Рішення № 74825369, 21.06.2018, Березанський міський суд Київської області

БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченків шлях, 32, м. Березань, Київська область, 07541

№ провадження 2/356/138/18

Справа № 356/166/18

РІШЕННЯ (заочне)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2018 року Березанський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Голік Г.К.,

з участю секретаря Бейгул Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Березань цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ «ПриватБанк» (далі – Банк) звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 21.01.2014 року ОСОБА_2 (далі – позичальник) отримала кредит у розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору.

14.06.2016 року позичальник, ОСОБА_2, померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 17.06.2016 року.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України від дня відкриття спадщини, він не заявив про відмову від неї.

Виходячи з вищенаведеного, позивач стверджує, що спадкоємці ОСОБА_2 мали право подати заяву про прийняття або відмову у прийнятті спадщини у строк з 14.06.2016 року по 14.12.2016 року.

Позивач вказує, що спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_1 Вказана обставина підтверджується копіями паспортів позичальника та відповідача, де в якості адреси реєстрації зазначена:07541, Київська область, м. Березань, вул. Новоселиця, б. 31.

Відповідно до ч. 2 ст. 1281 ЦК України кредитору спадкодавця належить протягом шести місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

На виконання вимог вищезазначеної норми закону позивачем 31.05.2017 року була направлена претензія кредитора до Березанської міської державної нотаріальної контори.

20.06.2017 року позивачем було отримано відповідь Березанської міської державної нотаріальної контори, в якій зазначалось, що спадкоємці померлої ОСОБА_2 із заявами про прийняття спадщини чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались.

Таким чином, відповідач прийняв спадщину, до складу якої входять, у тому числі, кредитні зобов’язання померлого позичальника. Спадкування обов’язків відбулося відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, так як відповідач не відмовився від спадщини у передбачені цивільним законодавством строки, а саме 6 місяців від дня відкриття спадщини.

Також позивач зазначив, що згідно з ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно з абзацом 2 ч. 2 ст. 1282 ЦК України у разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором № б/н від 21.01.2014 року становить – 5623,56 грн., яка складається з наступного: 891,34 грн. – заборгованість за кредитом; 4239,56 грн. – заборгованість за відсотками; 492,66 грн. – заборгованість з комісії та пені. Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 21.01.2014 року у розмірі 5623,56 грн., яка складається з: 891,34 грн. – заборгованість за кредитом; 4239,56 грн. – заборгованість за відсотками; 492,66 грн. – заборгованість з комісії та пені та 1762,00 грн. у відшкодування суми сплаченого судового збору.

Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 12.04.2018 року відкрито провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця. Підготовче судове засідання призначено на 13 год. 00 хв. 08.05.2018 року.

08.05.2018 року в судовому засіданні оголошено перерву до 25.05.2018 року для повторного виклику відповідача.

25.05.2018 року ухвалою Березанського міського суду Київської області закінчено підготовче провадження у справі і призначено справу до судового розгляду на 05.06.2018 року на 14 год. 00 хв.

05.06.2018 року в судовому засіданні оголошено перерву до 21.06.2018 року для повторного виклику відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, до суду надійшла заява про слухання справи за його відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечує (а.с. 47).

Відповідно до відомостей відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС в Київській області, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 53).

Відповідно до поштового повідомлення ОСОБА_1 02.06.2018 року отримав особисто судову повістку на 05.06.2018 року (а.с. 64), повістка про виклик до суду на 21.06.2018 року була отримана ОСОБА_1 12.06.2018 року (а.с. 66).

Суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до вимог ст. 128,131 ЦПК України.

Відповідач, належним чином повідомлений, в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, від нього не надходила заява про розгляд справи за його відсутності, зважаючи на те, що в справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути заочно справу без відповідача на підставі наявних у справі доказів з ухваленням заочного рішення.

Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч.1, 2 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом встановлено, що відповідно до анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг у ПриватБанку б/н від 21.01.2014 року між ОСОБА_2 та Банком було укладено договір про надання кредиту у розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору (а.с. 3).

ОСОБА_2 погодилася, що заява позичальника разом з Пам’яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується її підписом у заяві (а.с. 3).

