Ухвала суду № 74819419, 21.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/1444/15 Головуючий у І інстанції - Смолій І.В. Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

УХВАЛА

21 червня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Ісаєнко Ю.А.,

при секретарі: Волощук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1

про відвід судді - доповідача Мельничука Володимира Петровича у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Львівській області про відшкодування середнього заробітку, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Львівській області про відшкодування середнього заробітку, стягнення моральної шкоди.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року позовні вимоги задоволено частково.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Міністерство юстиції України, ОСОБА_1 подали апеляційні скарги, в яких Міністерство юстиції України просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, а ОСОБА_1 - скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

18 червня 2016 року ОСОБА_1 до Київського апеляційного адміністративного суду подано заяву про відвід судді - доповідача Мельничука Володимира Петровича.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заяви про відвід судді - доповідача Мельничука Володимира Петровича, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заявленого відводу, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

При цьому, ст. 39 КАС України встановлено вимоги до заяви про відвід (самовідвід).

Відповідно до положень вказаної статті Кодексу адміністративного судочинства України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Статтею 37 КАС України передбачено, що суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.

Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції.

Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду касаційної інстанції.

Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення, крім випадку, коли проведення врегулювання спору за участю судді було ініційовано суддею, але до закінчення встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строку сторона заперечила проти його проведення.

Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, винесеного за результатами нового розгляду цієї справи.

Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами у цій адміністративній справі. Положення цієї частини не застосовуються у випадку розгляду заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами з підстав, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 361 цього Кодексу, Великою Палатою Верховного Суду.

Водночас, суд який розглядає справу має бути "безстороннім" і "незалежним" (ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Ця норма узгоджується зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, наявність безсторонності повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Слід зазначити, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів), у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень у інших справах, у т.ч. подібних.

Заява про відвід судді - доповідача Мельничука Володимира Петровича мотивована тим, що 14 червня 2018 року під час судового засідання ним не забезпечено розгляд клопотання позивача від 24 травня 2018 року, в якому позивач вимагає вирішення даної справи провести 14.06.2018 року. Також, суддею - доповідачем Мельничуком Володимиром Петровичем в порушення ст.ст. 227, 309 Кодексу адміністративного судочинства України, не ухвалено рішення після виходу з нарадчої кімнати, не використано даних Єдиного державного реєстру судових рішень щодо Ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 23.06.2016 року. Крім того, на думку заявника, суддя - доповідач Мельничук Володимир Петрович сприяє відповідачу у наданні ним доказів, та нехтує судовою практикою Верховного Суду України (№6-203цс14) і Європейського Суду з прав людини. Так, заявник вважає, що з урахуванням наведеного вище, суддя - доповідач Мельничук Володимир Петрович заінтересований у зволіканні розгляду справи, у зв'язку з чим, нею висловлено недовіру до нього.

Як вбачається з Журналу судового засідання Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2018 року, колегією суддів після видалення до нарадчої кімнати для прийняття судового рішення ухвалено поновити розгляд апеляційних скарг у даній справі, що узгоджується з положеннями частини другої ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин першої, другої, третьої та п'ятої ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частиною першою ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

А відповідно до частини другої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів зауважує, що для прийняття судом рішення, яке дійсно ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим можливе лише після встановлення ним наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дослідження всіх необхідних доказів у справі.

Крім того, матеріали справи жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження обставин, викладених в заяві позивача про відвід судді - доповідача Мельничука Володимира Петровича не містять. У той же час, припущення та підозри не можуть бути підставами для відводу судді.

Колегією суддів не встановлено підстав, передбачених ст.ст. 36, 37 КАС України, які б перешкоджали судді - доповідачу Мельничуку Володимиру Петровичу брати участь у розгляді цієї справи чи свідчили б про його упередженість.

Будь-яких доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді - доповідача в результаті розгляду цієї справи або наявність обставин, які викликають сумнів у його неупередженості при розгляді даної справи, з матеріалів справи та доводів заяви про відвід судді - доповідача не вбачається.

Враховуючи те, що подана заява про відвід судді - доповідача не містить доказів на підтвердження доводів, викладених у ній, колегія суддів вважає заявлений відвід необґрунтованим.

Відповідно до частини четвертої ст. 40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою судді 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі надходження заяви про відвід - до вирішення питання про відвід.

До вирішення судом заяви про відвід суддів цей склад суду не може вчиняти будь-яких інших процесуальних дій, пов'язаних із подальшим рухом заяви.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 31 травня 2017 року в справі № 800/368/16.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне зупинити провадження у справі та передати справу для визначення судді у порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 КАС України, для вирішення питання про відвід.

Керуючись ст. ст. 36, 39, 40, 41, 241, 242, 248, 325, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Заяву ОСОБА_1 про відвід судді - доповідача Мельничука Володимира Петровича визнати необґрунтованою.

Провадження за апеляційними скаргами Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Львівській області про відшкодування середнього заробітку, стягнення моральної шкоди зупинити до вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу.

Передати справу для визначення судді у порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 КАС України, для вирішення питання про відвід.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в частині зупинення провадження у справі протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

Ю.А. Ісаєнко

Повний текст виготовлено 21 червня 2018 року.