Постанова № 74820006, 21.06.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/6367/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Тацій Л.В.

суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Ткаченка А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2018р., суддя Спірідонов М.О., м. Харків, повний текст складено 23.03.18 по справі № 820/6367/17

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України, третя особа Харківський обласний військовий комісаріат

про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив:

- визнати неправомірним та скасувати рішення Міністерства Оборони України, оформлене протоколом комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 119 від 17.11.2017 року про відмову в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги;

- визнати дії Міністерства Оборони України щодо прийняття рішення про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги незаконними та протиправними;

- стягнути з Міністерства Оборони України на користь позивача одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності третьої групи внаслідок поранення (контузії), отриманого під час виконання обов'язків військової служби у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для непрацездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови КМУ від 25.12.2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", що становить 187 500,00 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2018р. позов задоволено частково.

Скасовано рішення Міністерства Оборони України, оформлене протоколом комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 119 від 17.11.2017 року в частині відмови в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги.

Визнано дії Міністерства Оборони України щодо прийняття рішення про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги незаконними та протиправними.

Зобов'язано Міністерство Оборони України призначити і виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності третьої групи внаслідок поранення (контузії), отриманого під час виконання обов'язків військової служби у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для непрацездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови КМУ від 25.12.2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", що становить 187 500,00 грн.

В іншій частині задоволення позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позову, та прийняти в цій частині нову, якою у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту дослідження обставин у справі.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача змісту судового рішення, що оскаржується, апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач в період з 09 листопада 1984 р. по 26 листопада 1986 р. проходив строкову військову службу в Збройних силах у військовій частині 2072, що входила до складу прикордонних військ КДБ СРСР, та був звільнений з цієї частини в запас.

Під час проходження строкової військової служби в Республіці Афганістан позивач приймав участь в бойових діях в складі діючої армії в період виконання інтернаціонального обов'язку ДА в/ч 2072 з 20.10.1986р. по 23.10.1986р. ДРА. - військовий квиток НУ № НОМЕР_1.

Згідно з довідкою МСЕК серія 10 ААБ № 204610 від 09.07.2014 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, травма, контузія і захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

Позивач 06.11.2015 року звернувся до Харківського обласного військового комісаріату з письмовою заявою щодо виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням ІІІ групи інвалідності, травми, контузії, пов'язаної з проходженням військової служби в країнах, де велися бойові дії.

Харківським обласним військовим комісаріатом надана відповідь від 11.11.2015 року, відповідно до якої позивачу запропоновано звернутися до Державної прикордонної служби для вирішення цього питання, оскільки військова частина, де він служив, відносилась саме до Прикордонних військ, а отже і витрати повинні здійснюватися прикордонною службою.

Державна прикордонна служба України у своїй відповіді від 19.11.2015 року за № 11/Є-6195 зазначила, що оскільки призов позивача на строкову військову службу та звільнення з цієї служби здійснювалися на підставі наказів Міністерства оборони колишнього СРСР і згідно із законодавством він перебуває на військовому обліку у військовому комісаріаті Міністерства оборони України, і те, що причинний зв'язок поранення, отриманого їм під час виконання обов'язків військової служби в період перебування в Афганістані, встановлено Центральною військово-лікарською комісією Міністерства оборони України, Адміністрація Державної прикордонної служби України вважає, що призначити виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги має Міністерство оборони України.

Крім того, в адміністрації Держприкордонслужби України відсутні нормативні приписи, які зобов'язують або надають повноваження державному центральному органу виконавчої влади виплачувати одноразову грошову допомогу колишнім військовослужбовцям строкової військової служби Прикордонних військ КДБ СРСР, дислокованих за межами території України.

Позивач звернувся з письмовою заявою до Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, в результаті чого Державна служба України супровідним листом направила його звернення за належністю до Міністерства оборони України та прохала одночасно прискорити виплату всіх належних позивачу сум у зв'язку із встановленням інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, та прохала повідомити заявника про результат розгляду даного звернення.

