Ухвала суду № 74824181, 18.06.2018, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/7506/18

Категорія 9

2-о/295/148/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2018 року м. Житомир

Суддя Богунського районного суду м. Житомира Полонець С.М., розглянувши заяву ОСОБА_1, заінтересовані особи – Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація, про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В :

Заявник звернулася до суду із заявою, в якій просить встановити юридичний факт загибелі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, при виконанні обов’язку військової служби 21.07.2014 року поблизу м. Лисичанськ Луганської області України внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України. При цьому посилається на те, що встановлення даного юридичного факту обумовлено тим, що заявник має на меті визначення статусу ОСОБА_2, як особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка ратифікована Україною 03.07.1954 року, тобто жертви міжнародного збройного конфлікту, що обумовлює виникнення прав та обов’язків, передбачених цією конвенцією, іншими нормами міжнародного права. Іншого порядку встановлення такого юридичного факту чинним законодавством України не передбачено.

Вирішуючи питання відкриття провадження у справі, суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Як вбачається з матеріалів заяви, наказом командира військової частини польова пошта В1740 (по стройовій частині) від 04.08.2014 року №98, з 22 липня 2014 року виключено зі списків особового складу частини та Збройних Сил України у зв’язку зі смертю солдата військової служби за контрактом ОСОБА_2, водія – регулювальника комендантського взводу, який загинув 21 липня 2014 року в службовий час під час виконання бойового завдання у ході проведення антитерористичної операції у складі штурмової групи по знищенню бойовиків в районі м. Лисичанськ Луганської області. Смерть настала внаслідок ушкодження внаслідок дій, передбачених законом та воєнних операцій та пов’язана з виконанням обов’язків військової служби. Причина смерті: вибухова травма.

Крім того, командиром військової частини А0281 видано довідку 06.10.2017 року №712/вп ОСОБА_3 про те, що його син ОСОБА_2 дійсно в період з 23 квітня 2014 року по 21 липня 2014 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Обґрунтовуючи необхідність встановлення факту загибелі при виконанні обов’язку військової служби поблизу м. Лисичанськ Луганської області України внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України заявник посилається на те, що від встановлення цього факту залежить виникнення у нього прав, передбачених Конвенцією про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях.

У пунктах 2, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення” №5 від 31.03.1995 року роз’яснено, що при вирішенні питання про підвідомчість справи суди мають право враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено несудовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду.

У кожному разі суддя зобов’язаний перевірити підвідомчість даної заяви суду. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у прийнятті заяви, а коли справу вже порушено – закриває провадження в ній.

Факт загибелі при виконанні обов’язку військової служби, рівно як і факти: причини та ступені втрати працездатності; причини інвалідності; одержання поранення, контузії при виконанні обов'язків військової служби та інше, не можуть бути встановлені в судовому порядку.

Враховуючи вищенаведене, заява не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, а тому відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 186, ст. ст. 259-261, 293 ЦПК України, п.п.2, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995р. із змінами, суд –

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи – Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація, про встановлення факту, що має юридичне значення.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Житомирської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя : С.М. Полонець