Постанова № 74820465, 14.06.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 152/1881/17

Головуючий у 1-й інстанції: Комар П.А.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

14 червня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Граб Л.С. Боровицького О. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Шаргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Шаргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок,

В С Т А Н О В И В :

у листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Шаргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області (Шаргородське ОУПФ України Вінницької області) про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання позивачу з 01 грудня 2016 року з урахуванням проведених за цей період виплат щомісячного довічного грошового утримання.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року в адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу в якій, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначив про те, що матеріальна допомога на оздоровлення відповідно до ст.135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" не входить до складу суддівської винагороди, а тому підстави для врахування її в заробіток для обчислення щомісячного довічного грошового утримання відсутні.

11 травня 2018 року до Вінницького апеляційного адміністративного суду позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому останній зазначено, про те що матеріальна допомога на оздоровлення передбачена спеціальним Законом України "Про судоустрій і статус суддів" за нормами якого позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді та яким регулюється забезпечення суддів, а тому вказан виплата за нормами вказаного Закону з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016 входить до заробітної плати. І оскільки з матеріальної допомоги на оздоровлення нараховувався та був сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування то незалежно від того, що вона не є складовою суддівської винагороди, її необхідно враховувати при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Окрім того, позивач послався на висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 20 лютого 2012 року № 21-430а11 в аналогічних, на його думку, спорах.

Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлялись про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовльнити, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 є професійним суддею у відставці, перебуває на обліку в Шаргородському ОУПФ України Вінницької області, як внутрішньопереміщена особа та отримує щомісячне довічне грошове утримання згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Так, позивачем отримана довідка ТУ ДСА України в Донецькій області №04-41-1569-17 від 10 жовтня 2017 року про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно якої заробітна плата, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за грудень 2016 року склала 25333,34 грн. Вказана сума складається, крім іншого, з матеріальної допомоги на оздоровлення у сумі 1333,34 грн.

За таких обставин, 26 жовтня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Шаргородського ОУПФ України Вінницької області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням складових, визначених у довідці ТУ ДСА України в Донецькій області №04-41-1569-17 від 10 жовтня 2017 року.

Розпорядженням №148612 від 01 листопада 2017 року Шаргородське ОУПФ України Вінницької області відмовив позивачу у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, мотивуючи тим, що матеріальна допомога на оздоровлення не належить до суддівської винагороди.

Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач призначений на посаду судді в період дії Закону України від 15.12.1992 № 2862-XII "Про статус суддів", яким регулювалися відносини, пов'язані з оплатою праці суддів.

Згідно ч. 4 ст. 43 Закону № 2862-XII суддя, який пішов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених ст. 37 Закону України "Про державну службу". Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менш 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більш ніж до 90 відсотків заробітку судді.

Однак, визначений Законом № 2862-ХІІ порядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання суддів було змінено у зв'язку із набранням чинності Законом України від 07.07.2010 року №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до ч. 3 ст. 138 Закону № 2453-VІ, чинній до 01 жовтня 2011 року, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Законом України від 08 липня 2011 року №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року внесено зміни до частини 3 статті 138 Закону №2453-VІ передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року №3-рп/2013, зокрема, частину третю статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону № 3668-VI, визнано такою, що не відповідає Конституції України.

Відповідно до ст. 152 Конституції України-нормативно-правові акти, які визнані такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Отже, з 03 червня 2013 року, втратила чинність ч. 3 ст. 138 Закону № 2453-VІ статті 138, в редакції до внесення змін Законом №3668-VI, якою було передбачено виплату щомісячного довічного грошового утримання з якого було сплачено страхові внески.

02 червня 2016 року Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII, який згідно з пунктом 1 його розділу "Прикінцеві та перехідні положення", набрав чинності з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02 червня 2016 року №1401-VIII (крім пунктів 39 та 48 цього розділу, які набирають чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону) - тобто 30 вересня 2016 року.

Пунктом 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Таким чином, розмір довічного грошового утримання безпосередньо пов'язаний із розміром суддівської винагороди.

За правилами ч. 1 ст. 135 Закону №1402-VIII, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці (ч.2 ст.135 Закону №1402-VIII).

Вказані правові норми розширеному тлумаченню не підлягають.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, колегія суддів дійшла висновку, що правові підстави для її врахування при визначенні чи перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - відсутні.

Слід зазначити, що положеннями Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судді, який вийшов у відставку, за його вибором може виплачуватися або пенсія або щомісячне довічне грошове утримання.

Це означає, що у випадку, якби позивач обрав пенсію, а не довічне грошове утримання, перевага надавалася б спеціальним нормам, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, зокрема ст. 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і ст. 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в силу яких, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії.

Стосовно посилань суду першої інстанції при вирішенні даного спору необхідно враховувати рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2016 від 08.06.2016, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, рішенням Конституційного Суду України № 4-рп/2016 від 08.06.2016 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини 3, абз. 1, 2, 4, 6 ч. 5 статті 141 Закону України Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та положень пункту 5 розділу ІІІ Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці) визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, частини 3 ст. 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 07.10.2010 у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213- VIII від 02.03.2015.

Відповідно до вказаного рішення, частина 3 статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 07.07.2010 у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VIII від 02.03.2015, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Проте, у даній справі спірні правовідносини виникли не у зв'язку із прийняттям нового закону, положеннями якого обмежуються чи звужуються гарантії незалежності суддів порівняно із законом, що діяв раніше, а відтак посилання суду першої інстанції та позивача на вказане рішення Конституційного Суду України, є безпідставним.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі № 738/1343/17 (К/9901/2712/17) та від 20.03.2018 року у справі № 749/951/17 (К/9901/2596/17).

Посилання суду першої інстанції на висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 20 лютого 2012 року № 21-430а11 про те, що матеріальна допомога на оздоровлення входить до системи оплати праці, є складовою заробітної плати, з неї нараховується та сплачується страховий внесок або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому її розмір враховується в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії та щомісячного грошового утримання на думку колегії суддів необгрунтовані, оскільки предметом позову у зазначеній справі є перерахунок пенсії державних службовців, призначених на підставі статті 37 Закону України "Про державну службу", а в даному випадку предметом позову є перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Аналогічна правова позиція також висвітлена у постанові Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі №К/9901/33601/18.

З огляду на вищенаведене, у спірних правовідносинах відповідач здійснював свої повноваження в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, доводи апеляційної скарги спростовують висновки рішення суду, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Шаргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області задовольнити.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року, - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Шаргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок, - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Граб Л.С. Боровицький О. А.