі та 880 метрах, обвинувачений змінив напрямок руху автомобіля та виїхав на праве узбіччя. В порушення пп.«б» п.2.3 та п.10.1 ПДР України він не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та перед зміною напрямку руху не переконався у тому, що виконання цього маневру буде безпечним та не створить небезпеки іншим учасникам руху. У зв’язку з цим ОСОБА_3 допустив зіткнення з автомобілем марки «Honda CR-V», номерний знак НОМЕР_2, що розташо-вувався на правому узбіччі. За кермом цього автомобіля перебувала ОСОБА_1, а на передньому пасажирському сидінні знаходився ОСОБА_1 Від удару автомобіль марки «Honda CR-V», номерний знак НОМЕР_2, перекинувся на дах. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 зазнав легкі тілесні ушкодження у вигляді саден м’яких тканин кінцівок, забою м’яких тканин голови та струсу головного мозку; тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді перелому правої ключиці зі зміщенням, множинних переломів ребер зліва та компресійно-уламкового перелому тіла Th4 хребця грудного відділу хребта; а також тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої травми шийного відділу хребта у вигляді косо-поперекового перелому справа, зліва передньої і задньої дужок хребця С1, перелому нижнього суглобового відростку хребця С6 зі зміщенням уламків та перелому тіла хребця С7 шийного відділу хребта.

ОСОБА_3 визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення та спочатку показав, що 5 вересня 2016 року приблизно о 15 годині 00 хвилин він, керуючи авто-мобілем марки «Ford Transit Connect», номерний знак НОМЕР_1, рухався по автодорозі «м. Київ – м. Харків» в напрямку м. Києва. Обвинувачений рухався по крайній правій смузі руху зі швидкістю не більше 90 км./год. Раптово переднє праве колесо розірвало, автомобіль став не керованим, він змінив напрямок руху праворуч та виїхав на праве узбіччя. ОСОБА_3 був тверезим, однак він не зміг вчасно зупинити автомобіль та допустив зіткнення з автомобілем марки «Honda CR-V», номерний знак НОМЕР_2, розташованим на узбіччі магістралі, що суворо заборонено ПДР України. Ця обставина свідчить про те, що дорожньо-транспортна пригода сталась не тільки з вини обвинуваченого, але й потерпілого.

В подальшому ОСОБА_3 змінив показання та повідомив про те, що він не по-мітив, як автомобіль змінив напрямок руху праворуч та виїхав на праве узбіччя. Обвину-вачений визнав, що він не виконав вимоги пп.«б» п.2.3 та п.10.1 ПДР України. Після того, як ОСОБА_3 зупинив автомобіль, він підійшов до ОСОБА_1 Вона сказала, що з її чоловіком все гаразд. Тому обвинувачений здивувався, коли він дізнався про те, що ОСОБА_1 зазнав тілесні ушкодження.

