Постанова № 74820699, 20.06.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 806/973/18

ПОСТАНОВА

іменем України

"20" червня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Мацького Є.М.

суддів: Шевчук С.М.

Шидловського В.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від "27" березня 2018 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов"язання вчинити певні дії , -

суддя в 1-й інстанції - Нагірняк М.Ф.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м.Житомир,

дата складання повного тексту рішення - не зазначено,-

ВСТАНОВИВ:

22.02.2018 року ОСОБА_2 подав до Житомирського окружного адміністративного суду адміністративний позов, просив зобов'язати Коростенське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати стаж проходження військової служби з 26.05.1990 року по 07.05.1992 року та призначити пенсію за вислугу років з моменту звернення з 29.09.2017 року.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від "27" березня 2018р відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Вважаючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням вимог матеріального та процесуального законодавства, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, просить суд скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від "27" березня 2018 року і прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції при ухваленні рішення про відмову в задоволенні позову дійшов висновку, що відсутні відомості про період безпосередньої служби позивача як медичного працівника за спеціальністю в складі Збройних Сил СРСР, що підлягає зарахуванню до стажу роботи за спеціальністю.

Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого судді по справі, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1.) 29.09.2017 року звернувся до Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з заявою про призначення пенсії за вислугу років із зниженням пенсійного віку відповідно до вимог пункту "е" статті 55 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003р.

За результатами розгляду вказаного звернення, листом Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №5105/03.2 від 06.10.2017р відмовлено позивачу в задоволенні заяви з підстав, що станом на 01.01.2016р загальний стаж, що дає право на вислугу років складає лише 23 роки 8 місяців та 15 днів, що не дає права на призначення спірної пенсії за вислугу років (а.с.14).

Наведені обставини слугували підставою звернення позивача з адміністративним позовом до суду.

Як вбачається з змісту оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що копія архівної довідки №2741 від 18.11.2016р, виданої Центральним архівом Російської Федерації не містить даних про період безпосередньої служби позивача як медичного працівника за спеціальністю в складі Збройних сил СРСР, що підлягає зарахуванню до стажу роботи за спеціальністю, а містить лише дані про загальний період служби позивача в складі Збройних сил СРСР, а тому ухвалив рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р №1058-IV (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; надалі Закон №1058-IV) передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991р №1788-XII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; надалі Закон №1788-XII) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема, з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців.

Відповідно пункту другого Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993р №909, робота на посаді лікаря та середнього медичного персоналу (незалежно від найменувань посад) лікарняних закладів, лікувально-профілактичних закладів особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальних органах Держсанепідслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), діагностичних центрів дає право на пенсію за вислугу років.

Відповідно підпункту 50 пункту 3 Указу Президента України від 06.04.2011р №406/2011 "Про Положення про Міністерство оборони України та Положення про Генеральний штаб Збройних Сил України" до основних завдань Міноборони України, зокрема, належить розробка положень про заклади охорони здоров'я Міноборони України.

Відповідно пункту другого Переліку закладів охорони здоров'я Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 18.12.2013р №871, зареєстрованого в Мін'юсті 14.01.2014р за №47/24824, до переліку закладів охорони здоров'я Збройних Сил України включено амбулаторно-поліклінічні заклади, до яких віднесено медичні служби військової частини, корабля тощо. Так, до лікарняних закладів віднесено: військово-медичний центр (усіх найменувань, у тому числі клінічний); військовий госпіталь, філія госпіталю (усіх найменувань); окремий медичний батальйон, медико-санітарний батальйон; військовий лазарет (усіх найменувань); окрема медична рота (медична рота); медичний взвод. До амбулаторно-поліклінічні закладів: поліклініка, поліклінічне відділення (усіх найменувань); центральна стоматологічна поліклініка; стоматологічна поліклініка; пересувний стоматологічний кабінет; пересувний рентгенівський кабінет; медична служба (військової частини, корабля, підводного човна, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, навчального центру, військового ліцею); медичний пункт (військової частини, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, навчального центру, військового ліцею, державного підприємства, організації та установи Міністерства оборони України).

