Постанова № 74820059, 13.06.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/5565/17Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

головуючого судді: Спаскіна О.А.

суддів: Калитки О. М. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

представника позивача Степанюк О.А.

представників відповідача Кєрімова А.Р., Андрусь М.М., Мудаліге Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2018, (суддя Шляхова О.М., вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004, повний текст складено 15.01.18) по справі № 820/5565/17

за позовом Приватної фірми "ВІГ"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2018 року адміністративний позов Приватної фірми "ВІГ" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування рішень - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління ДФС у Харківській області про застосування фінансових санкцій від 15.08.2017 р. № 0002204001, № 0002214001, № 0002224001.

Стягнуто на користь Приватної фірми "ВІГ" сплачену суму судового збору в розмірі 1646 (одна тисяча шістсот сорок шість) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області.

Відповідач, не погодившись з даною постановою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин приписи Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів". Вважає, що рішення про застосування фінансових санкцій від 15.08.2017 р. прийняті Головним управлінням ДФС у Харківській області на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, а тому, підстави для їх скасування відсутні.

Представники відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні та у письмовому відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти доводів останньої та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ГУ ДФС у Харківській області були проведені дві фактичних перевірки в магазинах Приватної фірми "ВІГ" щодо дотримання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні виробництва і обігу підакцизних товарів за адресами магазинів підприємства: м. Харків, проспект Гагаріна, 90-А та пров. Мовчанівський, 12-А.

04 серпня 2017 р. ГУ ДФС у Харківській області відносно Приватної фірми "ВІГ" було складено Акт про результати фактичної перевірки від 04.08.2017 р. №9091/20-40-40-01-10/24486852 та Акт про результати фактичної перевірки від 04.08.2017 р. №9087/20-40-40-01-10/24486852, на підставі яких щодо позивача було прийнято рішення ГУ ДФС у Харківській області про застосування фінансових санкцій від 15.08.2017 р. № 0002204001, яким застосовано до позивача: фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 10000,00 грн. за роздрібну торгівлю тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін, встановлених виробником (імпортером) таких тютюнових виробів; рішення ГУ ДФС у Харківській області про застосування фінансових санкцій від 15.08.2017 р. № 0002214001, яким застосовано до позивача: фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 10000,00 грн. за роздрібну торгівлю тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін, встановлених виробником (імпортером) таких тютюнових виробів та рішення ГУ ДФС у Харківській області про застосування фінансових санкцій від 15.08.2017 р. № 0002224001, яким до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 89732,70 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями через електронний контрольно-касовий апарат не зазначений у ліцензії.

Приватна фірма "ВІГ" скористалась своїм правом на адміністративне оскарження, передбачене ст. 56 Податкового кодексу України, та звернулась з відповідною скаргою до Державної фіскальної служби України.

Рішенням № 24970/6/99-99-11-03-01-25 від 02.11.2017 р. Державної фіскальної служби України підприємству позивача було відмовлено у задоволенні його скарги та залишено без змін Рішення ГУ ДФС у Харківській області про застосування фінансових санкцій від 15.08.2017 р. №0002204001, від 15.08.2017 р. № 0002214001, № 0002224001 від 15.08.2017 р.

Не погодившись із оскаржуваними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та недоведеності відповідачем правомірності прийнятих ним рішень про застосування фінансових санкцій.

Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як було встановлено під час розгляду справи, фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15.08.2017 р. № 0002204001, № 0002214001, № 0002224001 слугували встановлені під час перевірки порушення, а саме: роздрібна торгівля тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін, встановлених виробником (імпортером) таких тютюнових виробів; роздрібна торгівля алкогольними напоями через електронний контрольно-касовий апарат не зазначений у ліцензії.

Перевіряючи правомірність висновків податкового органу щодо проведення позивачем роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін, встановлених виробником (імпортером) таких тютюнових виробів, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України), Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11-1 Закону № 481/95-ВР встановлена виробником або імпортером максимальна роздрібна ціна на тютюнові вироби наноситься на пачку, коробку або сувенірну коробку тютюнових виробів разом з датою їх виготовлення.

