Рішення № 74820080, 15.06.2018, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/444/18

Провадження по справі №2/305/419/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2018 Рахівський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючої судді – Бліщ О.Б.

секретаря судових засідань – ОСОБА_1

з участю: позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ТзОВ "Землемір", ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, третя особа: Рахівська міська рада, Закарпатської області про визнання приватизації землі та присвоєння кадастрового номеру недійсними, встановлення меж земельної ділянки в натурі, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ТзОВ "Землемір", ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, третя особа: Рахівська міська рада, Закарпатської області про визнання приватизації землі та присвоєння кадастрового номеру недійсними, встановлення меж земельної ділянки в натурі.

Позовні вимоги мотивують тим, що він являється власником житлового будинку, що знаходиться в м.Рахові по вул. Шевченка №98. Вказаний будинок він отримав в порядку спадкування по заповіту, після смерті своєї матері ОСОБА_7 Також, він являється власником житлового будинку № 98 "А", який почав будувати в 1989 році, згідно рішення Рахівської міської ради від 20.06.1989 року №76, про виділення йому земельної ділянки розміром 400 кв.м., по вул.Шевченка №98. Відповідач по справі ОСОБА_2, який являється його рідним братом, на його думку, зробив захват його земельних ділянок, що прилягають до будинків №98 та №98 "А", та приватизував їх разом зі своєю земельною ділянкою, що знаходиться за адресою м.Рахів, вул.Шевченка №98-Б. Приватизацію земельної ділянки відповідач здійснив через ТзОВ "Землемір", виконавцями робіт були ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Обмір земельної ділянки відповідача було здійснено без його відома, та, на його думку, приватизаційні документи підроблені, оскільки включають частину його земельної ділянки. Виконавець робіт по приватизації земельної ділянки відповідача були обізнані про наявність між ними земельного спору, однак незважаючи на це, виготовили документи по приватизації земельної ділянки ОСОБА_2.

06.02.2017 він звернувся в комісію з земельних питань виконкому міської ради з проханням призупинити приватизацію землі його брату ОСОБА_2. 10.02.2017 відбулося засідання постійної комісії, яка розглянула звернення та проінформувала його, що відповідно до п. 2.1. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Комісія міської ради рекомендувала йому та відповідачу зробити знімок геодезичних вимірювань всіх наявних земель на цілий город під № 98, №98 "А" та 98 "Б". Цей знімок було зроблено та кожен з них повинен був принести документи на належні їм земельні ділянки, щоб встановити межі, а потім приватизувати свої ділянки. Однак, представник ТОВ "Землемір" ОСОБА_5 зробила підробку документів на приватизацію земельної ділянки №98 "Б" по вул. Шевченка в м.Рахові, зареєструвала її в державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номеру.

Вважає, що в даному випадку порушується його право на володіння земельною ділянкою №98 по вул. Шевченка та право власності на земельну ділянку в розмірі 400 кв.м. під №98 "А", яку він отримав у власність згідно рішення Рахівської міської ради.

Просив суд винести рішення, яким визнати акт приватизації земельної ділянки та її кадастровий номер по вул. Шевченка № 98 "Б" на ім'я ОСОБА_2 недійсними. Зобов'язати ТзОВ "Землемір" та представника міської ради для встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріпити її межі довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за №98, №98 "А", №98 "Б" по вул. Шевченка, згідно пред'явлених документів ОСОБА_4 та ОСОБА_2.

29.05.2018, позивач ОСОБА_2, через канцелярію суду надав суду клопотання про витребування доказів, в якому просив витребувати від відповідача ОСОБА_2 та ТзОВ "Землемір" копії та оригінали документів, підтверджуючих право власності на земельну ділянку відповідача, а саме: будівельний паспорт на земельну ділянку, що в м.Рахові, по вул. Шевченка 98 "Б", акт про право власності на земельну ділянку, а також витяги про встановлення кадастрового номеру власності на земельну ділянку.

Ухвалою суду від 31.05.2018 клопотання позивача ОСОБА_2 про витребування доказів залишено без задоволення.

Позивач ОСОБА_4, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважає, що виготовляючи документи, що посвідчують права власності на земельну ділянку, ОСОБА_2, було вчинено підробку документів. Вимоги, заявлені в позові, просить задовольнити в повному обсязі, посилаючись на доводи наведені в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, та показала суду, що позивачем жодним чином не доведено факт захоплення належної йому земельної ділянки при виготовленні документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку відповідачеві ОСОБА_2 Окрім того, вважає, що позивачем обрано спосіб захисту його порушених земельних прав у спосіб, що не передбачений чинним законодавством.

Відповідачі, а саме посадові особи ТзОВ "Землемір" ОСОБА_5 та ОСОБА_6 повторно в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, також про час та місце розгляду справи повідомлялися через розміщення оголошення на офіційному веб сайті судової влади. Про причини своєї неявки суд не повідомили. Відзиву на позов та письмових заперечень суду не надали.

