Постанова № 74819930, 20.06.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/818/18 22-ц/774/1103/К/18А

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2018 року м. Кривий Ріг

Справа № 182/5088/17

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідачі: Нікопольський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції, Орган Державної влади Державна казначейська служба України

розглянув у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13 ст. 7, ч.2 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 березня 2018 року, яка постановлено суддею Кобеляцькою-Шаховал І.О. у місті Нікополі, -

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2018 року до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Нікопольського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції, Органу Державної влади Державної казначейської служби України про стягнення заборгованості.

Ухвалою суду від 21 лютого 2018року, позивачу було надано строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме чіткого зазначення осіб, до яких він звертається та в чиїх інтересах він подає позов.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 березня 2018 року позовна заява ОСОБА_1була визнана неподаною та повернута позивачу.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалити рішення по суті позовних вимог. Зокрема, ОСОБА_1 зазначає, що суд не взяв до уваги норми ст. 3 ЦПК України про те, що не допускається відмова на звернення до суду з мотивів недоведеності заявленої вимоги. Вважає, що подана ним позовна заява є обґрунтованою, а суд не має права вирішувати питання про залишення заяви без руху та її повернення після відкриття провадження у справі.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, оскільки оскаржується ухвала суду, зазначена в п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява подана без додержання вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України та ОСОБА_1, відповідно до ухвали суду від 21 лютого 2018 року, у встановлений термін, не виконав вимоги ухвали про усунення недоліків.

З таким висновком суду колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набула чинності для України з 11.09.1997 року, Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обовязків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.

У справі «Bellet у. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Відповідно до положень статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 лютого 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Нікопольського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконних дій чи бездіяльності органу державної влади (а.с. 1-6).

Ухвалою суду від 21 лютого 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з тих підстав, що позовна заява подана без додержання вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України (а.с. 41-43).

На виконання вимог зазначеної ухвали суду, позивач ОСОБА_1 надав суду доповнення до позовної заяви (а.с. 47).

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не виконав у повному обсязі вимог ухвали суду від 21лютого 2018 року та не надав оригінали письмових доказів або належним чином засвідчені копії цих документів. При цьому, суд дійшов висновку, що, згідно позову та доповнень до позовної заяви, позивач просив винести рішення про відшкодування шкоди, завданої фізичній та юридичній особі, при цьому в якості позивача по справі юридична особа не зазначена. Тобто позовна заява не містить чіткого зазначення того, в чиїх інтересах ОСОБА_1 звертається до суду, в своїх чи в інтересах юридичної особи. (а.с. 49-51).

Відповідно до ст. ст.128,130 ЦПК України судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.

Аналогічним чином вручається й інші процесуальні документи суду, у тому числі й ухвали про залишення заяви без руху.

Матеріали справи не містять повідомлення про отримання ОСОБА_1 ухвали про залишення без руху його позовної заяви від 21 лютого 2018 року.

Доказів про вжиття судом першої інстанції заходів щодо отримання ОСОБА_1В вказаної ухвали матеріали справи також не містять.

Отже, посилання суду першої інстанції на те, що ОСОБА_1 не виконав вимоги ухвали є передчасним.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено порядок, встановлений процесуальним законодавством для прийняття заяви та порушив право ОСОБА_1 на доступ до правосуддя, закріплене в статті 6 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України, а тому ухвала суду підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України з направленням матеріалу до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

Клопотання позивача ОСОБА_1 щодо розгляду судом апеляційної інстанції його позову по суті, не може бути задоволено, оскільки, згідно ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не наділений такими повноваженнями при розгляді апеляційної скарги на ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, п. 6 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст. ст. 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1- задовольнити частково.

Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 березня 2018 рокускасувати та направити матеріал за позовом ОСОБА_1 до Нікопольського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції, Органу Державної влади Державна казначейська служба України про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконних дій чи бездіяльності органу державної владидо Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської областідля продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 20 червня 2018 року.

Головуючий:

Судді: