Постанова № 74819382, 14.06.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/108/18

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

14 червня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Боровицького О. А. Полотнянка Ю.П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: Варибок Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Пашковецька сільська рада Старокостянтинівського району, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

у січні 2018 року ОСОБА_4 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (ГУ Держгеокадастр у Хмельницькій області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Пашковецька сільська рада Старокостянтинівського району, в якому просив:

-визнати протиправними відмови ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, викладених в листах №М-18874/0-11668/6-17 від 11 серпня 2017 року та №М-31100/0-16148/6-17 від 11 грудня 2017 року, у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту Пашковецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області;

- зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту Пашковецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області.

15 березня 2018 року Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв рішення про задоволення адміністративного позову частково.

Не погоджуючись з судовим рішенням в частині зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в цій частині та ухвалити нове рішення, яким зобов'язати відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою.

В обґрунтуванням апеляційної скарги позивач, посилаючись на рішення Вищого адміністративного суду України, зазначив про те, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку. Разом із тим присутність слова «зобов'язати» в судовому рішенні відносить його до ефективного способу захисту і не може розцінюватись як втручання у дискреційні повноваження суб'єктів владних повноважень.

За таких обставин, на думку позивача єдиним ефективним способом захисту його права є зобов'язати рішенням суду ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою.

22 травня 2018 року відповідачем до Вінницького апеляційного адміністративного суду подано відзив на апеляційну скаргу в якому останній, посилаючись на практику Верховного Суду України, зазначив про те, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача про задоволення апеляційної скарги заперечила, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Третя особа в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином повідомлялась про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Позивач оскаржує постанову суду першої інстанції в частині зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Так, судом першої інстанції зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області розглянути звернення ОСОБА_4 щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту Пашковецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області у відповідності до вимог статті 118 Земельного кодексу України, оскільки задоволення судом позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність призведе до втручання у дискреційні повноваження відповідача щодо їх розгляду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Відповідно до ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно зі ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Тобто, спосіб захисту має враховувати суть правопорушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У даному випадку повноваження відповідача щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивовано відмови у його наданні, регламентовано частиною 6 статті 118 ЗК України.

Таким чином, повноваження відповідача щодо надання дозволів на розробку проектів землеустрою визначені законом, а відтак відносяться до його виключної компетенції.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що з метою захисту прав та інтересів позивача, з урахуванням вимог ст. 245 КАС України, необхідним є задоволення позову шляхом зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повторно розглянути звернення ОСОБА_4 щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту Пашковецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області у відповідності до вимог статті 118 Земельного кодексу України та прийняти відповідне рішення з дотриманням вимог Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2018 року у справі №К/9901/1242/17; від 11 квітня 2018 року у справі №К/9901/4400/17 та від 23 травня 2018 року у справі №К/9901/16673/18.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 15 червня 2018 року.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Боровицький О. А. Полотнянко Ю.П.