Не зважаючи на те, що ОСОБА_3 визнав себе винним, його вина у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується показаннями потерпілого та свідків.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 показав, що 5 вересня 2016 року його дружина ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки «Honda CR-V», номерний знак НОМЕР_2, рухалась по автодорозі «м. Київ – м. Харків» в напрямку м. Києва. Потерпілий знаходився на передньому пасажирському сидінні. ОСОБА_1 зупинилась на смузі правого узбіччя для того, що замінити спущене колесо. Після того, як потерпілий та його дружина ОСОБА_1 замінили колесо, вони сіли в салон автомобіля. Раптом відбувся сильний удар в задню частину автомобіля, від якого він пере-кинувся на дах. Навколо автомобіля зібрались люди, які допомогли витягнути потерпілого з салону. ОСОБА_1 доставили до Бориспільської ЦРЛ. ОСОБА_3 не допо-магав у проведенні рятувальних робіт та протягом майже двох років злісно ухиляється від відшкодування витрат на лікування потерпілого.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_1 показала, що 5 вересня 2016 року вона, керуючи автомобілем марки «Honda CR-V», номерний знак НОМЕР_2, рухалась по автодорозі «м. Київ – м. Харків» в напрямку м. Києва. Її чоловік ОСОБА_1 знаходився на передньому пасажирському сидінні. Свідок ОСОБА_1 відчула, що одне з коліс було спущене. Вона зупинила автомобіль на смузі правого узбіччя для аварійної зупинки та разом з чоловіком оглянула колеса. Вони побачили, що праве заднє колесо було спущено. Після цього вони замінили колесо та сіли в салон автомобіля. Раптом свідок ОСОБА_1 відчула сильний удар ззаду, від якого автомобіль пере-кинувся на дах. Вона вибралась з автомобіля. Водночас, її чоловік залишався заблокова-ним в салоні. Навколо автомобіля зібрались люди та допомогли витягнути ОСОБА_1 через лобове скло. ОСОБА_3 не приймав жодної участі у рятувальних роботах. Він тільки стояв поряд з інкасаторським автомобілем та казав: «Ну, пробачте». ОСОБА_4 був в тяжкому стані: він був в крові та не відчував ліву руку. Тому люди зафіксували його шию. Після того, як приїхав зять, свідок ОСОБА_1 разом з її чоловіком поїхали до Бориспільської ЦРЛ. В лікарні ОСОБА_1 направили до Інституту нейрохірургії. Стан потерпілого був настільки важким, що лікарі цього Інституту навіть відмовились його оперувати та порадили звернутись до Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті №1. В цьому медичному закладі було проведено дві операції потерпілого. У зв’язку з цим ОСОБА_1 була вимушена позичити грошові кошти в розмірі 8000 доларів США. Протягом майже двох років ОСОБА_3 жодного разу не запропонував відшкодувати витрати на лікування. Він навпаки перестав навіть вітатись. Крім того, під час оформлення дорожньо-транспортної пригоди у свідка ОСОБА_1 була викрадена сумочка з грошовими коштами та речами. Не зважаючи на те, що відомості про це кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР, в ході досудового розслідування не вдалось встановити осіб, причетних до вчинення цього злочину. Тому станом на день розгляду кримінального провадження вартість викраденого майна залишається не відшкодованою.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показав, що він працює в АТ «Ощадбанк» на посаді інкасатора. У вересні 2016 року він забрав грошові кошти на автозаправній станції «Амік» та сів в автомобіль марки «Ford Transit Connect», яким керував ОСОБА_3 Після того, як вони виїхали на автодорогу «м. Київ – м. Харків», свідок ОСОБА_5 почав перевіряти карточки клієнтів. Раптом він відчув, як авто-мобіль змінив напрямок руху. Свідок ОСОБА_5 підняв голову та побачив, як автомобіль виїхав на праве узбіччя та зіткнувся з автомобілем марки «Honda CR-V». Від удару цей автомобіль перекинувся. Після того, як ОСОБА_3 зупинив інкасаторський автомобіль, він одразу побіг до автомобіля марки «Honda CR-V». З цього автомобіля вибралась жінка та почала кричати, що її чоловік помре або залишиться інвалідом на все життя. Навколо автомобіля зібрались люди, які почали витягувати з салону її чоловіка. Після цього приїхав інший інкасаторський автомобіль, в якому свідок ОСОБА_5 продовжив слідувати за службовим маршрутом.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показав, що наприкінці літа – на початку осені 2016 року приблизно о 16 годині 00 хвилин він, керуючи автомобілем марки «Газель», номерний знак НОМЕР_3, рухався по автодорозі «м. Київ – м. Харків» в напрямку м. Києва. Свідок ОСОБА_6 рухався по другій смузі руху зі швидкістю 80 км./год. Його обігнав інкасаторський автомобіль, який приблизно через 70 метрів змінив напрямок руху праворуч та виїхав на праве узбіччя, де зіткнувся з автомобілем марки «Honda CR-V». Свідок ОСОБА_6 стверджує, що колесо інкасаторського автомобіля не розривалось. Водій цього автомобіля самостійно змінив напрямок руху. Після зіткнення транспортних засобів свідок ОСОБА_6 зупинився та став допомагати витягувати потерпілого з салону автомобіля марки «Honda CR-V», що від удару пере-вернувся та перебував на даху.

