Постанова № 74819467, 14.06.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/125/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Боднарюк О.В.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

14 червня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Боровицького О. А. Полотнянка Ю.П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

представника відповідача: Прокопович І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року (повний текст якого складено в м. Чернівці 02 березня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

у лютому 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (Департамент), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України по невиплаті позивачу грошового утримання за квітень, липень, серпень, вересень 2017 року та виплати компенсації за невикористану відпустку не в повному обсязі;

- зобов'язати Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України зробити перерахунок та виплатити позивачу грошове утримання за квітень, липень, серпень, вересень 2017 року та компенсацію за невикористану відпустку за 2017 рік з розрахунку посадового окладу - начальника внутрішньої безпеки в Чернівецькій області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, окладу за спеціальним званням, надбавки за стаж служби та надбавки за специфічні умови проходження служби.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив про те, що суд першої інстанції не врахував, що до даних спірних відносин застосовуються норми спеціального законодавства, а не трудового законодавства.

Також зазначив, що нормами спеціального законодавства не передбачено обов'язок начальника органу поліції на підставі наказу проводити утримання надлишково сплачених сум у зв'язку із допущеною рахунковою помилкою, а відтак дії відповідача були правомірними.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Позивач у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 19 травня 2016 року наказом по особовому складу №65 о/с Департаменту позивача призначено на посаду начальником управління внутрішньої безпеки в Чернівецькій області з посадовим окладом 3500 гривень.

27 жовтня 2016 року на підставі витягу з наказу №166 о/с Департаменту установлено позивачу надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції з 01 жовтня 2016 року у розмірі 100 відсотків, (який на час звільнення позивача з органів поліції був чинним та не скасованим).

05 січня 2017 року на підставі наказу №3 по особовому складу Департаменту "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників УВБ в Чернівецькій області", за порушення вимог статей 18, 64 Закону України "Про Національну поліцію", статті 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, позивача звільнено з посади.

06 січня 2017 року на підставі наказу по особовому складу Департаменту №4 о/с позивача відповідно до пп. 1 п. 1 ст. 67 Закону України "Про національну поліцію" зараховано у розпорядження Департаменту звільнивши з посади начальника управління внутрішньої безпеки в Чернівецькій області.

29 вересня 2017 року на підставі наказу №237 о/с по особовому складу Департаменту відповідно до Закону України "Про національну поліцію" за пунктом 7 (за власним бажанням) позивача звільнено зі служби в поліції.

Відповідно до витягу з розрахункових відомостей розрахункових листів начальника УВБ в Чернівецькій області підполковника поліції ОСОБА_3 вбачається, що позивачу проведено наступні виплати:

- у січні, лютому, березні, травні, червні 2017 року в сумі 8265,00 грн. щомісячно (сума грошового забезпечення, яка складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж роботи), а також 8265,00 грн. щомісячно (надбавка за спеціальні умови проходження служби);

- у жовтні 2017 року в сумі 46810,89 грн. (одноразова грошова допомога при звільненні);

- у листопаді 2017 року відповідачем одноразово проведено нарахування позивачу грошового забезпечення, яке складалось з (посадового окладу, окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж роботи) за квітень, липень, серпень, вересень 2017 року в сумі 8265,00 грн. щомісячно та 8265,00 грн. компенсація за невикористану відпустку.

При цьому, одноразово, із проведеного нарахування було утримано раніше виплачену надбавку за спеціальні умови проходження служби за січень, лютий, березень, травень, червень 2017 року в загальній сумі 41325,00 грн., виплативши фактично із нарахованих сум 1041,70 грн. грн.

08 грудня 2017 року позивач звернувся із заявою до відповідача в якій просив наступне:

- нарахувати та виплати безпідставно утримані у 2017 році кошти грошового забезпечення за невикористану щорічну відпустку за 2016 рік;

- надати довідку про нарахування, проведених відрахувань та фактично виплачених сум грошового утримання помісячно за період з січня по вересень включно 2017 року;

- надати довідку про розмір нарахованої та фактично виплаченої компенсації за невикористані відпустки за 2016-2017 років із зазначенням сум відрахувань, якщо такі мали місце;

- надати копію наказу (розпорядження), у разі його видання, про проведення відрахувань із грошового забезпечення та компенсації за невикористані щорічні відпустки.

10 січня 2018 року позивачу надано відповідь №С-1760/42-03/04-18, згідно якої вказано, що відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення поліцейських, зарахованих у розпорядження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року №623, нараховано грошове забезпечення у розмірі встановленого за посадою, з розрахунком посадового окладу, окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби в поліції, щодо невиплати компенсації за невикористану відпустку у 2016 році зазначено, що компенсацію нараховано за 30 діб невикористаної відпустки 2017 року у сумі 8265,00 грн.

Згідно довідки №9 від 09.01.2018 року про нараховане грошове забезпечення з 01.01.2017 р. по 29.09.2017 р. начальника Чернівецького управління ДВБ НПУ підполковника поліції ОСОБА_3, вбачається, що позивачу нараховано:

- за січень (з урахуванням премії в сумі 9598, 06 грн.), лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2017 року грошове забезпечення, яке складається з: посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за стаж служби в сумі 8265,00 грн. щомісячно;

- жовтень 2017 року вихідну допомогу в сумі 47523,75 грн.;

- листопад 2017 року компенсацію за невикористану відпустку за 30 діб в сумі 8265,00 грн.