Максимальна роздрібна ціна за пачку, коробку або сувенірну коробку наноситься визначеним виробником способом у визначеному виробником місці і складається з її цифрового виразу та скороченого найменування грошової одиниці України.

У пп. 14.1.4, 14.1.106 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що максимальні роздрібні ціни - це ціни, встановлені на підакцизні товари (продукцію з урахуванням усіх видів податків (зборів). Акцизний податок з реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів не включається до максимальної роздрібної ціни.

Максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію) встановлюються виробниками або імпортерами товарів (продукції) шляхом декларування таких цін у порядку, встановленому цим Кодексом. Продаж суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, на які встановлюються максимальні роздрібні ціни, не може здійснюватися за цінами, вищими за максимальні роздрібні ціни, збільшені на суму акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Згідно з пп. 9.1.4 п. 9.1 ст. 9 ПК України акцизний податок належить до загальнодержавних податків.

Підпунктом 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України об'єктами оподаткування акцизним податком є, зокрема, операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Відповідно до пункту 215.1 статті 215 ПК України до підакцизних товарів належать, серед іншого, тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну.

Підпунктом 214.1.4 пункту 214.1 статті 214 ПК України визначено, що у разі обчислення податку із застосуванням адвалорних ставок базою оподаткування є: вартість (з податком на додану вартість та без урахування акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу.

У пп. 215.3.10 п.у 215.3 ст. 215 ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (реалізації тютюнових виробів, що стало підставою для притягнення позивача до відповідальності), визначено, що для пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, реалізованих відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, ставка податку становить 5 відсотків.

Згідно з п. 28.2 ст. 28 ПК України відносною (адвалорною) визнається ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється у відсотковому або кратному відношенні до одиниці вартісного виміру бази оподаткування.

Разом з тим, відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Частиною 1 статті 17 Закону № 481/95-ВР визначено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Відповідно до абз. 14 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, збільшеними на суми акцизного податку з реалізації через роздрібну торговельну мережу тютюнових виробів, - 100 відсотків вартості наявних у суб'єкта господарювання тютюнових виробів, але не менше 10000 грн.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що максимальна роздрібна ціна, зазначена на пачці тютюнових виробів, не є базою оподаткування акцизним податком, оскільки такою базою оподаткування акцизним податком є вартість реалізованих підакцизних товарів (пп.214.1.4 п.214.1 ст.214 ПК України), та не є базою оподаткування ПДВ, оскільки база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п.188.1 ст.188 ПК України). Максимальна роздрібна ціна, зазначена на пачці тютюнових виробів виробником або імпортером, не є договірною вартістю, оскільки пачка тютюнових виробів не реалізується по такій максимальній роздрібній ціні.

При цьому, базою оподаткування ПДВ при здійсненні роздрібного продажу тютюнових виробів є вартість реалізації, з урахуванням акцизного збору.

У свою чергу, ціна роздрібного продажу розраховується продавцем підакцизних товарів самостійно, з дотриманням вимог пп. 14.1.106 п. 14.1 ст. 14 ПК України, відповідно до якого продаж суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, на які встановлюються максимальні роздрібні ціни, не може здійснюватися за цінами, вищими за максимальні роздрібні ціни, збільшені на суму акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Виходячи з викладеного, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податковим законодавством визначено, що максимальні роздрібні ціни збільшуються не на ставку акцизного податку від максимальних роздрібних цін, як застосовано податковим органом при нарахуванні позивачу спірної фінансової санкції, а на суму акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизних товарів, яка визначається за формулою: сума акцизного податку = база оподаткування (відповідно до пп. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214 ПК України визначена як вартість реалізованих підакцизних товарів) х 5% (ставка акцизного податку згідно з пп. 215.3.10 п. 215.3 ст. 215 ПК України).