Крім показань потерпілого та свідків вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується документами:

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та схемою до цього протоколу (а.с.174-183), з яких вбачається, що 5 вересня 2016 року на автодорозі «м. Київ – м. Харків» були виявлені пошкоджені транспортні засоби: автомобіль марки «Ford Transit Connect», номерний знак НОМЕР_1, та автомобіль марки «Honda CR-V», номер-ний знак НОМЕР_2. На ділянці дорожнього покриття до зіткнення транспортних засобів відсутні сліди юзу, гальмування або подряпини асфальту. Ця обставина свідчить про те, що жодне колесо автомобіля, яким керував обвинувачений, не було пошкоджено до зіткнення транспортних засобів;

- висновком експерта №19/8-02/1341 від 15 грудня 2016 року (а.с.199-206), з якого вбачається, що в момент первинного контакту автомобіль марки «Ford Transit Connect», номерний знак НОМЕР_1, контактував своєю передньою частиною (правою частиною переднього бамперу) із задньою частиною автомобіля марки «Honda CR-V», номерний знак НОМЕР_2, (задньою лівою частиною заднього бамперу). Зіткнення транспортних засобів відбулось на правому узбіччі в напрямку руху до м. Києва перед початком зафіксованих слідів юзу автомобіля марки «Honda CR-V», номерний АА 6325 ОА, та подряпин асфальтобетонного покриття;

- висновком експерта №19д від 3 травня 2017 року (а.с.192-194), з якого вбачається, що ОСОБА_1 зазнав легкі тілесні ушкодження у вигляді саден м’яких тканин кінцівок, забою м’яких тканин голови та струсу головного мозку; тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді перелому правої ключиці зі зміщенням, множинних переломів ребер зліва та компресійно-уламкового перелому тіла Th4 хребця грудного відділу хребта; а також тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої травми шийного відділу хребта у вигляді косо-поперекового перелому справа, зліва передньої і задньої дужок хребця С1, перелому нижнього суглобового відростку хребця С6 зі зміщенням уламків та перелому тіла хребця С7 шийного відділу хребта. Перелічені тілесні ушкодження утворились внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в салоні автомобіля марки «Honda CR-V», номерний знак НОМЕР_2;

- протоколом огляду автомобіля марки «Ford Transit Connect», номерний знак НОМЕР_1 (а.с.188-191);

- висновком експерта №19/8-02/1342 від 12 грудня 2016 року (а.с.195-198), з якого вбачається, що несправностей, які могли б викликати погіршення або відмову в роботі системи робочого гальма та рульового керування перед дорожньо-транспортною при-годою, не виявлено. Несправностей, що могли б викликати зміну курсової стійкості автомобіля марки «Ford Transit Connect», номерний знак НОМЕР_1, перед дорожньо-транспортною пригодою, не виявлено також;

- висновком експерта №289ат від 20 лютого 2017 року (а.с.207-219), з якого вбача-ється, що пошкодження диску та шини колеса автомобіля марки «Ford Transit Connect», номерний знак НОМЕР_1, виникли виключно в процесі дорожньо-транспортної пригоди та під час інерційного руху транспортного засобу одразу після дорожньо-транспортної пригоди;

- а також висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння №287 від 5 вересня 2016 року (а.с.186), з якого вбачається, що у ОСОБА_3 не виявлено жодних ознак будь-якого з перелічених видів сп’яніння.

Суд дійшов до переконання, що в кримінальному провадженні зібрана достатня кіль-кість належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення.

Зокрема, достовірність доводу ОСОБА_3 про те, що раптова зміна напрямку руху автомобіля марки «Ford Transit Connect», номерний знак НОМЕР_1, була обумов-лена пошкодженням колеса, спростовується показаннями свідка ОСОБА_6, схемою до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди (а.с.180), висновком експерта №19/8-02/1342 від 12 грудня 2016 року (а.с.195-198) та висновком експерта №289ат від 20 лютого 2017 року (а.с.207-219).

Крім того, посилання обвинуваченого на те, що одразу після дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 повідомила про відсутність у неї жодних претензій у зв’язку з тим, що з її чоловіком було все гаразд, також спростовується показаннями самої ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_5

Дії ОСОБА_3 кваліфіковані:

- за ч.2 ст.286 КК України, як порушення під час керування транспортним засобом правил безпеки дорожнього руху, що спричинили потерпілому тілесні ушкодження серед-ньої тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження.

Таку кваліфікацію дій обвинуваченого суд вважає правильною.

Адже під час керування транспортним засобом ОСОБА_3 не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та перед зміною напрямку руху не переконався у тому, що виконання цього маневру буде безпечним та не створить небезпеки іншим учасникам руху. Ці обставини свідчать про те, що обвинувачений порушив пп.«б» п.2.3. та п.10.1 ПДР України. Невиконання ним вказаних вимог призвело до того, що ОСОБА_3 допустив зіткнення з автомобілем, в салоні якого знаходився ОСОБА_1 Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілий зазнав тілесні ушкодження середньої тяж-кості та тяжкі тілесні ушкодження. Додаткові обставини, що сприяли настанню цих наслідків, судом не встановлено. Тому між діяннями обвинуваченого та тілесними ушкод-женнями ОСОБА_1 існує безпосередній причинно-наслідковий зв’язок. Обвину-вачений не передбачав можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх діянь, хоча повинен був і міг їх передбачити. Це свідчить про наявність в його діяннях злочинної недбалості.

З огляду на це, суд дійшов до переконання, що ОСОБА_3 повинен бути засуд-жений:

- за ч.2 ст.286 КК України, за порушення під час керування транспортним засобом правил безпеки дорожнього руху, що спричинили потерпілому тілесні ушкодження серед-ньої тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження.

Обираючи покарання, суд виходить з того, що в ході судового розгляду ОСОБА_3 надав суперечливі показання. Це свідчить про те, що він не виявив щирого каяття з приводу вчиненого кримінального правопорушення. Обвинувачений визнав вину виключ-но для того, щоб пом’якшити його відповідальність. Тому обставини, які пом’якшують покарання, не встановлені.

Під час вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_3 не перебував в стані алкогольного сп’яніння. Тому обставини, що обтяжують його покарання, відсутні також. Аналіз даних про особу ОСОБА_3 свідчить про те, що він не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра (а.с.35), раніше до кримінальної відповідальності не притягувався (а.с.34), за місцем роботи зарекомендував себе як привітний, сумлінний, тактовний ввічливий і уважний працівник, який вміє організовувати робочий процес. Обвинувачений підготував не мало молодих працівників, не був помічений у порушеннях трудової дисципліни та не має стягнень (а.с.240). Крім того, ОСОБА_3 є активним членом громадського формування з охорони громадського порядку «Загін територіальної оборони м. Борисполя», приймає активну участь в охороні громадської безпеки на масових заходах та в патрулюванні міста в складі автопатрулів та піших патрулів УПП м. Борисполя. Він займається велоспортом, спортивним туризмом, альпінізмом, захоп-люється комп’ютерною технікою та IT-технологіями (а.с.239).

Беззаперечно, викладені обставини позитивно характеризують особу обвинуваче-ного.

Водночас, як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п.20 постанови №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення», при призначенні покарання за відповідною части-ною ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення зло-чину.

Зокрема, ОСОБА_3 не приймав жодної участі у рятуванні потерпілого. Протягом майже двох років він не вживав заходів, спрямованих на хоча б часткове відшкодування витрат на лікування ОСОБА_1 Ці обставини свідчать про те, що обвинувачений байдуже ставиться до тяжких наслідків вчиненого ним кримінального правопорушення.

З огляду на це суд дійшов до переконання, що ОСОБА_3 належить призначити покарання у виді позбавлення волі з позбавленням його права керувати транспортними засобами.

ОСОБА_3 не одружений, на його утриманні немає дітей. Крім того, він не є інвалідом та не має жодних медичних протипоказань, які перешкоджають йому викону-вати будь-яку іншу оплачувану роботу, крім керування транспортними засобами. Аналіз цих обставин свідчить про те, що призначення додаткового покарання не призведе до незворотних наслідків або тяжкого матеріального становища обвинуваченого.

Відповідно до ч.1 ст.75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді поз-бавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винно-го та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покаран-ня з випробуванням.

Безумовно, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до тяжких злочинів. Водночас, він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, а також позитивно характеризується за місцем проживання та роботи. Ці обставини свід-чать про те, що перевиховання та виправлення обвинуваченого можливе без його ізоляції від суспільства.

З огляду на це суд вважає, що ОСОБА_3 допустимо звільнити від відбування призначеного основного покарання. Однак з метою забезпечення контролю держави за його поведінкою слід призначити обвинуваченому іспитовий строк та покласти на нього обов’язки періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань про-бації, а також повідомляти цей орган про зміну місця проживання та роботи.