30.11.2015 року за № 248/3/6/3673 надійшла відповідь від Міністерства оборони України з приводу розгляду за дорученням заяви ОСОБА_1 щодо виплати йому грошової допомоги, де зазначено про те, що питання виплати одноразової грошової допомоги в разі настання інвалідності не відноситься до компетенції Міністерства оборони України з тієї підстави, що позивач проходив строкову військову службу та звільнений з неї у 1986 році саме з Прикордонних військ.

Позивач, не погодившись із такими діями та рішеннями відповідачів, звернувся за захистом до суду.

Постановою Ленінського районного суду по справі №642/2061/16 Харківський обласний військовий комісаріат зобов'язано подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати ОСОБА_1 Ю,І. одноразової грошової допомоги передбаченої ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві". На виконання зазначеного рішення Харківський обласний військовий комісаріат надіслав до Міністерства оборони України пакет документів щодо призначення ОСОБА_1 з висновком щодо можливості призначення грошової допомоги.

Харківський обласний військовий комісаріат 26.01.2017 р. повідомив позивача, що згідно з витягом з протоколу №106 від 25.11.2016 р. засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, документи позивача повернуті на доопрацювання. Мотивом такого рішення комісії слугувало те, що ОСОБА_1 проходив службу в прикордонних військах, а тому і виплату спірної допомоги йому має здійснювати Державна прикордонна служба України. Також було зазначено, що заявником документи подані не у повному обсязі, а саме не подано документу щодо обставин поранення.

Не погодившись з зазначеним, позивач з вернувся з адміністративним позовом до Харківського окружного адміністративного суду.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Харківський обласний військовий комісаріат, про скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії було задоволено частково. Скасовано рішення відповідача - Міністерства оборони України, оформлене протоколом комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби щодо направлення документів позивача, ОСОБА_1, на доопрацювання з поверненням їх до обласного військового комісаріату. Визнано протиправною бездіяльність відповідача, Міністерства оборони України, щодо неприйняття рішення про призначення ОСОБА_1, одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням інвалідності III групи, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби у країнах, де велися бойові дії, в порядку, визначеному законодавством, чинним на момент встановлення інвалідності. Зобов'язано відповідача, Міністерство оборони України, розглянути питання щодо призначення та виплати позивачу - ОСОБА_1, одноразової грошової допомоги, як інваліду III групи у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, передбаченої статтею 16 Закону № 2011-XII, внаслідок поранення, контузії пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975. В іншій частині вимог позову відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, постанову ХОАС від 30.05.2017 року залишено без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Міністерства Оборони України, яке оформлене протоколом комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 119 від 17.11.2017 року позивачу - ОСОБА_1 відмовлено в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги.

Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Відповідно до статті 41 цього Закону, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закону України №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Згідно зі ст. 1-2 Закону, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

За правилами пункту 2 частини 1 статті 3 Закону, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти. Згідно з ч.1 ст. 16 Закону, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі- одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту - Порядок).

Даний Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).

Пунктом 11 Порядку передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

З матеріалів справи судом встановлено та підтверджено належними і достатніми доказами у справі, що захворювання, через яке позивачу встановлено інвалідність ІІІ групи, настало внаслідок поранення, контузії, отриманого під час виконання обов'язків військової служби у країнах, де велися бойові дії, а також встановлено, що позивачем для отримання цієї виплати надано Міністерству оборони України повний необхідний для цього пакет документів.

До суду не надано доказів, які б свідчили про невиконання позивачем вимог пункту 11 Порядку при поданні заяви до Харківського обласного військового комісаріату.

Доводи апеляційної скарги про те, що дії щодо відмови позивачу у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги є правомірними і законними та такими, що відповідають чинному законодавству в сфері соціального захисту військовослужбовців і звільнених з військової служби осіб ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Посилання скаржника на те, що позивачем не було надано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, колегія суддів оцінює критично, оскільки на законодавчому рівні форма документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження не визначена, не встановлена та не затверджена.