Таким чином, оскільки базою оподаткування акцизним податком з реалізації підакцизних товарів, що здійснюється суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі, є вартість (з ПДВ) реалізованих підакцизних товарів, то визначення розміру фактичних роздрібних цін на тютюнові вироби, перевищення якого призводить до порушення пп. 14.1.106 п. 14.1 ст. 14 ПК України має здійснюватися з розрахунку максимальної роздрібної ціни, встановленої виробником або імпортером підакцизного товару, збільшеної на суму акцизного податку, яка розраховується, як 5% від бази оподаткування (вартості реалізованих підакцизних товарів).

З огляду на це, апеляційний суд вважає, що при визначенні позивачем ціни реалізації тютюнових виробів ним було правильно визначено базою оподаткування акцизним податком у відповідності до пп. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214 ПК України вартість реалізованих підакцизних товарів та суму акцизного податку з розрахунку 5 % від зазначеної вартості, за вирахуванням якої від вартості реалізованого підакцизного товару, ціна пачки тютюнових виробів не перевищувала максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари, встановлені виробником на пачці тютюнових виробів, що узгоджується з пп. 14.1.106 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Отже, позивач здійснював роздрібну торгівлю тютюновими виробами за цінами, які не перевищували максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, збільшеними на суми акцизного податку з реалізації через роздрібну торговельну мережу тютюнових виробів.

Як було встановлено під час проведеної 01.08.2017 р. фактичної перевірки в магазині позивача за адресою: м. Харків, проспект Гагаріна, 90-А, продавцем підприємства позивача ОСОБА_5 було здійснено продаж працівникам контролюючого органу пачку сигарет "Style Jade" за ціною 23.00 грн.

Висновки, викладені в акті перевірки, відносно покупки працівниками відповідача пачки сигарет "Style Jade", на якій було зазначено, що максимальна роздрібна ціна на пачці складає 20.96 грн. спростовуються твердженнями позивача про те, що на момент проведення фактичної перевірки в магазині за адресою: проспект Гагаріна, 90-А, були відсутні пачки сигарет "Style Jade" із такою максимальною ціною, натомість, позивач зазначає, що на момент проведення фактичної перевірки в магазині позивача продавались сигарети "Style SSL Jade Blue" за ціною 23.00 грн. із врахуванням (максимальної роздрібної ціни на пачці 21.91 грн. та 5 % акцизного податку).

Крім того, на підтвердження факту закупки позивачем вказаних сигарет із зазначеною на пачці максимальною роздрібною ціною 21.91 грн. позивачем було надано видаткову накладну № ХА17-000077367 від 24.06.2017 р.(а.с. 15).

Під час розгляду справи контролюючим органом надано в якості доказу на підтвердження реалізації пачки сигарет "Style Jade" за ціною 23.00 грн. було надано копію пачки сигарет, яка була куплена під час фактичної перевірки та копію чеку на підтвердження цієї покупки, а саме, сигарет "Style Jade" за ціною 23.00 грн. (а.с. 70, 63).

Однак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що надана відповідачем до матеріалів справи копія пачки сигарет не може бути належним доказом встановленої виробником максимальної ціни, оскільки, ця пачка не має відношення до факту покупки, що зафіксований в чеку та описаний в Акті перевірки від 04.08.2017 р. № 9091/20-40-40-01-10/24486852.

Так, в наданій відповідачем копії пачки сигарет вказано найменування товару "Style Jade LE CIEL", натомість в чекові, що був наданий на підтвердження факту закупки, було вказано на купівлю інших сигарет "Style SSL Jade Blue".

До матеріалів справи позивачем було надано фото пачок сигарет марки Jade, що продаються в магазині Позивача, на якому видно, що такі сигарети існують у 4-х варіаціях та по кожній із них виробник встановлює свою максимальну ціну: Jade L'AROMA, Style Jade LE CIEL,- Jade LA ROSA, Style SSL Jade BLUE.