Відповідно до ч.1 ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно з ч.2 цієї ж статті шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального право-порушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадку та порядку, передбачених законом.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п.2 постанови №6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодуван-ня шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

В матеріалах кримінального провадження відсутні докази на підтвердження того, що під час оформлення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 викрав у ОСОБА_4 речі та грошові кошти. Крім того, матеріальна шкода, спричинена ОСОБА_4 у зв’язку з викраденням у неї майна, не перебуває у жодному причинному зв’язку з діяннями обвинуваченого, пов’язаними виключно з порушенням ним вимог ПДР України.

З огляду на це суд вважає, що підстави для стягнення з ОСОБА_3 або АТ «Ощад-банк» матеріальної шкоди в розмірі 28550 гривень відсутні. З метою відновлення пору-шених майнових прав ОСОБА_1 належить пред’явити цю вимогу виключно до осіб, що вчинили крадіжку її речей та грошових коштів. У випадку, якщо такі особи не будуть встановлені, вона має право пред’явити позов про відшкодування матеріальної шкоди до держави.

В матеріалах кримінального провадження містяться копії договору від 10 вересня 2016 року (а.с.53, 72). За цим договором ОСОБА_1 позичила у ОСОБА_7 грошові кошти в розмірі 8000 доларів США для лікування її чоловіка, а також зобов’яза-лась повернути грошові кошти в такому ж розмірі до 1 січня 2018 року та щомісячно сплачувати проценти за користування позикою в розмірі 10% річних.

14 вересня 2017 року ОСОБА_1 сплатила ОСОБА_7 проценти за користу-вання позикою в розмірі 20000 гривень. Ця обставина підтверджується копією розписки (а.с.73).

Відповідно до ч.1 ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я фізичній особі, зобов’язана відшкоду-вати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, прид-бання ліків, протезування, стороннього догляду.

Встановлено, що витрати на оплату процентів за користування позикою, а також інфляційні витрати за договором позики не відносяться до відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров’я потерпілого.

З огляду на це суд вважає, що підстави для стягнення з ОСОБА_3 або АТ «Ощад-банк» витрат на оплату процентів за користування позикою в розмірі 20000 гривень та інфляційних витрат за договором позики в розмірі 30658 гривень відсутні. Тому у задо-воленні позову в частині цих вимог ОСОБА_1 належить відмовити також.

Водночас, відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з п.2 ч.2 та ч.3 цієї ж статті моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру від-шкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Безумовно, ОСОБА_1 зазнала душевні переживання у зв’язку з тяжкими ушкодженнями здоров’я її чоловіка ОСОБА_1 та майже знищенням автомобіля марки «Honda CR-V», номерний знак НОМЕР_2. Цілком логічно, що у такий спосіб їй заподіяна моральна шкода. Істотна тривалість лікування потерпілого та вимушені зміни в організації життя, пов’язані з неспроможністю користуватись автомобілем, свідчать про те, що розмір заподіяної моральної шкоди становить 50000 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно до ч.1 ст.1172 цього ж Кодексу юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.

Як роз’яснив Верховний Суд України у правовій позиції в справі №6-108цс13, аналіз положень ст.ст.1167, 1172 та 1187 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генераль-ного делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в т.ч. моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випад-ках (спеціальними суб’єктами, у спеціальний спосіб тощо).

Зокрема, не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв’язку з виконанням своїх трудових (службових) обов’язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом. Зазначений висновок узгоджується і з нормою ч.1 ст.1172 ЦК України та ч.2 ст.1187 ЦК України.

Положення ч.1 ст.1188 ЦК України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (ч.2 ст.1187 ЦК України). В такому випадку обов’язок по відшкодуванню шкоди поклада-ється на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія. Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Встановлено, що ОСОБА_3 працює в ГУ по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк». Під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди він керував інкасатор-ським автомобілем та виконував посадові обов’язки інкасатора-водія. Ці обставини свід-чать про те, що обов’язок відшкодувати моральну шкоду ОСОБА_1 покладається виключно на АТ «Ощадбанк». Водночас, цивільний відповідач категорично відмовляється від добровільного виконання цього грошового зобов’язання.