Відповідно до виписки ПАТ КБ "Приват Банк" від 16.01.2018 року з карткового рахунку позивача вбачається грошове надходження: "зарплата ДВБ" в лютому 2017 в сумі 61329,05 грн., в березні, травні, червні 2017 року в сумі 16282,05 грн. щомісячно, в жовтні 2017 року "безготівкове поповнення ДВБ" в сумі 46810,89 грн., в листопаді 2017 року "зарплата ДВБ" в сумі 1041,70 грн. (а.с. 23).

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог, з яким погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, Закон України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-19 (Закон №580) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

При цьому, ст. 60 Закону №580 визначено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно ст. 67 Закону №580 зарахування поліцейських наказами по особовому складу в розпорядження органів поліції для подальшого проходження служби під керівництвом посадових осіб, уповноважених призначати на посади поліцейських, допускається у разі: звільнення поліцейського з посади у зв'язку з виконанням дисциплінарного стягнення або виконанням висновку поліцейської комісії про невідповідність займаній посаді, якщо до кінця визначеного строку виконання дисциплінарного стягнення або протягом десяти днів з дня ухвалення висновку про службову невідповідність не вирішено питання про подальше проходження ним служби.

Поліцейські звільняються з посад та зараховуються в розпорядження наказами керівників, уповноважених призначати на такі посади.

Поліцейський, якого звільнено з посади і зараховано в розпорядження, вважається таким, що перебуває в розпорядженні відповідного органу (установи, закладу), з дня, що настає за днем звільнення з посади, до дня, з якого він почав виконувати обов'язки за новою посадою, на яку його призначено, або до дня зарахування в розпорядження іншого органу (закладу, установи) поліції для подальшого проходження там служби.

Відповідно до ч. 5 ст. 70 Закону №580 за особою, відстороненою від виконання службових обов'язків (посади), зберігаються всі види грошового забезпечення, які були їй визначені до відсторонення, крім премії.

При цьому, грошове забезпечення поліцейських, зарахованих у розпорядження, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, механізм виплати грошового забезпечення поліцейських, зарахованих у розпорядження врегульовано Порядком №623.

Підпунктом 1 п. 2 Порядку №623 встановлено, що грошове забезпечення виплачується у разі: звільнення поліцейського з посади у зв'язку з виконанням дисциплінарного стягнення або висновку поліцейської комісії про невідповідність займаній посаді, якщо до закінчення визначеного строку виконання дисциплінарного стягнення або протягом десяти днів з дати ухвалення висновку про службову невідповідність не вирішено питання про подальше проходження ним служби, - в розмірі, установленому за посадою, яку займав поліцейський до дати зарахування в розпорядження з розрахунку посадового окладу, окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби в поліції.

Крім того, згідно з п. 3 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішні з справ України від 06 квітня 2016 року № 260 (Порядок №260), грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Підставою для виплати грошового забезпечення є наказ керівника (начальника) органу, закладу, установи Національної поліції (орган поліції) про призначення на посаду поліцейського відповідно до номенклатури посад, наказ ректора ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу поліції та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат (п. 6 розділу І Порядку №260).

Відповідно до п. 7 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення поліцейським виплачується за місцем проходження служби виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом органу поліції на грошове забезпечення.

Пунктом 8 розділу І Порядку №260 визначено, що за час відсутності поліцейського на службі без поважних причин грошове забезпечення не виплачується. Підставою припинення виплати грошового забезпечення поліцейському є наказ керівника (начальника) органу поліції, у якому вказується, за який період припиняється виплата грошового забезпечення.

Також, відповідно до п. 8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

При звільнені поліцейського зі служби в поліції розрахунок суми грошового забезпечення, яка підлягає відрахуванню за надмірно нараховану частину щорічної відпустки, здійснюється, виходячи з розміру грошового забезпечення, яке отримав поліцейський за дні чергової відпустки.

Разом з тим, а ні Законом України "Про Національну поліцію", а ні Порядком №260, не врегульовано механізм повернення зайво виплаченої заробітної плати, що в свою чергу спростовує твердження апелянта щодо необхідності застосування норм спеціального законодавства в даному випадку.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством не врегульовані спірні відносини, а тому колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про застосування до спірних відносин норм трудового законодавства.

Так, відповідно до ст. 127 Кодексу законів про працю України відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.

Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості, або з дня виплати неправильно обчисленої суми.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем у січні, лютому, березні, травні та червні 2017 року позивачу помилково було нараховано та виплачено надбавку за специфічні умови проходження служби, яка в листопаді 2017 року була утримана з позивача без видання відповідного наказу чи розпорядження.

Тобто, помилкове нарахування та виплата позивачу надбавки за специфічні умови проходження служби сталось з вини відповідача, а тому позивач не може нести за це відповідальність.

Крім того, в судовому засіданні представник відповідача зазначила про те, що службове розслідування по встановленню винної особи за безпідставне нарахування та виплату позивачу надбавки за специфічні умови проходження служби не проводилось.

Враховуючи те, що в діях відповідача відсутні рахункові помилки при нарахуванні та виплаті заробітної плати, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправної бездіяльності відповідача по невиплаті грошового утримання позивачу за квітень, липень, серпень, вересень 2017 року, що в свою чергу потягнуло за собою невиплату в повному розмірі компенсації за невикористану відпустку з урахуванням таких виплат.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 19 червня 2018 року.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Боровицький О. А. Полотнянко Ю.П.