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Позивач виконав свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг в повному обсязі, надавши ОСОБА_2 можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

14.06.2016 року ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-ОК № 371728, виданого 17.06.2016 року Березанським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області (а.с. 31).

Відповідно до вимог статей 608, 1218,1219 ЦК України у зв'язку із смертю боржника припиняються лише ті зобов'язання, які нерозривно зв'язані з його особою і не можуть бути виконані іншою особою, в той час як у результаті спадкування до спадкоємця переходять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на час відкриття спадщини і не припинилися унаслідок його смерті.

Частиною 1 ст. 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України від дня відкриття спадщини, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

27.05.2017 року позивачем була направлена претензія кредитора в порядку ст. 1281 ЦК України до Березанської міської державної нотаріальної контори (а.с. 34).

Як вбачається з копії листа Березанської міської державної нотаріальної контори від 14.06.2017 року, відповідно до Алфавітної книги спадкових справ, станом на 14.06.2017 року спадкова справа після смерті ОСОБА_2, яка померла 14.06.2016 року, не заводилась, спадкоємці до нотаріальної контори не зверталися, тому довести претензію банку до відома спадкоємців немає можливості (а.с. 35).

На підтвердження факту належності ОСОБА_1 до спадкоємців позичальника позивач послався на те, що він є спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Вказана обставина підтверджується копіями паспортів позичальника та відповідача, де в якості адреси реєстрації зазначена:07541, Київська область, м. Березань, вул. Новоселиця, б. 31 (а.с. 29;30).

Згідно з нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов’язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем спадщини визначені у частинах 3, 4 статті 1268, статті 1269 ЦК України.

Так, згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України "Здійснення права на спадкування") та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України "Оформлення права на спадщину).

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п’ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об’єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 1281 ЦК України кредитору спадкодавця належить протягом шести місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов’язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.

Відповідно до ч. 2 ст. 1281 ЦК України кредитору спадкодавця належить протягом шести місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Згідно з ч. 3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до копії листа-претензії від 20.10.2017 року, ПАТ КБ «ПриватБанк» направило спадкоємцю позичальника – відповідачу ОСОБА_1 вимогу про погашення боргових зобов'язань ОСОБА_2 на підставі норм ст.ст.1261, 1281-1282 ЦК України, але будь-яких дій ним не було виконано (а.с. 36).

Оскільки зі смертю боржника зобов’язання по поверненню кредиту включаються до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов’язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми.

Так, згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов’язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Разом з тим, положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм статті 1281 ЦК України щодо строків пред’явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб’єктивне право.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 08.04.2015 року у справі № 6-33цс15.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу стало відомо про смерть спадкодавця ОСОБА_2 не пізніше 29.08.2016 року, що підтверджується наданим позивачем письмовим доказом - копією свідоцтва про смерть серії І-ОК № 371728, виданого 17.06.2016 року Березанським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, на якому міститься відмітка «копія вірна ОСОБА_3 29.08.2016» з відповідним підписом та відтиском штампу Березанського головного регіонального управління Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», МФО 321842, ОСОБА_3 (а.с. 31).

До спадкоємця кредитора з претензією банк звернувся 20.10.2017 року, що підтверджується копією листа-претензії від 20.10.2017 року про погашення боргових зобов'язань ОСОБА_2 відповідачем ОСОБА_1 на підставі норм ст.ст.1261, 1281-1282 ЦК України (а.с. 36).

Тобто фактично кредитор пред’явив вимоги до спадкоємця, що прийняв спадщину, з порушенням строків, встановлених статтею 1281 ЦК України, що згідно з частиною четвертою цієї норми позбавляє його права вимоги до спадкоємців.

Керуючись ст. ст. 12, 77,80,81,178, 280-282, 284, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст. 1054, 608, 1216, 1218-1220, 1268,1281, 1296-1297 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк",49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги буд. 50, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570 до ОСОБА_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_1, про стягнення боргу кредитором спадкодавця, -відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системиапеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в апеляційний суд Київської області через Березанський міський суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Г. К. Голік