Вирок № 74819392, 21.06.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

11-кп/775/258/2018(м)

220/1942/16-к

Єдиний унікальний номер 220/1942/16-к Головуюча суддя у суді 1-ої інст.: Овчиннікова О.С.

Номер провадження 11-кп/775/258/2018(м) Суддя-доповідач: Демяносов О.В.

Категорія: ч.3 ст.309 КК України

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 року м. Маріуполь

Апеляційний суд Донецької області колегією суддів судової палати у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у складі:

судді-доповідача Демяносова О.В.,

суддів Бєдєлєва С.І.,

Свіягіної І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Меркулової Я.О.,

прокурора Сухаревої О.В.,

обвинуваченої ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12016050620000724 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Волноваського районного суду Донецької області від 20 січня 2017 року щодо

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки м. Амросіївка Донецької області, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 такої, що не має судимості,

обвинуваченої у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.309 КК України.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Вироком Волноваського районного суду Донецької області від 20 січня 2017 року ОСОБА_4 засуджено за ч.3 ст.309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки. На підставі ст.76 КК України на обвинувачену протягом іспитового строку покладено обов'язок не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку суду першої інстанції, ОСОБА_4 визнана винуватою у тому, що вона на початку вересня 2016 року, більш точної дати та часу під час досудового розслідування не встановлено, на подвір'ї будинку № 110 по вулиці Лейтенанта Садового в с.Красна Поляна Великоновосілківського району Донецької області незаконно придбала коноплю, яку перенесла до приміщення літньої кухні за місцем свого проживання, де 26 та 28 вересня 2016 року незаконно виготовила особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс та, розмістивши його у паперові згортки, незаконно зберігала без мети збуту.

29 вересня 2016 року о 17.45 год. при обшуку житла працівниками поліції було вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, вагою 3688,34 грам, що є великим розміром.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок м'якості, просить скасувати вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_4 покарання. Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_4 за ч.3 ст.309 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Сторона обвинувачення стверджує, що з урахуванням всіх обставин справи та даних про особу обвинуваченої, виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення нею нових злочинів, можливі лише за умови призначення реального покарання у виді позбавлення волі.

Заперечення на апеляційну скаргу

У запереченнях обвинувачена вважає необхідним залишити вирок суду першої інстанції без зміни, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Позиції учасників судового провадження

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка взяла участь у судовому засіданні, частково підтримала апеляційну скаргу прокурора, вважала за необхідне вирок суду першої інстанції скасувати й призначити обвинуваченій ОСОБА_4 за ч.3 ст.309 КК України із застосуванням вимог ст.69 КК України покарання у виді обмеження волі на строк 5 років, обвинувачену, яка, в свою чергу, заперечувала відносно задоволення апеляційної скарги прокурора, просила залишити її без задоволення, а вирок суду першої інстанції, як законний і обґрунтований, залишити без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження, зокрема, дані, які характеризують особу обвинуваченої, ознайомившись із доводами апеляційної скарги прокурора в її межах, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Мотиви Суду

Згідно з ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, за обставин наведених у вироку, ґрунтується на зібраних у кримінальному провадженні та перевірених в судовому засіданні доказах, оцінених в сукупності і є обґрунтованим.

Кваліфікація дій обвинуваченої ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.309 КК України, є вірною і в апеляційній скарзі не оспорюється.

Кримінальне провадження судом першої інстанції розглянуто в порядку ч.3 ст.349 КПК України.

А тому висновки суду в частині щодо фактичних обставин провадження, винуватості обвинуваченої і правильності кваліфікації її дій, які не оспорюються в апеляційній скарзі прокурора, згідно зі ст.404 КПК України, апеляційним судом не перевіряться.

Відповідаючи на доводи прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Проте, на міркування колегії суддів, суд першої інстанції вказаних вимог Закону дотримався не в повній мірі.

Приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання на підставі ст.75 КК України суд першої інстанції прийшов до висновку про можливість призначення обвинуваченій ОСОБА_4 покарання, не пов'язаного з ізоляцією від суспільства.

Разом з тим, колегія суддів з таким висновком погодитись не може, оскільки хоча місцевим судом і враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особу винної, однак фактично не перевірив дотримання приписів статей 50, 65 КК України, а відтак і правомірності застосування ст. 75 КК України.

Зокрема, поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що обвинувачена вчинила злочин, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких. Разом із цим, суд першої інстанції не зважив на конкретні обставини справи, обсяг, характер (зміст) протиправних дій ОСОБА_4 Крім того, судом не було враховано особливої небезпечності наркотичного засобу, який обвинувачена незаконно придбала, виготовляла та зберігала. Водночас, поза увагою суду залишилась значна вага вилученого у обвинуваченої канабісу, а також те, що ОСОБА_4 суспільно-корисною працею не займається.

Сукупність наведених обставин ставить під сумнів висновки суду про можливість застосування до ОСОБА_4 інституту звільнення від покарання та можливості її виправлення без відбування заходу примусу.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає рішення суду про звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням невмотивованим, а обраний ОСОБА_4 із застосуванням ст. 75 КК України захід примусу таким, що суперечить визначеним у статтях 50, 65 КК України меті та загальним засадам призначення покарання, як про це слушно наголошується у апеляційній скарзі прокурора.

Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з вимогами ч.1 ст.69 КК України за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивуваши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті Особливої частини цього Кодексу.

У даному кримінальному провадження, як вбачається з його матеріалів, установлено, що ОСОБА_4 не судима, не працює, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, є матір'ю-одиначкою, має на утриманні неповнолітнього сина - ОСОБА_5, 2003 року народження, вину в скоєнні кримінального правопорушення визнала в повному обсязі, щиро кається у вчиненому, а також те, що обтяжуючих покарання обставин у справі не встановлено.

З огляду на викладене, враховуючи всі наявні у кримінальному провадженні обставини, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченої, колегія суддів приходить до висновку про можливість застосування до ОСОБА_4 положень ст.69 КК України.

Апеляційний суд вважає, що покарання у виді обмеження волі буде необхідним і достатнім, внесе корективи в соціально-психологічні властивості обвинуваченої, нейтралізує негативні настанови та змусить додержуватись положень закону про кримінальну відповідальність і позбавить можливості вчиняти нові злочини.

Оскільки суд першої інстанції, на міркування колегії суддів, допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до призначення покарання, яке не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового вироку судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 413, 414, 418, 420 КПК України, з цих підстав Суд

ухвалив:

апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Волноваського районного суду Донецької області від 20 січня 2017 року щодо ОСОБА_4 в частині призначеного покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_4 за ч.3 ст.309 КК України із застосуванням ст.69 КК України покарання у виді обмеження волі на строк 5 років.

На підставі ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_4 в строк відбуття покарання 19 днів, що відповідає 150 годинам громадських робіт.

Строк покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту фактичного початку відбуття нею покарання.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок суду апеляційної інстанції може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді:

___ ______ ______

С.І.Бєдєлєв О.В.Демяносов І.М. Свіягіна