Згідно з пунктом "в" частини третьої 3 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

При цьому під трудовою пенсією розуміється і пенсія за вислугу років.

Відповідно частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно абзацу другого пункту першого статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991р №2011-XII, час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Згідно з Переліком вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю, який є додатком №1 до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 25 грудня 1992 року №195, до посад середнього медичного персоналу віднесено, серед іншого, посади фельдшера, медичних сестер всіх найменувань.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Приміткою 3 до постанови Кабінету Міністрів України "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" від 04.11.1993р №909 передбачено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 р., яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.

Постановою Ради міністрів СРСР "Про пенсії за вислугу років працівникам просвіти, охорони здоров'я та сільського господарства" від 17.12.1959р №1397, яка діяла на час проходження військової служби у лавах Збройних сил на посаді фельдшера з 1 червня 1990 року по 19 листопада 1992 року передбачено, що до складу переліку установ, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років віднесено лікувально-профілактичні установи, установи охорони материнства та дитинства, санітарно-профілактичні установи, в тому числі медсанчастини.

Згідно Переліку закладів охорони здоров'я Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 18 грудня 2013 року №871, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 14.01.2014р за №47/24824, медичний пункт військової частини віднесений до амбулаторно-поліклінічних закладів охорони здоров'я Збройних Сил України.

Отже, виходячи з аналізу вказаних правових норм вбачається, що до стажу, який дає право на призначення пенсії зараховується період проходження особою військової служби на посаді фельдшера.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до записів у трудовій книжці позивач з 26.05.1990 року по 07.05.1992 року проходив службу в рядах Радянської армії (а.с.12-13).

Відповідно до копії архівної довідки №2741 від 18.11.2016 року, виданої Центральним архівом Російської Федерації, позивач з 28.05.1990 року зарахований до списку особового складу військової частини 03099 з присвоєнням військового звання "рядовий", а 07.05.1992 року був виключений із списку та звільнений в запас у званні "старшина" та як санітарний інструктор.

На підтвердження наявного в нього стажу для призначення пенсії за вислугу років, позивач надав пенсійному органу: копію трудової книжки; архівну довідку №2741 від 18.11.2016 року, видану Центральним архівом Російської Федерації.

Вказані документи у їх сукупності повністю підтверджують, що позивач є медичним працівником, має необхідний стаж для призначення пенсії за вислугу років, у зв'язку з чим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність відомостей про період безпосередньої служби позивача як медичного працівника за спеціальністю в складі Збройних Сил СРСР, що підлягає зарахуванню до стажу роботи за спеціальністю.

Адміністративний суд покликаний захищати осіб від порушень їх прав з боку суб'єктів владних повноважень. Обов'язковим елементом правопорушення є негативні для особи наслідки у вигляді невизнання, обмеження або перешкоджання у реалізації її реальних прав, свобод або інтересів, які настають внаслідок протиправних дій або рішень суб'єктів владних повноважень. Відсутність порушення суб'єктивних прав особи, навіть у разі коли рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень містять ознаки протиправності, унеможливлює досягнення завдань адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття постанови про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно пункту шостого статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, судовий збір в сумі 1057,20 грн., сплачений за подання апеляційної скарги, підлягає стягненню з Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від "27" березня 2018 р. скасувати, та прийняти нове про задоволення адміністративного позову.

Визнати незаконними дії Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1.) у призначенні пенсії за вислугу років.

Зобов'язати Коростенське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1.) стаж проходження військової служби з 26.05.1990 року по 07.05.1992 року та призначити пенсію за вислугу років з моменту звернення з 29.09.2017 року.

Стягнути на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 1057,20 (одна тисяча п'ятдесят сім грн) за рахунок бюджетних асигнувань Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.М. Мацький

судді: С.М. Шевчук

В.Б. Шидловський

Повне судове рішення складено "20" червня 2018 р.