Тобто, відповідач надав фото пачки сигарет із визначеною максимальною роздрібною ціною, яка не має відношення до обставин фактичної перевірки в магазині позивача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку базою оподаткування акцизним податком тютюнових виробів була, у відповідності до вимог 214.1.4 пункту 214.1 статті 214 ПК України, вартість реалізованих підакцизних товарів (23,00 грн.), сума акцизного податку становить 5% від зазначеної вартості (1,15 грн.), за вирахуванням якої від вартості реалізованого підакцизного товару ціна пачки тютюнових виробів не перевищує максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію), встановлені виробником (21.91 грн.), що узгоджується з підпунктом 14.1.106 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Також з матеріалів справи слідує, що перевіркою було встановлено факт реалізації пачки сигарет "Мальборо Silver", яка була куплена під час фактичної перевірки в іншому магазині позивача за адресою: м. Харків, пров. Мовчанівський, 12-А, під час фактичної перевірки 01.08.2017 р.

Згідно наданих позивачем доказів, на момент проведення фактичної перевірки в магазині продавались вказані сигарети за ціною 32.02 грн. із врахуванням (максимальної роздрібної ціни на пачці 30.50 грн. та 5 % акцизного податку). Факт закупки позивачем вказаних сигарет із зазначеною на пачці максимальною роздрібною ціною 30.50 грн. підтверджується наданою Видатковою накладною № ХА17-000077367 від 24.06.2017 р.

Колегія суддів зазначає, що надані податковим органом в якості доказу визначеної на пачці сигарет максимальної роздрібної ціни фото пачки сигарет не є достовірними та належними доказами, оскільки з даного фото неможливо достовірно встановити найменування сигарет та визначену максимальну роздрібну ціну (а.с. 89).

Таким чином, вказані фотокопії зображень не можливо ідентифікувати та віднести до визначених вище подій та місця фактичної перевірки.

Крім того, матеріалами справи встановлено, що Акти перевірки від 04.08.2017 р. № 9091/20-40-40-01-10/24486852 та № 9087/20-40-40-01-10/24486852 було складено не під час фактичної перевірки в магазинах позивача, а лише через 3 дні після відвідування відповідних магазинів позивача. Внаслідок цього, відсутність письмових зауважень чи заперечень зі сторони продавців позивача ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що були присутні під час здійснення фактичної перевірки, а саме: 01.08.2017 р., щодо описаних в акті обставин, не може розцінюватись судом як беззаперечне підтвердження обставин, що визначені в Актах перевірки від 04.08.2017 р.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що визначені за позивачем порушення вимог статті 11-1 Закону №481/95-ВР є безпідставними та не підтверджені належними доказами, а тому оскаржувані рішення про застосування фінансових санкцій від 15.08.2017 р. № 0002204001, від 15.08.2017 р. № 0002214001 є протиправними та підлягають скасуванню.

Перевіряючи правомірність висновків податкового органу щодо проведення позивачем роздрібної торгівлі алкогольними напоями через електронний контрольно-касовий апарат не зазначений у ліцензії, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, реєстратор розрахункових операцій MiniТ400 МЕ (заводський номер ПБ41011421841, фіскальний № 30000321673), який був встановлений позивачем в магазині за адресою: м. Харків, пров. Мовчанівський, 12-А, був офіційно зареєстрований позивачем в податковому органі 04.05.2017 р., що підтверджує добросовісність дій Позивача про повідомлення контролюючого органу щодо зміни апарату РРО. Про вказане свідчить Реєстраційне посвідчення № 3000321673 від 04.05.2017 р., Довідка № 2432 про опломбування від 03.05.2017 р., Довідка про резервування фіскального номеру РРО від 03.05.2017 р., що не заперечується відповідачем (а.с. 16, 17, 18).

Приписами статті 1 Закону №481/95-ВР визначено, що ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

На момент реалізації алкогольних напоїв під час фактичної перевірки в магазині позивача була наявна діюча Ліцензія на роздрібну торгівлю алкогольними напоями №162038649877 з 03.07.2015 р., що не заперечується відповідачем.

