Рішення № 74822614, 06.06.2018, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/101/18 Справа №447/1031/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

06.06.2018 року Миколаївський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Карбовніка І.М.

при секретарі Данилів О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Миколаїв цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої приниженням честі, гідності та ділової репутації,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 в його користь 40 000,00 (сорок тисяч) гривень моральної шкоди. В обгрунтування позову посилається на настурпні обставини. У період з 5 січня 2011 року по 30 серпня 2013 року він працював на посаді начальника управління освіти, сім'ї, молоді та спорту Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області. З 2 вересня 2013 року по даний час він працює на посаді директора Розвадівської загальноосвітньої школи І-ІП ступенів Миколаївського району Львівської області.

Відповідно до постанови Центральної виборчої комісії України від 24.01.2017 р. №6 „Про перші вибори депутатів сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад і відповідних сільських, селищних, міських голів ЗО квітня 2017 року" та додатку 7 до вказаної постанови на 30 квітня 2017 року призначено вибори Розвадівського сільського голови Розвадівської сільської об'єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області. Він вирішив балотуватися на посаду Розвадівського сільського голови. 30 березня 2017 року Розвадівською сільською виборчою комісією видано йому посвідчення кандидата на цю посаду.

23 квітня 2017 року у період приблизно з 15 до 17 години у Народному домі с. Розвадів проходили дебати кандидатів на дану посаду у присутності виборців сіл, які входять до складу Розвадівської сільської об'єднаної територіальної громади-Розвадів, Пісочна,Черниця, Надітичі, Верин, Крупсько. На даному заході були присутні близько 150 виборців.

Хід дебатів фіксувався за допомогою відео зйомки, яку з власної ініціативи та без будь-яких заперечень зі сторони кандидатів або виборців здійснював власною відео камерою ОСОБА_3, який проживає за адресою: Львівська обл., Миколаївський рай., с. Розвадів, вул. Біласа і Данилишина, 82.

У процесі цих дебатів під час його виступу- на етапі запитань виборців відповідачка- Косач Н.С., задаючи йому питання, чому він вирішив балотуватися на посаду голови, у присутності кандидатів і виборців повідомила, що він працюючи керівником у сфері освіти, брав хабарі.

На наступний день- 24 квітня 2017 року позивач побачив, що у мережі Інтернет на сайті Яндекс за адресою уоutube.соm за посиланням (дослівно) „Дебати кандидатів на голову розвадівської отг" розміщено відео ролик з повним записом цих дебатів.

Повідомлена відповідачкою інформація про те, що він, працюючи на посадах керівника у сфері освіти (загалом) чи на посадах начальника управління освіти, сім'ї, молоді та спорту Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області і директора Розвадівської загальноосвітньої школи І-Ш ступенів Миколаївського району Львівської області (зокрема), отримував хабарі, повністю не відповідає дійсності. Він ніколи не був притягнутий до юридичної відповідальності за отримання хабара або одержання іншої неправомірної вигоди. Цим відповідачка принизила його честь та гідність як людини і громадянина та ділову репутацію як директора названого навчального закладу і педагога.

Розповсюдженням даної інформації серед значної кількості виборців, серед яких були батьки та родичі дітей, які навчаються у Розвадівській загальноосвітній школі І-Ш ступенів, відповідачка завдала йому істотної моральної шкоди, бо фактично назвала його злочинцем, спонукала мешканців названих сіл засумніватись у його моральних та професійних якостях.

Також, оскільки ця інформація була повідомлена під час дебатів у виборчому процесі, який завершено, то він позбавлений можливості вимагати її спростування у той спосіб, у який дана інформація була повідомлена і розповсюджена, що теж свідчить про непоправність завданої шкоди.

Розмір грошового відшкодування спричиненої йому майнової шкоди він оцінює у сумі 40 000,00 (сорок тисяч) гривень, виходячи із характеру неправдивої інформації- обвинувачення у вчиненні корупційних дій; тяжкості шкоди, яка пов'язана з тим, що поставлено під сумнів його доброчесність, як директора навчального закладу, що негативно впливає не тільки на його авторитет, а й авторитет навчального закладу та непоправності шкоди, що полягає у неможливості спростування неправдивої інформації на зборах виборців та можливо вплине на результати виборів, у звязку з чим просив позов задоволити.

Позивач та його представник ОСОБА_4 у судовому засіданні позов підтримав, надав аналогічні пояснення викладені у позовній заяві та просив позов задоволити.

Представник відповідачки ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив та з підстав вказаних у поданому до суду зепереченні просив в позові відмовити в повному обсязі.

Суд заслухавши пояснення учасників судового засідання, покази свідків, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності. Разом із цим, Конституцією гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань.

Водночас, згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією слід розуміти будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії враховується, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Зміст цивільно-правового захисту честі, гідності та ділової репутації становлять правовідносини, за яких морально потерпіла сторона наділяється правом вимагати через суд спростування відомостей, які порочать її честь, гідність та ділову репутацію, а друга сторона, яка такі відомості поширила, зобовязана дати спростування, якщо не доведе, що відомості відповідають дійсності.

Пунктом 19 вказаної Постанови визначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Згідно ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Право фізичної особи на недоторканість своєї ділової репутації закріплене у ст. 299 ЦК України. Фізична особа має право звернутися до суду із позовом про захист її честі, гідності та ділової репутації.

Статтею 200 ЦК України та статтею 1 Закону України "Про інформацію" передбачено, що інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі. Суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.

В силу положень ст. 47 Закону України "Про інформацію", порушенням законодавства України про інформацію, що тягне дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність, є поширення відомостей, що не відповідають дійсності, ганьблять честь і гідність особи.

Під поширенням інформації слід розуміти, опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

За приписами ч.3, ч. 4 ст. 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного, спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативна інформація поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь - яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Отже, при визначенні інформації неправдивою є введення законодавцем презумпції добропорядності, яка означає, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Згідно з положеннями статті 277 ЦК , Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації.

Згідно ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних, свобод Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК ( 435-15 ) не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції ( 475/97-ВР ). Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК ( 435-15 ) та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (стаття 37 Закону про пресу, стаття 65 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду. При поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних ; дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету ОСОБА_6 Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської ОСОБА_7 Європи про право на недоторканість приватного життя. Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі). У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і: потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв'язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Аналізуючи виступ відповідача, тему для обговорення, місце його висловлювань, застосування засобів мовлення, слід зазначити про те, що висловлювання відповідача не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, незважаючи на те, що останні містять критичну оцінку подій пов'язаних з діяльністю позивача. Слід ще раз звернути увагу на те, що обговорення під час дебатів розпочалось з питання перевірки викладеної інформації, а не з тверджень як про встановлені факти.

Таким чином, вказана інформаціє носить оціночний характер. Згідно частини першої статті 30 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Частиною другої даної статті встановлено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Даною нормою також встановлено, що якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Отже суд не знаходить достатніх підстав для задоволення вимог позивача.

Керуючись ст.ст.77-81,141,259,263 ЦПК України суд -

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої приниженням честі, гідності та ділової репутації - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до апеляційного суду Львівської області.

Суддя Карбовнік І. М.