Пунктом 13 Порядку передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Статтями 1, 2 Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей, яка набула чинності для України 14.02.1992 року, встановлено, що за військовослужбовцями, особами, які звільнились з військової служби і проживають на території держав-учасниць Співдружності, а також членами їхніх сімей зберігаються права і пільги, встановлені раніше законами та іншими нормативними актами колишнього Союзу РСР. Односторонні обмеження зазначених прав і пільг військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей не допускаються.

Держави Співдружності своїм законодавством встановлюють і забезпечують всю повноту політичних, соціально-економічних та особистих прав і свобод військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їхніх сімей відповідно до норм міжнародного права і положень цієї Угоди.

Статтею 4 зазначеної Угоди передбачено, що держави-учасниці Співдружності беруть на себе зобов'язання у 1992 році розробити і прийняти взаємопогоджені законодавчі акти про соціальний захист військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей.

Законом України "Про ратифікацію Протоколу до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992", від 07.06.2001 № 2495-ІІІ ратифіковано Протокол до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992 року.

Відповідно до статті 1 даного Протоколу, на громадян, які проходили військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР та які переведені (зараховані) на військову службу в Збройні Сили, інші війська, інші військові формування та органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, при їх переїзді на постійне місце проживання з однієї Держави Співдружності до іншої поширюються права та пільги, гарантії та компенсації, встановлені законодавством та іншими нормативними правовими актами для військовослужбовців Держави Співдружності, обраної для постійного проживання.

Таким чином, наведеними вище міждержавними Угодами не встановлено порядок отримання одноразової грошової допомоги, однак, зазначеними актами гарантується кожному військовослужбовцю, який проходив військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР, право на отримання пільг, гарантій та компенсацій на території тієї держави Співдружності, на якій він проживає.

В свою чергу, право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, якому встановлено інвалідність внаслідок виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії закріплене у статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в Порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року.

Враховуючи той факт, що позивач отримав інвалідність внаслідок поранення, контузії та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, за таких обставин має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року, оскільки законодавцем передбачено прирівняння соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України та законодавцем встановлено обов'язок саме Міністерства Оборони України стосовно прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям у зв'язку з встановленням інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби під час здійснення інтернаціонального зобов'язання на підставі висновку відповідача.

Вказане відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Верховного суду від 25.05.2018 року у справі № 729/426/17.

З приводу доводів апеляційної скарги про відсутність правових підстав для виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності через відсутність правового врегулювання правонаступництва прикордонних військ СРСР, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 1 ч. 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 21.03.1989 року №10224-ХІ "Про виведення із складу Збройних Сил СРСР прикордонних, внутрішніх і залізничних військ" прикордонні, внутрішні і залізничні війська виведені зі складу Збройних Сил СРСР.

Відповідно до п. 1, 2 Постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 року "Про військові формування на Україні" Верховна Рада України постановила підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території республіки, Верховній Раді України. Утворено Міністерство оборони України.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про правонаступництво України" органи держави влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що позивач проходив службу саме у збройних силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що, за таких обставин, в силу ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" від 25.12.2013 року №975, обов'язок для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому IIІ групи інвалідності, у зв'язку з травмою, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби, покладений саме на Міністерство оборони України.

Крім того, саме засіданням Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України встановлено причинний зв'язок захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв позивача, пов'язаних з виконуванням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися військові дії.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність, та як наслідок, наявність підстав для скасування протоколу №119 від 17.11.2017 р. рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги та зобов'язання Міністерство оборони України вирішити питання призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно вимог: ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та в Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Згідно із ч.ч.1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів, переглянувши у межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Враховуючи вищевказане та керуючись ст.ст.2, 241, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2018р. по справі № 820/6367/17- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. ТаційСудді З.Г. Подобайло А.М. Григоров Повний текст постанови складено 21.06.2018.