Як свідчать матеріали спарви, розраховуючи розмір штрафної санкції, згідно оскаржуваного рішення ГУ ДФС у Харківській області про застосування фінансових санкцій від 15.08.2017 р. № 0002224001, відповідач виходив із того, що за період з 05 травня 2017 р. по 03 серпня 2017 р. вартість реалізованих позивачем алкогольних напоїв склала 44866,35 грн., яка начебто була обрахована із електронних звітів, що зазначені в РРО та надходили до податкового органу із реєстратору розрахункових операцій MiniТ400 МЕ (заводський номер ПБ41011421841, фіскальний №30000321673), який був встановлений позивачем в магазині за адресою: м. Харків, пров. Мовчанівський, 12-А, за вказаний період.

Проте, надані відповідачем розрахунки не відповідають обставинам справи та наданим доказам.

Так, зокрема, в розрахунку відповідача з приводу операцій 01.06.2017 р. враховано вартість проданого позивачем товару "Пиво Черниговское Bu" за ціною 39.50 грн., яке належить до безалкогольної продукції та маркується у програмі РРО як категорія "А" (без акцизу). Вказане підтверджується наданою позивачем контрольною стрічкою продажів 01.06.2017 р., в якій передбачено продаж цього товару без нарахування акцизу, що не було спростовано відповідачем (а.с. 100).

В розрахунку відповідача з приводу операцій 12.06.2017 р. враховано вартість проданого позивачем товару "Напиток Оболонь Живчик" за ціною 30.50 грн., яке належить до безалкогольної продукції та маркується у програмі РРО як категорія "А" (без акцизу). Вказане також підтверджується наданою позивачем контрольною стрічкою продажів 12.06.2017 р., в якій передбачено продаж цього товару без нарахування акцизу, що не було спростовано відповідачем.

В розрахунку відповідача з приводу операцій 13.07.2017 р. вказано, що обсяг проданого 13.07.2017 р. товару "Нап. King Bridge 0.5" склав 11260 грн., що в 100 разів перевищує вартість реалізованої продукції, яка зазначена в контрольній стрічці продажу 13.07.2017 р. товару "Нап. King Bridge 0.5", що була надана позивачем та не спростована відповідачем документально.

Отже, вищезазначені обставини свідчать про безпідставність визначеного розміру штрафної санкції за Рішенням ГУ ДФС у Харківській області про застосування фінансових санкцій від 15.08.2017 р. № 0002224001 (щодо роздрібної торгівлі алкогольними напоями через електронний контрольно-касовий апарат не зазначений у ліцензії).

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 2 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що приймаючи спірні рішення про застосування фінансових санкцій від 15.08.2017 р. № 0002204001, № 0002214001, № 0002224001, податковий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства, а тому вони є незаконними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів вважає, що дії позивача відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст. 77 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем проведено роздрібну торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін, встановлених виробником (імпортером) таких тютюнових виробів, не знайшли свого підтвердження ні в ході судового розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного провадження. Крім того, зазначені висновки спростовуються наявними в матеріалах справи належним чином оформленими доказами, наданими позивачем.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивачем здійснено роздрібну торгівлі алкогольними напоями через електронний контрольно-касовий апарат не зазначений у ліцензії є безпідставними, оскільки в судовому порядку зазначений факт встановлено не було. Належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин не надано.

Твердження скаржника про те, що задовольняючи позовні вимог, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про необґрунтованість встановлених податковим органом за наслідком проведеної перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, та як наслідок, незаконності оскаржуваних рішень про застосування фінансових санкцій від 15.08.2017 р. № 0002204001, № 0002214001, № 0002224001 ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на прийняте колегією суддів рішення.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 2 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2018 по справі № 820/5565/17 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2018 по справі № 820/5565/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)О.А. СпаскінСудді(підпис) (підпис) О.М. Калитка В.А. Калиновський Повний текст постанови складено та підписано 21.06.2018 р.