Постанова № 74822237, 21.06.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 року

м. Запоріжжя

Єдиний унікальний № 320/8260/17

Провадження №22-ц/778/989/18

Апеляційний суд Запорізької області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Кримської О.М. (суддя-доповідач),

суддів: Крилової О.В., Кухар С.В.,

за участю секретаря судового засідання Бурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 листопада 2017 року про відмову у відкритті провадження в складі судді Горбачової Ю.В. в справі за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - Мелітопольський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В :

06 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Мелітопольський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

В обґрунтування вимог зазначив, що народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Мелітополь, Запорізької області, про що в книзі реєстрації актів про народження було зроблено актовий запис № 1489 від 22.07.1974 року. Його батько, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, німець за походженням, проживав на території України, дотримуючись традицій німецької національності.

Він також виховувався відповідно до німецьких традицій, є членом товариства німців, відвідує збори, підтримує стосунки зі своїми родичами - німцями, які проживають на території Німеччини, святкує німецькі свята та вважає себе німцем. Вказане підтверджується довідкою Мелітопольського товариства за німецьку самобутність «Відебург» від 01.11.2017 р.

22 липня 1974 року Мелітопольським відділом запису актів громадянського стану було видане свідоцтво про народження, серія НОМЕР_1, в якому не було зазначено його національність, а національність його батька вказана «німець».

Вважає, що оскільки його дідусь та бабка, а також батько були німцями, він має право на відновлення національності його предків та внесення змін до правовстановлюючих документів із зазначенням національності.

На підставі зазначеного просив встановити юридичний факт, що його національність - німець.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 листопада 2017 року відмовлено у відкритті провадження.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив ухвалу суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для відкриття провадження.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що невстановлення юридичного факту його належності до національності «німець» позбавляє його користування в повному обсязі майновими та немайновими правами громадянина ФРН.

Заявник ОСОБА_1, заінтересована особа - Мелітопольський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області до суду апеляційної інстанції не з'явилися, повідомлені про місце та час розгляду справи згідно до вимог ст..ст.128,130 ЦПК України ( а.с.62,63).

Заявник ОСОБА_1 подав клопотання про розгляд справи за його відсутності ( а.с.64).

Представник заінтересованої особи причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Судова колегія, враховуючи положення ч.2 ст.. 372 ЦПК України, ухвалила розглядати справу за відсутності учасників справи, які не прибули в судове засідання.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що заява про встановлення національності не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду.

Встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 (а.с. 8).

У зазначеному свідоцтві про народження батьком ОСОБА_1 зазначено ОСОБА_2 за національністю «німець».

Згідно військового квитка серія НОМЕР_2 ОСОБА_2 за національністю «німець» (а.с. 12).

В свідоцтві про народження серія НОМЕР_3 батьком ОСОБА_2 зазначено ОСОБА_3 за національністю «німець» (а.с. 9).

Згідно військового квитка серія НОМЕР_4 ОСОБА_3 за національністю «німець» (а.с. 11).

За змістом частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із статтею 234 ЦПК України в редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали суду, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

За приписами частини другої статті 256 ЦПК України в редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали суду, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Вказана норма не передбачає можливості розгляду у порядку окремого провадження заяв про встановлення факту національності. Хоча зазначений у частині першій статті 256 ЦПК України в редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали суду, перелік справ, не є вичерпним, проте за змістом вищенаведених норм процесуального права суд може встановлювати факти, які тягнуть для заявника певні правові наслідки.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", відповідно до статей 255, 271 ЦПК України в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Згідно із пунктом 1.15 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за № 55/18793 (далі - Правила), відмова органів державної реєстрації актів цивільного стану у внесенні змін до актових записів цивільного стану, їх поновленні та анулюванні може бути оскаржена в судовому порядку.

Питання зміни національності громадянами України регулювалося Указом Президента України "Про порядок зміни громадянами України національності" від 31 грудня 1991 року № 24, відповідно до якого національність могла бути змінена особами, які при досягненні 16-річного віку та одержанні паспорта прийняли національність одного з батьків та бажали змінити її відповідно до національності другого з батьків. Зміна національності провадилася відділом внутрішніх справ виконавчого комітету районної, міської, районної у місті ради народних депутатів за місцем проживання заявника. Зміна національності допускалася також і щодо осіб, які обрали національність до прийняття цього Указу. Вказаний Указ втратив чинність на підставі Указу Президента України від 27 січня 1999 року № 70/99.

В даний час діюче законодавство України не містить вимог про внесення в паспорт громадянина України, у свідоцтво про народження, у свідоцтво про шлюб чи в інші документи відомостей про національність.

Проте, відповідно до статті 11 Закону України "Про національні меншини в Україні" громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність. Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.

Згідно зі статтею 300 Цивільного кодексу України особа має право на індивідуальність, до якої відноситься і право визначати свою національність. Таке право підпадає під захист статті 8 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод", яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки.

Стаття 11 Конституції України передбачає, що держава сприяє як консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, так і розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин в Україні.

Згідно зі статтею 3 Рамкової конвенції держав-членів Ради Європи про захист національних меншин (ратифікована Законом України від 9 грудня 1997 року № 703/97-ВР) кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв'язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.

Згідно з пунктом 2.13.2 Правил підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є постанова адміністративного суду. Зміни до актового запису цивільного стану відповідно до пункту 1.7 Правил вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису, за винятком випадків, встановлених у пункті 2.28 розділу II цих Правил.

При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження на підставі частини другої статті 122 ЦПК України в редакції в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваної ухвали суду, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, дійшов обґрунтованого висновку про неможливість розгляду заявлених вимог в окремому провадженні та відмову у відкритті провадження.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали судді.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального і матеріального права, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, Апеляційний суд Запорізької області,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 листопада 2017 року про відмову у відкритті провадження в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду .

Повний текст постанови складено 21червня 2018 року.

Головуючий О.М. Кримська

Судді: О.В.Крилова

С.В.Кухар