Представник третьої особи Рахівської міської ради в судове засідання не з'явився. Міський голова ОСОБА_8 надав суду заяву, в якій розгляд справи просить провести у відсутності їхнього представника. Крім того, в своїй заяві зазначив, що постійною комісією Рахівської міської ради з питань регулювання земельних відносин та містобудування ОСОБА_2 було рекомендовано розробити технічну документацію із землеустрою, після чого звернутися до Рахівської міської ради з заявою про передачу земельної ділянки у власність.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Нормами статтей 76 – 81 ЦПК України, встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 13 Конституції України передбачає, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання. Вона також закріплює рівність перед законом усіх без винятку суб'єктів права власності і гарантує кожному захист його прав і свобод. Ці принципові положення мають визначальне значення і для суб'єктів земельних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Судом встановлено, що ОСОБА_4, являється власником житлового будинку №98, який знаходиться по вул. Шевченка в м.Рахові, Закарпатської області. Вказаний будинок він отримав в порядку спадкування за заповітом після смерті своєї матері, ОСОБА_7. Факт належності позивачу вищевказаного нерухомого майна підтверджується витягом про державну реєстрацію прав № 36513347 від 03.12.2012, рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 13.11.2012 у справі №709/2763/2012 та копією заповіту від 13.12.1990 року.

Окрім того, у власності ОСОБА_4, знаходиться 1/2 частина житлового будинку №98 "А", по вул. Шевченка, в м.Рахові, Закарпатської області, що стверджується копією витягу про державну реєстрацію прав №34775163 від 10.07.2012 та копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07.07.2012.

ОСОБА_4 стверджує, що під час виготовлення документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку відповідача ОСОБА_4 МиколиМиколайовича, на його думку, мала місце підробка документів, також захоплено його земельну ділянку, що була надана для обслуговування належних йому житлових будинків №98 та №98 "А", по вул. Шевченка в м.Рахові, Закарпатської області. Також, на його думку, незаконно призначено кадастровий номер на земельну ділянку відповідача, при цьому, ставить вимогу про скасування акту приватизації земельної ділянки, розташованої по вул. Шевченка №98 "Б" в м.Рахові, Закарпатської області та її кадастрового номера.

Насамперед суд зазначає, що за таке правопорушення як підробка документів, згідно діючого законодавства України передбачена кримінальна відповідальність. Стаття 62 Конституції України гарантує, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Факт підробки документів при виготовленні документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_2, позивачем не доведено, відсутній обвинувальний вирок суду за підробку документів, щодо будь-якої особи.

Позивач, посилаючись на певний акт приватизації земельної ділянки з присвоєнням їй кадастрового номеру, не надав суду його оригінал чи належним чином завірену копію, для дослідження такого в судовому засіданні.

Суд звертає окрему увагу на те, що взагалі такого документу як акт приватизації земельної ділянки з її кадастровим номером не існує, та жодним законодавчим актом такий документ не передбачений.

До 01.01.2013 основним документом, який посвідчував права на землю був державний акт на право власності на земельну ділянку.

З 01.01.2013 нова редакція Закону України «Про державну реєстрацію речових прав не нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що право власності, серед іншого, на земельні ділянки посвідчує свідоцтво про право власності на нерухоме майно, головним завданням якого є підтвердження виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Також, з 01.01.2013, набув чинності Закон України «Про державний земельний кадастр», відповідно до якого, видання державних актів на право власності на земельну ділянку припиняється. Натомість документом, що посвідчує право власності, стало свідоцтво на право власності. У разі потреби, підтвердити своє право власності на земельну ділянку, можна буде й витягом: з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або Державного земельного кадастру. Державні акти, видані до 1 січня 2013 року, залишаються чинними й надалі посвідчуватимуть права на земельні ділянки.

Тож, на сьогодні, для посвідчення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, потрібно мати такі документи: державний акт; витяг про реєстрацію права на ділянку; свідоцтво про право власності; договір оренди; договір суперфіцію.

Жодного з вище перелічених документів, що посвідчують право власності відповідача на земельну ділянку, позивачем суду не надано, та мова про скасування таких не йде.

У відповідності до ч.1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, в разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Клопотання позивача про витребування документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку відповідача, ухвалою суду було залишено без задоволення, оскільки вказане клопотання не відповідало вимогам встановленим ст. 84 ЦПК України, а також було подано з порушенням строків, визначених ч.ч.2 та 3 ст. 83 ЦПК України, при цьому, у відповідності до ч.7 ст. 80 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У відповідності до статті 229 ЦПК України, суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення. Речові, письмові та електронні докази оглядаються у судовому засіданні, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом, і пред'являються учасникам справи за їх клопотанням, а в разі необхідності - також свідкам, експертам, спеціалістам.