З огляду на це суд вважає, що з АТ «Ощадбанк» на користь ОСОБА_1 належить стягнути моральну шкоду в розмірі 50000 гривень.

Встановлено, що 24 листопада 2015 року ОСОБА_1 уклала з ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» договір добровільного страхування наземного транспорту №1856/ 15-Т/Зп115 (а.с.90-94). За цим договором вона застрахувала автомобіль марки «Honda CR-V», номерний знак НОМЕР_2, від шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст.27 Закону України «Про страхування» до страховика, який ви-платив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з ч.1 ст.22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Водночас, за правилом ч.1 ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкоду-вання) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуван-ням).

Встановлено, що 13 лютого 2017 року ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 240320 гривень. Ця обставина під-тверджується платіжним дорученням №61405 від 13 лютого 2017 року (а.с.106). У такий спосіб до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» перейшло право вимоги до АТ «Ощадбанк», в якому на час дорожньо-транспортної пригоди працював та продовжує працювати ОСОБА_3

З копії полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності влас-ника наземного транспортного засобу №АК/4590902 (а.с.74) вбачається, що саме ГУ по м. Києва та Київській області АТ «Ощадбанк», а не обвинувачений, застрахував в ПрАТ «СК «Брокбізнес» цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну в процесі експлуатації автомобіля марки «Ford Transit Connect», номерний знак АІ 3208 СТ. Зокрема, вказаним полісом передбачена страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 100000 гривень.

Ретельний аналіз наведених обставин свідчить про те, що у ПрАТ «СК «Брокбізнес» виникло зобов’язання відшкодувати ПрАТ «Арсенал Страхування» матеріальну шкоду в розмірі 100000 гривень. Обов’язок по відшкодуванню іншої частини матеріальної шкоди в розмірі 140320 гривень (240320 – 100000) виник у АТ «Ощадбанк». Вимоги про стягнення грошових коштів з вказаних юридичних осіб підлягають розгляду виключно в порядку господарського, а не цивільного чи кримінального судочинства.

З огляду на це суд вважає, що підстави для стягнення з ОСОБА_3 на користь ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» матеріальної шкоди в розмірі 140320 гривень відсутні.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Встановлено, що в ході досудового розслідування кримінального провадження на проведення судових експертиз були витрачені грошові кошти в загальному розмірі 4449 гривень 13 копійок (703,68 + 1760,80 + 1984,65). Ця обставина підтверджується довідками (а.с.31-33).

З огляду на це суд вважає, що з ОСОБА_3 на користь держави належить стягнути витрати на проведення судових в розмірі 4449 гривень 13 копійок.

Крім того, на підставі ч.9 ст.100 КПК України речові докази: автомобіль марки «Honda CR-V», номерний знак НОМЕР_2, належить залишити у володінні ОСОБА_1, а автомобіль марки «Ford Transit Connect», номерний знак НОМЕР_1, – повернути у володіння ГУ по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк».

Керуючись ч.1 ст.369, ст.370, ч.1, ч.2 ст.371, ч.2, ч.3 ст.373 та ст.ст.374-376 КПК України, суд

присудив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального право-порушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі ч.1 ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбуван-ня основного покарання у виді позбавлення волі та призначити йому іспитовий строк на 2 роки.

На підставі ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов’язки: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, а також повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Цивільний позов ОСОБА_8 до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», треті особи, які не заявляють самостій-них вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 та приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Брокбізнес», про стягнення мате-ріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_8 моральну шкоду в розмірі 50000 гривень.

У задоволенні цивільного позову в частині вимог про стягнення матеріальної шкоди та моральної шкоди в більшому розмірі ОСОБА_8 відмовити.

У задоволенні цивільного позову приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_3, треті особи, які не заяв-ляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: публічне акціо-нерне товариство «Державний ощадний банк України» та приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Брокбізнес», про стягнення матеріальної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на проведення судових експертиз в розмірі 4449 гривень 13 копійок.

Речові докази: автомобіль марки «Honda CR-V», номерний знак НОМЕР_2, залишити у володінні ОСОБА_1, а автомобіль марки «Ford Transit Connect», номерний знак НОМЕР_1, повернути у володіння Головного управління по м. Києву та Київській області публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляційної скарги через Бориспільський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя

Бориспільського міськрайонного суду ОСОБА_9