Суд позбавлений можливості в судовому засіданні дослідити сам предмет судового оскарження, а саме акт приватизації земельної ділянки з присвоєнням їй кадастрового номеру, оскільки позивачем таких доказів до матеріалів справи не надано.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", (п. 27), передбачено, що, виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Отже, на позивача, поряд із обов'язком довести факт порушення свого суб'єктивного права відповідачем, також покладено обов'язок довести підставу позову, а саме: обставини, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги і з якими закон пов'язує настання певних правових наслідків, тобто можливість задоволення позову.

Із цих положень випливає необхідність доведення для задоволення позову таких фактів: наявність обставин, з якими закон пов'язує настання певних правових наслідків для позивача (тобто доведення заявленої підстави позову) та факт порушення його суб'єктивного права відповідачем. Недоведеність цих фактів є підставою для відмови в позові за недоведеністю (необґрунтованістю) позовних вимог.

Зважаючи на те, що позивачем не надано суду всіх належних доказів, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (суду не надано самого предмета оскарження, що ставить під сумнів взагалі існування такого документу, як акт приватизації земельної ділянки), що позбавило суд можливості дослідження доказів під час судового розгляду з метою встановлення законності чи незаконності оапоріваних документів, суд приходить до висновку у необхідності відмови в задоволенні позовної вимоги про скасування акту приватизації як у недоведеній.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання ТзОВ "Землемір" та представника міської ради для встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріпити її межі довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за №98, №98 "А", №98 "Б" по вул. Шевченка, згідно пред'явлених сторонами документів, то в задоволенні такої також слід відмовити виходячи з наступного.

Земельний Кодекс України гарантує і забезпечує фізичним і юридичним особам рівні умови і способи захисту права власності і права користування на конкретні земельні ділянки.

Власник земельної ділянки чи землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Однак, законодавець встановлює, що саме власник чи користувач земельної ділянки має право вимагати усунення порушень його прав на землю. Позивачем, ОСОБА_4, не надано суду жодного документу, який би посвідчував його право власності чи право користування на належну йому земельну ділянку, а саме земельні ділянки, що прилягають до належних позивачеві житлових будинків №98 та №98 "А", розташованих по вул. Шевченка в м.Рахові, Закарпатської області. Перелік документів, які посвідчують право власності чи право користування особи на земельну ділянку судом вже описано вище.

Частиною 3 ст. 152 Земельного Кодексу України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Такого способу захисту земельних прав як зобов'язання певних осіб встановити межі земельної ділянки, законодавцем не передбачено.

Відповідно до ч.3 ст. 158 ЗК України, органам місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

В матеріалах справи містяться заяви ОСОБА_4 до Рахівської міської ради з проханням встановлення точної межі між його земельною ділянкою та земельною ділянкою відповідача.

Згідно витягу з відповідей на заяву №567 від 11.04.2017, № 909 від 24.06.2017 та витягу з протоколу засідання постійної комісії Рахівської міської ради з питань регулювання земельних відносин №27 від 10.02.2017, ОСОБА_4, запропоновано звернутися до Рахівської міської ради з заявою про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою для виготовлення документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та звернутися до будь-якої землевпорядної організації, для розробки проекту землеустрою. Доказів того, що позивач виконав вказані рекомендації міської ради, позивачем суду не надано.

Окрім того, механізм встановлення меж земельних ділянок в натурі, визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 №376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 р. за № 391/17686 (далі - Інструкція №376).

Відповідно до п.2.1 Інструкції № 376, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Отже, законодавець передбачає можливість встановлення меж земельної ділянки на місцевості, в тому числі, і при передачі земельної ділянки у власність (користування) із земель державної та комунальної власності.

Згідно з п. 3.12 Інструкції № 376 закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Разом з тим, погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами є складовою кадастрової зйомки, що, у відповідності до положень частини 1 статті 198 Земельного кодексу України, є комплексом робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Отже, для того, щоб встановити межу земельної ділянки, необхідна наявність розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка позивачем навіть не розроблялась.

На підставі наведеного, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги позивача про зобов'язання встановити межі між його земельною ділянкою та земельною ділянкою відповідача.

Водночас суд роз'яснює позивачу, що відмова в задоволенні позовних вимог через недоведеність заявленої підстави позову не позбавляє позивача права на пред'явлення нового позову з інших, встановлених законом, підстав.

У відповідності до п.2 ч.2 ст. 141ЦПК України, в зв'язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати слід віднести за рахунок позивача, ОСОБА_4.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76- 81, 89, 141, 263-265, 273, 354, 355, п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_4 до ТзОВ "Землемір", ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, третя особа: Рахівська міська рада, Закарпатської області про визнання приватизації землі та присвоєння кадастрового номеру недійсними, встановлення меж земельної ділянки в натурі - відмовити.

Судові витрати по справі віднести за рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Апеляційного суду Закарпатської області або через Рахівський районний суд Закарпатської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22 червня 2018 року.

Головуюча: Бліщ О.Б.